Рішення

від 24.01.2025 по справі 619/241/25

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/241/25

провадження № 2-а/619/11/25

РІШЕННЯ

іменем України

24 січня 2025 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибок Є.А.за участю секретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Справа № 619/241/25

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач:Департамент патрульної поліції,

розглянув у письмовому провадженні адміністративний позов про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Стислий викладпозиції позивача та заперечень відповідача.

10 січня 2025 року ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд», звернулася до суду з позовом доДепартаменту патрульної поліції, в якому просила скасувати постанову серії ЕНА№3495432 від 17.11.2024 про накладенняадміністративного стягненняу видіштрафу врозмірі 510,00грн заадміністративне правопорушення,передбачене ч.2ст.122КУпАП. В обґрунтування позову зазначила, що 17.11.2024 року її було зупинено, про що вона дізналась з тексту постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності, інспектором 2 взводу 1 роти 3 батальйону в Харківській області лейтенантом поліції Лютенком Р.А., який під час зупинки не представився і не повідомив їй причину зупинки, не провівбезперервний записспілкування набодікамеру,як передбаченовимогами Наказу1026МВС України.На прохання інспектора повідомити її дані, вона надала в телефоні свої дані із застосунку «Дія», після чого співробітниками поліції у місті Харкові по вул. Клочківська 259Б склали на неї постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення правил проїзду на заборонений жовтий сигнал світлофора і наклали адміністративне стягнення в вигляді штрафу в сумі 510,00 грн. Також зазначила, що під часрозгляду справине надалиїй можливістьреалізації їїконституційного правана правничудопомогу,у якомубуло відмовлено,про щосвідчить текстпідписаної оскаржуваноїпостанови.Їйбуло зачитаноправо направничу допомогуадвоката,однак наїї клопотанняпро залученнядо розглядусправи адвокатаїй буловідмовлено,так самояк івідмовлено увідкладенні розглядусправи наіншу дату.Потім вонапросила надатиїй безоплатнуправничу допомогуяк інваліду2групи,також буловідмовлено уреалізації їїконституційного правана правничудопомогу,передбаченого ст.59Конституції України.Отже,вважаєвинесення постанови в порушення норм права.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 17.11.2024 близько 13:36 за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 244, екіпажом управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Харківській області ДПП) виявлено рух транспортного засобу SKODA OCTAVIA з реєстраційним номером НОМЕР_1 , водій якого, здійснив проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, що об`єктивно вказувало на ознаки вчинення в діях водія порушення пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Зазначені дії водія об`єктивно були юридичною підставою для реалізації поліцейських заходів, встановлених діючим законодавством. За наявності обставин, зазначених в частині першій статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», працівниками патрульної поліції подано вимогу про зупинку водію вищезазначеного транспортного засобу. Поліцейськими встановлено особу водія, ним виявилась: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатом розгляду справи, згідно з вимогами статей 251, 252, 268, 278, 279, 280 КУпАП інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Харківській області ДПП лейтенантом поліції Лютенком Р.А. винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3495432 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. Зазначає, що вся подія була зафіксована на нагрудну камеру поліцейського та відповідачем до відзиву додано медіа-файли, засвідчені електронно-цифровим підписом, на яких відтворено подію за участю позивача, де зафіксована основна об`єктивна інформація при дослідженні яких підтверджуються обставини, викладені в оскаржуваній постанові. Також вказує, що працівники поліції жодними своїми діями не перешкоджали позивачу в отриманні нею правової допомоги, однак остання вимагала саме у поліцейських надання їй безоплатної правової допомоги. Позивачу в повномуобсязі булироз`яснені їїправа,що зафіксованона відео.Крім того,поліція не вчиняла жодних дій спрямованих на позбавлення водія можливості отримання правової допомоги, а тому позивач мала можливість спрямувати свої дії на реалізацію своїх прав. Позивач не бажала переносу розгляду справи, а продовжувала вимагати від працівників поліції безоплатної вторинної правової допомоги. Звертає увагу на той факт, що позивач не отримала правову допомогу виключно внаслідок власної бездіяльності, а не через неправомірні обмеження працівників поліції. Отже, відповідач вважає,що поведінкапозивача виглядаєяк маніпулюванняпроцесуальними правами. Вважає, що правові підстави для скасування постанови відсутні, оскільки вона винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушниці без відповідальності.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

15 січня 2025 року ухвалою суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

15 січня 2025 року було постановлено ухвалу про поновлення строку та відкриття провадження у справі. Призначено розгляд справи на 12 год 00 хв 24 січня 2025 року.

