Рішення

від 21.01.2025 по справі 205/10632/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

21.01.2025 Єдиний унікальний номер 205/10632/24

єдиний унікальний номер № 205/10632/24

провадження № 2о/205/4/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання Пєтіної К.М. ., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про встановлення факту постійного проживання на території України,

ВСТАНОВИВ:

Заявник 16 серпня 2024 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати, ОСОБА_2 , українка, відомості про батька в актовому записі про народження відсутні, актовий запис про народження №50, складений 21 вересня 1961 року Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, актовий запис 3 лютого 2011 року за № 00032354969 зареєстровано в Державному реєстрі актів цивільного стану по Синельниківському району Синельніківського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст. 126, 133,135 СК України.

З моменту народження до 1977 року разом з матір`ю та рідними братами заявник проживав в с. Червоноярск Синельниківського району Дніпропетровської області. В 1976 році він закінчив 8 класів Варварівської середньої загальноосвітньої школи, місце її знаходження с. Варварівка, Синельниківського району Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про восьмирічну освіту НОМЕР_1 від 11 червня 1976 року, в якому зазначено, що він народився в 1961 році.

З 1977 по 1990 рр. заявник був зареєстрований і проживав за адресою , АДРЕСА_1 . З 11 грудня 1979 року по 17 липня 1979 року заявник навчався у СПТУ № 3 с. Миролюбівка, Дніпропетровської області строком навчання 6 місяців по професії тракторист-машиніст.

Вироком Синельниківського районного суду Дніпропетровської області від 16.09.1980 року заявник був визнаний винним за ст. 117 КК України, ч.3, ст. 118,ч.2, ст.42 КК України і йому було призначено покарання у вигляді 12 років позбавлення волі, звільнений 21.10.1989 року .

Під час відбування покарання в травні 1983 року в установі ВИ-304/41 в Івано-Франківській області заявник закінчив 4-місячні курси ПТО за спеціальністю електрозварювальник ручного зварювання . Також під час відбування покарання в 1985 році заявник закінчив повний курс Товмачицької вечірньої середньої школи Коломийського району Івано-Франківської області. Після звільнення він проживав за адресою АДРЕСА_1 по середину 1990 року. 20 липня 1990 року заявник після навчання на курсах отримав посвідчення тракториста-машиніста .Також заявник перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , не служив по Директиві ГШ № 315/4/0502 від 17.03.1988 року.

З 23 листопада 1990 року по 2006 рік перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Від сумісного шлюбу мають сина, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Місце народження сина м. Дніпропетровськ.

15.09.1997 року вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська був визнаний винним за ст. 229-6 ч. 1 КК України.

Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.07.1999 року був засуджений за ст. 229-6 ч. 2 КК України до 2-х років позбавлення волі. Утримувався у місцях позбавлення волі з 23.06.1999 року по 01.08.2000 року і після звільнення попрямував з місцем проживання АДРЕСА_2 .

20.03.2001 року заявник був засуджений Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 229-6 ч.2, 43 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі, утримувався у місцях позбавлення волі з 15.11.2000 року по 15.02.2003 року і після звільнення попрямував за місцем проживання АДРЕСА_2 .

31 жовтня 1989 року був документований паспортом зразка колишнього СРСР , який в подальшому був втрачений.

На теперішній час заявнику необхідно встановити факт проживання для того, щоб документуватись паспортом громадянина України та здійснення своїх громадянських прав і обов`язків.

Заявник просив суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на території України станом на 24.08.1991 року .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами окремого провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2024 року витребувано докази по справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2024 року цивільна справи за заявою ОСОБА_1 в частині заявлених вимог про встановлення особи залишена без розгляду.

Заявник , ОСОБА_1 , його адвокат Третяк Л.А. заявлені вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник заінтересованоїособи Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Хижняк М.В. проти заяви не заперечувала.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Заслухавши заявника та його представника, представника заінтересованої особи, дослідивши письмові докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні викладений в ч.1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз`яснено, що у порядку ч.2 ст. 315 ЦПК України суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 315 ЦПК України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення юридичних фактів, у тому числі, й постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року.

Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991, або станом на 13.11.1991, який має юридичне значення.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Стаття 1 Закону України «Про громадянство України» дає визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах», а саме: проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, або мають посвідчення біженця чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні; безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

Отже, на підставі статті 8 Закону України «Про громадянство України» встановлюється набуття громадянства України.

Відповідно до підпункту «а» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27 березня 2001 року № 215/2001, (далі - Порядок №215), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України», що подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року, або на 13 листопада 1991 року, постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року, або на 13 листопада 1991 року (підпункт «в» пункту 8 та підпункт «в» пункту 9 Порядку №215.

Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року, або на 13 листопада 1991 року.

Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Отже, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Ураховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №522/20494/18(провадження № 61-6498св20), від 05 квітня 2021 року у справі №523/14707/19(провадження № 61-16116св20).

На виконання ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2024 року Синельниківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направлено копію актового запису про народження № 50 від 21.09.1961 року , складеного

Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Актовий запис внесено в ДРАЦСГ № 32354969 від 03.02.2011 року. (а.с.12, 67-68).

23 листопада 1990 року заявник уклав шлюб з ОСОБА_3 , який зареєстрований відділом РАЦС виконкому Ленінського райвиконкому народних депутатів м. Дніпропетровська. (.а.с. 24). Шлюбі між сторонами розірвано 27 вересня 2006 року .(.а.с.25).

Від сумісного шлюбу мають повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 2)

З дослідження судом довідки Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділу формування та ведення реєстру територіальної громади відповідно до наявних даних картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 з 20.12.1990 року по 26.07.1999 року.(а.с.36).

Крім того, довідкою № 066, виданою 24.08.2023 року , актом від 08 липня 2024 року виданим ОСББ « Щасливий маєток» стверджується, що ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2 .(.а.с.37, 38).

З дослідженоїсудом інформаціїнаданої УДМСУкраїни вДніпропетровській області на виконання ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2024 року встановлено, що заявник був документований Відділом внутрішніх справ Синельниківського міськвиконкому Дніпропетровської області паспортом зразка колишнього СРСР НОМЕР_2 .(а.с. 64-66).

В 1976 році ОСОБА_1 закінчив 8 класів Варварівської середньої загальноосвітньої школи, місце її знаходження с. Варварівка, Синельниківського району Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про восьмирічну освіту НОМЕР_1 від 11 червня 1976 року, в якому зазначено, що він народився в 1961 році.(а.с. 14).

Згідно довідки № 48 від 26.03.2024 року з 1977 по 1990 рр. ОСОБА_1 був зареєстрований і проживав за адресою , АДРЕСА_1 .(а.с.15).

20 липня 1990 року ОСОБА_1 після навчання на курсах отримав посвідчення тракториста-машиніста .

ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , не служив по Директиві ГШ № 315/4/0502 від 17.03.1988 року. (22-23).

15.09.1997 року вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 був визнаний винним за ст. 229-6 ч. 1 КК України. (а.с.27-28).

Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.07.1999 року ОСОБА_1 був засуджений за ст. 229-6 ч. 2 КК України до двох років позбавлення волі. Утримувався у місцях позбавлення волі з 23.06.1999 року по 01.08.2000 року.(29-34).

20.03.2001 року ОСОБА_1 був засуджений Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 229-6 ч.2, 43 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі, утримувався у місцях позбавлення волі з 15.11.2000 року по 15.02.2000 року.

Листом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 03.08.2023 №К-62/6/1216-23 заявнику було повідомлено про відмову в оформленні та видачі паспорта громадянина України у вигляді ID зв`язку з тим, що він не був документований паспортом громадянина України та ним не були подані в повному обсязі документи, передбачені розділом II Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року. Також роз`яснено, що для отримання паспорта громадянина України йому слід звертнутися до суду та встановити факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Враховуючи те, що заявник має намір встановити належність до громадянства України з підстав, визначених в Законі України «Про громадянство», встановлення факту його постійного проживання станом на 24.08.1991 на території, яка стала територією України, має юридичне значення для заявника та породжує для нього юридичні наслідки, так як встановлення вказаного факту в судовому порядку надає йому право подати заяву про набуття громадянства України.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані заявником докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета розгляду, і в своїй сукупності підтверджують факт постійного проживання заявника на території України станом на 24.08.1991року.

За таких обставин, оскільки законом не визначено іншого, крім судового порядку встановлення факту постійного проживання на території України, який просить встановить заявник, суд приходить до висновку, що вимоги заявника є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про громадянство України», ст.

ст. 12, 13, 81, 258, 259, 264, 265, 293, 315, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про встановлення факту постійного проживання на території України - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Михайлівка, Синельниківського району, Дніпропетровської області на території України станом на 24 серпня 1991 року .

Апеляційна скарга на рішення суду, яка відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 24.01.2025 року.

Суддя Н.В. Басова