Ухвала

від 22.01.2025 по справі 755/13298/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/13298/22 Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/1765/2025 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар - ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого (в режимі ВКЗ з ДУ «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)») - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12022100040003346 від 20.10.2022 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2024 року

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Київ, із середньо-спеціальною освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє:

- 12.01.2023 року Подільським районним судом м. Києва за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 (п`яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі;

- 06 липня 2023 року вироком Голосіївського районного суду м. Києва за ч. ч. 3, 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 (п`яти) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі;

- 17.07.2023 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 (п`яти) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі,

засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;

відповідно ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України, призначено за сукупністю кримінальних правопорушень, за який він засуджується цим вироком та, за який його засуджено вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 06 липня 2023 року та вироком Оболонського районного суду м. Києва від 17 липня 2023 року, остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням у виді 5 (п`яти) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі;

вирішене питання про речові докази та процесуальні витрати.

Відповідно до вироку, ОСОБА_7 19 жовтня 2022 року, близько 04 години 06 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Київ, пр-т Воскресенський, 20, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, підійшов до аптеки «Біла ромашка» та за допомогою невстановленого досудовим розслідуванням раніше заготовленого предмету віджав вхідні двері до вищевказаної аптеки, після чого проник всередину приміщення аптеки, звідки повторно, таємно викрав сейф для збереження майна марки KS - 27К, номенклатурний номер 11363, вартістю 968 гривень 95 копійок (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто п`ять копійок), в якому знаходились: довіреності ТОВ «ФОЗІ - ФАРМ» у кількості 49 шт., які не мають матеріальної цінності; книжкові карти аптеки «Біла ромашка» у кількості 2 шт., на суму 250 гривень кожна, які не мають матеріальної цінності, а також, грошові кошти в сумі 8064 гривні 21 копійка (вісім тисяч шістдесят чотири гривні двадцять одна копійка), що належить ТОВ «ФОЗЗІ - ФАРМ» (код ЄДРПОУ 31593780). У подальшому, ОСОБА_7 покинув місце вчинення кримінального правопорушення разом із викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ФОЗЗІ - ФАРМ» (код ЄДРПОУ 31593780) матеріальну шкоду на суму 9033 гривні 16 копійок (дев`ять тисяч тридцять три гривні шістнадцять копійок).

В апеляційній скарзі захисник вважає вирок суду першої інстанції незаконним, та таким, що підлягає скасуванню в частині призначеного покарання. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що при наявності двох обставин, які пом`якшують покарання, конкретні обставини та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який вирізняється невеликою вартістю предмету кримінального правопорушення, який було вилучено та повернуто власнику, відсутністю матеріальних претензій з боку потерпілого, вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого правопорушення та дають підстави суду застосувати до обвинуваченого положення ст.69 КК України, призначивши основне покарання нижче від найнижчої межі, передбаченого санкцією ч.4 ст.185 КК України. За таких обставин, просив оскаржуваний вирок скасувати, призначити ОСОБА_7 покарання з урахуванням положень ст.69 КК України, яке є співрозмірним його діянням та особі обвинуваченого.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого, який не підтримав вимоги апеляційної скарги захисника; думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника та просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів приходить до таких висновків.

Судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Висновки суду щодо встановлених фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України учасниками судового провадження не оскаржуються, а тому апеляційним судом не перевіряються.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про необхідність призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, то вони на думку колегії суддів, є необгрунтованими.

За змістом ч. 1 ст. 69 КК України при наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Відповідно до мотивувальної частини вироку, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкостівчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, наявність пом`якшуючих покарання обставин, якими суд визнав щире каяття обвинуваченого у вчиненому, відсутність обставин, що обтяжують покарання винного, його ставлення до скоєного (щиро каявся, вину визнав у повному обсязі), особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Так, сукупність даних про особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин дали суду першої інстанції обґрунтовані підстави для призначення обвинуваченому покарання за вчинене кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі строком на 5 років, тобто у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних, які б указували на можливість призначення обвинуваченому покарання у меншому розмірі, ніж призначив суд першої інстанції. На підтвердження такого висновку, колегія суддів звертає увагу на те, що ті доводи, на які посилається захисник як на підставу для зменшення призначеного обвинуваченому покарання, не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та дають суду можливість застосувати при призначенні ОСОБА_7 покарання положення ст. 69 КК України.

При цьому, доводи захисника про наявність двох обставин, які пом`якшують покарання, а саме щирого каяття та повернення викраденого майна у володіння власника, колегія суддів вважає безпідставними, адже як вбачається з мотивувальної частини вироку повернення викраденого майна у володіння власника не визнано судом першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України як обставину, що пом`якшує покарання. Не вбачає підстав для визнання такої обставини як пом`якшуючої і колегія суддів, адже повернення потерпілому викраденого майна здійснювалось працівниками поліції, а отже вказаний факт не може враховуватися судом під час призначення покарання як обставина, що його пом`якшує.

Доводи захисника в апеляційній скарзі про невелику вартість предмету кримінального правопорушення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки загальна вартість викраденого обвинуваченим в 2022 року майна відповідно до вироку становить 9033,16 грн., тоді як згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2022 року становить 2481 гривня, а тому вчинення обвинуваченим крадіжки на суму 9033,16 грн., особливо в умовах воєнного стану, явно не може свідчити про невелику вартість предмету кримінального правопорушення.

Наведене у своїй сукупності указує на необґрунтованість апеляційної скарги захисника обвинуваченого та відсутність підстав для її задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2024 року щодо ОСОБА_7 є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому залишає його без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4