Рішення

від 27.01.2025 по справі 640/7287/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 року №640/7287/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» (03150, м. Київ, вул. В. Васильківська, 45, код ЄДРПОУ 36483471) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (36020, м. Полтава, вул. Воскресеньський Узвіз, 7, код ЄДРПОУ 40358617), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №1 від 15 лютого 2019 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», що винесена Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що під час проведення діагностики товару (спеціалістом сервісного центру «КРОК-ТТЦ») було встановлено, що в товарі виявлено механічні пошкодження, у зв`язку з чим він не підлягає гарантійному обслуговуванню. В зв`язку із чим, товар було знято з гарантійного обслуговування з підстав порушенням споживачем умов експлуатації товару, що свідчить про правомірність відмови споживачу у виплаті неустойки та протиправності винесення постанови про накладення стягнень.

Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону №2825-IXупровідним листом від 19.01.2023 №03-19/4265/23 матеріали справи №640/7287/19 передано до Київського окружного адміністративного суду (вх. від 20.12.2023 №60098).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №640/7287/19 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивачем не доведено факт того, що заявлений споживачем недолік (жовта пляма на дисплеї) виник внаслідок порушення правил та умов експлуатації товару, оскільки у проведенні експертизи було відмовлено. Також не зазначено, який саме пункт чи норму правил експлуатації порушено споживачем. Вважає, що оскаржувана постанова винесена на підставі та у межах повноважень, наданих відповідачу, відтак скасуванню не підлягає.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно наказу відповідача від 04 лютого 2019 р. 323-ОД та відповідно до направлення від 04 лютого 2019 р. № 024 06 лютого 2019 р. відповідачем була проведена позапланова перевірка ТОВ «Дієса» з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, якості продукції, додержання обов`язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, на дотримання Закону України «Про захист прав споживачів» та інших нормативних та нормативно-правових актів в межах наданих повноважень у відповідності до ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів», магазину, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Халаменюка, 7.

06.02.2019 року за результатами проведеної позапланової перевірки, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області було складено Акт щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів № 000007 від 06.02.2019 року та Припис № до Акту № 000007.

В Акті перевірки у розділі VI «Опис виявлених порушень», зазначено, що позивачем порушено вимоги ч. 1, абз. 1, 3 ч. 9 ст. 8, абз. 2 ч. 4 ст. 17 ЗУ «Про захист прав споживачів», пп. 13, 28 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 111 квітня 2002 р. № 506); абз. 1 п. 29, абз. 1 п. 33, пп. 31, 35 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (затверджено наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 р. № 104), а саме: «працівниками ТОВ «ДІЄСА» було порушено право споживача на безоплатне усунення недоліків в розумний строк, передбачене ч. 1 ст. 8 ЗУ №102З-XII та перевищено термін перебування товару на гарантійному обслуговуванні на 27 (двадцять сім) днів понад визначений законодавством 14 (чотирнадцять ) днів та на момент проведення перевірки неустойку в розмірі 1% вартості товару за кожен день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) на користь споживача не сплачено».

В той же час Приписом № 000004 до Акту складеного за результатами проведеного планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів від 06.02.2019 року № 000007 позивача зобов`язано «сплатити гр. ОСОБА_1 неустойку за кожен день затримки усунення недоліків понад установлений строк (14 днів)»

22.02.2019 року позивачем, засобами поштового зв`язку, отримано Постанову № 1 від 15.02.2019 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист споживачів». Вказаною постановою до позивача застосовано штраф у розмірі 99 990,00 грн за: «порушення права споживача на безоплатне усунення недоліків в розумний строк, передбачене ч. 1 ст. 8 Закону».

Незгода позивача із винесеною постановою зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Частиною 4 статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

Статтею 5 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів", у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів" крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, крім іншого, якщо споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою.

За змістом статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право:

1) давати суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;

2) перевіряти додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб`єктів;

3) відбирати у суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету. У разі встановлення за результатами проведених досліджень (експертизи) факту реалізації продукції неналежної якості та/або фальсифікованої суб`єкт господарювання, що перевірявся, відшкодовує здійснені за це витрати. Кошти відшкодовування витрат зараховуються до державного бюджету. Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України;

5) одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції;

13) накладати на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Результати перевірок суб`єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Статтею 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

У ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що підставою для здійснення позапланових заходів державного контролю є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

17 січня 2019 р. погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо позивача в частині захисту прав споживача надано Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право, зокрема, перевіряти додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб`єктів.

