Рішення

від 16.10.2024 по справі 199/3146/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/3146/24

(2/199/1961/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

16.10.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого судді - Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання - Циганок К.С.,

за участю представника позивача - Проскуріної Є.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - відділ Дніпровського центру соціальних служб в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра, Комунальний заклад соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Довіра» Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що на обліку в управлінні-службі у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради перебувають діти, які опинились у складних життєвих умовах, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю яких є відповідач ОСОБА_1 , а батьком ОСОБА_4 - відповідач ОСОБА_2 . Відомості про батька інших двох вказаних дітей записані в порядку ч.1 ст.135 СК України. 05 листопада 2015 року від Центру соціальних служб сім`ї, дітей та молоді Амур-Нижньодніпровської районної в м. Дніпрі ради, де вказано, що сім`я у складі відповідача ОСОБА_1 та чотирьох дітей, в тому числі вищевказаних, перебуває у складних життєвих обставинах. За наслідками виходу спеціалістів управління-служби у справах дітей Амур-Нижньодніпровського району встановлено, що відповідач ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, складено акт обстеження житлово-побутових умов, проведено профілактичну бесіду із матір`ю дітей, а наказами управління служби у справах дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 взято на облік як дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах. 24 травня 2016 року до органу опіки знову надійшло повідомлення від Центру соціальних служб про те, що згідно інформації з ДЦЛ МСД №11 мати дітей ОСОБА_1 дверей не відчиняє, до лікарні не звертається, діти не обстежені, диспансерний огляд не проходять, профілактичні щеплення не отримують. Спеціалістами управління служби у справах дітей здійснено вихід смію відповідачів, складено акт обстеження житлово-побутових умов, проведене профілактичну бесіду. Наказом управління-служби ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у зв`язку із ухиленням матері від виконання батьківських обов`язків. Згідно повідомлення від 25 січня 2019 року Центру соціальних служб для ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ситуація в родині погіршилась. Відповідача ОСОБА_1 у 2018 році було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП. Згідно повідомлення від 03 вересня 2019 року відповідач ОСОБА_1 схиляє до вживання наркотичних речовин неповнолітню доньку. 30 вересня 2019 року представниками органу опіки та піклування здійснено вихід в родину ОСОБА_6 , з матір`ю дітей проведено профілактичну бесіду. За індосацією Національної поліції відповідач ОСОБА_1 гне виконує батьківських обов`язків, притягувалась до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП. Протягом 2021 року до управління-служби у справах дітей з різних установ неодноразово надходила інформація про те, що відповідач ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не забезпечує дітям належних умов проживання та лікування, здобуття освіти, веде асоціальний спосіб життя. У вересні 2021 року органом опіки прийнято рішення про відібрання дітей у матері, а у жовтні 2021 року їх повернуто. Відносно відповідача ОСОБА_2 у 2018 році було порушено кримінальне провадження за ст.164 КК України через несплату аліментів. У березні 2024 року під час вирішення питання щодо соціально-правового супроводу дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 їх мати відповідач ОСОБА_1 виявила бажання залишити дітей, оскільки не має наміру здійснювати їх подальше виховання та утримання. За таких обставин дітей влаштовано до КНП «МКЛ №6» ДМР, а потім до КЗСЗ «Центр соціальної підтримки дітей «Довіра» ДМР, де вони перебувають з квітня 2024 року. Відповідачі на засідання органу опіки та піклування з приводу подальшої долі їх дітей не з`явились, як і у вказані комунальні заклади з метою забрати дітей також не приходили. За таких обставин, оскільки відповідачі і дотепер продовжують ухилятись від виконання своїх батьківських обов`язків, орган опіки та піклування звернувся до суду із даним позовом, в якому просив суд позбавити відповідачів їх батьківських прав щодо вищевказаних дітей, а також стягнути з кожного із співвідповідачів аліменти на утримання дітей - з відповідача ОСОБА_1 в розмірі частини її доходу, але не менше 2 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, на утримання її дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а з відповідача ОСОБА_2 - частину його доходу, але не менше 2 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на утримання його дитини ОСОБА_4 .

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу відповідний строк для усунення недоліків позову.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2024 року у зв`язку із повним та своєчасним усуненням позивачем всіх недоліків його позову позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі з викладених у позові підстав та обставин.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись, правом на подання відзиву не скористались, заяв, клопотань до суду не подавали.

