Ухвала

від 27.01.2025 по справі 520/5445/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 січня 2025 року

м. Київ

справа № 520/5445/21

адміністративне провадження № К/990/562/25

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року

у справі № 520/5445/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України №7 від 18 лютого 2021 року;

- визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України від 26 лютого 2021 року №775/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 ";

- визнати протиправним і скасувати наказ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 09 березня 2021 року №40/В "Про припинення нотаріальної діяльності ОСОБА_1 ".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суд від 20 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року, позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України №7 від 18 лютого 2021 року.

Визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства юстиції України від 26 лютого 2021 року №775/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 ".

Визнано протиправним і скасовано наказ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 09 березня 2021 року №40/В "Про припинення нотаріальної діяльності ОСОБА_1".

Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України та у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Постановою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року у справі №520/5445/21 скасовано.

Направлено справу №520/5445/21 на новий розгляд до суду першої інстанції - Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Зокрема, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.08. 2022 року у справі № 520/5993/21, від 21.04.2021 року у справі № 640/7645/20, від 23.05.2019 року у справі № 804/243/18, від 04.05.2023 року у справі № 320/5840/21, від 12.06.2020 року у справі № 580/481/19, від 07.11.2023 року № 160/9748/22 щодо п. 13, п. 14, 15, 29, 33, 36, 38, 39 Порядку № 357/5.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на вищезазначені постанови Верховного Суду з огляду на те, що вони є нерелевантними до даної справи.

Так у справах № 520/5993/21, № 640/7645/20, № 804/243/18, № 320/5840/21 анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю відбулося на підставі підпунктів «е» та «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», а у справі 580/481/19 у зв`язку з проведенням перевірки за зверненням особи, без зазначення конкретного підпункту пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат». Тоді як у даній справі підставою анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю є підпункти «ж» та «и» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат».

Подаючи касаційну скаргу, позивач просить переглянути рішення у справі з підстав, які вже були предметом розгляду Верховним Судом. У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року Суд зазначив наступне:

- «…що проведення перевірки організації діяльності нотаріуса у порядку, визначеному статтею 33 Закону України «Про нотаріат», та складення довідки за результатами її проведення не є обов`язковою передумовою для направлення подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю за встановлення органом контролю підстав, передбачених підпунктами «а», «б», «в», «г», «д», «є», «ж», «з», «и» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат». Вказані підстави, у разі їх встановлення Міністерством юстиції України, його територіальним органом, самостійно оцінюються та перевіряються органом контролю на предмет обґрунтованості таких підстав та підтвердження їх належними документами при вирішення питання про направлення подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.»

- «Водночас той факт, що означені письмові пояснення були отримані у ході розгляду скарг ОСОБА_3 від 12 жовтня 2020 року та 23 жовтня 2020 року, не свідчать про те, що встановлення Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю позивачки відбулось за результатами розгляду звернень фізичної особи, оскільки виявлені територіальним органом Міністерства юстиції за результатами отримання письмових пояснень позивачки підстави для внесення подання не стосуються предмета розгляду зазначених вище скарг.»

- «Виходячи з цього Суд констатує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що направлення означеного подання відбулось з порушенням вимог Порядку № 357/5, зокрема без видання відповідного наказу про проведення перевірки, створення комісії для проведення перевірки, та як наслідок, без оформлення довідки за результатами такої перевірки, ґрунтуються на помилковій оцінці фактичних обставин справи та хибному тлумаченні положень Закону України «Про нотаріат», Порядку №357/5 та Порядку №1904/5.»

При цьому позивач зазначає пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження. Та вказує, що є необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 року у справі № 520/5445/21

З цього приводу слід зазначити, що відступ - це інший підхід до застосування тієї ж норми права у подібних правовідносинах, щодо якої такий висновок сформовано.

Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України.

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.

Також причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, помилковість тощо).

При цьому, зазначеною нормою не передбачено відступ від висновку Верховного Суду, викладеного в цій частині же справі.

З огляду на вищезазначене колегія суддів Верховного Суду відхиляє посилання скаржника на пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційною скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі № 520/5445/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська