Постанова

від 21.01.2025 по справі 509/1862/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/294/25

Справа № 509/1862/20

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Булацевської Я.В.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі- ОСОБА_2 , Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, приватний нотаріус Овідіопольського РНО Одеської області Куркан Наталія Федорівна, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 вересня 2022 року, ухвалене Овідіопольським районним судом Одеської області у складі судді

Гандзій Д.М., в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, приватного нотаріуса Овідіопольського РНО Одеської області Куркан Наталії Федорівни, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання недійсним державного акту на право власності на землю та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування запису про право власності, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з вищевказаним позовом, збільшивши згодом свої вимоги та в остаточній редакції позову від 25 серпня 2021 року просила суд:

визнати незаконним та скасувати рішення IV сесії V скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського (Овідіопольського) району Одеської області від 18 серпня 2006 року N 290 "Про безкоштовну передачу у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність та виготовлення державного акту на право спільної сумісної власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 »;

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ N 952688 від 02 липня 2007 року, що посвідчує право спільної власності громадян: ОСОБА_3 - 1/2 частка та ОСОБА_2 - 1/2 частка - на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2040 га, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 5123781500:02:001:0357), який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за N 010752900203 від 02 липня 2007 року, виданий на підставі рішення IV сесії V скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського (Овідіопольського) району Одеської області від 18 серпня 2006 року N 290 "Про безкоштовну передачу у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність та виготовлення державного акту на право спільної сумісної власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 »;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 1871 від 30 вересня 2015 року року, видане приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Наталією Федорівною на ім`я ОСОБА_2 - на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,204 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності N 11395535 від 30 вересня 2015 року за ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,204 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,204 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 02 липня 2007 року Овідіопольським районним відділом земельних ресурсів на підставі Технічної документації по передачі земельної ділянки у спільну сумісну власність та зі складання державного акту на право приватної спільної сумісної власності на землю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Кароліно-Бугазької сільської ради, АДРЕСА_1 ;

вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачці на праві власності на підставі державного акту серії І-ОД N 085575 від 02 травня 1997 року належить земельна ділянка площею 0,12 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розташований житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, який належить їй на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 серпня 2005 року, виданого на підставі розпорядження Овідіопольської РДА N 496 від 25 липня 2005 року.

З метою присвоєння вказаній земельній ділянці кадастрового номеру (розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, отримання витягу), вона звернулася до ТОВ "Наша Батьківщина", уклавши договір на виконання робіт про проведення топографо-геодезичних вишукувань (кадастрова зйомка) N 01-02/317 від 13 травня 2019 року, в процесі проведення яких та складання Технічного звіту останніми було встановлено, що межі її присадибної ділянки площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_3 , перетинаються із сусідньою земельною ділянкою, площею 0,2040 га, кадастровий N 5123781500:02:001:0357 за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є відповідачка ОСОБА_2 , та виявлено невідповідність дійсних меж цієї земельної ділянки межам, вказаних у Державному земельному кадастрі, що підтверджується схемою розташування земельних ділянок із зображенням перетину вказаної ділянки, площею 0,2040 га, що належить відповідачці та відомостям про земельну ділянку, а також накладається на її господарські будівлі та споруди.

Позивачка зазначає, що оскаржуваним рішенням IV сесії V скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського (Овідіопольського) району Одеської області від 18 серпня 2006 року N 290 "Про безкоштовну передачу у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність та виготовлення державного акту на право спільної сумісної власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 " порушується її право власності на землю, адже на підставі нього Овідіопольським РВЗС 02 липня 2007 року була здійснена незаконна державна реєстрація земельної ділянки, яка належала на праві спільної сумісної власності відповідачці та її матері ОСОБА_3 - по 1/2 частці кожній згідно оскаржуваного державного акту на землю від 02 липня 2007 р. серії ЯГ N 952688, який вона просила визнати недійсним.

Крім цього, позивачка зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , яка залишила заповіт на ім`я відповідачки, яка після її смерті прийняла спадщину у виді спірної земельної ділянки, отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 30 вересня 2015 року (реєстр. N 1871), яке вона просила визнати недійсним.

Від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість.

Приватний нотаріус Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. подала до суду лист, у якому зазначила, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом було видане на законних підставах, згідно чинного законодавства України.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення ІV сесії V скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського (Овідіопольського) району Одеської області від 18 серпня 2006 року № 290 «Про безкоштовну передачу у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність та виготовлення державного акту на право спільної сумісної власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ». Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 952688 від 02 липня 2007 року, що посвідчує право спільної власності громадян: ОСОБА_3 - 1/2 частка та ОСОБА_2 - 1/2 частка - на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2040 га, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер : 5123781500:02:001:0357), який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010752900203 від 02 липня 2007 року, виданий на підставі рішення ІV сесії V скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського (Овідіопольського) району Одеської області від 18 серпня 2006 року № 290 «Про безкоштовну передачу у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність та виготовлення державного акту на право спільної сумісної власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ». Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 1871 від 30 вересня 2015 року, видане приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Наталією Федорівною на ім`я ОСОБА_2 - на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,204 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 11395535 від 30 вересня 2015 року за ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,204 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,204 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , проведену 02 липня 2007 року Овідіопольським районним відділом земельних ресурсів на підставі Технічної документації по передачі земельної ділянки у спільну сумісну власність та зі складання державного акту на право приватної спільної сумісної власності на землю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Карогліно-Бугазької сільської ради, АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Часткового задовольняючи позов, суд виходив із того, що позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку та госпспоруд по АДРЕСА_1 , що розташований на присадибній земельній ділянці із цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва площею 0,1200 га, право власності на яку проведено відповідно до чинного на той час земельного законодавства, про що свідчить акт на право власності на землю від 02 травня 1997 року, проте відомості про цю земельну ділянку не були внесені до Державного реєстру земель, через що державна реєстрація може бути здійснена тільки за наявності технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж зазначеної земельної ділянки в натурі (на місцевості), і під час підготовки відповідного висновку було виявлено, що межі належної позивачці присадибної ділянки площею 0,12 га, перетинаються із сусідньою присадибною ділянкою площею 0,2040 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є відповідачка ОСОБА_2 , а також було виявлено невідповідність дійсних меж цієї земельної ділянки межам, що вказані в Державному земельному кадастрі, а розроблена на замовлення відповідачки технічна документація від 2006 року не відповідала вимогам земельного законодавства та іншим нормативним актам з питань землеустрою і землекористування, накладається на належні Позивачу на праві власності господарські будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищевказане підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи № 5207/5240 від 29 липня 2021 року, проведеної судовим експертом ОНДІСЕ Котовським М.Л. за ухвалою суду від 31 липня 2020 року, а площа перетинання вказаних земельних ділянок становить 22 м2, та свідчить про свавільне захоплення частини присадибної ділянки, власником якої є позивач ОСОБА_1 .

