Ухвала

від 23.01.2025 по справі 761/4026/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/4026/23

Провадження № 1-кп/761/1543/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022100000000532 від 19.10.2022, відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, який здобув вищу освіту, одружений, має на утриманні малолітню доньку 2014 р.н., не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 353, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

за участю:

секретаря - ОСОБА_3 ,

прокурора - ОСОБА_4 ,

захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ :

У провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №42022100000000532 від 19.10.2022 відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 353, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Ухвалою від 26 листопада 2024 року обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 24 січня 2025 року включно.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 оголосив письмове клопотання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, обумовлюючи обставинами кримінального правопорушення, його ступенем тяжкості, наслідками його вчинення, даними, які характеризують обвинуваченого та ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого та свідка, експерта, спеціаліста, у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Враховуючи наведене, зазначив, що визначені раніше ризики, у відповідності зі ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні ініціював перед судом питання про повернення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 з огляду на те, що прокурором не дотримано передбачений нормами чинного КПК України строк звернення до суду із даним клопотанням. Так, в силу вимог ч. 1 ст. 199 КПК України прокурор повинен був звернутися із даним клопотанням не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Враховуючи, що строк тримання під вартою ОСОБА_2 закінчується 24.01.2025, то прокурор ОСОБА_4 повинен був звернутися із клопотанням не пізніше 19.01.2025 року. Разом з тим, датою звернення прокурора до суду із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 є 20.01.2025, що відповідно до судового практики є підставою повернення такого клопотання ініціатору.

Крім того, у судовому засіданні захисник просив долучити свої письмові заперечення на подане прокурором клопотання. Так, вказав, що Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська так само застосовано щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який наразі продовжує діяти. Більше того, упродовж тижня у тому кримінальному провадженні підзахисний перебував без будь-якого запобіжного заходу і жоден із ризиків, які суд вважає наявними, не справдилися. На підтвердження наведеного просив долучити ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23.12.2024 року. Таким чином, продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у цьому кримінальному провадженні неможливе. Крім того, захисник звернув увагу, що визначений судом розмір застави є непомірним для ОСОБА_2 , прокурором не доведено наявність у обвинуваченого такого майнового стану, який би дозволив внести визначену судом суму застави, а тому, просив зменшити розмір застави до встановленого законом розміру для тяжкості інкримінованих підзахисному правопорушень. Враховуючи наведене, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та скасувати раніше обраний щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_6 підтримав позицію свого колеги та додав, що підзахисний ОСОБА_2 вже третій рік утримується під вартою, немає офіційного доходу та достатнього для внесення визначеної застави майна. Враховуючи наведене, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 або зменшити розмір раніше визначеної застави до передбаченого законом розміру - 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав своїх захисників.

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст. 183, 331 КПК України, приходить до такого висновку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

У свою чергу, слідчий суддя у відповідності до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Як вбачається зі змісту клопотання та долучених до нього матеріалів, ухвалою суду Шевченківського районного суду м. Києва від 26.11.2024, якою ОСОБА_2 продовжено строк тримання під вартою до 24.01.2025 року.

Враховуючи, що кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості повернути клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його ініціатору у разі порушення ним передбачених строків звернення із клопотанням, натомість зобов`язує суд розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника про повернення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 та вважає необхідним розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою по суті.

Проаналізувавши доводи, наведені сторонами у судовому засіданні, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_2 , які утворюють сукупність кримінальних проступків, нетяжкого та особливо тяжкого злочинів, міри покарання, яка, з урахуванням положень ст. 68 КК України, може бути призначена обвинуваченому, у разі доведення його винуватості, а усвідомлення обвинуваченим цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування таких ризиків, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При цьому судом у контексті наявності ризику переховуватися від суду враховується, що жодних відомостей про наявність у обвинуваченого офіційного джерела доходу, міцних соціальних зв`язків, зокрема відомостей, що ОСОБА_2 проживає зі своєю малолітньою дитиною та утримує її, інших факторів, які б могли свідчити про наявність запобіжників у обвинуваченого, що може перешкодити останньому вільно залишити своє постійне місце проживання з метою ухилення від кримінального провадження - суду надано не було.

Водночас ОСОБА_2 притягається до кримінальної відповідальності ще й в рамках іншого кримінального провадження, за ч. 3 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, більш того, як стороною обвинувачення, так і стороною захисту раніше вже було доведено, що в рамках того кримінального провадження ОСОБА_2 перебував у розшуку, що свідчить про те, що обвинувачений може допустити грубе порушення своїх процесуальних обов`язків і в даному кримінальному провадженні, з огляду на що, суд приходить до висновку про високу ймовірність наявності вказаного ризику для обвинуваченого ОСОБА_2 .

При цьому, суд враховує і зміст раніше наданої стороною захисту ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21.01.2022 року, якою було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , який на той момент мав статус підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 п. 12 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 263 КК України в рамках кримінального провадження №12018040650001667 від 09.07.2018 року.

Суд звертає увагу, що зі змісту вказаної ухвали вбачається, що підставою для такої відмови був той факт, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 грудня 2021 року клопотання старшого слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, п.12 ч.2 ст. 115; ч.1 ст.263 КК України - задоволено та надано дозвіл на затримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою приводу, для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В той же час, станом на день винесення такої ухвали підозрюваний ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і не був затриманий та доставлений до суду для розгляду клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, в ході розгляду вищевказаного клопотання, прокурор зазначав, що місцезнаходження ОСОБА_2 на той момент встановлено не було.

Вказане додатково доводить обґрунтованість заявленого прокурором в даному судовому засіданні ризику того, що ОСОБА_2 може переховуватись від суду у разі незастосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адже свідчить про те, що в рамках іншого кримінального провадження ОСОБА_2 вже здійснював відповідні дії, спрямовані на ухилення від органу досудового розслідування і слідчого судді.

Водночас як встановлено у ході судового розгляду, сторона захисту не згодна із обґрунтованістю оголошення слідчим ОСОБА_2 у розшук під час досудового розслідування кримінального провадження №12018040650001667 від 09.07.2018 року, через що у підготовчому судовому засіданні у справі, яка розглядається Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, захисником було подано скарги на постанови слідчого про оголошення в розшук ОСОБА_2 від 11.01.2022 та від 17.01.2022.

Разом з тим ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.08.2024 у задоволенні таких скарг захисника було відмовлено. Як правильно зазначив Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, вирішення по суті поставлених стороною захисту питань неможливо без ретельного дослідження доказів та перевірки матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, судовий розгляд якого здійснюється Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська.

В той же час вирішення таких питань про оцінку обґрунтованості оголошення у розшук ОСОБА_2 слідчим у кримінальному провадженні №12018040650001667 від 09.07.2018 року, яке розглядається по суті Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, знаходиться поза межами компетенції Шевченківського районного суду м. Києва.

Суд нагадує, що керуючись положеннями ст. 94 КПК України, не вважає, що будь- який доказ у кримінальному провадженні, зокрема і надані прокурором в якості доказів існування ризику переховування ОСОБА_2 , постанови старшого слідчого СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 від 11.01.2022 та від 17.01.2022, можуть самі по собі беззаперечно доводити стверджувані прокурором обставини. Водночас, суд оцінює існування таких постанов та зазначені у них підстави для прийняття відповідних процесуальних рішень, у сукупності з іншими наданими обома сторонами доказами.

При цьому, суд нагадує про те, що в рамках даного кримінального провадження не були допитані в судовому засіданні свідки, оскільки така стадія судового розгляду ще не настала, а тому існує висока ймовірність настання ризику незаконного впливу на свідків з огляду на характер правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_2 .

Отже, з`ясовуючи питання щодо наявності ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 , на які послався прокурор у своєму виступі, обґрунтовуючи необхідність обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час судового розгляду, та чи переважають характеризуючі дані щодо особи обвинуваченого ці ризики, суд враховує, що ризиком є подія або дія, яка може настати або вчинитися з високим ступенем ймовірності, вірогідність яких має оцінюватись у сукупності з обґрунтованістю підозри та вагомістю доказів на її підтвердження, мірою покарання, яка загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого діяння.

Враховуючи вказані факти, суд справедливо доходить до висновку, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на інший, не пов`язаний із триманням під вартою запобіжний захід, не лише не зможе запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законодавством України, але й може зашкодити правам та охоронюваним законом інтересам суспільства.

За таких умов, враховуючи наявні ризики, суд, доходить до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає інтереси обвинуваченого на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.

Доводи захисників про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, яке розглядається Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, не є безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні.

Так, наявність запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_2 в іншому кримінальному провадженні у справі №201/3889/23, не може у повній мірі убезпечити від ризиків, які встановлені у цьому кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 , яке перебуває на розгляді у судді Шевченківського районного суду містка Києва ОСОБА_1 . При цьому, судом враховується, що ОСОБА_2 був затриманий та щодо нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою саме у даному кримінальному провадженні. Натомість, у кримінальному провадженні у справі №201/3889/23 після прийняття Дніпровським апеляційним судом рішення про скасування ухвали щодо повернення обвинувального акту прокурору, ОСОБА_2 тривалий час перебував у розшуку. За таких обставин, викладені доводи захисника не є обґрунтованими і судом не враховуються.