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_2 19.08.2018 року в магазині ТОВ "ДІЄСА" за адресою: Полтавська область., м. Кременчук, вул. Халаменюка, буд. 7, придбала смартфон Huawei Р20 Lite 4 вартістю 9999,00 гривень, що підтверджується фіскальним чеком від 19.08.2018 року.

29.11.2018 року заявниця звернулась до магазину з письмовою заявою щодо проведення гарантійного обслуговування та безоплатного усунення недоліків, зокрема жовтих плям на дисплеї. Заяву прийнято 29.11.2018 року керуючою магазином Гончарук М.М. та зареєстровано за № 9.

В заяві гр. ОСОБА_2 також заявила вимогу про проведення ремонту протягом 14 (чотирнадцяти) днів.

Суд зауважує, що в подальшому було оформлено заяву на приймання товару від покупця від 29.11.2018 року на запропонованому працівником магазину бланку, в якій споживачем не надано згоди на перевищення терміну усунення недоліків понад 14 днів, встановлений законом.

Факт передачі товару підтверджено підписом покупця, прийняття на контроль строку ремонту підтверджено підписом директора Гончарук М.М. Крім того, було складено акт прийому у ремонт № 9005841713 від 29.11.2018 року.

Товар споживачеві було повернуто з гарантійного обслуговування 09.01.2019 року, що підтверджено підписом споживача в заяві на приймання товару від покупця. Телефон заявниці було видано разом з Актом № 3232479/261218 відмови в гарантійному обслуговуванні від 26.12.2018 року.

Як свідчать матеріали справи, в гарантійному обслуговуванні було відмовлено у зв`язку з виявленням механічного пошкодження корпусу.

Позивач, обґрунтовуючи протиправність винесеної постанови стверджує, що під час проведення діагностики товару (спеціалістом сервісного центру «КРОК-ТТЦ») було встановлено, що в товарі виявлено механічні пошкодження, у зв`язку з чим він не підлягає гарантійному обслуговуванню. В зв`язку із чим, товар було знято з гарантійного обслуговування з підстав порушенням споживачем умов експлуатації товару.

Позивач зауважив, що про наявність вказаного пошкодження заявниці було відомо під час передачі товару на гарантійне обслуговування, про що зазначається у заяві.

Проаналізувавши матеріали справи, суд звертає увагу, що доказів того, що заявлений споживачем недолік (жовта пляма на дисплеї) виник внаслідок порушення споживачем правил та умов експлуатації в даному висновку сервісного центру не міститься. Також не зазначено, який саме пункт чи норму правил експлуатації порушено.

15.12.2018 року заявницею було подано до магазину письмову заяву з вимогою про виплату неустойки в розмірі 1% вартості товару за кожен день затримки усунення недоліків понад 14 днів та вимогою про надання на час ремонту аналогічного телефону в користування з обмінного фонду. Телефон з підмінного фонду видано 15.12.2018 року., що підтверджено актом приймання-передачі товару з підмінного фонду № 9005889534.

Крім того, 30.12.2018 року заявницею до магазину було подано письмову заяву, в котрій повторно заявлено вимогу про виплату неустойки за перевищення терміну гарантійного ремонту та вимогу про організацію ведення експертизи товару на предмет визначення причин втрати якості.

Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов`язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

У відповідності до п.13 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002року № 506 у разі виникнення потреби у визначенні причини втрати якості товару, гарантійний термін якого не вичерпався, продавець зобов`язаний у триденний термін з дня одержання письмової заяви від споживача відправити такий товар на експертизу.

Як зазначено у п.28 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 506, термін виконання гарантійного ремонту узгоджується за домовленістю сторін, але не може перевищувати встановленого законодавством. За кожний день затримки усунення недоліків понад установлений термін виконавець виплачує споживачеві неустойку в розмірі 1 відсотка вартості товару.

