Постанова

від 27.01.2025 по справі 520/20004/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 р. Справа № 520/20004/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства освіти і науки України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/20004/24

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства освіти і науки України

третя особа Харківський Національний університет імені В.Н. Каразіна

про визнання протиправним і нечинним протокольного рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, третя особа - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, в якому просив:

- визнати протиправним і нечинним Протокольне рішення Наукової Ради Міністерства освіти і науки України №5 від 23.01.2024 в частині, якою: заборонено представнику Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна О.Єрмакову (ID №TL429Wd) брати участь у конкурсах на фінансування досліджень і розробок МОН, які будуть оголошені протягом 2024-2026 року включно; позбавлено ОСОБА_2 (ID №TL429Wd) будь-яких формалізованих експертних і дорадчих функцій в системі МОН.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Протокольне рішення Наукової Ради Міністерства освіти і науки України №5 від 23.01.2024 в частині, якою заборонено представнику Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна О.Єрмакову (ID №TL429Wd) брати участь у конкурсах на фінансування досліджень і розробок МОН, які будуть оголошені протягом 2024-2026 року включно; позбавлено ОСОБА_2 (ID №TL429Wd) будь-яких формалізованих експертних і дорадчих функцій в системі МОН.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (пр. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 є аспірантом кафедри комп`ютерної фізики навчально- наукового інституту комп`ютерної фізики та енергетики Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. 20.07.2021 на сайті Cornell University (що є архівом препринтів з відкритим доступом для захисту авторських прав дослідників): https://arxiv.org/abs/2107.09738 та 28.10.2022 (статтю О.Єрмаков подав до рукопису журналу 18.07.2022) на сайті видавництва АІР Publishing: https://pubs.aip.Org/aip/app/article/7/10/101301/2835200/0n-anomalous-optical-beamshifts-at-near-normal була опублікована наукова стаття, за співавторством позивача ОСОБА_1 та науковців рф. Натоміть судом не становлено та не досліджено, позивачем не заперечується, що ці статті різні за змістом та висновки, які викладені в них, мають наукове значення для України. Міністерство вважає за необхідне наголосити, що агресія російської федерації проти суверенітету і територіальної цілісності України триває з березня 2014 року. Після повномасштабного військового вторгнення в Україну, яке рф, заручившись підтримкою республіки білорусь здійснила 24 лютого 2022 року. Кабінет Міністрів України постановою від 24 березня 2022 року № 355 денонсував Угоду в галузі освіти і науки з Російською Федерацією, постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2022 р. № 417 денонсував Договір між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про співробітництво в галузі науки і технологій. Верховною Радою України було прийнято Закон України від 19 червня 2022 року № 2299-ІХ «Про припинення дії Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про науково-технічне співробітництво». Зазначені нормативно-правові акти припиняють наукову, науково- технічну співпрацю з міністерствами, науково-дослідними установами, науковими організаціями та товариствами, закладами вищої освіти та підприємствами держави, визнаної Верховною Радою України державою- агресором. Крім того, відповідно до Закону України «Про санкції» від 14 серпня 2014 року № 1644-VII з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України застосовуються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). До видів таких санкцій, що визначені пунктом 20 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», належить зокрема «припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами». Відтак, будь-яка співпраця з представниками держави-агресора (у тому числі, на рівні спільних наукових публікацій, реалізації наукових проектів тощо) мала бути припинена на виконання вимог законодавства України щодо припинення міжнародного наукового та науково-технічного співробітництва з державою- агресором рф. Також зазначає, що Протокольне рішення Наукової ради Міністерства освіти і науки України № 5 має рекомендаційний характер та не є рішенням суб`єкта владних повноважень.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є аспірантом кафедри комп`ютерної фізики навчально-наукового інституту комп`ютерної фізики та енергетики Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

20.07.2021 на сайті Cornell University (що є архівом препринтів з відкритим доступом для захисту авторських прав дослідників): https://arxiv.org/abs/2107.09738, та 28.10.2022 на сайті видавництва AIP Publishing: https://pubs.aip.org/aip/app/article/7/10/101301/2835200/On-anomalous-optical beamshifts-at-near-normal була опублікована наукова стаття, за співавторством ОСОБА_1 та науковців рф.

