Ухвала

від 22.01.2025 по справі 400/11402/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

22 січня 2025 року

м. Київ

справа №400/11402/24

адміністративне провадження № К/990/170/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2024 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн,

У С Т А Н О В И В:

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 адміністративний позов повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Разом з апеляційною скаргою позивачем до апеляційної скарги було подано клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору, яке мотивовано скрутним матеріальним становищем та неможливістю проведення такої сплати. У якості доказів на підтвердження наведених у клопотанні обставин позивач надав відомість Державного реєстру фізичних осіб-платників доходу про відсутність доходу за 2023 року та Довідку відомства інституту національного страхування Ізраїлю.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.12.2024 відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишив без руху як таку, що подана з порушенням вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Цією ж ухвалою суд визначив позивачу строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги терміном у десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду доказів (оригіналу документа) на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.

Крім того, залишаючи подану позивачем апеляційну скаргу без руху, апеляційний адміністративний суд наголосив, що порушуючи питання про звільнення від сплати судового збору, скаржник має долучити до нього належні докази, відповідно до яких суд може розглянути клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, ураховуючи розмір річного доходу за попередній календарний рік.

Суд звернув увагу скаржника, що без пред`явлення документа, з якого можна буде визначити сукупний розмір річного доходу, розглянути заявлене позивачем клопотання не виявиться за можливе. Для його вирішення скаржник має надати відповідні документи або сплатити судовий збір.

У своїй ухвалі суд апеляційної інстанції запропонував скаржнику надати докази, які б засвідчували рівень його майнового стану, а саме: довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік та довідку органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік, тощо.

У якості усунення недоліків апеляційної скарги, ОСОБА_1 до суду було подано заяву про звільнення від сплати судового збору та повторно долучено в якості доказу відомість Державного реєстру фізичних осіб-платників доходу про відсутність доходу за 2023.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.12.2024 подану позивачем апеляційну скаргу на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі №400/11402/24 повернув особі, яка її подала з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги, які слугували підставою для залишення такої апеляційної скарги без руху.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 02.01.2024 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргу, в якій просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2024 у справі №400/11402/24 про повернення апеляційної скарги, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_1 посилається на те, що П`ятий апеляційний адміністративний суд, повертаючи апеляційну скаргу заявнику, порушив норми процесуального права, зокрема, норми, якими закріплено принцип на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, або подана після закінчення строків, встановлених статтею 295 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частини 2, 3 статті 298 КАС України).

Відповідно до частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Як зазначено вище, у відповідності до частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Тобто, законодавцем визначено максимально достатній строк для усунення як недоліків позовної заяви, так і апеляційної скарги.

Крім того, законодавчо закріплений обов`язок суду надати достатній для усунення недоліків апеляційної скарги строк, насамперед, обумовлений специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина п`ята статті 298 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

При цьому, частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасника справи, який зобов`язує останнього діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Одним із таких процесуальних обов`язків учасників справи є надання особою, яка подає апеляційну скаргу, документа про сплату судового збору (частина п`ята статті 296 КАС України), що також вказувалось і в ухвалі П`ятого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху, для чого судом був встановлений строк, упродовж якого позивачу необхідно було усунути зазначений недолік.

Тобто, скаржник, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен був ще на стадії подання апеляційної скарги вжити заходів, спрямованих на виконання вимог закону щодо сплати судового збору, забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, та, як особа зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 8 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведені положення закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення, розстрочення) від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку із цим обставини, повязані з небажанням сторони сплатити судовий збір, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

У той же час, як встановив суд апеляційної інстанції, порушуючи питання про звільнення від сплати судового збору, позивачем не надано достатніх доказів відповідно до яких суд може розглянути можливість звільнення скаржника від сплати судового збору, ураховуючи розмір річного доходу за попередній календарний рік, позаяк долучена до матеріалів апеляційної скарги відомість з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків не дає суду можливості встановити розмір річного доходу позивача за попередній календарний рік.

Тобто, дослідивши заявлене позивачем клопотання та констатувавши факт відсутності достатніх доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що воно не відповідає вимогам встановлених статтею 8 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» та свідчить про відсутність підстав для його задоволення.

Окрім того, суд апеляційної інстанції додатково наголосив, що факт відсутності доходів апріорі не є підтвердженням наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки скаржник може отримувати дохід із інших джерел, окрім заробітної плати, пенсії, бути працевлаштованим станом на дату подання клопотання про звільнення від сплати судового збору, отримувати виплати із центру зайнятості, тощо.

Суд зауважив, що скаржнику було надано достатньо часу для виконання обов`язку зі сплати судового збору або ж надання достатніх доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, однак станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції вимоги суду, викладені в ухвалі від 16.12.2024 про залишення апеляційної скарги без руху, скаржник не виконав.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не забезпечив оскарження у встановленому законом порядку рішення суду першої інстанції, відносини стають стабільними із набранням законної сили рішенням суду.

Враховуючи те, що П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.12.2024 надавав позивачу достатній час для усунення недоліків поданої ним апеляційної скарги, натомість скаржником у межах цього строку не було виконано вимоги ухвали суду від 16.12.2024 про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору або надання належних та достатніх доказів наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для її повернення заявнику.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про повернення апеляційної скарги є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції дотримався норм статті 169, пункту 1 частини п`ятої статті 296, частини другої статті 298 КАС України, у зв`язку з чим касаційна скарга визнається необґрунтованою, що, у свою чергу, відповідно до пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації скаржником права на апеляційне оскарження судового рішення також не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 КАС України, Суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2024 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя С.Г. Стеценко

Суддя Т.Г. Стрелець