Таким чином, обов`язок по задоволенню вимог споживача, встановлених частиною першою статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів" покладається на продавця за місцем купівлі товару, виробника або підприємство, що задовольняє ці вимоги за місцем знаходженням споживача, відповідно до того до кого саме з них ці вимоги пред`являються споживачем на його вибір. Вказані особи звільняються від обов`язку по задоволенню цих вимог споживача лише у разі доведення ними, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. При цьому обов`язок по встановленню причин втрати якості продукції під час гарантійного строку покладається на продавця (виконавця, виробника) і реалізується шляхом організації проведення відповідної експертизи за його рахунок.

Однак, як свідчать матеріали справи, позивачем було відмовлено у проведенні експертизи.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами позапланового заходу відповідачем був складений акт №000007 від 06.02.2019 року, відповідно до висновків якого, встановлено порушення вимог частини 1 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів".

На підставі вказаного акту, відповідачем було видано припис №000007 від 06.02.2019 року та прийнято постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 15.02.2019 №1.

В оскаржуваній постанові про накладення на позивача стягнень вказано, що підставою для її винесення є порушення прав заявника в безоплатному усуненні недоліків товару в розумний строк, у зв`язку із чим відповідач дійшов висновку про те, що позивач відмовив споживачу в реалізації його прав, установлених ч. 1 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів".

Згідно п.35 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 №104 за кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикула, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.

Таким чином, позивач порушив ч.1 ст.8 Закону України "Про захист прав споживачів"№ 1023-ХІІ, абз.1, абз.З ч.9, ст. 8, абз.2.ч. 4 ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів" №1023-XII,. п.13, п.28 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 506, абз.1 пункту 29, абз. 1 пункту 33, п. 31, п.35 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 року №104.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач своїм приписом не зобов`язував позивача припинити порушення ч. 1 ст. 8 ЗУ №1023-ХІІ, а зобов`язував сплатити неустойку.

Суд не погоджується із такими доводами позивача, оскільки відповідно до абз.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, а оскільки в ході проведення позапланового заходу, факт порушення позивачем права на безоплатне усунення недоліків в розумний строк (14 днів) підтвердився, що призвело до перевищення терміну перебування товару на гарантійному обслуговуванні понад визначений законодавством строк 14 днів, у подальшому позивача було зобов`язано сплатити гр. ОСОБА_2 неустойку за кожен день затримки усунення недоліків понад установлений строк (14 днів).

Оскільки законодавством передбачено відповідно п.28 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 506, термін виконання гарантійного ремонту узгоджується за домовленістю сторін, але не може перевищувати встановленого законодавством. За кожний день затримки усунення недоліків понад установлений термін виконавець виплачує споживачеві неустойку в розмірі 1 відсотка вартості товару.

Крім того, позивач зазначає, що стаття 23 Закону № 1023 не встановлює відповідальність у вигляді штрафу за відмову споживачу в реалізації його прав на гарантійний ремонт товару у встановлений строк.

Проте, суд вважає, що дане твердження не відповідає дійсності, оскільки відповідно до статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачена відповідальність за відмову споживачу в реалізації його прав установлених частиною першою статті 8 Закону № 1023 - у десятикратному розмірі вартості продукції, а саме у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати безоплатного усунення недоліків у розумний строк.

В зв`язку із тим, що позивач перевищив термін перебування товару на гарантійному обслуговуванні понад визначений законодавством 14 днів, тобто порушив ч. 1 ст. 8 Закону "Про захист прав споживачів", відповідачем було винесено постанову від 15.02.2019 року № 1 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Таким чином штраф у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції (смартфону) складає: 9999 грн. х 10 = 99 990,00 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто гривень) 00 коп.

За ч.2 ст.23 «Про захист прав споживачів» суми штрафів зараховуються до державного бюджету.

Всупереч твердженню позивача у позовній заяві, порушення також зазначено у постанові.

В зв`язку із наведеним, доводи позивача про неможливість визначення порушення за яке накладено штраф, не відповідають дійсності.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що постанова про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №1 від 15 лютого 2019 року була прийнята відповідачем правомірно та обґрунтовано, а тому не підлягає скасуванню.

Суд враховує, що згідно п. 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду довів та обґрунтував її.

На підставі викладеного, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (03150, м. Київ, вул. В. Васильківська, 45, код ЄДРПОУ 36483471) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.