Рішення

від 30.07.2024 по справі 203/2335/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/2335/24

Провадження № 2-а/0203/20/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:

головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора сектора поліцейської діяльності №3 (смт Новоархангельськ) капітана поліції Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Голотова Володимира Володимировича, Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

встановив:

08.05.2024 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська в системі «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до інспектора сектора поліцейської діяльності №3 (смт Новоархангельськ) капітана поліції Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Голотова Володимира Володимировича (далі - інспектор Голотов В.В., відповідач-1), Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (далі - Голованівський РВП ГУНП в Кіровоградській області, відповідач-2), про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в якому позивач, з урахуванням редакції позовної заяви від 17.05.2024 року, просить суд:

- визнати незаконними дії капітана поліції Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, сектора поліцейської діяльності №3 Головатова Володимира Володимировича;

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №2035840, винесену капітаном поліції сектора поліцейської діяльності №3 Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Голотовим Володимиром Володимировичем, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що на його думку, працівники поліції в Кіровоградській області порушили його права, і тому він змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав. За твердженнями позивача, на вимогу працівників поліції він надав всі необхідні документи, які вони просили його надати: водійське посвідчення та свідоцтво про реєстрацію, а також документи на його автомобіль, марки Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 .

Як пояснив позивач, автомобіль ще не був перереєстрований на його ім`я і саме в цей час він повертався з майданчика, який знаходиться у місті Рівне, ДП «Сетам». Позивач зазначив, що працівники поліції наполягали на тому, щоб він погодився розглядати справу без його захисника, який намагався прибути на місце події, тобто позбавили його права на захист, та у позивача склалось враження, що працівники поліції намагалися залякати його тим, що вони можуть евакуювати автомобіль. При цьому ОСОБА_1 вказав, що працівники поліції не представились, а його прохання про перенесення розгляду справи на іншу дату або залучення захисника залишили без задоволення, посилаючись на те, що він не вказав причину, а отримати від нього усне або друге письмове клопотання - відмовились.

Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки: працівники поліції його не зупиняли, у них не було підстав зупиняти автомобіль і вимагати, знімати на свій особистий телефон його документи, які він надав на їх вимогу; у працівників поліції не було жодних підстав для затримки його та вимагання у нього документів (посвідчення водія та свідоцтва на транспортний засіб); порушили його права, передбачені ст. 268 КУпАП, при розгляді справи, коли відмовляли у задоволенні його клопотань; упереджено ставились до позивача, висловлювались непристойно на його адресу; не пояснили, чому саме позивач повинен показувати страховий поліс, якщо не було ДТП та правопорушення; поліс обов`язкового страхування на транспортний засіб був у нього в наявності; працівники поліції проігнорували те, що позивач намагався пояснити причину пред`явлення полісу, а не його відсутність; не пояснили, як вони зрозуміли, що у нього відсутній поліс обов`язкового страхування.

З урахуванням вказаного, позивач вважає дії працівників поліції незаконними, а винесену ними постанову - такою, що підлягає скасуванню.

30.07.2024 року в системі «Електронний суд» позивач подав клопотання про долучення доказів, а саме: відеоматеріалів, які були зняті на його телефон. Позивач звернув увагу суду на те, що працівники поліції безпідставно вимагали у нього страховий поліс на автомобіль. Поліс у нього був, але він не бачив підстав для надання його працівникам поліції, оскільки ним не було скоєно ані ДТП, ані іншого правопорушення.

28.05.2024 року засобами електронного зв`язку та через канцелярію суду на адресу суду надійшла письмова заява відповідача-1 - інспектора Голотова В.В., в якій він зазначив, що не визнає позовні вимоги та вважає їх необґрунтованими, а оскаржувану постанову - такою, що винесена з дотриманням КУпАП, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копію оскаржуваної постанови, відеозапис з нагрудної відеокамери №S700128 та відеореєстратора на 2-х (двох) DVD-R-дисках.

Відповідач-2 не подав до суду відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 15.05.2024 року було залишено без руху адміністративний позов ОСОБА_1 та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду: виправленої редакції позовної заяви з доказами направлення іншим учасникам справи із зазначенням: поштових індексів сторін, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету відповідачів; доказів надсилання копії позовної заяви та копій доданих документів іншим учасникам справи.

17.05.2024 року позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі та належним чином.

Ухвалою суду від 22.05.2024 року було звільнено позивача від сплати судового збору за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Учасники справи у судове засідання 30.07.2024 року не з`явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Позивач та відповідач-1 подали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, представник відповідача-2 не повідомив суду причини неприбуття у судове засідання, будь-яких заяв на адресу суду не надсилав.

Суд на підставі положень ч. 3 ст. 194, ч. 1, ч. 3 ст. 205, ч. 4 ст. 229 КАС України, розглянув справу за відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Під час судового розгляду справи судом були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що 30.04.2024 року відповідачем-1 було складено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН №2035840, за змістом якої зафіксовано подію, яка сталась 30.04.2024 року об 11:38:21 годині у с. Торговиця, вул. Івана Сірка, 75, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за межами населеного пункту, а саме: при виїзді на автодорогу М-30 не увімкнув ближнє світло фар, а також у нього відсутній поліс обов`язкового страхування ЦВП власників наземних транспортних засобів. Тим самим він порушив п. 2.1. ґ), п. 9.8 ПДР України, та був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.1. ґ) ПДР, а саме: відсутність у водія поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

У пункті 7 постанови також зафіксовано, що працівником поліції проводилась безперервна відеофіксація на нагрудну камеру поліцейського, номер S700128. Постанова була підписана відповідачем-1 та позивачем, та останньому були роз`яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП, строк на оскарження постанови, відповідно до ст. 289 КУПАП.

На підтвердження факту наявності полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів позивач надав суду копію полісу №220659566, за змістом якого вказано, що документ є візуальною формою полісу, що посвідчує укладення внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Договір укладений між УТСК (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник); строк дії договору: з 00:00 години 01.05.2024 року по 30.04.2025 року включно: договір набирає чинності з початку строку його дії, що зазначений у страховому полісі, але не раніше дати його реєстрації у єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; дата реєстрації договору в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: 00:00 година 30.04.2024 року; забезпечений транспортний засіб: Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Під час судового засідання судом були оглянуті відеозаписи, надані учасниками справи, та встановлено, що 30.04.2024 року ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу втікав від працівників поліції та останні його розшукували певний час. Після того, як працівники поліції розшукали ОСОБА_1 , він пояснив, що не порушував ПДР та назвався ОСОБА_2 , надав технічний паспорт на транспортний засіб. На місці події працівники поліції ознайомили ОСОБА_1 з відеодоказами вчинення ним адміністративного правопорушення, а саме: виїзд на автодорогу поза межами населеного пункту без увімкненого ближнього світла фар. Також працівник поліції пояснив, що ближнє світло фар вимкнене на автомобілі позивача, а тому його було зупинено. ОСОБА_1 зазначив, що то був не він за кермом, а став за кермо після того, як працівники поліції зупинили автомобіль. ОСОБА_1 надав працівникам поліції посвідчення водія, в якому вказано водія - ОСОБА_1 . Працівники поліції розглянули справу на місці події після розшуку водія та перевірили наявність у нього полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але встановили його відсутність. Водій наполягав на тому, що не він користувався автомобілем, проте працівник поліції продемонстрував позивачу відеозапис, на якому зафіксовано, що він їхав на автомобілі Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без увімкненого ближнього світла фар, та після зупинки з автомобіля вийшов ОСОБА_1 .

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (в редакції, чинній на момент вчинення адміністративного правопорушення), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.1. ґ) ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до пункту 9.8 ПДР, під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене: а) у колоні; б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів; в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах, сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів; ґ) на транспортному засобі, що буксирує; д) у тунелях.

На всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

В умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах можна ввімкнути дальнє світло фар або додатково протитуманні фари за умови, що це не буде засліплювати інших водіїв.

Відповідно до частини 1 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі статтею 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтями 8, 18, 23 Закону України Про «Національну поліцію» встановлено, що на поліцію покладено завдання регулювати дорожній рух та здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху України та його учасниками, при цьому поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

Поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Частиною 1 статті 35 вищевказаного Закону встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (частина 2).

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначені основні права та обов`язки водія транспортного засобу, відповідно до яких водій, зокрема, має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи; водій зобов`язаний, зокрема, мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Аналіз вищенаведених норм законодавства України вказує, що поліцейський наділений законом повноваженнями, зокрема зупиняти транспортні засоби, серед іншого, у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху, при цьому поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, а водій на вимогу працівника поліції повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1. ПДР.

Так, у ході судового розгляду справи судом було встановлено, що працівники поліції правомірно зупинили позивача, у зв`язку з порушенням ним пункту 9.8 ПДР, що було продемонстровано йому на місці події. Проте позивач не пред`явив на вимогу працівника поліції поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), та не пред`явив чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, на наявність якого посилається у позовній заяві.

Суд враховує те, що наданим відповідачем-1 відеозаписом підтверджено, що на місці події працівник поліції перевірив наявність полісу у позивача, проте встановив його відсутність. Крім того, у наданому суду полісі вказано, що строк його дії: з 00:00 години 01.05.2024 року по 30.04.2025 року включно, водночас датою та часом вчинення адміністративного правопорушення є 30.04.2024 року об 11:38 годині. Тобто станом на час вчинення адміністративного правопорушення страховий поліс позивача був нечинним та такий в порушення пункту 2.1. ґ) ПДР не був пред`явлений позивачем на вимогу працівників поліції, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Так, згідно з положеннями статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень.

При цьому, з огляду на положення ст. 9 Конституції України, ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України», Суд вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачами доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем ПДР та наявність події, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, в діях позивача.

З приводу тверджень позивача про порушення працівниками поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та порушення права на захист, суд зазначає таке.

За змістом положень статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частинами першою-третьою, п`ятою-шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою-третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1-126, частинами першою, другою, четвертою статті 126) тощо.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до вимог частини 3 статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.

Аналіз положень частин першої - третьої статті 258 КУпАП дозволяє дійти висновку, що їх дія поширюється:

1) на правопорушення, визначені в частині першій цієї статті;

2) у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

3) на випадки, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Частина 2 статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень, у разі вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно на спірні правовідносини поширюється дія положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121,статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи відповідачів щодо дотримання ними під час винесення оскаржуваної постанови скороченого порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. При цьому позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що працівники поліції порушили його право на захист. Оскільки оглянутим відеозаписом доведено, що ОСОБА_1 не був позбавлений права звернутися до захисника телефоном під час розгляду справи про адміністративне правопорушення працівниками поліції на місці вчинення адміністративного правопорушення або з письмовим клопотанням до працівників поліції. Натомість більшу частину часу позивач втікав та переховувався від працівників поліції, а коли його розшукали брав участь у розгляді справи на місці події.

Тому доводи позивача з цього приводу не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до частини 5 статті 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне залишити рішення відповідача-1 без змін, а позовну заяву - без задоволення. При цьому відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору у справі не відшкодовуються та компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір» ухвалою суду від 22.05.2024 року.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про судові витрати.

Суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , судові витрати зі сплати судового збору у справі не відшкодовуються та компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора сектора поліцейської діяльності №3 (смт Новоархангельськ) капітана поліції Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Голотова Володимира Володимировича, Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору у справі не відшкодовуються та компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ф.М. Ханієва