Рішення

від 20.01.2025 по справі 213/3722/23

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3722/23

Номер провадження 2/213/34/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Попова В.В.,

секретар судового засідання - Куропятник І.О.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань №14, цивільну справу №213/3722/23 за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Курочкіна Ірина Сергіївна, до ОСОБА_2 , третя особа - Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства, за відсутності учасників справи,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона проживала з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дочку - ОСОБА_3 , яку відповідач визнав як дитину, але у зв`язку із труднощами припинив з ними спілкування. При реєстрації народження дочки відомості про батька були внесені за її вказівкою відповідно до ст.135 СК України. ОСОБА_2 обіцяв подати до органів ДРАЦС заяву про визнання себе батьком ОСОБА_3 , однак постійно знаходить причини цього не робити. Відповідач певний час спілкувався з дочкою, допомагав її утримувати, дарував їй подарунки, возив на відпочинок, але останнім часом спілкування стало рідшим, матеріальна допомога перестала бути систематичною. Враховуючи, що відповідач є біологічним батьком дитини, позивач вважає, що наявні правові підстави для зміни відомостей про батька в документах про народження дитини. Просить визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

Процесуальні дії у справі.

01.09.2023 позовна заява надійшла до суду.

04.09.2023 суддя скористався даними Єдиного державного демографічного реєстру для визначення підсудності.

05.09.2023 позовна заява залишена без руху; позивачу надано строк для усунення недоліків.

13.09.2023 надійшла уточнена позовна заява та клопотання про призначення судово-генетичної експертизи.

18.09.2023 позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

20.11.2023 призначено по справі судово-генетичну експертизу; провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

21.02.2024 ухвала про проведення експертизи повернулася без виконання.

28.02.2024 поновлено провадження у справі.

05.04.2024 отримана відповідь на запит суду щодо проходження військової служби відповідачем.

15.04.2024 надійшло клопотання представника позивача про долучення письмових доказів.

15.04.2024 зупинено провадження у справі.

19.04.2024, 20.05.2024 отримана відповідь на запит суду щодо проходження військової служби відповідачем.

15.10.2024 справа повернулася до суду після скасування Дніпровським апеляційним судом ухвали про зупинення провадження.

06.11.2024 закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду по суті.

07.01.2025 надійшло клопотання позивача про долучення доказів.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, зокрема і через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, відзив на позов не подав.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, позивач надала заяву про розгляд справи без її участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник третьої особи надав заяву про розгляд справи без його участі.

Інших заяв/клопотань від учасників справи не надходило.

За таких обставин, суд вважає можливим ухвалити рішення у справі за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223 ЦПК України, та оголосив про заочний розгляд справи відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу.

Відповідно до свідоцтва про народження, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьками якої зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відомості про батька дитини записані відповідно до частини першої статті 135 СК України.

ОСОБА_2 фактично визнавав себе батьком дитини, періодично надавав ОСОБА_1 матеріальну допомогу на її утримання, здійснював грошові перекази на рахунок: 08 липня 2023 року у сумі 502,51 грн; на рахунок ОСОБА_3 17 січня 2024 року у сумі 100,00 грн, 19 січня 2024 року - 100,00 грн, 28 січня 2024 року - 1000,00 грн, 17 лютого 2024 року - 1000,00 грн, 27 лютого 2024 року - 500,00 грн, 01 березня 2024 року - 200,00 грн, 07 березня 2024 року - 500,00 грн, 08 березня 2024 року - 200,00 грн, 12 березня 2024 року - 130,00 грн, 03 квітня 2024 року - 300,00 грн, 04 квітня 2024 року - 150,00 грн.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, до Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР, будучи належним чином повідомленим про день та час відібрання біологічних зразків для проведення експертизи - не з`явився.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим фактам відповідають правовідносини, що виникають з права матері дитини на пред`явлення позову визнання батьківства.

Норми права, які застосовує суд.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ч.7 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку тощо.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частини друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, врегульовано статтею 125 Сімейного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Згідно із частиною першою статі 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі вище перераховані докази в сукупності.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як докази для встановлення батьківства в суді можуть бути досліджені зокрема: листи, телеграми відповідача, в яких він повідомляє про можливість народження його дитини певною жінкою; заява відповідача за місцем роботи про надання йому відпустки у зв`язку з народженням дитини; показання свідків про виявлення відповідачем турботи про дитину та її матір, обрання імені дитини тощо.

У роз`яснення, викладених у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 01 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм Сімейного кодексу, зокрема, частини другої статті 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства. Відповідно до пункту 9 зазначеної Постанови питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі, коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (в залежності від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням статті 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Висновок суду.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, з урахуванням фактично встановлених обставин справи та наданих сторонами доказів, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

За клопотанням позивача по справі призначалась судово-генетична експертиза для вирішення питання, чи є відповідач батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, судово-генетична експертиза не була проведена у зв`язку з неявкою обох сторін 15 січня 2024 року та неявкою відповідача ОСОБА_2 05 лютого 2024 року на експертизу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач знав про наявність в суді цивільної справи щодо визнання його батьківства та призначення судово-генетичної експертизи, однак, ухилився від явки для її проведення і суду не надав будь-яких доказів неявки для проведення експертизи з поважних причин.

Наслідки ухилення учасника справи від участі в експертизі, передбачені ст. 109 ЦПК України, роз`яснено сторонам в ухвалі від 20 листопада 2023 року про призначення експертизи.

Відповідно до статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Зазначена норма процесуального права є імперативною щодо правових наслідків ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі. Законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо провести експертизу для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Зазначений висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 686/3582/16-ц, від 27 листопада 2024 року у справі № 132/3338/19 та інших.

Судова практика з указаного процесуального питання щодо застосування статті 109 ЦПК України є сталою та незмінною.

З огляду на ухилення відповідача від участі в експертизі, з метою захисту інтересів неповнолітньої дитини, забезпечення стабільності умов її життя, запобіганням душевним потрясінням та унеможливлення ситуації, коли дитина не має батька, суд вважає необхідним визнати факт, для з`ясування якого була призначена експертиза: визнати відповідача батьком ОСОБА_3 . Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, про виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до ст. 134 СК України, на підставі заяви осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені нею витрати у виді судового збору у розмірі 1073,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 109, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Курочкіна Ірина Сергіївна, до ОСОБА_2 , третя особа - Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внести зміни до актового запису №77 від 02 березня 2010 року про народження ОСОБА_3 , зробленого Інгулецьким відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, зазначивши в графі батько: « ОСОБА_2 , громадянин України», у графі відомості про дитину: прізвище дитини змінити на « ОСОБА_3 », ім`я дитини та по батькові залишити без змін « ОСОБА_3 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір 1073,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку - до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача - адвокат Курочкіна Ірина Сергіївна, адреса: 50079, м. Кривий Ріг, РНОКППНОМЕР_4.

Відповідач - ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа - Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), адреса: м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 16.

Дата складення повного судового рішення - 20 січня 2025 року.

Головуючий суддя В.В. Попов