Тому з огляду на вимоги ст. 21, 116, 140, ч. 2 ст. 152, 155, 158 ЗК України, ст. 59, ч. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 391 ЦК України, ефективним способом захисту порушених прав позивачки є поновлення цивільних прав позивача у сфері земельних відносин, і в інший спосіб, ніж визначений позивачем, відновити та захистити порушені права позивача на володіння і розпорядження своєю земельною ділянкою неможливо.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 вважає рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 вересня 2022 року незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального процесуального права, та просить скасувати рішення суду і закрити провадження у справі.

Доводами апеляційної скарги є те, що оскаржувані рішення щодо належної відповідачці земельної ділянки з кадастровим номером 5123781500:02:001:0357, площею 02040 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , не порушують права позивачки щодо реалізації прав власника земельної ділянки площею 0,1200 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі права отримання кадастрового номеру, а тому на переконання відповідачки, між нею та позивачкою відсутній спір та матеріали справи не містять жодного належного доказу порушення прав ОСОБА_1 як позивачки.

Зазначає, що матеріали справи не містять доказу або принаймні пояснення причин неможливості підготовлення технічної документації для отримання кадастрового номеру щодо земельної ділянки площею 0,1200 га за наявності фактично в користуванні площі 0,1232 га.

Звертає увагу, що судовим експертом визначено, що у її користуванні знаходиться земельна ділянка площею 0,2069 га, в той час як, відповідно до рішення Виконавчого комітету Кароліно-Бугазької сільської ради народних депутатів № 332 від 25 вересня 1997 року акту та ситуаційної схеми, в її корисутванні мала знаходитись ділянка площею 0,2086 га. Відтак, для відповідачки є незрозумілим, яким чином права позивачки можуть бути порушені, якщо у її фактичному користуванні знаходиться земельна ділянка на 0,002 га більша, аніж їй було виділено. Також є незрозумілим, у зв`язку з чим позивачка порушує питання про накладу меж земельних ділянок, якщо у користуванні відповідачки знаходиться на 0,0017 га менше землі, ніж їй було виділено.

Посилається на те, що 25 вересня 1997 року виконком ухвалив рішення № 332, відповідно до якого вирішив, не змінюючи межі земельних ділянок, збільшити позивачці та матері відповідачки, земельні ділянки для користування, унаслідок чого у фактичному користуванні позивачки опинилася земельна ділянка площею 0,123 га, у користування матері відповідачки ОСОБА_4 ділянка площею 0,2086 га, таким чином межі та площі земельних ділянок були чітко сформульовано. Зазначає, що 27 серпня 2006 року за участі позивачки було складено та підписано акт встановлення в натурі меж спірної земельної ділянки, при цьому позивачка не заперечувала проти здійсненого закріплення меж земельної ділянки межовими ознаками, розміру та її місця розташування. 02 липня 2007 року на виконання рішення № 290 ОСОБА_5 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 952685, і з цього часу межі спірної земельної ділянки та її площа (0,2040 га) не змінювалися.

Щодо меж земельної ділянки площею 0,2069 га зазначає, що при внесені даних до державного земельного кадастру у 2007 році, можливо було неправильно внесено координати поворотних точок, що призвело до зміщення ділянки праворуч, однак, на думку відповідачки, це не надає правових підстав для фактичного позбавлення її права власності не земельну ділянку, оскільки вона як власник має право звернутися до кадастрового реєстратора із заявою про виправлення помилки щодо межі (місця розташування) координат поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 5123781500:02:01:0357, та на підставі вказаних змін буде сформований витяг.

Також зазначає, що поставлені судом в ухвалі від 31 липня 2020 року про призначення експертизи питання були невірно сформульовані, оскільки порушувалося питання про співставлення площі належній відповідачці земельної ділянки згідно оскаржуваного державного акту та площі земельної ділянки, яка фактично знаходиться у користуванні позивачки і навпаки. Перед експертом не порушувалося питання про те, із чим може бути пов`язане імовірне накладення (правильність/неправильність координат поворотних точок меж земельної ділянки, помилка в частині меж по місцю розташування, тощо) та чи існує можливість виправлення такого накладення (виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру на підставі проведеної інвентаризації землі).

Отже, вважає, що прийняття оскаржуваних документів та рішень щодо належної відповідачці земельної ділянки не порушує прав позивача щодо реалізації прав власника суміжної земельної ділянки площею 0,1200 га, в тому числі права на отримання кадастрового номеру, відповідні докази в матеріалах справи відсутні, тобто між сторонами відсутній спір, а позивачка як власник має право звернутися до кадастрового реєстратора Відповідача із заявою про виправлення помилки щодо її межі (місця розташування координат), поворотних точок меж, на підставі чого буде сформовано новий витяг.