Терті особи в судове засідання також не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись, письмових пояснень третьої особи не подавали. Від третьої особи КЗСЗ «ЦСПДС «Довіра» ДМР до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності вказаної третьої особи.

За таких обставин, керуючись положеннями ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд справи по суті за наведеної явки учасників справи в заочному порядку відповідно до Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України.

Вислухавши представника позивача та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4 , батьком якого вказаний відповідач ОСОБА_2 , а матір`ю відповідач ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, копією довідки управління-служби у справах дітей, копією листа Амур-Нижньодніпровського ВДРАЦС у м. Дніпрі.

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_3 , батько якого записаний в прядку ст.135 ч.1 СК України, а матір`ю відповідач ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, копією довідки управління-служби у справах дітей, копією листа Амур-Нижньодніпровського ВДРАЦС у м. Дніпрі.

ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась ОСОБА_5 , батько якої записаний в прядку ст.135 ч.1 СК України, а матір`ю відповідач ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, копією довідки управління-служби у справах дітей, копією листа Амур-Нижньодніпровського ВДРАЦС у м. Дніпрі.

Всі троє дітей зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями довідок про реєстрацію місця проживання.

Наказами управління-служби у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради від 23 листопада 2015 року №27, №28, від 30 серпня 2016 року №29 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 поставлено на облік як дітей, що опинились у складних життєвих обставинах. Викладене підтверджується копіями вказаних наказів.

Судом встановлено, що у травні 2016 року малолітня ОСОБА_5 після виписки за наполяганням матері з лікарні КЗ «ДМДКЛ №1» ДОР більше до лікарні матір`ю не приводилась, діти не обстежені, диспансерні огляди не проходять, профілактичних щеплень не отримують (мати писала категоричні відмови), при відвідуванні місця проживання дітей двері ніхто не відчиняє. ОСОБА_4 не приступив до шкільних занять у вересні 2015 року, батьками дітей не забезпечується останнім належні умови проживання, зокрема санітарно-гігієнічні. Викладене підтверджується копіями листів Центру соціальних служби для сім`ї, дітей та молоді Амур-Нижньодніпровської у м. Дніпропетровську ради від 05 листопада 2015 року, 24 травня 2016 року.

Згідно копії повідомлення Центру соціальних служби для сім`ї, дітей та молоді Амур-Нижньодніпровської у м. Дніпропетровську ради від 25 січня 2019 року ситуація в родині відповідачі погіршилась, оскільки співмешканець відповідача ОСОБА_1 виявляє агресію до дітей, які можуть мати суїцид альні наміри, не відвідують школи, мати дітей на контакт з представниками школи не йде.

Згідно копій листів КНП «ДЦПМСД №11» ДМР від 24 вересня 2018 року, 23 квітня 2019 року, 20 лютого 2020 року, 26 січня 2021 року, 05 квітня 2022 року, 09 лютого 2023 року, 06 лютого 2024 року, КНП «МКЛ №9» ДМР від 21 вересня 2021 року діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на диспансерному обліку не перебувають, на обстеженні та лікуванні на другому та третинному рівнях медичної допомоги не були, мати не завжди (частково) виконує рекомендації лікаря. Мати веде асоціальний спосіб життя, діти не відвідують школу.

Згідно листа Амур-Нижньодніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 03 вересня 2019 року до чергової частини надійшло повідомлення про те, що відповідач ОСОБА_1 схиляє дочку до вживання наркотичних речовин.

З приводу виконання відповідачем ОСОБА_1 із нею органом опіки та піклування неодноразово проводились профілактичні бесіди, про зо свідчать копії відповідних пояснень зазначеного відповідача.