Водночас не заслуговують на увагу і доводи захисника ОСОБА_5 про те, що у грудні 2024 року ОСОБА_2 упродовж тижня перебував без будь-якого запобіжного заходу у кримінальному провадженні, яке розглядається Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, а отже ризики, на які посилається суд є необґрунтованими. Так, на переконання суду саме застосований до обвинуваченого ОСОБА_2 Шевченківським районним судом м. Києва у цьому кримінальному провадженні запобіжний захід і забезпечує не настання ризиків, про які вказує прокурор у своєму клопотанні.

Відтак, на даний час суд не вбачає підстав для зміни ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки наявні обґрунтовані побоювання щодо настання встановлених ризиків у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_2 .

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, та визначаючи розмір застави, суд у відповідності до вимог закону повинен навести аргументи на користь того, що застава саме у такому розмірі спроможна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виконання ним процесуальних обов`язків.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави що щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину може становити від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В контексті цього питання судом враховується ґрунтовність ризиків, на які вказує прокурор, при цьому судом також береться до уваги, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні сукупності кримінальних правопорушень, зокрема і особливо тяжкого кримінального правопорушення, здійснивши, відповідно до змісту державного обвинувачення, самовільне присвоєння владних повноважень та звання службової особи пов`язане із використанням підробленого службового посвідчення працівника Служби безпеки України, водночас такі дії були поєднані із замахом на заволодіння чужим майном шляхом обману в особливо великих розмірах, при цьому такі дії вчинені під час воєнного часу та безпосередньо пов`язані із державною політикою, направленою на відсіч збройної агресії, розв`язаної російською федерацією проти України, при цьому сторона обвинувачення стверджує, що внаслідок своїх дій обвинувачений злочинним шляхом отримав грошові кошти в сумі 250 000 доларів США, що станом на день вчинення інкримінованого ОСОБА_2 обвинувачення згідно офіційного курсу НБУ становило 9 142 150 (дев`ять мільйонів сто сорок дві тисячі сто п`ятдесят) гривень.

Так, суд вважає, що, враховуючи викладені в обвинувальному акті обставини, в даному випадку доцільним буде застосувати висновки викладені в рішеннях ЄСПЛ, зокрема, рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 року. У зазначеному рішенні ЄСПЛ прийшов до висновку, що хоча, у відповідності до положень Конвенції розмір застави повинен оцінюватися, як правило, з огляду на особу обвинуваченого і його майновий стан, за певних обставин не буде безпідставним врахування також і завданої шкоди, відповідальність за яку покладається на обвинуваченого - при цьому такий підхід був визнаний Європейським судом з прав людини таким, що не суперечить пункту 3 статті 5 Конвенції.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави, а також, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, суд з урахуванням фактичних обставин справи, даних про особу обвинуваченого, тривалості перебування останнього під вартою із визначенням для нього альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, вважає, що, на даному етапі судового розгляду, обвинуваченому ОСОБА_2 слід визначити розмір застави у виді 780 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 361 840 (два мільйони триста шістдесят одна тисяча вісімсот сорок) гривень, враховуючи, що зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що у разі сплати його, ОСОБА_2 вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.

Такий розмір застави є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права обвинуваченого, та підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_2 суд не вбачає.

Разом з тим, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 такі обов`язки, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою, не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, здати закордонний паспорт чи інший документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади, носити електронний засіб контролю.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України визначити строк дії ухвали слід встановити до 23 березня 2025 року включно.

Враховуючи викладене, керуючись 177, 182, 183, 194, 331, 369-372 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 23 березня 2025 року включно.

Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених КПК України у розмірі 780 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 361 840 (два мільйони триста шістдесят одна тисяча вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:

Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,

ЄДРПОУ: 26268059,

МФО: 820172,

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,

р/р: № UA128201720355259002001012089,

призначення платежу: застава за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року у справі №761/4026/23.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати закордонний паспорт чи інший документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади;

- носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою суду обов`язків - 2 (два) місяці з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

Копію ухвали направити для виконання до Державної Установи «Київський слідчий ізолятор».

Контроль за виконанням ухвали - покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Відмовити захиснику ОСОБА_5 у задоволенні клопотання про повернення прокурору клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвала може бути оскаржена прокурором, обвинуваченим, його захисниками протягом п`яти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Повний текст ухвали оголосити 27 січня 2025 року о 16 год. 45 хв.

Суддя ОСОБА_1