Директоратом розвитку науки разом з Державною науково-технічною бібліотекою України, шляхом автоматичного пошуку і аналізу наукових публікацій, опублікованих у виданнях, які індексуються базами даних Scopus та/або WoS, за 2022-2023 роки, виявлено низку публікацій українських вчених, які представляють різні заклади вищої освіти та наукові установи України, або з представниками держави-агресора рф, або безпосередньо у наукових виданнях, що видаються в рф, а також підготовлених спільно з працівниками установ, утворених окупаційною владою на тимчасово окупованій території України.

За результатами комплексного аналізу виявлених фактів наукового співробітництва, зокрема підготовки спільних наукових публікацій працівників закладів вищої освіти та наукових установ, що належать до сфери управління МОН, з працівниками установ рф, зокрема публікацій, які були подані до друку та опубліковані після прийняття рішення Урядом України і Верховною Радою України про припинення науково-технічної співпраці з рф, Науковою радою МОН на засіданні 23.01.2024 були рекомендовані до застосування обмеження, які наведенні в протоколі від 23.01.2024 №5.

Так, згідно протокольного рішення Наукової ради МОН України №5 від 23.01.2024, виявлено факти наукової співпраці працівників Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна з науковцями держави-агресора, про що свідчать спільні наукові публікації 2020, 2022 рр. (див. «Broadband Polarization Degeneracy of Guided Waves in Subwavelength Structured ZnO Pattern» - http://surl.li/pfiic; «Cluster-cluster interaction in nanodiamond hydrosols by small-angle scattering» - http://surl.li/pfhxb; «Interaction of aqueous suspensions of single-walled oxidized carbon nanotubes with inorganic and organic electrolytes» - http://surl.li/pfldi) із працівниками Першого Московського державного медичного університету імені І. М. Селенова (м. москва, рф); «Оn anomalous optical beam shifts at near-normal incidence» - http://surl.li/pfhvb. Остання стаття подана до-друку IS липня 2022 року, а опублікована 28 жовтня 2022 року спільно з представниками санкт-петербурзького національного дослідницького університету інформаційних технологій, механіки та оптики (м. санкт-петербург, рф), у статті наводиться номер державної реєстрації 0122U001482 дослідження, яке фінансується МОН за кошти державного бюджету України у 2022-2024 рр.

Тобто, окремі українські автори зазначених статей, які публікувалися з російськими вченими були виконавцями фундаментальних досліджень, а саме «Взаємодія квазічастинок з поверхнями наноструктур довільної ступені шорсткості» (Єрмаков О. - один з основних виконавців), що подавалась ХНУ імені В.Н. Каразіна на конкурс у 2021 році, та фінансування якої за рахунок коштів державного бюджету України за результатами конкурсного відбору розпочалось у 2022 році, та повинно завершитись у 2024 році.

У своїх поясненнях ХНУ імені В. Н Каразіна інформує, що обчислювальна частина роботи була зроблена дослідниками університету до 2022 року. Співробітник університету (очевидно ОСОБА_3 , який є і кореспондуючим автором публікації), який виконував цю частину роботи вважав за необхідне зберегти право України на інтелектуальну власність отриманих результатів, тому не вийшов з цієї публікації.

В той же час, інтелектуальна власність, особливо та, яка створена за рахунок коштів державного бюджету України, повинна бути оформлена у встановленому порядку, з отриманням відповідних документів (авторських свідоцтв, патентів тощо) встановленого в Україні зразка. До таких документів навряд чи можна віднести спільні публікації з представниками рф та виправдати цим відповідну співпрацю.

На підставі вищевикладеного, членами Наукової ради МОН вирішено, враховуючи непоодинокі випадки наукового співробітництва, зокрема спільних наукових публікацій окремих представників ХНУ імені В.Н. Каразіна з представниками рф, зокрема тих, які подані та опубліковані після прийняття рішення Урядом і Верховною Радою України про припинення науково-технічної співпраці з рф, рекомендувати МОН:

1) припинити з 2024 року фінансування з боку МОН фундаментального дослідження «Взаємодія квазічастинок з поверхнями наноструктур довільної ступені шорсткості» (номер державної реєстрації 0122U001482) з подальшим завершенням виконання проєкту у повному обсязі за рахунок власних ресурсів Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна;

2) заборонити авторам виявлених публікацій, представникам Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, а саме ОСОБА_4 (ID №popr3713), ОСОБА_5 (ID №TL429Wd), брати участь у конкурсах на фінансування досліджень і розробок МОН, які будуть оголошені протягом 2024-2026 року включно;

3) позбавити ОСОБА_6 (ID №popr3713), ОСОБА_2 (ID №TL429Wd) будь-яких формалізованих експертних і дорадчих функцій в системі МОН;

4) оголосити попередження Харківському національному університету імені В.Н. Каразіна, який при провадженні наукової діяльності, виконанні наукових проєктів, обов`язковому розгляду їх матеріалів на засіданнях Вченої (наукової, науково-технічної ради) не ідентифікував та не зупинив співпрацю його співробітників з рф, із подальшим вжиттям додаткових обмежень у разі повторення.