18 вересня 2017 року, 23 травня 2018 року, 26 жовтня 2018 року, 19 квітня 2019 року, 05 січня 20202 року, 21 лютого 2020 року, 13 серпня 2020 року, 06 жовтня 2020 року, 01 грудня 2020 року, 19 квітня 2021 року, 24 вересня 2021 року, 11 жовтня 2021 року, 21 жовтня 2021 року, 16 лютого 2022 року, 24 лютого 2022 року, 03 березня 2023 року органом опіки та піклування в особі відповідного управління-служби у справах дітей здійснено обстеження умов проживання дітей сторін за адресою АДРЕСА_1 , за наслідками чого встановлено, що в більшості випадків обстеження в будинку було не прибрано, присутній неприємний запах, брудна білизна, необхідний ремонт, останні обстеження зафіксували незначні покращення житлових умов. Із матір`ю дітей відповідачем ОСОБА_1 кожного разу проводились профілактичні бесіди, а також остання попереджалась про відповідальність за недотримання прав дітей згідно із законодавством. Викладене підтверджується копіями актів обстеження умов проживання, попереджень.

Відповідно до копій листів, довідки КЗО «СЗШ №56» ДМР від 16 січня 2020 року, 21 грудня 2020 року, 12 вересня 2022 року, 13 січня 2022 року, 06 квітня 2022 року, 13, 15 лютого 2023 року, 07 грудня 2023 року, 16 січня 2024 року, 09 лютого 2024 року, 08, 09 лютого 2024 року, характеристик на учнів діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є учнями КЗО «СЗШ №56» ДМР, однак систематично пропускають навчання у школі без поважних причин, домашні завдання не виконуються, матеріал не засвоюється, мати не цікавиться навчанням дітей, не створює умови для їх навчання, батьки зборів не відвідують.

Згідно копії листа Центру соціальних служби Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради від 29 березня 2021 року, адресованому управлінню-службі у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, відповідач ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що виявляється у тому, що вдома за місцем проживання дітей безлад, речі та постільна білизна брудні, помешкання потребує ремонту, питання про погашення боргу за комунальні послуги не вирішено. За інформацією за навчального закладу діти школу майже не відвідують.

Зі змісту копій актів проведення оцінки рівня безпеки дитини від 17 вересня 2021 року одяг дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 брудний, діти неохайні, умови проживання в кімнатах дітей знаходяться в незадовільному стані, можуть спричинити загрозу їх життю та здоров`ю.

Постановами Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2020 року по справі №199/6950/20, від 11 травня 2021 року по справі №199/3149/21, від 01 серпня 2022 року по справі №199/4529/22, від 28 грудня 2023 року по справі №199/10980/23 відповідача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.184 ч.ч.1, 2 КУпАП із накладенням адміністративних стягнень за ухилення від виконання батьківських обов`язків з догляду, навчання та забезпечення належних умов місця проживання дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що мало місце з жовтня 2020 року по 2023 рік.

За викладених вище обставин 05 квітня 2024 року діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 були передані органом опіки та піклування до КЗСЗ «ЦСПДС «Довіра» ДМР, що підтверджується копією актів про факт передачі дитини.

Обставини спірних правовідносин, встановлені судом під час розгляду справи та якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, підтверджуються також змістом наявного у справі висновку органу опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради від 17 квітня 2024 року, яким визнано за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_1 відносно її дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а відповідача ОСОБА_2 відносно його дитини ОСОБА_4 . При цьому, зі змісту такого висновку органу опіки та піклування судом також встановлено, що під час засідання комісії з питань захисту прав дитини органу опіки та піклування (позивача) в березні 2024 року відповідач ОСОБА_1 виявила бажання залишити дітей, оскільки не має наміру здійснювати належне виховання, утримання своїх дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний та моральний розвиток, від виконання покладних на неї батьківських обов`язків самоусунулась, написавши заяву-відмову від своїх батьківських обов`язків, залишила дітей в управлінні-службі у справах дітей адміністрації амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, СК України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини, прийнятою 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, підписану Українською РСР 21 лютого 1990 року та ратифікованою постановою ВР №789-XII від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини).

Так, відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Аналогічна за змістом норма міститься в ст.27 Конвенції про права дитини.

Згідно ст.51 Конституції України, ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ст.150 СК України, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та праці.

За змістом ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.141 СК України кожна дитина має право на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні.

За змістом ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.155 СК України батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Нормою ст.164 ч.1 п.2, ч.ч.2-4 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, в тому числі, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. З цієї підстави мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

За змістом ст.7 СК України, ст.3 Конвенції про прав дитини регулювання сімейних відносин, зокрема судами, має здійснюватися з максимально можливим та першочерговим урахуванням і забезпеченням інтересів дитини.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених вище норм законодавства, суд приходить до висновку про необхідність задоволення часткового позову, виходячи з наступного.