Про такі обставини відповідачці під час розгляду справи в суді першої інстанції не було відомо через якість роботи її представника, провадження у справі не було зупинено на час перебування якого у лавах ЗСУ, а викликаний за клопотанням сторони відповідача експерт був допитаний за відсутності відповідачки. Натомість, судом помилково скасовані рішення сільської ради, державний акт, свідоцтво про право власності за заповітом та відповідні записи державного реєстратора, під час ухвалення яких не було порушено закону, натомість їх скасування призвело до фактичного позбавлення відповідача прав в межах ст. 317, 319 ЦК України; вважає, що якщо б між сторонами існував спір через накладення земельних ділянок, його можна було вирішити шляхом проведення інвентаризації земель із збереженням існуючих правовстановлюючих документів щодо земельної ділянки відповідачки, а не змушення її нести повторні витрати та час на нову приватизацію земельної ділянки. Про перелічені обставини та можливості відповідачці стало відомо вже після ухвалення рішення, коли вона з новим представником звернулася за роз`ясненнями до ДП «ОНДПІЗ» та до суб`єктів господарювання, які є розробниками документації із землеустрою.

Від позивачки ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржуване рішення, ухвалене судом з дотримання вимог норм матеріального та процесуального права, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду залишити без змін.

Від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому зазначено, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення суду слід скасувати і закрити провадження у справі.

Справа перебувала у провадженні судді судді ОСОБА_6.

Рішенням від 28 лютого 2023 року Вища рада правосуддя звільнила ОСОБА_6 з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

У зв`язку з відставкою судді ОСОБА_6., в провадженні якого як судді-доповідача перебувала вказана справа, справу передано до провадження судді

Назарової М.В., судді учасники колегії: Бездрабко В.О., Склярська І.В. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2023).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2023 вилучено суддів учасників колегії Бездрабко В.О., Склярську І.В., нові судді: Лозко Ю.П., Кострицький В.В.

Розгляд справи неодноразово відкладався, у тому разі і для надання сторонам строку для добровільного врегулювання спору.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 07 травня 2024 року вилучено суддів Кострицького В.В., Лозко Ю.П. у зв`язку із перебуванням у відпустці, нові судді у складі суду Карташов О.Ю., ОСОБА_18.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 21 січня 2025 року вилучено суддю ОСОБА_18. у зв`язку із прийняттям її відставки Вищою Радою правосуддя, новий суддя у складі суду Кострицький В.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат

Чіканчі О.І. підтримала доводи апеляційної скарги.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник Бурдейний О.І. апеляційну скаргу не визнала.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, зокрема, Кароліна-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи і в установленому законом порядку, повістку отримали 06.12.2024 06:09:43 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідками (а.с. 244 зв,-245 зв). Приватний нотаріус Овідіопольського РНО Одеської області Куркан Н.Ф. належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 247 ), до судового засідання не з`явилися, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.

Судом установлено, що 26 листопада 1996 року позивачка придбала у ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,12 га для будівництва та обслуговування жилого будинку (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала останньому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю № 224 від 22 листопада 1996 року, виданого на підставі рішення Виконкому Кароліно-Бугазької сільської Ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області від 26 червня 1996 року за № 99, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 26 листопада 1996 року, посвідченого державним нотаріусом Овідіопольської державної нотаріальної контори Одеської області Мірошниченко Л.М. і зареєстрованого в реєстрі за № 2980 (т. 1 а.с. 24).

Як вбачається з Акту від 13 листопада 1996 року, виданого Кароліно-Бугазькою сільрадою народних депутатів Овідіопольського району Одеської області, напередодні укладення вищезазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 листопада 1996 року межі належної ОСОБА_7 на праві власності земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , були погоджені з усіма суміжними землекористувачами, в тому числі, з ОСОБА_8 , яка на той час була користувачем сусідньої земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 25).

На зазначеній земельній ділянці, яку позивачка придбала у ОСОБА_7 згідно договору купівлі-продажу від 26 листопада 1996 року був розташований об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що був побудований останнім, який перейшов у користування позивачки разом з набуттям нею права власності на вказану присадибну ділянку, що підтверджується випискою з Протоколу № 576 засідання Виконкому Овідіопольської районної Ради народних депутатів «Про дозвіл будівництва індивідуальних житлових будинків в 3-кілометровій зоні узбережжя Чорного моря» від 25 грудня 1990 року, Будівельним паспортом № НОМЕР_1 на забудівлю земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудовнику», виданим на ім`я ОСОБА_7 у 1991 році; Актом виносу в натуру меж земельної ділянки і розбивки будівель», виданим ОСОБА_7 у березні 1991 р. (т. 1 а.с. 26-28).

З Витягу Архівного відділу Овідіопольської РДА Одеської області від 21 лютого 2020 року № 16/01-35 вбачається, що незадовго до придбання позивачкою вищезазначеної присадибної ділянки площею 0,1200 га за адресою: АДРЕСА_1 -«а» Кароліно-Бугазькою сільською радою було винесено Рішення № 354 шістнадцятої сесії ХХІІ скликання «Про упорядочення нумерації будинків та перейменування вулиць в селі Кароліно-Бугаз Овідіопольського району» від 22 лютого 1996 р., згідно з яким: адреса будинку та земельної ділянки, що належали ОСОБА_5 , була змінена з АДРЕСА_1 , на АДРЕСА_3 ; адреса будинку та земельної ділянки, що належали ОСОБА_9 , була змінена на АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 29-33).

Вищезазначене Рішення № 354 від 22 лютого 1996 р. було затверджено рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради VІ сесії ХХІІІ скликання від 26 січня 1999 року № 122 «Про перейменування АДРЕСА_8 та упорядочення нумерації в с. Кароліно-Бугаз» (т. 1 а.с. 29).

Рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради ХV сесії ХХІV скликання від 06 лютого 2004 року № 966 «Про змінювання номерів будинків та земельних ділянок по АДРЕСА_1 » адреса будинку та земельної ділянки, що належали ОСОБА_5 , були змінені з АДРЕСА_3 , на АДРЕСА_1 , адреса будинку та земельної ділянки, що належали ОСОБА_1 , були змінені з АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 30).

На підставі рішення Виконкому від 28 січня 1997 року № 22 позивачці ОСОБА_1 була передана у приватну власність вищезазначена присадибна ділянка площею 0,1200 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 31).

На виконання вказаного рішення Виконкому від 28 січня 1997 р. № 22 землевпорядною організацією складено Акт від 26.02.1997 р. встановлення в натурі меж земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 для індивідуального житлового будівництва, до якого додано план земельної ділянки, складений цією ж землевпорядною організацією (т. 1 а.с. 32-33).

02 травня 1997 року відповідно до чинного на той час законодавства Кароліно-Бугазькою сільрадою видано позивачці Державний акт серії І-ОД № 085575 на право приватної власності на землю, до якого пізніше були внесені зміни, а саме, зазначена у ньому адреса земельної ділянки : АДРЕСА_1 » змінена на адресу: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 34).

Таким чином, вищевказана адреса присадибної ділянки позивачки : АДРЕСА_4 , існувала в період з 22 лютого 1996 р. на підставі Рішення № 354 від 22 лютого1996 р., затвердженого Рішенням №122 від 26 січня 1999 р. - до 06 лютого 2004 року, тобто до моменту, коли ця адреса була змінена на адресу : АДРЕСА_3 .

З Державного акту на право власності на землю від 02.05.1997 р., що належить позивачці, а саме, плану зовнішніх меж земельної ділянки вбачається, що земельна ділянка, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 , зі сторони, що позначена літерами: А - Б - межує з АДРЕСА_1 ; Б - В - межує з земельною ділянкою ОСОБА_5 ; В - Г - межує з земельною ділянкою ОСОБА_10 ; Г - А - межує з земельною ділянкою ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 34 оборот аркуша).

На плані зовнішніх меж земельної ділянки чітко визначені розміри земельної ділянки, її площа, що складає 0,12 га, та погоджені на місцевості межі землекористування цієї земельної ділянки із суміжними земельними ділянками.

З Державного акту на право власності на землю від 02 травня 1997 р. вбачається, що він був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Кароліно-Бугазької сільської ради за № 251 від 02 травня 1997 р.

Рішенням 23-ої сесії IV скликання Кароліно-Бугазької сільради від 05 жовтня 2004 р. № 1565 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на завершення незакінченого будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 » було надано дозвіл ОСОБА_1 на завершення незакінченого будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_1 після закінчення будівництва пред`явити житловий будинок та госпспоруди по АДРЕСА_1 для прийомки комісією, призначеною Виконкомом (т. 1 а.с. 35).

04 лютого 2005 року Овідіопольським РБТІ на вказаний будинок був виготовлений технічний паспорт з реєстровим номером 448 (т. 1 а.с. 36-41).

В червні 2005 р. Державною приймальною комісією, призначеною розпорядженням Овідіопольської РДА від 14 червня 2005 р. № 399, на підставі п.3.1 ДБН А.3.1-3-94 був прийнятий в експлуатацію житловий будинок загальною площею 87,20 кв.м, житловою площею 37,90 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, виданим у червні 2005 року (т. 1 а.с. 42-43).

Згідно п. 1.4.1 Розпорядження Овідіопольської РДА від 25 липня 2005 р. № 496 «Про затвердження актів державної технічної комісії про прийняття до експлуатації індивідуальних житлових будинків» був затверджений акт і прийнятий до експлуатації індивідуальний житловий будинок загальною площею 87,20 кв.м, житловою площею 37,90 кв.м по АДРЕСА_1 , що належить позивачці ОСОБА_1 , на підставі якого видано ОСОБА_1 свідоцтво серії НОМЕР_2 від 26 серпня 2005 року про право власності на нерухоме майно, а саме, на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 44-45).

На підставі зазначеного свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 26.08.2005 р., яке було зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.10.2005 року, Овідіопольським РБТІ було зареєстровано за

ОСОБА_1 право власності на вказаний житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8635946 від 14.10.2005 року (т. 1 а.с. 46).

Відповідно до листа Міськрайонного управління в Овідіопольському районі та м. Чорноморську ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 27.06.2019 р. № 812/183-19 - документація із землеустрою на мою присадибну ділянку, що розташована за адресою : АДРЕСА_4 до Державного фонду документації із землеустрою Міськрайуправління на зберігання належним чином не надходила (т. 1 а.с. 47).

З листа Міськрайуправлінням ГУ Держгеокадастру в Одеській області № 132/183-20 від 04.03.2020 р. вбачається, що виписка з Технічного звіту щодо передачі в приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку (присадибна ділянка) ОСОБА_7 на території Кароліно-Бугазької сільської ради, в Державному фонді документації із землеустрою Міськрайуправління також відсутня (т. 1 а.с. 50).

З метою приведення документів на присадибну земельну ділянку до вимог чинного законодавства України (розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку (присвоєння кадастрового номеру), отримання витягу з Державного земельного кадастру, здійснення державної реєстрації права власності) позивачка ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Наша Батьківщина» договір на виконання робіт від 13.05.2019 року № 01-02/317 про проведення топографо-геодезичних вишукувань (кадастрова зйомка), в процесі проведення яких та виготовлення «Технічного звіту щодо виконання топографо-геодезичних вишукувань земельної ділянки» за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено, що межі присадибної ділянки площею 0,12 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є позивачка ОСОБА_1 - перетинаються із сусідньою присадибною ділянкою площею 0,2040 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є відповідачка ОСОБА_2 , а також було виявлено невідповідність дійсних меж цієї земельної ділянки межам, що вказані в Державному земельному кадастрі, що підтверджується схемою розташування земельних ділянок із зображенням перетину вказаної земельної ділянки площею 0,2040 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з належною позивачці земельною ділянкою площею 0,1200 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та «Відомостями про земельну ділянку площею 0,204 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357» (т. 1 а.с. 51-74).

Із зазначеної схеми розташування земельних ділянок, що міститься у виготовленому ТОВ «Наша Батьківщина» Технічному звіті від 2019 р., вбачається, що земельна ділянка площею 0,2040 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , не тільки перетинається із належною позивачці земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , але також накладається на господарські будівлі та споруди, що розташовані на належній позивачці присадибній ділянці.

З документів, наданих КП Овідіопольської районної ради «Овідіополь-сервіс» від 26.02.2020 року № 29 вбачається, що на суміжній присадибній земельній ділянці, яка перетинається з належною позивачці земельною ділянкою та знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ), розташований житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 51 кв.м, 1930 року побудови, власником якого був ОСОБА_12 , після смерті якого ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на вищезазначений житловий будинок успадкували в рівних частках дружина померлого ОСОБА_13 та неповнолітні діти померлого: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (син від іншого шлюбу), що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04.11.1987 р., виданого державним нотаріусом Овідіопольської державної нотаріальної контори Одеської області Мірошниченко Л.М., зареєстрованого в реєстрі № 2735, на ім?я яких, в подальшому, як спадкоємців, на підставі рішення Виконкому № 118 від 08.07.2005 року «Про видачу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок і госпспоруди по АДРЕСА_1 » на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , Виконкомом були видані свідоцтва від 26.07.2005 року про право власності на нерухоме майно: ОСОБА_5 - на бланку серії НОМЕР_3 , що посвідчує право приватної спільної часткової власності на 1/3 частку (право власності зареєстровано Овідіопольським РБТІ згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7897856 на бланку серії НОМЕР_6); ОСОБА_2 - на бланку серії НОМЕР_7, що посвідчує право приватної спільної часткової власності на 1/3 частку (право власності зареєстровано Овідіопольським РБТІ згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7897836 на бланку серії НОМЕР_8) та ОСОБА_15 - на бланку серії НОМЕР_9, що посвідчує право приватної спільної часткової власності на 1/3 частку (право власності зареєстровано Овідіопольським РБТІ згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7897851 на бланку серії НОМЕР_10) (т. 1 а.с. 77-84).

Під будівлею по АДРЕСА_1 (колишня адреса - АДРЕСА_3 числилась земельна ділянка площею 0,204 га, яка знаходилась у фактичному користуванні спадкоємців ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою № 672 від 18.07.2005 року, виданою Виконкомом (т. 1 а.с. 85,86).

В подальшому, спадкоємець ОСОБА_15 відчужив ОСОБА_2 1/3 частину житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування житлового будинку від 01.08.2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Мірошниченко Н.М., зареєстрованим в реєстрі за № 2238 (т. 1 а.с. 87-88).

Станом на 31.08.2005 року відповідачка ОСОБА_2 стала власником 2/3 частин житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а власницею іншої 1/3 частини зазначеного житлового будинку залишалась її матір - ОСОБА_5 .

У 2006-2007 р.р. відповідачка ОСОБА_2 та її матір ОСОБА_3 приватизували присадибну земельну ділянку по АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради ХХХІІ сесії ІV скликання «Про передачу в спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і госпбудівель та видачі державного акту на право спільної сумісної власності на землю на ім`я ОСОБА_2 і ОСОБА_3 » від 22.12.2005 року № 2575, яким було замовлено технічну документацію по передачі в спільну сумісну власність земельної ділянки, площею 0,2040 га по АДРЕСА_1 , - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з видачею Державного акту на право спільної сумісної власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку і госпбудівель загальною площею 0,2040 га по АДРЕСА_1 - на ім`я ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , на підставі якого та листа-замовлення Кароліно-Бугазької сільської ради № 349/сх від 20.02.2006 р. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уклали договір № 235 від 27.08.2006 р. із ПП «Земстрой-2005», діяльність якого була припинена 25.10.2011 року, про розроблення Технічної документації по передачі земельної ділянки у спільну сумісну власність та зі складання державного акта на право приватної спільної сумісної власності на землю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Кароліно-Бугазької сільської ради, АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 89).

В подальшому, в 2006 р. на підставі заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 27.08.2006 р. вказаною землевпорядною організацією розроблено відповідну Технічну документацію від 2006 р. (т. 1 а.с. 90-111).

Допитаний у якості експерта в порядку ч. 5 ст. 102 ЦПК України, за клопотанням представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Чумака М.В., судовий експерт ОНДІСЕ Котовський М.Л. підтвердив висновок земельно-технічної експертизи № 5207/5240 від 29.07.2021 р., проведеної за ухвалою суду від 31.07.2020 р., з приводу того, що в результаті експертних досліджень було встановлено, що фактично існуючі розміри та межі земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2040 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357 за адресою: АДРЕСА_1 : 1/2 частина якої належать ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 952688 від 02.07.2007 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010752900203 від 02.07.2007 року, виданого «на підставі рішення IV сесії V скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 18.08.2006 року № 290 «Про безкоштовну передачу у власність гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність та виготовлення державного акту на право спільної сумісної власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 », а інша 1/2 частина якої належать ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1871 від 30.09.2015 року, виданого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. - не відповідають межам та розмірам цієї земельної ділянки, зазначених в документах та відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку (згідно Витягу з Державного земельного кадастру НВ - 511 3885282020 від 26.02.2020 р. В результаті зміщення земельної ділянки відбулось накладання меж земельної ділянки площею 0,2040 га, кадастровий № 5123781500:02:001:0357 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою : АДРЕСА_1 згідно меж та розмірів цієї земельної ділянки, зазначених в документах та відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку (згідно Витягу з Державного земельного кадастру В - 511 3885282020 від 26.02.2020 р.) та площ житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Детальніше, межі земельної ділянки згідно кадастрового плану та фактичні межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 графічно зображено у Додатку № 3. Фактична площа земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває у власності ОСОБА_1 - відрізняється від вказаної площі у державному акті серії І-ОД № 085575 від 02.05.1997 року, розміром 0,12 га. Фактичні довжина та ширина земельної ділянки, площею 0,1232 га, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 та перебуває у власності ОСОБА_1 - не співпадає з довжиною та шириною, вказаним в державному акті серії І-ОД № 085575 від 02.05.1997 р. Порушення меж (накладення) відповідно до правовстановлюючих документів земельних ділянок: площею 0,204 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 5123781500:02:001:0357, яка належить ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1232 га, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 - існує. Площа перетинання вказаних земельних ділянок - 22 м2. Графічно вищевказане порушення меж (накладання) зображено у додатку № 3 (т. 2 а.с. 39-41,113-133).

Міськрайуправлінням ГУ Держгеокадастру в Одеській області надано лист від 03.03.2020р. № 304/123-20 про те, що в архіві Міськрайуправління зберігається другий примірник оскаржуваного державного акту серії ЯГ № 952688, реєстр. № 010752900203 від 02.07.2007 року на право спільної сумісної власності на земельну ділянку громадян: ОСОБА_3 - 1/2 частка та ОСОБА_2 - 1/2 частка, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2040 га за адресою: АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки: 5123781500:02:001:0357 (т. 1 а.с. 123).

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із їх обґрунтованості.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з огляду на таке.

Частиною другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою ст. 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (пункт «г»).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст. 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Так, відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 40 ЗК України передбачено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Частиною першою ст. 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт «б»); приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування (пункт «в»).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Право спільної власності на землю посвідчується державним актом на право власності на землю.

Частиною другою ст. 373 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається відповідно до закону.

Статтею 78 ЗК України та статтею 373 ЦК України визначено зміст права власності на землю та порядок його реалізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною другою статті 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною першою статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною першою ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

Відповідно до статті 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) - є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Частинами другою та п?ятою статті 158 ЗК України передбачено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спори про поновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування вирішуються в судовому порядку.

Як роз`яснено в п.п. 1,11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» - суди мають захищати права всіх суб`єктів права власності на землю та на господарювання на ній при вирішенні земельних спорів. Розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення № 290 від 18.08.2006 р.) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об?єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення № 290 від 18.08.2006 р.) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 140 ЗК України визначаються підстави припинення права власності на земельну ділянку.

Однак, всупереч вищенаведеним вимогам ч.ч. 1,5 ст. 116, ст.140 ЗК України, оскаржуваним рішенням № 290 від 18.08.2006 р. надано у користування ОСОБА_5 та відповідачці ОСОБА_2 частину присадибної ділянки площею 0,12 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебувала у власності позивачки ОСОБА_1 , без попереднього вилучення (викупу) цієї земельної ділянки в порядку, передбаченому ЗК України (т. 1 а.с. 100).

Вказане свідчить про безпідставне заволодіння частиною присадибної ділянки, власником якої є позивач ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (пункт «г»), застосування інших, передбачених законом, способів (пункт «д»).

Як роз`яснено в п.п. 2,7 вищезазначеної постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 р. № 7, за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов`язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб`єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов`язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб`єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України від 2001р. шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК України).

Аналогічні правові висновки наведено у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 р. у справі № 6-658цс15 та у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 р. у справі № 263/11779/16-ц.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що внаслідок прийняття Кароліно-Бугазькою сільською радою оскаржуваного рішення № 290 від 18.08.2006 р. були суттєво порушені права та свободи суміжного землевласника ОСОБА_1 , оскільки у власність ОСОБА_5 та відповідачки ОСОБА_2 було передано частину присадибної ділянки, яка на той час уже перебувала у власності законної власниці позивачки ОСОБА_1 .

А отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваного рішення Кароліно-Бугазької сільської ради від 18.08.2006 р. № 290 та ефективний спосіб захисту порушеного права позивачки шляхом скасування такого.

Суд вважає, що самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов?язки сторін таких правовідносин (у зв?язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 р. у справі № 2-3007/11 містить правову позицію, згідно з якою державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов?язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Аналогічні правові висновки наведено у постановах Верховного Суду України: від 26.09.2012 р. у справі № 6-103цс12; від 06.02.2013 р. у справі № 6-169цс12; від 23.10.2013 р. у справі № 6-83цс13; від 23.10.2013 р. у справі № 6-93цс13; від 24.09.2014 р. у справі № 6-146цс14; від 25.06.2014 р. у справі № 6-67цс14; від 28.01.2015 р. у справі № 6-221цс14; від 11.03.2015 р. у справі № 6-22цс15; від 01.07.2015 р. у справі № 6-319цс15; від 20.04.2016 р. у справі № 6-2824цс15; а також у Постановах Верховного Суду: від 06.03.2018 р. у справі № 275/525/15-ц; від 07.03.2018 р. у справі № 354/1106/13-ц, від 01.08.2018 р. у справі № 369/6516/16-ц; від 10.10.2018 р. у справі № 362/884/16-ц.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про недійсність оскаржуваного Державного акту на землю від 02.07.2007 р., оскільки його було видано на підставі незаконного рішення Кароліно-Бугазької сільської ради від 18.08.2006 р. № 290.

Крім того, після смерті ОСОБА_3 , яка за життя склала заповіт на ім?я ОСОБА_2 від 30.01.2009 р., її дочка відповідачка ОСОБА_2 успадкувала: 1/3 частину житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та отримала свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 1869 від 30.09.2015 року, видане приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 24887144 від 30.09.2015 року (10:56:02) прийнято нотаріусом Куркан Н.Ф., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 737896651237; номер запису про право власності: 11395060), а також: 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2040 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій ОСОБА_3 згідно оскаржуваного Державного акту від 02.07.2007 р., у зв`язку з цим ОСОБА_2 отримала оскаржуване свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 1871 від 30.09.2015 року, видане нотаріусом Куркан Н.Ф. (т. 1 а.с. 165, 185, 188).

Крім того, нотаріусом Куркан Н.Ф. прийнято рішення від 30.09.2015 року (10:56:02) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 24887144, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 737924951237; номер запису про право власності: 11395535, що підтверджується відомостями з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №197667608 від 25.01.2020 року (т. 1 а.с. 176-184).

Таким чином, ОСОБА_2 стала власником усього житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами (у цілому) та присадибної земельної ділянки площею 0,2040 га (у цілому), кадастровий номер 5123781500:02:001:0357, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки державна реєстрація в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5123781500:02:001:0357, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,2040 га, що розташована по АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачці ОСОБА_2 , яка перетинається з моєю земельною ділянкою площею 0,12 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується схемою розташування земельних ділянок із зображенням перетину та висновком судової земельно-технічної експертизи № 5207/5240 від 29.07.2021 р. в разі її не скасування, це буде перешкоджати у розробленні ТОВ «Наша Батьківщина» технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), не дозволить привести документи на присадибну земельну ділянку позивачки у відповідність до вимог чинного законодавства України, зокрема: унеможливить внесення відомостей до ДЗК про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці площею 0,12 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; унеможливить отримання позивачкою Витягу з Державного земельного кадастру та здійснити державну реєстрацію права власності, а також створить позивачці перешкоди у здійсненні права власності на належну їй земельну ділянку, тому суд дійшов висновку, що внесення 02.07.2007 року Овідіопольським районним відділом земельних ресурсів на підставі оскаржуваного рішення № 290 від 18.08.2006 р. та зазначеної технічної документації від 2006 року до Державного реєстру земель (як це передбачалось статтею 202 ЗК України від 2001 р. (в чинній на той час редакції) відомостей про формування земельної ділянки площею 0,2040 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться по АДРЕСА_1 ; присвоєння їй кадастрового номера: 5123781500:02:001:0357; її державна реєстрація та внесення відповідного запису до Поземельної книги - було здійснене з порушенням вимог ст.ст. 50,55 Закону України від 22.05.2003 р. № 858-IV «Про землеустрій», п.п.1.16, 2.3, 2.6 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі», затвердженої Наказом Держкомзему України від 04.05.1999 р. № 43 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.06.1999р. за №354/3647), «Тимчасового порядку ведення Державного реєстру земель», затвердженого Наказом Держкомзему України № 174 від 02.07.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 641/7962 від 25 липня 2003 року, який втратив чинність 20.08.2012 р. на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства № 408 від 07.07.2012 р.

У зв?язку з чим, така реєстрація земельної ділянки в Державному реєстрі земель, з кадастровим номером: 5123781500:02:001:0357, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,2040 га, що розташована по АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачці ОСОБА_2 - має бути скасована державним кадастровим реєстратором, який наділений відповідними повноваженнями згідно норм чинного законодавства України.

Частиною першою статті 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Як роз?яснено в пункті 27 Постанови Пленуму ВСУ № 8 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до ст. 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.11.2018р. № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) містить висновок про те, що іншою підставою визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може бути, зокрема, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини.

Так, у даному випадку до оскаржуваного свідоцтва про право на спадщину від 30.09.2015 р. включено майно, яке не належало спадкодавцю ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини, зважаючи на недійсність оскаржуваного Державного акту на землю від 02.07.2007 р., що посвідчував право власності спадкодавця ОСОБА_3 на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2040 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .

Отже, у зв`язку з визнанням судом недійсним оскаржуваного Державного акту на землю від 02.07.2007 р., що посвідчував право власності спадкодавця ОСОБА_3 на 1/2 частину вищезазначеної земельної ділянки у суду були наявними і підстави для визнання недійсним оскаржуваного свідоцтва про право на спадщину від 30.09.2015 р.

Аналогічні правові висновки містять постанови Верховного Суду у цивільній справі № 640/17297/15-ц : від 27.06.2018р. (провадження № 61-20006св18) та від 26.02.2020 р. (провадження № 61-5251св19).

Законом України від 05.12.2019 р. № 340-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року, внесено зміни до положень Земельного Кодексу України, Закону України «Про Державний земельний кадастр» Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які визначають, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; а Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За приписами статті 1 Закону України «Про державний земельний кадастр»: Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» - ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Статтею 9 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що внесення відомостей до ДЗК і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Згідно ст. 16 вказаного Закону, земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України... Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Постановою Кабінету Міністрів України № 948 від 09.10.2020 р. внесено зміни до п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, відповідно до яких державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку. В такому випадку реєстратор повідомляє про скасування особу, за заявою якого була проведена реєстрація ділянки, а в разі наявності речових прав на нього - суб`єктів таких прав (Пункт 114 Порядку згідно з Постановою КМ № 948 від 09.10.2020 р.)

У разі скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. Розділ Державного реєстру прав закривається державним реєстратором одночасно із проведенням державної реєстрації припинення речових прав, про що державний реєстратор обов`язково невідкладно повідомляє відповідного користувача, обтяжувача.

Відповідно до частини 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»: Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об?єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. {Частину десяту статті 24 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 340-ІХ від 05.12.2019 р., який набрав чинності 16.01.2020 року)

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Згідно ст. 2 ЗК України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до ч.ч. 1,3,4,9,10,13 ст. 79-1 ЗК України - формування земельної ділянки полягає у визначені земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають реєстрації в Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Статтею 152 ЗК України визначені такі шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Згідно ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Аналогічну норму закріплено ч. 1 ст. 19 ЦПК України, яка передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді, і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Стаття 16 ЦК України встановлює, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб?єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Предметом цього спору є поновлення цивільних прав позивача у сфері земельних відносин, і в інший спосіб, ніж визначений позивачем, відновити та захистити порушені права позивача на володіння і розпорядження своєю земельною ділянкою неможливо.

На підставі викладеного, суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в наведеній частині.

Помилкові доводи апеляційної скарги не спростовують наведених правильних висновків суду.

Зокрема, не можуть бути взяті до уваги як підстава для скасування або зміни судового рішення доводи апеляційної скарги є те, що оскаржувані рішення щодо належної відповідачці земельної ділянки з кадастровим номером 5123781500:02:001:0357, площею 02040 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , не порушують права позивачки щодо реалізації прав власника земельної ділянки площею 0,1200 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі права отримання кадастрового номеру, а тому на переконання відповідачки, між нею та позивачкою відсутній спір та матеріали справи не містять жодного належного доказу порушення прав ОСОБА_1 як позивачки, оскільки позивачкою належними та допустимим доказами, зокрема вищенаведеним висновком судової земельно-технічної експертизи № 5207/5240 від 29.07.2021 доведено перетин та накладення належної відповідачці земельної ділянки на земельну ділянку позивачки через її зміщення. Площа такого перетину становить 22 кв.м.

Вказане не відповідає нормам земельного законодавства, що регулюють виниклі правовідносини та має ефективним способом захисту скасування відповідних рішень та правовстановлюючих документів та позбавляє позивачку розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки и позивачки в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації права власності за її заявою.

Не ґрунтуються на матеріалах справи твердження скаржниці, що матеріали справи не містять доказу або принаймні пояснення причин неможливості підготовлення технічної документації для отримання кадастрового номеру щодо земельної ділянки площею 0,1200 га за наявності фактично в користуванні площі 0,1232 га.

Як не спростовують правильних висновків суду і помилкові твердження заявниці, що у користуванні позивачки знаходиться земельна ділянка на 0,002 га більша, аніж їй було виділено відповідно до рішення Виконавчого комітету Кароліно-Бугазької сільської ради народних депутатів № 332 від 25 вересня 1997 року, оскільки предметом доказування по теперішній справі є саме накладення та перетин із нею земельної ділянки відповідачки, що тягне за собою неможливість позивачки отримати правовстановлюючі документи на належну їй земельну ділянки.

Щодо неправильності поставлених експерту питань, то таке є надуманим та не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки перед експертом в ухвалі суду від 31 липня 2020 року судом були поставлені питання як позивачкою ОСОБА_1 , так і всі питання, які ставила перед експертом відповідач ОСОБА_2 в своєму клопотанні про призначення судової земельно-технічної експертизи від 27 липня 2020 року. Самі ж питання стосувалися предмету доказування по справі.

Оскільки відповідачкою не спростовано належними та допустимим доказами накладення її земельної ділянки на земельну ділянку позивачки, то висновок суду про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 ґрунтується на матеріалах справи та наданих сторонами доказах.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що переглядає законність обґрунтованість судового рішення станом на час його ухвалення, тому надані на стадії апеляційного перегляду відповідачкою докази не мають правового значення для апеляційного суду.

Тому не впливає на рішення суду надана представником відповідачки ОСОБА_2 адвокатом Чіканчі О.А. копія технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (земельної ділянки), яка знаходиться у власності ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) за адресою: АДРЕСА_1 (т. 4 а.с. 26-49).

Так, з листа Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 27 лютого 2023 року №02-41/217 убачається, що відповідачка ОСОБА_2 звернулася до ЦНАП у Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області із технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель (земельної ділянки), яка знаходиться у її власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , та заявою про погодження відомостей при встановлені (визначені) межові знаки. Однак надана відповідачкою документацію була повернута їй для доопрацювання з метою підписання відомостей про встановлені (визначені) межові знаки ОСОБА_16 та ОСОБА_1 (т.4 а.с. 57).

За результатами розгляду Кароліно-Бугазькою сільською ради Білгород-Дністровського району Одеської області заяви відповідачки ОСОБА_2 від 23 березня 2023 року про надання можливості ознайомлення з результатами звернення ОСОБА_1 щодо незгоди з існуючими межами суміжних земельних ділянок, органом місцевого самоврядування відповідачці надано відповідь, якою відмовлено у задоволенні її заяви (т. 4 а.с. 59-60).

Щодо тверджень заявниці про допущені судом процесуальні порушення через те, що допит судового експерта був здійснений за відсутності ОСОБА_2 на засіданні 07 червня 2022 року, то відповідачка не скористалася своїм правом з`явитися до суду, будучи повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, надавши заяву від 03 червня 2022 року про зупинення провадження по справі та не скористалася своїм правом мати іншого представника. Вказане не має наслідком безумовного скасування судового рішення.

Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 -вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки, оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких належить розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Представник позивачки - Бурдейний О.А. заявив клопотання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу в сумі 16000 грн за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції, які просив стягнути з відповідачки на користь позивачки.

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну допомогу представник надав:

- договір про надання правової допомоги № 17/3 від 16 січня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Бурдейним О.А.;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2436, виданого 23.10.2012 КДКА Одеської області на імя Бурдейного О.А. ;

- ордер від 16 січня 2023 року серії ВН № 1265275, виданим адвокатом Бурдейним О.І. на представництво прав та інтересів і надання правової допомоги ОСОБА_1 в Одеському апеляційному суді на підставі Договору № 17/3 від 16 січня 2023 року;

- додаткова угода № 3/4 -ВМХ від 24.01.2023 до договору про надання правової допомоги № 17/3 від 16.01.2023;

- детальний опис наданих послуг професійної правничої допомоги, виконаних адвокатом та визначення їх вартості по справі № 509/1862/20 від 14.08.2023, щодо правової допомоги в Одеському апеляційному суді;

- квитанція від 16.02.2023 про перерахунок позивачем ОСОБА_1 на рахунок адвоката Бурдейного О.І. за надання професійної правничої допомоги на суму 7000 грн;

- квитанція від 03.08.2023 про перерахунок позивачем ОСОБА_1 на рахунок адвоката Бурдейного О.І. за надання професійної правничої допомоги на суму 9000 грн.

Від представника відповідачки - Чіканчі О.І. надійшло клопотання, в якому просить відмовити в повному обсязі у клопотанні представника позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000 грн, посилаючись на те, що заявлені вимоги не відповідають критерію розумності їхнього розміру та складності справи, більшість робіт не є доцільними та необхідними, взагалі не надані адвокатом в Одеському апеляційному суді, або здійснювалась із значним завищенням вартості (постанова Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанова Верховного Суду від 28.09.2023 по справі № 686/31892/19).

Вирішуючи вказане клопотання позивачки, колегія суддів бере до уваги часткову обґрунтованість заперечень представника відповідачки та не бере до уваги, зокрема, відшкодування витрат на складення клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки клопотання сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, що не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору, а тому витрати на підготовку такого клопотання не підлягають відшкодуванню.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, її складність, обсяг здійснених робіт, колегія суддів дійшла переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з обсягом виконаних робіт, та ураховуючи клопотання представника відповідачки про відмову у відшкодування витрат, принцип співмірності та розумності судових витрат, складність справи та обсяг виконаних робіт адвокатом, тому розмір витрат підлягає зменшенню до 12000 грн.

Також з відповідачки підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 4918,20 грн за подачу апеляційної скарги, сплату якого їй ухвалою суду від 05 грудня 2022 року було відстрочено до ухвалення судового рішення.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 вересня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНКОПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_6 ) на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4918,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНКОПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_7 ) судові витрати на правову допомогу у сумі 12000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 24 січня 2025 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: О.Ю. Карташов

В.В. Кострицький