У листі Листом заступника МОН від 31.01.2024 за № 1/1690-24 Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна повідомлено про рішення Наукової ради МОН від 23.01.2024 з посиланням як на підставу застосування обмежень щодо позивача, на постанову КМУ №355 від 24.03.2022, Закон №2299-ІХ від 19.06.2022 та вимоги п. 20 ч. 1 ст.4 Закон України "Про санкції" від 14.08.2014 №1644-VII.

Позивач вважає Протокольне рішення Наукової Ради Міністерства освіти і науки України №5 від 23.01.2024 в частині заборони позивачу брати участь у конкурсах на фінансування досліджень і розробок МОН, які будуть оголошені протягом 2024-2026 включно та позбавлення позивача будь-яких формалізованих експертних і дорадчих функцій в системі МОН протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з протиправності Протокольного рішення Наукової Ради Міністерства освіти і науки України №5 від 23.01.2024 в частині, якою заборонено представнику Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна О.Єрмакову (ID №TL429Wd) брати участь у конкурсах на фінансування досліджень і розробок МОН, які будуть оголошені протягом 2024-2026 року включно; позбавлено ОСОБА_2 (ID №TL429Wd) будь-яких формалізованих експертних і дорадчих функцій в системі МОН.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Верховна Рада України, виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальновизнаних міжнародних норм і правил, констатуючи, що пріоритетами національних інтересів України є, зокрема, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України, заявляючи, що пряме або опосередковане втручання у внутрішні і зовнішні справи України під будь-яким приводом є неприпустимим, усвідомлюючи потребу невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод, прийняла Закон України "Про санкції" від 14.08.2014 №1644-VII (далі - Закон №1644-VII).

Статтею 1 Закону №1644-VII визначено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

Відповідно до ст. 2 Закону №1644-VII правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права.

Згідно зі ст. 3 Закону №1644-VII підставами для застосування санкцій є:

1) дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод;

2) резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки Організації Об`єднаних Націй;

3) рішення та регламенти Ради Європейського Союзу;

4) факти порушень Загальної декларації прав людини, Статуту Організації Об`єднаних Націй.

Застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, відповідності меті та ефективності.

Підставою для застосування санкцій також є вчинення іноземною державою, іноземною юридичною особою, юридичною особою, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземцем, особою без громадянства, а також суб`єктами, які здійснюють терористичну діяльність, дій, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, стосовно іншої іноземної держави, громадян чи юридичних осіб останньої.

Статтею 4 визначено види санкцій згідно з цим Законом.

Так, згідно з п. 20 ч. 1 ст. 4 Закону №1644-VII видами санкцій зокрема є припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами.

З аналізу вищевказаних норм Закону №1644-VII вбачається, що припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами і є тим обмеженням, який застосовується до іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які своїми діями створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

Разом із тим, судом першої інстанції вірно встановлено, що застосування таких обмежень як заборона брати участь у конкурсах на фінансування досліджень і розробок Міністерства освіти і науки України, позбавлення працівників вищих навчальних закладів будь-яких формалізованих експертних і дорадчих функцій в системі Міністерства освіти і науки України, Законом №1644-VII не передбачено.

Відповідно до частин 1 - 7 ст. 5 Закону №1644-VII пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.

Заява щодо застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 цього Закону, подається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, до суду в порядку, визначеному статтею 5-1 цього Закону.

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених пунктами 1, 2-5, 13-15, 17-19, 24-1, 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обов`язковим до виконання.

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Рішення щодо застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 цього Закону, ухвалюється судом у порядку, визначеному статтею 5-1 цього Закону.

Припинення дії міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, як санкція згідно з цим Законом здійснюється Верховною Радою України за поданням Президента України або іншого суб`єкта законодавчої ініціативи.

Рішення щодо застосування санкцій повинно містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово.

Рішення про внесення змін до санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, за власною ініціативою або на підставі пропозицій органів державної влади, зазначених у частині першій цієї статті.

Рішення про скасування санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, у разі якщо застосування санкцій привело до досягнення мети їх застосування.