Так, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо своєї дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Тлумачення п.2 ч.1 ст.164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. При цьому, батьки, питання про позбавлення батьківських прав яких вирішується судом із вказаної підстави, мають бути повнолітніми. За змістом, характером та значенням як для батька (матері), так і для дитини правових наслідків позбавлення батьківських прав, передбачених ст.166 СК України, позбавлення батьківських прав є винятковою мірою. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини. У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. При цьому за положенням ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні такої категорії спорів необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, який підлягає застосуванню лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені в ході розгляду справи факти у контексті позбавлення батьківських прав, необхідно також враховувати, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний наведеному вище правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2020 року по справі №552/2947/19, від 11 вересня 2020 року по справі №357/12295/18, від 11 вересня 2020 року по справі №371/693/18, від 29 квітня 2020 року по справі №522/10703/18, від 13 квітня 2020 року по справі №760/468/18, від 11 березня 2020 року по справі №638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року по справі №461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року по справі №409/1865/17-ц, від 29 січня 2020 року по справі №756/1967/16-ц. Судова практика щодо застосування положень ст.164 СК України є усталеною. Крім того, схожий підхід до вирішення питання про позбавлення батьківських прав роз`яснено в п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» №3 від 30 березня 2007 року.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав, подання апеляційної скарги свідчить про інтерес батька до дитини. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року по справі №641/2867/17.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини, рівень участі відповідачів у вихованні та утриманні спільної дитини, поведінку та дії відповідачів, вчинені як до подання позову, так і в ході його розгляду в рамках даної цивільної справи, з урахуванням на наведені вище правові висновки та усталену судову практику, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову, мотивуючи своє рішення наступним.

Так, в ході розгляду справи знайшли своє повне підтвердження заявлені позивачем підстави для задоволення позову в частині вимог про позбавлення батьківських прав відповідачів, а саме ухилення обох відповідачів від виконання своїх батьківських обов`язків тривалий час без поважних причин. Так, відповідач ОСОБА_2 взагалі без будь-яких на то поважних причин та підстав фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків відносно спільної з відповідачем ОСОБА_1 дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не приймав і не приймає жодної участі у житті цієї дитини, її матеріальному утриманні, вихованні, забезпеченні житлом, їжею, створенні умов для здобуття дитиною освіти тощо. Відповідач ОСОБА_1 протягом тривалого часу, хоча і проживала разом із дітьми - синами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак також тривалий час без поважних на то причин не займалась їх вихованням, належним матеріальним утриманням, не забезпечила здобуття ними загальної середньої освіти тощо, а в кінцевому рахунку в березні 2024 року взагалі залишила дітей в органі опіки та піклуванні, відмовившись у подальшому виконувати свої батьківські обов`язки. Більш того, даний відповідача неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності за невиконання своїх батьківських обов`язків. Відповідач ОСОБА_5 фактично відмовилась від своїх дітей, що за законом є неправозгідним, суперечить моральним засадам суспільства та інтересам дітей, а відтак більш ніж красномовно свідчить про ухилення і цього відповідача від виконання ним своїх батьківських обов`язків та відсутність у неї наміру виконувати такі обов`язки в майбутньому, змінивши своє ставлення до дітей та свою поведінку як матері. Про умисний характер ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов`язків, окрім наведеного, явно свідчить його тривалість, а також ставлення відповідачів до розгляду в суді даної цивільної справи, а саме неподання відзиву, нез`явлення в судове засідання на стадії розгляду справи по суті.

Відтак, суд, послуговуючись якнайкращими інтересами дітей, які переважають над інтересами їх батьків - відповідачів, підсумовуючи все вищевикладене, вважає за можливе задовольнити позов в частині вимоги про позбавлення батьківських прав обох відповідача.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачам не тільки право на оскарження даного рішення суду в апеляційному порядку, а й про наявність можливості поновлення батьківських прав з дотриманням порядку та умов, визначених ст.169 СК України.

Вирішуючи позов в частині позовних вимог про стягування з відповідачів аліментів на утримання дітей, суд, окрім встановлених судом фактичних обставин та наведених вище положень закону, також керувався наступним.

