Постанова

від 15.01.2025 по справі 380/26785/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/26785/23 пров. № А/857/13467/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Пліша М. А.,

з участю секретаря судового засідання Єршової Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі №380/26785/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним і скасування рішення,-

суддя в 1-й інстанції Мричко Н. І.,

дата ухвалення рішення 17 квітня 2024 року,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення 26 квітня 2024 року,

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до відповідача - Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №446 від 09 травня 2023 року Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нежитлової будівлі під літерою А-2 з відновленням другого поверху на АДРЕСА_1 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що, затверджуючи містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію нежитлової будівлі під літерою "А-2" з відновленням другого поверху на АДРЕСА_1 , відповідачем не враховано того, що фактично другий поверх будинку з фасадної сторони ніколи не існував, що підтверджується листом №662 від 16 червня 1976 року, згідно з яким встановлено наявність на прибудинковій території зруйнованої споруди, яка не підлягає відновленню у зв`язку з тим, що така не відповідає протипожежним санітарним вимогам та благоустрою прибудинкової території 62-квартирного житлового будинку АДРЕСА_2 . При цьому, виконання будівельних робіт в межах існуючих обмежень щодо гранично допустимої висотності будинку у метрах - 10,20 м від найнижчої відмітки поверхні землі до гребеня даху свідчить про можливість добудови не тільки другого та й третього поверху будинку. Вказує, що ці обставини свідчать, що відповідачем зареєстровано містобудівні умови та обмеження на підставі повідомлень, які містять недостовірні відомості. Зазначає, що виконання будівельних робіт без дотримання нормативів щодо протипожежних розривів та санітарних норм щодо попадання світла в приміщення, має наслідком затінення вікон у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , що є порушенням норм чинного законодавства України та порушує права позивачів, як власників квартир у багатоквартирному будинку, а тому оскаржувані містобудівні умови та обмеження порушують права позивачів як власників квартир у багатоквартирному будинку, що межує з місцем будівництва. Крім того, звертає увагу на те, що даний спір виник не стосовно належності права третіх осіб як власників здійснювати будівельні роботи, а як суб`єктів містобудування, якими в законодавчо визначеному порядку не отримано право на здійснення будівельних робіт. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначають про те, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника, оскільки об`єкт реконструкції введено в експлуатацію, відтак будівництво є завершеним. Крім того, долучили витяги з Державного реєстру речових прав від 02 квітня 2024 року №372398239 та №372398364 про реєстрацію права власності на закінчений будівництвом об`єкт: будівлю, загальною площею 255,6 кв.м на АДРЕСА_1 . Таким чином, вважають, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позивач (апелянт) - Кравців З. Р. та представник позивачів Стефанович Ю.М. у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважають висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача Вовк І.В. у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник третьої особи Кепич М. С. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09 травня 2023 року №446 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нежитлової будівлі під літерою А-2 з відновленням другого поверху на АДРЕСА_1 .

Згідно зі свідоцтвом від 11 вересня 2008 року № НОМЕР_1 про право власності, квартира на АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності, зокрема ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 належить на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_4 .

Таким чином позивачам на праві власності належать квартири у будинку, що знаходиться поруч із об`єктом реконструкції, щодо якого затверджено містобудівні умови.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивачі звернулись з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що містобудівні умови та обмеження втратили чинність шляхом введення об`єкта в експлуатацію, дія індивідуального акту вичерпана шляхом виконання, тому оскаржуване рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень не порушує права позивачів станом на момент розгляду справи судом, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

При цьому, розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Разом з тим, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права з наступних підстав.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пункт 7 ч.1 ст.4 КАС України передбачає, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За змістом п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися в суд про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №446 від 09 травня 2023 року Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нежитлової будівлі під літерою А-2 з відновленням другого поверху на АДРЕСА_1 .

При цьому, згідно з витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва ОСОБА_3 та Кепичем Я. М. реконструкцію нежитлової будівлі під літерою А-2 з відновленням другого поверху на вул. Ю. Федьковича, 13 у м. Львові введено в експлуатацію 25 березня 2024 року (а.с.158-165).

Крім того, матеріалами справи стверджується, що на підставі вищевказаного документу було здійснено реєстрацію права власності на закінчений будівництвом об`єкт: будівлю, загальною площею 255,6 кв.м на АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав від 02 квітня 2024 року №372398239 та №372398364.

Таким чином, у даному випадку існує спір про право, який має приватно-правовий характер і підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена ст.19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд неодноразового зазначав якщо під час розгляду справи фактично відбулася зміна предмета спору настільки, що дії чи рішення суб`єкта владних повноважень вичерпали свою управлінську владну функцію, трансформувалися і насправді набули іншої природи правовідносин, на які правила адміністративного судочинства не поширюються, то у такому випадку адміністративний суд повинен закрити провадження у справі і не вправі розглядати вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке вичерпало свою дію і по суті більше не порушує чиїхось прав чи свобод, у протилежному випадку судовий розгляд за правилами адміністративного судочинства, зокрема у цій справі, вимог про визнання протиправним акта органу місцевого самоврядування про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нежитлової будівлі фактично призведе до порушення правил предметної юрисдикції та розгляду адміністративним судом спору про право цивільне, тобто спору, який вже має приватноправовий характер.

Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги (частина першастатті 319 КАС).

Аналізуючи наведені правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права- правил юрисдикції адміністративних судів, а тому наявні підстав для скасування судового рішення із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.238, 239, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі №380/26785/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі №380/26785/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним і скасування рішення закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 27 січня 2025 року.