Рішення

від 16.01.2025 по справі 373/995/23

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/995/23

Номер провадження 2/373/47/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

під головуванням судді Свояка Д.В.,

за участю секретарки Киришун Ю.В.

розглянув цивільну справу за позовною заявою Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області, Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: Державне підприємство «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою.

Бориспільська окружна прокуратура звернулася до суду з вимогами: усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:015:0107 площею 0,9500 га шляхом визнання недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації №661 від 23.11.2012, в частині, якою затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_1 для сінокосіння і випасання худоби на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та надано земельну ділянку на умовах оренди площею 0,9500 га; усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:015:0107 площею 0,9500 га шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.11.2012, що укладений між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки кадастровий номер 3223388200:02:015:0107 площею 0,9500 га для сінокосіння і випасання худоби на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області; усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:015:0107 площею 0,9500 та шляхом скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області Горового М.М. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки індексний номер 4688230 від 01.08.2013; усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:015:0107 площею 0,9500 га шляхом визнання недійсним рішення Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області №1046 від 26.11.2021 «Про реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки», в частині щодо реєстрації в Державному реєстрі речових прав речового права (права комунальної власності) Циблівської сільської ради Київської області на земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:015:0107, площею 0,9500 га; усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:015:0107 площею 0,9500 га шляхом скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області Вовк Є.В. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією (індексний номер №4408258 від 26.07.2013); усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:015:0107 площею 0,9500 га, шляхом її повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації; усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:015:0107 площею 0,9500 га, шляхом скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,9500 га з кадастровим номером 3223388200:02:015:0107; стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:015:0107 відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», її було незаконно відчужено та змінено її цільове призначення. При цьому, вказується про набуття права постійного користування землями, до яких входить спірна земельна ділянка, КСП ім. Шевченка 27.06.1995, про що видано Державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ №002231 від 21.03.1996. Зазначається, що земельна ділянка № НОМЕР_1 , на якій розташовані лісові масиви, займає площу 192,2 га. У 2000 році Циблівська сільська рада народних депутатів висловила згоду щодо передачі лісового фонду в Переяслав-Хмельницький міжгосподарський лісгосп (який після створення отримав назву ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп», яку надалі змінено на ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп»), а 27.04.2000 Переяслав-Хмельницька районна рада прийняла рішення про передачу лісів 4894 га реформованих сільськогосподарських підприємств у постійне користування Переяслав-Хмельницькому міжгосподарському лісгоспу асоціації «Київагроліс». У 2001 році створено Державний Агролісгосп на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА та цього ж року було розроблено матеріали лісовпорядкування цьому лісгоспу. При цьому, до складу Майстерської дільниці № 1 входять серед інших землі лісового фонду на території Циблівської сільської ради площею 333 га.

Спірна земельна ділянка знаходиться на землях лісогосподарського призначення та було відсутнє волевиявлення держави на її відчуження. Однак, відповідачами були видані оскаржувані розпорядчі акти та укладено спірний договір оренди, здійснені відповідні реєстрації.

Представниця Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області - Шпакович О.В. у відзиві на позовну заяву заперечила щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, зважаючи на їх безпідставність, оскільки спірна земельна ділянка не відноситься до земель лісового фонду, а є ділянкою сільськогосподарського призначення.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ручка О.А. заперечив щодо задоволення позову, зазначив, що провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА №661 від 23.11.2012 та договору оренди земельної ділянки від 29.11.2012, що укладений між Переяслав-Хмнльницькою РДА та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки кадастровий номер 3223388200:02:015:0107 площею 0,9500 га підлягає закриттю, оскільки є рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07.05.2021 у справі №373/1414/19 між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, яке набрало законної сили. Крім того, щодо решти позовних вимог зазначає, що спірна земельна ділянка ніколи не перебувала в користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп», а право користування нею належало КСП ім.Шевченка. Після ліквідації зазначеного КСП землі, які перебували в його користуванні, за розпорядженням Переяслав-Хмельницької РДА Київської області від 27.09.2012 №513, перейшли до складу земель запасу відповідних сільських рад Переяслав-Хмельницького району та в подальшому спірна земельна ділянка була передана в оренду відповідачу ОСОБА_1 , а отже позовні вимоги є безпідставними.