Так, відповідно до ст.18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Способом захисту сімейних прав та інтересів зокрема є примусове виконання добровільно не виконаного обв`язку.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Аналогічні положення містить ст.27 Конвенції про права дитини, якою також визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст.ст.141, 180 СК України, ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, такий обов`язок є рівним для обох батьків, а розірвання шлюбу між ними, проживання батьків окремо від дитини не звільняє від даного обов`язку щодо дитини.

Згідно ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Нормою ст.182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно норми ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Положеннями ст.166 СК України передбачено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті за позовною вимогою про стягнення аліментів.

На підставі таких доказів, наведених вище норм діючого законодавства, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітнього ОСОБА_4 , а відповідач ОСОБА_1 матір`ю ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , і обидва відповідачі кожний своїх дітей зобов`язані утримувати до досягнення ними повноліття, в тому числі не зважаючи на позбавлення батьківських прав, однак регулярної матеріальної допомоги на утримання своїх дітей в належному розмірі не надають, хоча об`єктивних перешкод для цього або визначених законом, зокрема нормами ст.ст.188, 190 СК України, підстав для звільнення відповідачів від обов`язку утримувати дітей, припинення права на аліменти тощо судом не встановлено, приймаючи до уваги, що відповідачі даним рішенням суду ще й позбавляються батьківських прав щодо вказаних дітей, суд вважає позовні вимоги про стягнення аліментів на дітей обґрунтованими і таким, що підлягають задоволенню, однак частковому - шляхом зменшення мінімальної межі розміру аліментів на дитину із заявлених позивачем двох прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку до 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частковість задоволення позовних вимог зумовлена тим, що за змістом ч.2 ст.182 СК України законом визначено мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину в розмірі не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину законом визначено в розмірі одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відтак, мінімальний розмір аліментів (мінімальна його межа при визначення розміру аліментів в частці від доходу платника аліментів) законом взагалі не передбачений в тому розмірі, що просить позивач. А враховуючи, що матеріали справи не містять і жодного доказу достатності заробітку відповідачів для сплати аліментів в мінімально рекомендованому розмірі, суд приходить до висновку про необхідність визначення мінімальної межі розміру аліментів, що будуть стягуватись з відповідачів, в розмірі мінімально гарантованого законом.

Керуючись положеннями ст.264 ч.1 п.7, ст.430 ч.1 п.1 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання даного рішення суду про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі, керуючись положеннями ст.ст.133, 141 ЦПК України, приймаючи до уваги кількість та характер позовних вимог, результат розгляду справи, а також те, що позивач відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, суд вважає за необхідне у відповідності до ст.ст.4, 6 Закону України «Про судовий збір», ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» стягнути з відповідачів на користь держави судовий збір пропорційно кількості та розміру задоволених позовних вимоги, а саме в розмірі 2422,4 гривень, тобто по 1211,2 з кожного із вказаних відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст.8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.3, 27 Конвенцією про права дитини, ст.ст.7, 18, 19, 141, 150, 155, 157, 164-166, 180-183, 188, 190, 191 СК України, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Органу опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 43938788; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Мануйлівський, 31) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ), треті особи - відділ Дніпровського центру соціальних служб в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра (адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Кожем`яки, 11), Комунальний заклад соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Довіра» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 24996843; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Тополина, 33), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_2 від 21 вересня 2010 року), а також відносно її малолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_3 від 15 лютого 2011 року) та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_4 від 15 червня 2016 року).

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ), батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_2 від 21 вересня 2010 року).

Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), на користь особи, яка буде виконувати обов`язки опікуна/піклувальника, аліменти на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_2 від 21 вересня 2010 року), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_3 від 15 лютого 2011 року) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_4 від 15 червня 2016 року), встановивши розмір аліментів у вигляді єдиної частки в розмірі 1/2 частки від усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 22 квітня 2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ), на користь особи, яка буде виконувати обов`язки опікуна/піклувальника, аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_2 від 21 вересня 2010 року), у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 22 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

У порядку розподілу судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ), на користь держави судовий збір в розмірі 2422,4 гривень, тобто по 1211,2 з кожного із вказаних відповідачів.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко