Рішення

від 27.01.2025 по справі 440/12232/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 січня 2025 року Справа № 440/12232/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супруна Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Полтавського окружного адміністративного суду (вул. Пушкарівська, буд. 9/26, м. Полтава, 36039, ЄДРПОУ 35521510) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського окружного адміністративного суду, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ голови Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 №36/10;

- зобов`язати Полтавський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити судді Полтавського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівську винагороду з урахуванням щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу судді у зв`язку з наявністю стажу понад 20 років, починаючи з 01.10.2024.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 матеріали адміністративної справи №440/12232/24 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії направлено до Другого апеляційного адміністративного суду, як суду вищої інстанції, для визначення підсудності.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2024 адміністративну справу №440/12232/24 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2024 справу №440/12232/24 передано в провадження судді Супрун Ю.О..

В обґрунтування позову позивач зазначила, що дії відповідача, що полягають у виплаті суддівської винагороди є протиправними та такими, що порушує її право на належний соціальних захист та справедливий і гарантований державою рівень матеріального забезпечення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

В зв`язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представником відповідача через систему «Електронний суд» 07.01.2025 подав відзив на позов, в якому він зазначає, що при нарахуванні та виплаті позивачу суддівської винагороди діяв на підставі, в межах і в спосіб, передбачені Конституцією України та законами України, як це передбачено частиною 2 статті 19 Конституції України.

Позивач через систему «Електронний суд» 08.01.2025 подала відповідь на відзив в якому проти доводів відповідача заперечувала та повністю підтримала свою правову позицію.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що Указом Президента України «Про призначення суддів» від 13.05.2009 №323/2009 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду строком на п?ять років.

Наказом голови Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2009 №63/7 ОСОБА_1 прийнято на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 25.02.2014 ОСОБА_1 рекомендовано для обрання на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду безстроково та 04.04.2014 внесено відповідне подання до Верховної Ради України.

31.10.2016 згідно з п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України

«Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII подання, документи та рекомендація Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про обрання ОСОБА_1 на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду безстроково, які не розглянуто Верховною Радою України, надійшли з Верховної Ради України до Вищої ради юстиції.

22.10.2019 Вищою радою правосуддя розглянуто рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії судів України від 25.02.2014 та прийнято рішення №2778/0/15-19 про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду.

На цей час Президентом України розгляд питання про призначення ОСОБА_1 на посаду суді Полтавського окружного адміністративного суду не здійснено.

Наказом голови Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 №26/10

позивачеві встановлено доплату за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу за наявності стажу роботи 20 років з 26.07.2021.

Рішенням Ради суддів України від 03.09.2021 №35 звернуто увагу розпорядників бюджетних коштів органів судової влади, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-p/2018 у справі №1-7/2018. Обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя на підставі частини 10 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII з наступними змінами допустимо лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018.

Наказом голови Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 №36/10

судді Полтавського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 припинено з 01.10.2024 нарахування та виплату доплати за вислугу років до посадового окладу, встановлену наказом від 26.07.2021 №26/10, як такій, яка не здійснює правосуддя у зв`язку з закінченням строку, на який її призначено.

Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до частини 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 за №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За змістом частини 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (частина 3 статті 135 Закону №1402-VIII).

Відповідно до частини 5 статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

В силу правового регулювання встановленого частиною 10 статті 135 Закону №1402-VIII суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

У відповідності до пункту 17 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII повноваження суддів, призначених на посаду строком на п`ять років до набрання чинності цим Законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. За умови підтвердження відповідності займаній посаді відповідно до пункту 20 цього розділу судді, повноваження яких припинилися у зв`язку із закінченням строку, на який їх було призначено (крім суддів, звільнених з посади), призначаються на посаду судді до суду, до якого вони були призначені або переведені (крім тимчасового переведення шляхом відрядження) на день припинення повноважень.

Приписами підпунктів 1-2 пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визначено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри", та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, - пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про не підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Згідно з пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII (чинного до 01.01.2020) право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст.529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII (чинного до 01.01.2020) до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст.529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами).

На підставі підпункту 16 пункту 1 розділу I Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16.10.2019 за №193-IX (надалі по тексту також Закон №193-IX) виключено пункти 22 і 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII.

В силу правового регулювання, визначеного частинами 1-3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 за №2453-VI (в редакції Закону України від 12.02.2015 за №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд") суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частин 5, 7 статті 133 Закону №2453-VI суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу (частина 10 статті 133 Закону №2453-VI).

Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 за №11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 10 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 за №2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 за №192-VIII, за яким "суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу", для цілей застосування окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 за №1402-VIII зі змінами, а саме:

- частини 1 статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду;

- частини 8 статті 56, частин 1-2 статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації;

- частини 3 статті 82, частин 6-7 статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Згідно пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 за №11-р/2018 положення частин третьої, десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року за №2453-VІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 за №192-VІII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3.4 зазначеного рішення Конституційного Суду України встановлено, що випадки нездійснення правосуддя поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, згідно із Законом №1402-VIII нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (частина перша статті 55); з обов`язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (частина восьма статті 56, частини перша, друга статті 89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (частина третя статті 82, частини шоста, сьома статті 147).

Конституційний Суд України зробив висновок, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини 10 статті 133 Закону №2453-VI у редакції №192-VІІІ, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Слід зазначити, що застосований законодавцем у положенні частини 10 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону №192-VІІІ підхід до об`єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та помірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення.

Тобто, суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 за №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).

Окрім цього, Рада суддів України у рішенні від 03.09.2021 за №35 наголосила, що будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018. В контексті питання виплати доплат таким суддям, дії Територіальних управлінь ДСА, судів, які здійснюють функції розпорядників бюджетних коштів, щодо припинення виплати доплат (а також намагання повернути вже виплачені доплати) суддям, що не здійснюють повноваження з незалежних від них причин, так само як і висновки щодо відсутності підстав для виплати доплат до посадового окладу таким суддям, здійснені органами Державної аудиторської служби України під час проведення ревізій фінансово-господарської діяльності ТУ ДСА України в різних областях та судах, свідчать про порушення гарантій незалежності суддів у виді матеріального забезпечення, що впливає на незалежність судді, та є протиправними та недопустимими. Крім того, припинення виплат зазначених вище доплат у 2021 році свідчить про порушення принципу "юридичної визначеності" та принципу "належного урядування".

Аналогічна позиція щодо необхідності здійснення доплат суддям, які не здійснюють повноваження з незалежних від них причин, викладена і в рішенні Ради суддів України від 19.04.2019 за №21.

Суд зазначає, що положення частини 10 статті 135 Закону №1402-VIII є тотожними за змістом положенням частини 10 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону від 12.02.2015 за №192-VІІІ, які визнані неконституційними Рішенням Конституційним Судом України від 04.12.2018 за №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).

Крім того, варто звернути увагу що в підпункті 2 пункту 7 Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 за №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 Конституційний Суд України зауважує, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).

Також, Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі № 120/1655/21-а дійшов висновку, що з набранням чинності законами №1401-VIII, №1402-VIII призначення на посаду судді (вперше) здійснюється безстроково, водночас призначення на посаду судді безстроково суддів, яких до того було призначено на посади в межах п`ятирічного строку (відповідно до раніше чинного правового регулювання цих правовідносин), поставлено у залежність від результатів кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у вказаній постанові необхідним у даній категорії справи є з`ясування обставин, які зумовили припинення виплати суддям надбавок до посадового окладу: зупинення щодо кваліфікаційного оцінювання й відсторонення на цій підставі від здійснення правосуддя (відповідно до частини 5 статті 86 Закону № 1402-VIII); закінчення п`ятирічного строку повноважень на посаді судді чи поява іншої обставини, з якою Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 за №11-р/2018 пов`язує неконституційність позбавлення надбавок до посадового окладу судді.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5статті 242 КАС України).

З матеріалів справи судом встановлено, що Указом Президента України «Про призначення суддів» від 13.05.2009 №323/2009 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду строком на п?ять років.

Наказом голови Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2009 №63/7 ОСОБА_1 прийнято на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №84/бо-14 від 25.02.2014 ОСОБА_1 рекомендовано для обрання на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду безстроково та 04.04.2014 внесено відповідне подання до Верховної Ради України.

31 жовтня 2016 року згідно з пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» до Вищої ради юстиції із Верховної Ради України надійшли подання, матеріали та рекомендація Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 25 лютого 2014 року №84/бо-14 про обрання ОСОБА_1 на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду безстроково.

Вивчивши рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 25.02.2014 №84/б0-14 та матеріали про обрання ОСОБА_1 на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду безстроково, суддівське досьє, матеріали попереднього розгляду, Вища рада правосуддя відмовила у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду.

Рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24.03.2017 №599/1дп/15-17 суддю Полтавського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Не погоджуючись із рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя ОСОБА_1 21.04.2017 звернулася до Вищої ради правосуддя зі скаргою, в якій просила скасувати рішення Дисциплінарної палати та закрити дисциплінарне провадження.

За результатами розгляду вказаної скарги рішенням Вищої ради правосуддя від 15 серпня 2017 року №2435/0/15-17 скасовано рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 березня 2017 року №599/1дн/15-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Полтавського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 та закрито дисциплінарне провадження.

Оскільки вказані відомості встановлені після надання рекомендації Вищої Кваліфікаційної комісії суддів України і не були предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час розгляду 25.02.2014 питання про рекомендування ОСОБА_1 для обрання на посаду судді безстроково, Вища рада правосуддя дійшла висновку про наявність обставин, що викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики і можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням ОСОБА_1 на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись із рішенням Вищої ради правосуддя від 7.11.2017 № 3601/0/15-17, суддя Серга С.М. оскаржила його до Верховного Суду.

Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 травня 2018 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, зокрема визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 7 листопада 2017 року № 3601/0/15-17 про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду.

Вища рада правосуддя звернулася до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя залишено без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 травня 2018 року - без змін.

Відтак Велика Палата Верховного Суду встановила, що застосування Вищою радою правосуддя у рішенні від 7 листопада 2017 року підстави для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду, передбаченої Пунктом 1 частини дев?ятнадцятої статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є необґрунтованим.

22.10.2019 Вищою радою правосуддя розглянуто рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії судів України від 25.02.2014 та прийнято рішення №2778/0/15-19 про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду.

Отже, до набрання чинності законами N 1401-VIII, N 1402-VIII (30.09.2016) призначення на посаду судді вперше (за Законом N 2453-VI) здійснювалося строком на п`ять років, після закінчення якого Вища кваліфікаційна комісія суддів України могла рекомендувати для обрання його Верховною Радою України на посаду судді безстроково, якщо відсутні визначені законом обставини, які перешкоджали б цьому.

Відтак відповідно до раніше чинного Закону N 2453-VI після закінчення п`ятирічного строку повноважень суддя не міг здійснювати правосуддя допоки не буде вирішено питання про обрання його на посаду судді безстроково.

Доказів відсторонення позивача від посади судді у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, чи застосування дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя у матеріалах справи відсутні.

Відповідач не надав суду, жодних доказів, які б спростовували те, що позивач не здійснює повноваження із незалежними від нього обставинами.

Між тим суд зазначає, що Наказом голови Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 №26/10 позивачеві вже було встановлено доплату за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу за наявності стажу роботи 20 років з 26.07.2021.

Однак Наказом голови Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 №36/10 судді Полтавського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 припинено з 01.10.2024 нарахування та виплату доплати за вислугу років до посадового окладу, встановлену наказом від 26.07.2021 №26/10, як такій, яка не здійснює правосуддя у зв`язку з закінченням строку, на який її призначено.

Відтак позивач не здійснює правосуддя у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку призначення на посаду судді вперше та відсутністю відповідного указу Президента України за результатами розгляду рішення Вищої ради правосуддя №2778/0/15-19 від 22.10.2019, тобто через обставини, які не залежать від позивача особисто, не обумовлені його поведінкою або фактами відсторонення від посади внаслідок притягнення до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, а тому припинення виплати щомісячної доплати за вислугу років не можна визнати виправданим, справедливим та домірним.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до положень ст. 139 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Полтавського окружного адміністративного суду (вул. Пушкарівська, буд. 9/26, м. Полтава, 36039, ЄДРПОУ 35521510) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати з дня його прийняття наказ голови Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 № 36/10 "Про припинення нарахування та виплати доплат до посадового окладу судді ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Полтавський окружний адміністративний суд (вул. Пушкарівська, буд. 9/26, м. Полтава, 36039, ЄДРПОУ 35521510) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) суддівську винагороду з урахуванням щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу судді у зв`язку з наявністю стажу понад 20 років з 01.10.2024.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 27.01.2025.

СуддяСупрун Ю.О.