Представник позивача у відповідях на відзиви вважає доводи представників відповідачів необґрунтованими та просив задовольнити позовну заяву.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ручка О.А. у запереченнях на відзив прокурора не визнає пояснення, міркування і аргументи, які там зазначені.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

Ухвалою від 31.05.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду за загальними правилами позовного провадження в підготовче засідання.

27.06.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представниці Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області - Шпакович О.В.

28.06.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ручки О.А.

30.06.2023 та 03.07.2023 до суду надійшли відповіді на відзиви.

25.07.2023 до суду надійшли заперечення на відповіді на відзив від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ручки О.А.

Ухвалою суду від 27.07.2023 позовну заяву залишено без розгляду, оскільки позовну заяву подано Бориспільською окружною прокуратурою Київської області, а не прокурором в інтересах держави.

Постановою Київського апеляційного суду від 16.01.2024 ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27.07.2023 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, зважаючи на те, що позовну заяву підписано виконувачем обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури М.Пацканом, який здійснював функцію представництва інтересів держави в суді, а не діяв від імені органу прокуратури як юридична особа, а посилання суду на постанову ВС від 26.10.2022 у справі № 554/9193/19 було помилковим через його нерелевантність.

08.08.2023 до суду надійшла вимога адвоката Ручки О.А. про компенсацію здійснених витрат пов`язаних, з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

21.08.2023 від представника позивача до суду надійшли заперечення на вимогу про компенсацію здійснених витрат.

Ухвалою суду від 21.08.2023 вимогу адвоката Ручки О.А. про компенсацію здійснених витрат пов`язаних, з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача залишено без розгляду.

13.02.2024 справа надійшла з Київського апеляційного суду до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області.

Ухвалами суду від 18.03.2024 визнано обов`язковою явку особи, яка підписала позов, - виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області М.Пацкана та зобов`язано надати в наступне судове засідання оригінал проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області Ірпінь-2002.

10.04.2024 до суду надійшли письмові пояснення начальника Бориспільської районної військової адміністрації Київської області Р.Дяченка.

10.04.2024 до суду надійшли письмові пояснення директора ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» Р.Середи.

11.04.2024 до суду надійшли заперечення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ручки О.А. на клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 24.04.2024 справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 10.05.2024 витребувано в ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» оригінал протоколу другої лісової наради від 12.03.2000 на 42 аркушах.

Ухвалою суду від 24.06.2024 надано додатковий час ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» для виконання ухвали про витребування доказів від 10.05.2024.

16.01.2025 до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ручки О.А.

Судом досліджені докази та встановлено наступні обставини:

Розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 23.11.2012 №661 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди громадянам України, у тому числі й відповідачу ОСОБА_1 , для сінокосіння і випасання худоби на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області. Надано ОСОБА_1 на умовах оренди земельну ділянку сільськогосподарського призначення (пасовища) площею 0,9500 га, розташовану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, для сінокосіння і випасання худоби з правом заліснення та берегоукріплення, копія розпорядження додана до позову.

На підставі зазначеного розпорядження між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 29.11.2012 було укладено договір оренди земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, з правом заліснення та берегоукріплення, що розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, кадастровий номер 3223388200:02:015:0107, площа 0,9500 га, строком на 49 років. Зазначений договір посвідчено нотаріусом Переяслав-Хмельницького районного нотаріального округу Київської області 29.11.2012 за №1671 та зареєстровано в управлінні Держкомзему у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, запис у Державному реєстрі земель від 29.12.2012 №322330004007915.