22 січня 2025 року представник відповідача Ільченко Є.С. надала до суду відзив на позовну заяву.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, надала до суду заяву, у якій просила справу розглядати у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Підстав, визначених ст. 205 КАС України, для відкладення розгляду справи немає.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Постановою серії ЕНА № 3495432 від 17.11.2024, винесеною інспектором 2 взводу 1 роти 3 батальйону в Харківській області лейтенантом поліції Лютенком Русланом Андрійовичем, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510,00 грн.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази в сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно дост. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом установлено, що постановою серії ЕНА № 3495432 від 17.11.2024 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеною інспектором 2 взводу 1 роти 3 батальйону в Харківській області лейтенантом поліції Лютенком Русланом Андрійовичем, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція, відповідно до покладених на неї завдань, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Пунктом 1 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема,якщо водій порушивПравила дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі ПДР).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.1 ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ №1395 від 07.11.2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених деякими статтями КУпАП, у тому числі і ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до п.2 розділу ІІІ цієї Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідно до положень ст. 222 КУпАП відноситься до компетенції Національної поліції України, тобто постанову винесено уповноваженою особою.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Водночас, відповідно до загальних положень Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі ПДР), правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

У відповідності до п.1.3 ПДР, затверджених постановою КМ України №1306 від 10.10.2001 року, що кореспондується з п.1.9. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, за порушення яких вони несуть відповідальність згідно з законодавством.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Пунктом 8.1 ПДР установлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п.п. «в» п. 8.7.3 ПДР України, зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнений сигнал, який забороняє рух.

При зеленому миготливому сигналі світлофора водій повен розрахувати свої дії, виходячи з конкретних умов: швидкості руху, стану проїзної частини, зчеплення коліс з дорогою, інтенсивності руху. Час миготіння зеленого сигналу становить 3 с. Таким чином, миготіння зеленого сигналу продовжує час попередження водіїв про наступне вмикання жовтого та червоного сигналу.

Відповідно до п. 8.7.3. "ґ" ПДР сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Згідно з п. 8.10 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 "STOP", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Приписами п. 8.11 ПДР встановлено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.69 "STOP" він повинен керуватися сигналами кожного світлофора (п.16.8 ПДР).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 17.11.2024 о 13:36 год за адресою: м.Харків, вул. Клочківська, 244, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «SKODA OCTAVIA А7» р/н НОМЕР_1 , проїхала регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушила п. 8.7.3.ґ. ПДР Порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів, за вчинення якого передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Положеннями ч. 2 ст. 122 КпАП України передбачена відповідальність, зокрема, за проїзд на заборонний сигнал світлофора, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскаржуваною постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3495432 від 17.11.2024, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ч. 3 ст. 283 КУпАП).

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.

Крім того, суд зазначає, що факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2019 р. у справі №686/11314/17.

Відповідачем до відзиву додано медіа-файли, засвідчені електронно-цифровим підписом, на яких відтворено подію за участю позивача.

Згідно постанови Верховного суду по справі № 594/5536/17 від 15.11.2018 відеозапис наданий на підтвердження факту порушення ПДР, є належним доказом, якщо в постанові є посилання на технічний засіб за допомогою якого здійснено даний запис.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16а.

Судом було досліджено відеозапис події, яка мала місце 17.11.2024 о 13 год 36 хв, долучений до відзиву на позовну заяву з якого встановлено, що на відеофайлі «IMG_4264» зафіксовано світлофор, який перейшов у режим миготіння зеленим світлом 3 рази, а потім увімкнувся жовтий сигнал світлофору, автомобіль марки SKODA OCTAVIA білого кольору, водій якого продовжив рух, перетнув горизонтальну дорожню розмітку «стоп лінія», виїхавши таким чином на перехрестя на жовтий сигнал світлофора, що забороняє рух та завершив проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора. Цей транспортний засіб був зупинений працівниками поліції.

Вказаним відеозаписом беззаперечно підтверджується факт керування позивачем вказаним транспортним засобомта факт проїзду нею перехрестя на заборонний жовтий сигнал світлофора.

Також судом досліджено відеозапис «export-1jv7b» з нагрудної камери поліцейського, долучений відповідачем до відзиву та установлено, що на ньому зафіксовані обставини події, яка мала місце 17.11.2024 під час розгляду справи та винесенні оскаржуваної постанови, зокрема, інспектор поліції представився, повідомив причину зупинки, встановив особу позивача, пояснив склад порушення і підстави притягнення до відповідальності, роз`яснив права, оголосив про початок розгляду справи, дав відповіді на запитання та надав можливість надати пояснення. Також не було обмежено право позивача на юридичну допомогу.

Отже, твердження позивача щодо допущення працівником поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення порушень її права на захист є надуманими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Посилання позивача на те, що під час розгляду справи працівники поліції не надали їй можливість реалізації її конституційного права на правничу допомогу, суд вважає необґрунтованими, оскільки положеннями КУпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у цьому випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.

Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП України, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КпАП України.

Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.

Отже, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізувала право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, тому подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Водночас, суд звертає увагу на те, що законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення. Та позивач при розгляді справи на місці вчинення правопорушення мав можливість скористатися допомогою у телефонному режимі.

Щодо вимоги позивача від працівників поліції про надання безоплатної вторинної правової допомоги суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок та умови залучення адвокатів до надання безоплатної правничої допомоги встановлюються законом.

Правовідносини щодо порядку реалізації права на безоплатну правничу допомогу, суб`єктів, підстави та порядок надання безоплатної правничої допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правничої допомоги врегульовані Законом України «Про безоплатну правничу допомогу» (надалі по тексту Закон № 3460-VI).

Категорії фізичних осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з цим Законом та іншими законами визначені статтею 14 Закону № 3460-VI.

Відповідно до ст. 18 Закону № 3460-VI звернення про надання одного з видів правничих послуг, передбаченихчастиною другоюстатті 13 цього Закону, подаються особами, які досягли повноліття, або їх представниками до центру з надання безоплатної правничої допомоги в письмовій формі за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи або за місцезнаходженням органу, що здійснює дізнання, досудове розслідування, суду, слідчого судді, що розглядають справу.

Згідно зі ст. 19 Закону № 3460-VI у разі звернення особи про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, яка належить до однієї з категорій фізичних осіб, визначенихпунктами 1,2,9-29частини першої статті 14 цього Закону, або її законного представника, патронатного вихователя/представника центр з надання безоплатної правничої допомоги протягом 10 робочих днів з дня надходження звернення та документів, що підтверджують належність такої особи до відповідної категорії, приймає рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги і надсилає такій особі або її законному представнику, патронатному вихователю/представнику копію зазначеного рішення.

Отже, загальний строк розгляду звернення особи про надання безоплатної вторинної правничої допомоги становить 10 робочих днів.

Стаття 19 Закону № 3460-VI містить також випадки негайного та невідкладного прийняти рішення про призначення адвоката та про надання безоплатної вторинної правничої допомоги.

Частиною 5 статті 19 Закону № 3460-VI визначено, що у разі звернення особи, до якої застосовано адміністративне затримання, про надання безоплатної вторинної правничої допомоги або надходження інформації про затриманих осіб від близьких родичів та членів їхніх сімей, перелік яких визначеноКримінальним процесуальним кодексом України, центр з надання безоплатної правничої допомоги зобов`язаний прийняти рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги з моменту затримання особи.

Загальні вимоги та механізм інформування центрів з надання безоплатної правничої допомоги про випадки затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання з метою приводу, застосування адміністративного затримання чи адміністративного арешту або обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (далі - затримання) відповідно органами (посадовими особами), уповноваженими здійснювати адміністративне затримання, органами досудового розслідування, слідчими, дізнавачами, прокурорами, службовими особами, відповідальними за перебування затриманих, іншими уповноваженими службовими особами (далі - суб`єкти подання інформації), а також особами, затриманими за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, затриманими на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання з метою приводу, особами, до яких застосовано адміністративне затримання, адміністративний арешт або обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, близькими родичами та членами їх сімей, перелік яких визначеноКПК України(далі - заявники), Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, його представниками чи регіональними представництвами (далі - уповноважений з прав людини) визначені Порядком інформування центрів з надання безоплатної правничої допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 № 1363 (надалі по тексту Порядок № 1363).

Ні закон № 3460-VI, ні Порядок № 1363 не встановлюють обов`язку особи, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, здійснювати інформування центрів з надання безоплатної правничої допомоги про випадки розгляду таких справ, а також не передбачають, що звернення осіб про надання правової допомоги у такій категорії справ має бути розглянуте центром з надання безоплатної правничої допомоги негайно чи невідкладно.

За таких обставин, розгляд справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, не є підставою для виникнення у відповідної посадової особи обов`язку інформувати центр з надання безоплатної правничої допомоги про розгляд такої справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 3460-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати (Рішення Конституційного Суду України (справа про право на правову допомогу) від 30 вересня 2009 року№ 23-рп/2009).

Отже, позивач, бажаючи скористатись правовою допомогою під час розгляду щодо неї справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, мала право самостійно залучити особу, яка надаватиме їй правову допомогу, а не вимагати від працівників поліції негайного виклику адвоката центру з надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

На думку суду, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які викладені у позовній заяві, а також доказів на спростування факту вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Натомість відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позову, підтверджено правомірності своїх дій/рішень належними доказами.

Отже, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою в порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється відповідно до правил, встановлених ст. 286 КАС України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має правозалишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно з ст. 271 КАС України у справах, визначенихстаттями 273-277,280-289цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Частинами 4та 5статті250КАСУкраїнипередбачено,щоу разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Оскільки позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи, то судові витрати залишаються за рахунок держави.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 5-9, 12, 77, 241-246, 255, 286, 292, 293, 295, 297 КАС України, суд

ухвалив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначенихч. 2ст. 299 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач:Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Повне судове рішення складено 27 січня 2025 року.

Суддя Є. А. Болибок