Ухвала

від 22.01.2025 по справі 380/11333/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про залишення касаційної скарги без руху

22 січня 2025 року

м. Київ

справа №380/11333/24

адміністративне провадження №К/990/153/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

До Верховного Суду 02.01.2025 через підсистему «Електронний Суд» надіслана касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про те, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом.

Водночас, пунктом 2 частини п`ятої цієї статті передбачено, що судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, судові рішення, які прийняті в порядку спрощеного позовного провадження, можуть бути оскаржені у виняткових випадках, доведення яких покладається на скаржника.

Разом з тим, приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16 згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи держаної влади зобов`язані застосовувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Заявник вважає, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку №124, натомість застосуванню підлягають положення частини другої статті 42 Закону №1058 та пункту 3 Порядку №124.

Проте посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16, колегія суддів оцінює критично, оскільки предметом оскарження в зазначеній постанові є дії територіального органу Пенсійного фонду України щодо відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Натомість у справі, яка розглядається спір стосується бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796;

Таким чином, зазначене виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відсутні підстави вважати, що оскаржувані судові рішення та зазначена вище постанова Великої Палати Верховного Суду прийняті у справах правовідносини у яких є подібними, оскільки судове рішення ухвалено в інших правовідносинах, тобто є нерелевантним у порівнянні із оскаржуваним рішенням суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд наголошує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Колегія суддів зазначає, що оскарження судових рішень в справах незначної складності, має відбуватися із наведенням підстав, передбачених частиною п`ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у системному взаємозв`язку із частиною четвертою цієї статті.

З урахуванням вищевикладеного, скаржнику слід зазначити інші підстави касаційного оскарження, з урахуванням предмету спору, зазначивши більш детальні обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частинами четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.

Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, становить 1937,92 грн (3028,00*0,4*0,8 *200%).

Скаржником не надано доказу сплати судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 звертається до суду касаційної інстанції з проханням звільнити його від сплати судового збору, мотивуючи це відсутністю фінансової можливості для його сплати через низький рівень доходів.

Вирішуючи клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору, Суд виходить із такого.

Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

У клопотанні про звільнення від сплати судового збору позивач зазначає, що розмір судового збору перевищує 5% розміру його річного доходу за 2023 рік.

Водночас, на обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору позивач надає довідку про доходи за 2023 рік.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Суд також виходить з того, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення, розстрочення) від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Колегією суддів встановлено, що сукупний річний дохід скаржника за 2023 рік складає 54697,00 грн, при цьому 5% розміру річного доходу складає 2734,90 грн.

Разом з тим, сума судового збору, яка підлягає сплаті при поданні касаційної скарги складає 1937,92 грн, що очевидно не перевищує 5% відсотків його річного доходу за попередній рік.

До клопотання про звільнення від сплати судового збору позивачем не надано інших належних і допустимих доказів на підтвердження того, що його майновий/фінансовий стан перешкоджає сплаті судового збору за подання касаційної скарги у даній справі у встановленому законодавством порядку та розмірі.

Суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку із цим обставини, пов`язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про неможливість задоволення клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору.

Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення копії цієї ухвали шляхом уточнення підстав касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України; документа про сплату судового збору.

Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

2. Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

3. Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.

4. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя С.Г. Стеценко

Суддя Т.Г. Стрелець