Як вбачається з копії рішення Циблівської сільської ради від 26.11.2021 №1046, сільська рада вирішила зареєструвати у Державному реєстрі речових прав речове право (право комунальної власності) Циблівської сільської ради Київської області на земельні ділянки, у тому числі й на ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:015:0107, площею 0,9500 га.

Відповідно до інформації про земельну ділянку з відкритих даних земельного кадастру від 18.04.2023, ділянка № 3223388200:02:015:0107, площею 0,9500 га, для сінокосіння і випасання худоби є землею сільськогосподарського призначення та перебуває у державній власності.

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.03.2023, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3223388200:02:015:0107, площею 0,9500 га, для сінокосіння і випасання худоби, що розташована на території Циблівської сільської ради, зареєстроване 26.07.2013 за №1853227, власник Переяслав-Хмельницька районна державна адміністрація Київської області.

Також, ця інформація містить відомості про право оренди зазначеної земельної ділянки, яке зареєстроване 01.08.2013 №1985644, орендар - ОСОБА_1 .

Як вбачається з листа ВО «Укрдержліспроект» від 08.02.2022 №100, в процесі реорганізації структури підприємства пройшла зміна літерації кварталів, зокрема квартал 29 та 30 перелітерований відповідно в 23 та 24.

У копії листа ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» від 15.12.2021 №17 на адресу Бориспільської окружної прокуратури директором цього підприємства ОСОБА_3 повідомлено, що актом прийому-передачі йому не передавались ніякі дозволи та погодження на вилучення з постійного користування ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» земель лісового фонду у межах 29, 30 кварталу Майстерської дільниці №1, а відповідно до другої лісовпорядної документації це 23 та 24 квартали ДП «Переяслав-Хмельницького агролісгоспу», для подальшого використання для сільськогосподарських потреб, для сінокосіння, випасання худоби та для житлового будівництва у відповідності до вимог Земельного кодексу України стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0107.

У копії листа Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства від 28.12.2021 №04-48/2562 Бориспільській окружній прокуратурі повідомлено, що управління не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0107.

У копії листа Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації від 21.01.2022 №31.01.01-13/80 Бориспільській окружній прокуратурі повідомлено, КОДА не інформувалась та не залучалась до передачі у власність та/або користування земельних ділянок лісогосподарського призначення на території Циблівської сільської ради Бориспільського (Переяслав-Хмельницького) району з кадастровим номером 3223388200:02:015:0107.

До позову також додано копію витягу з проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу від 2002 року та копію протоколу другої лісовпорядної наради від 12 березня 2000 року про розгляд проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області.

До позову додано копії Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ №002231 від 21.03.1996 та плану зовнішніх меж до нього, з яких вбачається, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні КСП ім.Шевченка в межах ділянки 39 площею 192.2 для сільськогосподарського виробництва.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 24.07.1995 відбулася державна реєстрація Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області як юридичної особи, на даний час діяльність юридичної особи припинена, правонаступником є Бориспільська районна державна адміністрація Київської області.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 26.03.2001 відбулася державна реєстрація Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький Агролісгосп» як юридичної особи, засновником значиться Бориспільська районна державна адміністрація Київської області.

Відповідно до копії статуту Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу від 2017 року (нова редакція) Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп заснований на державній власності при відділі агропромислового розвитку Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації.

З копії листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 16.01.2019 № 14-10-0.222-521/2-19 вбачається, що відповідно до державної статистичної звітності з кількісного обліку земель по формі №6-зем станом на 01.01.2016 на території Переяслав-Хмельницького району Київської області землекористувач ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» не обліковується.'

Аналогічна інформація підтверджується копією листа Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області від 19.07.2023 №29-10-0.3-6579/2-23.

04.09.2012 Переяслав-Хмельницька міжрайонна прокуратура направила до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації подання про усунення порушень вимог земельного законодавства, а саме скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-КВ №002231, що виданий Циблівською сільською радою 21.03.1996 на земельну ділянку площею 403,7 га колективне сільськогосподарське підприємство ім.Шевченка, копія подання в матеріалах справи.

Яке вбачається з копії розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА від 27.09.2012 №513, за результатом розгляду зазначеного вище подання прокурора, право користування КСП ім.Шевченка вказаною земельною ділянкою припинено. Визнано такими, що втратили чинність, державні акти, у тому числі серії ІІ-КВ №002231, земельні ділянки, передано до земель запасу відповідних сільських рад Переяслав-Хмельницького району.

З додатку до листа ГУ Держгеокадастру у Київській області від 09.08.2019 №10-10-0.222-10317/2-19 вбачається, що на дату прийняття вищевказаного розпорядження в користуванні КСП ім.Шевченка перебували землі загальною площею 330 га, землі запасу відсутні, користувач земель ДП Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп відсутній.

До позову також додані копії: листа архівного відділу Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 01.03.2024 за №05-052/65; розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА Київської області від 26.03.2001 за №152 «Про створення Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу»; рішення Циблівської сільської ради від 27.06.1995 «Про передачу у колективну власність і постійне користування земельних ділянок, колективному сільськогосподарському підприємству ім.Шевченка»; рішення Переяслав-Хмельницької районної ради Київської області від 27.04.2000 за №160-ХІ-ХХІІІ «Про передачу лісів реформованих сільськогосподарських підприємств в постійне користування Переяслав-Хмельницькому міжгосподарському лісгоспу»; листа заступника голови Переяслав-Хмельницької районної ради Київської області Харченка М.В.; листа директора Переяслав-Хмельницького держлісгоспу В.Рудницького від 13.04.2000 за №193; копія листа Циблівського сільського голови Ясинчука Н.Ю. від 19.04.2000 за №32.

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до положень ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЛК України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Статтею 5 ЛК України передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно зі ст. 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до ст. 9 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Згідно зі ст. 48 («Матеріали лісовпорядкування») ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Статтею 5 ЗК України передбачено, що земельне законодавство базується на таких принципах: поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель; забезпечення гарантій прав на землю; пріоритету вимог екологічної безпеки.

Відповідно до п. «а» ст. 8 ЗК України (у редакції до жовтня 2021 року) до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин на території області належить розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад.

Пунктом «а» ст. 10 ЗК України (у редакції до жовтня 2021 року) до повноважень районних рад у галузі земельних відносин на території району належить розпорядження землями на праві спільної власності відповідних територіальних громад.

Згідно з п. «а», «б», «в» ст. 12 ЗК України (у редакції до жовтня 2021 року) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 4 ст. 20 ЗК України (у редакції станом на 28.04.2007) передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Статтею 29 ЗК України (у редакції станом на 28.04.2007 та 27.09.2012) передбачено, що при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій переважне право на отримання земельних ділянок поруч з населеними пунктами мають власники земельних часток (паїв), які проживають у цих населених пунктах.

Місце розташування земельних ділянок визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування відповідно до землевпорядних проектів, які затверджуються зборами власників земельних часток (паїв).

Згідно зі ст. 30 ЗК України (у редакції станом на 28.04.2007 та 27.09.2012) при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку.

Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.

Главою 22 ЗК України врегульовано питання припинення прав на землю.

Частинами 1, 2, 4, 7, 8 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили. У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.

Згідно з ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1, 5 -7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 4 - 6 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінка судом аргументів сторін та доказів:

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) у постанові від 23 листопада 2021 року зазначила, що набуття особою у володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Таким чином, належним відповідачем у справі за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Отже, вимоги про визнання недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації та рішення Циблівської сільської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора щодо спірної земельної ділянки та усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельної ділянкою шляхом її повернення на користь держави не відповідають належному способу захисту.

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання вказаного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)).

Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово доходила висновку, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц( провадження № 14-96цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду в подальшому, зокрема в постанові від 24 липня 2024 року в справі № 369/13957/21 (провадження № 61-1323св24), що свідчить про сталість правової позиції.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

При цьому суд бере до уваги, що питання ефективності способів захисту порушених прав у практиці Європейського суду з прав людини є більш наближеним до концепції належності, що застосовується в українській правовій доктрині та правозастосуванні. У зв`язку з цим, відмова у позові через обрання неналежного способу захисту своїх прав обмежує позивача у захисті порушеного права у спосіб, який саме він (позивач) вважає ефективним. Відповідно до ст. 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним і обмежується лише порушенням особою приписів ч. 2 - 5 ст. 13 ЦК України, яка визначає межі здійснення цивільних прав, й не виключає можливість захисту цивільних прав у судовому порядку через неефективність обраного способу захисту.

Представником ОСОБА_1 заявлено про закриття провадження у справі з огляду на те, що позивач просить визнати недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації №661 від 23.11.2012, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_1 для сінокосіння і випасання худоби та передано на умовах довгострокової оренди земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 0,9500га, розташовану на території Циблівської сільської ради Переяслав-хмельницького району Київської області. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 29.11.2012, що укладений між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 3223388200:02:015:0107) загальною площею 0,9500 га для сінокосіння і випасання худоби на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області. Разом з тим, рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07.05.2021 у справі №373/1414/19 між тими самими сторонами було відмовлено у задоволенні зазначених позовних вимог. Рішення суду набрало законної сили.

Суд враховує, що предметом позову у цій справі визначено саме усунення перешкод у здійснення права користування та розпорядження земельною ділянкою у відповідних формах. При цьому, стверджуване порушення права відбулося не лише Київської обласної державної адміністрації, а ще й Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», яке у цій справі виступає третьою особою, а не позивачем, як у справі №373/1414/19.

Крім того, у справі №373/1414/19 позов подавався виконувачем обов`язків керівника Бориспільської місцевої прокуратури, а у цій справі позов подано Бориспільською окружною прокуратурою.

Зважаючи на це наявні підстави для розгляду цих позовних вимог по суті.

При оцінці аргументів сторін та доказів судом враховуються висновки, зроблені у постановах ВС від 01.03.2018 у справі № 911/2032/17, щодо застосування п.5 Прикінцевих положень ЛК України, відповідно до яких даний пункт Прикінцевих положень з`явився в Лісовому кодексі України лише з 29.03.2006, тобто, після виникнення спірних правовідносин, коли набрала чинності нова редакція Лісового кодексу України, а також, що для визнання планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування документами, що підтверджують право постійного користування земельними лісовими ділянками державними лісогосподарськими підприємствами, необхідно встановити факт, що ці землі раніше, до 29.03.2006 вже були надані цим підприємствам у постійне користування.

Судом враховується підхід, застосований ВС у постановах від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13, від 21.09.2022 у справі № 645/5557/16-ц щодо застосування стандарту доказування, відповідно до якого за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

При цьому, суд бере до уваги, що інститут вірогідності доказів, запроваджений у Господарському процесуальному кодексі України (ст. 79) 20.09.2019, є відмінним за інститут достатності доказів, що існував в господарському процесі до цього та на даний час передбачений приписами ст. 80 ЦПК України, оскільки останній не передбачає покладення обов`язку надання стороною доказів на спростування обставин, на які посилається інша сторона, крім випадків, визначених законом.

Позовна заява датована 29.05.2023 за вих.№ 51/1-905 вих-23 та засвідчена підписом виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури М.Пацкана. Письмові докази до позовної заяви додані у копіях, які завірені засвідчувальним написом прокурорки Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Е.А. Гречки 29.05.2023: «З оригіналом згідно. Прошито та пронумеровано 115 арк.» із проставленням її власноручного підпису та двох відтисків печаток «Для пакетів» Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури.

Зважаючи на засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, прокурор мав довести наявність обставин, на які він послався як підставу позову.

Зокрема, підлягає доказуванню те, що спірна земельна ділянка має цільове призначення (категорію) - землі лісогосподарського призначення, вона передана (перебувала) у користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» та/або Київської обласної державної адміністрації.

Однак, суду не надано будь-яких доказів, які б доводили твердження прокурора, зазначені у позовній заяві, щодо Переяслав-Хмельницький міжгосподарський лісгосп після створення отримав назву ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп», яку надалі змінено на ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп».

В п. 11, 12 додатків до позовної заяви значиться «Копія витягу з проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу на 35 арк. (оригінал перебуває у Державному Агролісгоспі)»; «Копія Протоколу другої лісовпорядної наради від 12.03.2000 на 42 арк. (оригінал перебуває у Державному Агролісгоспі)».

В судовому засіданні 18.03.2024 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - Ручки О.А. про зобов`язання прокурора надати оригінал проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області для огляду в судовому засіданні.

З метою надання пояснень з приводу обставин посилання у позовній заяві на вищезазначений проект як доказ, проставлення засвідчувального напису про відповідність оригіналам доданих до позовної заяви копій документів, у тому числі проекту організації і розвитку лісового господарства та витягу з проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу, ухвалою суду від 18.03.2024 визнано обов`язковою явку в судове засідання особи, яка подала позов - виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури М.Пацкана. Однак, цей прокурор у наступні судові засідання не з`являвся, а участь в них брали інші прокурори, які відповідних пояснень не надали.

Ухвалою суду від 10.05.2024 задоволено клопотання прокурора та витребувано від ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» оригінал Протоколу другої лісовпорядної наради від 12.03.2000 на 42 арк. для огляду судові.

На виконання ухвали надано документи, що підтверджують відсутність зазначених документів.

Зважаючи на вищенаведене, керуючись приписами ч. 6 ст. 95 ЦПК України, суд не бере до уваги копії витягу з проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу на 35 арк. та Протоколу другої лісовпорядної наради від 12.03.2000 на 42 арк.

При цьому, з досліджених належних, допустимих та достовірних доказів не вбачається, що спірна земельна ділянка, у тому числі до її окремого формування, мала категорію землі лісогосподарського призначення.

Будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів того, що після припинення КСП ім.Шевченка спірна земельна ділянку, у тому числі у складі масиву, передавалася у визначеному законодавством порядку до Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», не надано.

При цьому, не надано будь-яких доказів, які б свідчили про набуття прав, про які зазначається у позовній заяві, на спірну земельну ділянку Державним підприємством «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» від інших підприємств, установ, організацій чи фізичних осіб.

У зв`язку з вищенаведеним, оцінюючи досліджені докази у сукупності на предмет їх достатності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що були порушені права Київської обласної державної адміністрації на підставах, про які зазначено у позовній заяві.

На підставі викладеного, керуючись ст. 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області, Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: Державне підприємство «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

Бориспільська окружна прокуратура Київської області, ЄДРПОУ 02909996, місцезнаходження: вул.Героїв Небесної Сотні, 21, м.Бориспіль, Київська область;

Київська обласна державна адміністрація (Київська обласна військова адміністрація), ЄДРПОУ 00022533 місцезнаходження: площа Лесі Українки, 1, м.Київ, 01196;

Бориспільська районна державна адміністрація, ЄДРПОУ 04361628, місцезнаходження: вул.Київський Шлях, 74, м.Бориспіль, Київська область, 08300;

Циблівська сільська рада Бориспільського району Київської області, ЄДРПОУ 24209740, місцезнаходження: вул.Шевченка, 41, с.Циблі, Бориспільський район, Київська область, 08454;

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зазначене у позові: АДРЕСА_1 ;

Державне підприємство «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», ЄДРПОУ, 31383632, місцезнаходження: вул.Київський шлях, 74, м.Бориспіль, Київська область, 08300;

Повне рішення складено 27.01.2025.

Суддя: Д. В. Свояк