Отже, Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Служба безпеки України (як суб`єкти подання пропозицій) мають право вносити на розгляд Ради національної безпеки та оборони України пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). У разі підтримання запропонованих санкцій, РНБО приймає відповідне рішення, яке набирає чинності з моменту видання указу Президента України про введення його в дію, й тільки після цього таке рішення є обов`язковим до виконання.

Колегія суддів зазначає, що Закон №1644-VII є регулятивним нормативним актом, який встановлює (запроваджує) ряд обмежень на демократичну участь у випадку загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, а також задля протидії терористичній діяльності.

Цей Закон, як можна побачити зі змісту наведених вище його приписів, дозволяє обмежувати певні права та свободи (право власності, право на підприємницьку діяльність тощо), не змінюючи при цьому провідних (ключових) цінностей, що становлять основу Конституції України.

За цим актом держава має легітимну можливість відступати від певних гарантованих конституційних прав, але водночас для того, щоб запобігти загрозам державного свавілля чи авторитаризму, повинна застосовувати обмежувальні заходи (санкції) винятково, тимчасово, використовувати їх як крайній і як необхідний (невипадковий) захід. Повинна застосовувати їх співмірно з тими загрозами національним інтересам, національній безпеці чи для протидії терористичній діяльності, яким держава намагається запобігти з їхньою поміччю.

Оскільки обмежувальні заходи є чутливими для осіб, до яких вони можуть бути застосовані, та мають відповідати певним стандартам обмеження основних прав, одним з яких є забезпечення балансу між потребами національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, з одного боку, та демократії і прав людини, з другого, у цьому Законі визначені види обмежувальних заходів (санкцій), підстави їхнього застосування, окреслено коло осіб, до яких вони застосовуються, а також за яких умов. Встановлені органи державної влади, які вносять пропозиції про застосування санкцій, інституція, яка приймає рішення про їхнє застосування, та порядок, за яким втілюються ці заходи.

Позаяк главою держави і гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, прав і свобод людини і громадянина є Президент України, беручи до уваги, що використання санкцій в особливий спосіб перебуває на межі втручання в права особи, гарантовані Конституцією України, Закон №1644-VII передбачає, що рішення щодо застосування певного виду санкцій приймається РНБО та вводиться в дію указом Президента України, на якого власне й покладається відповідальність гарантувати як національні інтереси, національну безпеку, суверенітет і територіальну цілісність України, так і принципи правової держави, права і свободи людини і громадянина.

Закон №1644-VII досить чітко і передбачувано визначав підстави, умови, мету застосування санкцій.

Міністерство освіти і науки України (далі - МОН) здійснює роботу відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №630.

МОН у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17.03.2011 №3166-VI (далі - Закон №3166-VI) систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади.

Статтею 15 №3166-VI встановлено, що Міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр.

Пунктом 8 Положення встановлено, що МОН в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України та актів Президента України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Накази МОН, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, видаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 №1160-IV.

Нормативно-правові акти МОН підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази МОН, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Згідно з пунктом 11 Положення для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції МОН, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у МОН може утворюватися колегія.

Рішення колегії можуть бути реалізовані шляхом видання відповідного наказу МОН.

Судовим розглядом встановлено, що наказом МОН від 02.06.2021 №608 затверджено "Положення про спеціалізовану науково-технічну раду МОН з відбору наукових робіт, науково-технічних та інфраструктурних проектів".

Згідно норм розділу І Положення про Раду, Рада є консультативно-дорадчим органом МОН.

Рада у своїй роботі керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

Пунктом 1 розділу ІІ Положення про Раду встановлено, що завданням ради є науково-експертне забезпечення конкурсного відбору наукових, науково-технічних робіт та проєктів (далі - конкурс), поданих на конкурс у формі заявки на участь у конкурсі (далі - заявка) учасниками конкурсу, які претендують на отримання фінансування за рахунок зовнішнього інструменту допомоги Європейського Союзу для виконання зобов`язань України у Рамковій програмі Європейського Союзу з наукових досліджень та інновацій «Горизонт 2020».

Рада виконує функції конкурсної комісії.

Конкурсною комісією є рада та секції ради за тематичними напрямами конкурсу.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Положення про Раду до повноважень Ради належать:

1) здійснення науково-експертного забезпечення конкурсу;

2) аналіз роботи секцій ради за тематичними напрямами конкурсу (далі -секції);

3) формування остаточних пропозицій щодо переліку наукових робіт, науково-технічних та інфраструктурних проєктів, рекомендованих секцією для фінансування, та орієнтовного обсягу фінансування кожної наукової роботи, науково-технічного та інфраструктурного проєктів у вигляді рейтингового списку (далі - остаточні пропозиції).

З вищевикладеного вбачається, що до повноважень Ради не належить прийняття рішень щодо застосування обмежень (санкцій) до працівників закладів вищої освіти.

Як вбачається з аналізу веб-сторінки сайту Cornell University за посиланням https://arxiv.org/abs/2107.09738, наукова стаття Єрмакова Олега Євгеновича, про яку йдеться у спірному рішення, вперше опублікована 20.07.2021 за науковими дослідженням, проведеними до 24.02.2022 та до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 24.03.2022 №355, якою денонсовано Угоду в галузі освіти і науки з російською федерацією, та прийняття Верховною Радою України Закону України від 19.06.2022 №2299-ІХ "Про припинення дії Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про науково-технічне співробітництво", якими припинено наукову, науково-технічну співпрацю з міністерствами, науково-дослідними установами, науковими організаціями та товариствами, закладами вищої освіти та підприємствами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

28.10.2022 вказана стаття продубльована на сайті видавництва AIP Publishing, про що свідчить посилання: https://pubs.aip.org/aip/app/article/7/10/101301/2835200/On-anomalous-optical beamshifts-at-near-normal.

Разом із тим, як вбачається із спірного протокольного рішення №5, членами Наукової ради МОН за результатом засідання 23.01.2024, вирішено саме рекомендувати МОН: заборонити, зокрема, ОСОБА_1 брати участь у конкурсах на фінансування досліджень і розробок МОН, які будуть оголошені протягом 2024-2026 року включно; позбавити, зокрема, ОСОБА_1 будь-яких формалізованих експертних і дорадчих функцій в системі МОН.

Як зазначено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав суду першої інстанції належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у відповідача повноважень на прийняття вищевказаного рішення в межах реалізації Закону №1644-VІІ, на який МОН посилається як на підставу застосування обмежень відносно позивача.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що враховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про заборону ОСОБА_1 брати участь у конкурсах на фінансування досліджень і розробок МОН, які будуть оголошені протягом 2024-2026 року включно; позбавлення ОСОБА_1 будь-яких формалізованих експертних і дорадчих функцій в системі МОН, судовий контроль має здійснюватись щодо остаточного рішення, яке уповноважене приймати МОН. За результатами такого розгляду має бути прийняте вмотивоване рішення, яке остаточно вирішуватиме питання щодо діяльності ОСОБА_1 , буде обов`язковим для виконання та викликатиме відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому колегія суддів вважає, що поняття спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити у широкому розумінні у світлі частини третьої статті 124 Конституції України, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі 9901/637/18.

При цьому, протокольне рішення №5, прийняте членами Наукової ради МОН за результатом засідання 23.01.2024, яким вирішено саме рекомендувати МОН, саме по собі не має наслідком заборони, зокрема, ОСОБА_1 брати участь у конкурсах на фінансування досліджень і розробок МОН, які будуть оголошені протягом 2024-2026 року включно та позбавлення, зокрема, ОСОБА_1 будь-яких формалізованих експертних і дорадчих функцій в системі МОН, носить рекомендаційний характер, є лише підставою для прийняття відповідного рішення. Під час розгляду документів, тощо, МОН може і не погодитися з протокольним рішенням Наукової Ради Міністерства освіти і науки України №5 від 23.01.2024.

З огляду на те, що спірне протокольне рішення №5 від 23.01.2024 носить рекомендаційний характер, не викликає жодних правових наслідків, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі щодо визнання протиправним та скасування Протокольного рішення Наукової Ради Міністерства освіти і науки України №5 від 23.01.2024 в частині, якою заборонено представнику Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна О.Єрмакову (ID №TL429Wd) брати участь у конкурсах на фінансування досліджень і розробок МОН, які будуть оголошені протягом 2024-2026 року включно; позбавлено ОСОБА_2 (ID №TL429Wd) будь-яких формалізованих експертних і дорадчих функцій в системі МОН.

Частиною першою статті 239 КАС передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Оскільки розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз`яснення позивачеві, до суду якої юрисдикції належить його вирішення, немає.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 317, 319, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 по справі №520/20004/24 - скасувати.

Прийняти постанову, якою провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа - Харківський Національний університет імені В.Н. Каразіна про визнання протиправним і нечинним протокольного рішення - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич