Рішення
від 27.01.2025 по справі 503/911/24
КОДИМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 503/911/24

Провадження № 2/503/149/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Вдовиченко В.О.,

представника позивача - адвоката Славової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області, орган опіки і піклування Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, про визначення місця проживання дитини,

встановив:

Позивач через свого представника подала до суду вище вказану позовну заяву посилаючись на ті обставини, що в період з вересня 2019 року по березень 2024 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася спільна дитина - син ОСОБА_3 , який з народження проживає із позивачем, зокрема на час подання позову вони разом проживають у батьків позивача. Зазначено, що у сім`ї постійно відбувалися конфлікти між сторонами та між відповідачем і членами родини позивача. При цьому відповідач ОСОБА_2 неодноразово застосовував до позивача ОСОБА_1 домашнє насилля, про яке вона боялася повідомляти у відповідні органи та розказувати рідним, хоча в подальшому відзначила, що з метою особистого захисту та захисту дитини від домашнього насилля позивачка звернулась до Відділу соціального захисту населення Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області, а саме до мобільної бригади соціально-психологічної підтримки. 05.04.2024 року позивачка через висловлення погроз відповідачем була змушена звернутися до поліції. Окрім того відповідач забороняв спілкуванню малолітньої дитини з дідом і бабою, забороняв звертатися в лікарню у разі хвороби дитини, був проти відвідування нею дитячого садка і її спілкування з однолітками, а також не надавав дозвіл на реєстрацію місця проживання дитини за місцем проживання позивача. Саме через погрози відповідача, що той забере сина та не поверне, вчинення ним домашнього насильства та ненадання згоди відповідачем на реєстрацію місця проживання дитини, через яке позивач не має можливості у відповідності до чинного законодавства зареєструвати місце проживання дитини, позивач вважає необхідним встановити місце проживання дитини з нею. У зв`язку з чим позивач пред`явив до відповідача відповідний позов шляхом подання до суду через свого представника позовної заяви, в якій просить визначити місце проживання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю. Окрім того, у вказаній позовній заяві також було пред`явлено до відповідача позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини.

20.05.2024 року ухвалою суду (а.с.35-37) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у даній справі розгляд якої визначено проводити в порядку загального позовного провадження. Одночасно із цим судом роз`яснено відповідачу його право у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву (відзив), а третім особам їх право у 10 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу суду письмові пояснення. Водночас із цим суд також вирішив питання про залучення до участі у справі органу опіки і піклування Кодимської міської ради Подільського району Одеської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, із зобов`язанням позивача виконати вимоги ч.3 ст. 187 ЦПК України; а також витребував від органів опіки та піклування письмові висновки щодо розв`язання спору у даній справі щодо визначення місця проживання дітей. Копію ухвали надіслано учасникам справи, зокрема відповідачу разом із судовою повісткою і копією позовної заяви та доданих до неї документів рекомендованим листом у відповідності до ч.2, 4-6 ст. 128 ЦПК України за адресою його зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання, згідно інформації Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 02.05.2024 року № 03-17/1625 (а.с.33), отриманої судом на виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_2 та треті особи не скористалися своїми процесуальними правами учасника справи, відповідно, відзив на позовну заяву та письмове пояснення не подали.

24.10.2024 року ухвалою суду (а.с.112-114) у даній справі було роз`єднано позовні вимоги про визначення місця проживання малолітньої дитини та про стягнення аліментів на утримання дитини, виділивши вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини в самостійне провадження.

20.11.2024 року ухвалою суду (а.с.153-155) у даній справі закрито підготовче провадження та призначено її розгляд по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була своєчасно повідомлена належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-5, 8 п.3 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України, шляхом доставлення судової повістки 28.12.2024 року до електронного кабінету представника позивача - адвоката Славової О.А. та шляхом безпосереднього надіслання їй судової повістки поштою, про що свідчить довідка про доставку електронного документу та рекомендоване поштове відправлення № 0610217929523, яке 08.01.2025 року було повернуто поштою до суду неврученим із відміткою в довідці про причини повернення (Ф.20) , що адресат відсутній за вказаною адресою. Окрім того суд додатково повідомив позивача у відповідності до положень ч.13 ст. 128 ЦПК України та Порядку надсилання повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.01.2023 року № 28, на номер її телефону, зазначений у змісті позовної заяви (а.с.1) на виконання вимог пункту 2 ч.3 ст. 175 ЦПК України, про що свідчить довідка від 24.12.2024 року про доставку повідомлення у додаток «Viber» (а.с.193).

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Славова О.А., яка приймала участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, підтримала заявлений позов та просила його задовольнити з викладених в ньому підстав, а також при ухваленні рішення вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-5, 8 п.4 ст. 128 ЦПК України, про що свідчить рекомендоване поштове відправлення № 06102017928896, яке надсилалось на адресу його зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання, згідно відповідної інформації Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 02.05.2024 року № 03-17/1625 (а.с.33), отриманої судом на виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, та яке 10.01.2025 року було повернуто поштою до суду неврученим із відміткою в довідці про причини повернення (Ф.20), що адресат відсутній за вказаною адресою. Окрім того суд додатково повідомив відповідача у відповідності до положень ч.13 ст. 128 ЦПК України та Порядку надсилання повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.01.2023 року № 28, на номер його телефону, зазначений у змісті письмової заяви від 06.06.2024 року (а.с.60), про що свідчить довідка від 24.12.2024 року про доставку повідомлення у додаток «Viber» (а.с.194). При цьому, в письмовій заяві від 06.06.2024 року відповідач ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем, просив суд, серед іншого, також розглянути справу без його участі. Крім того, 01.11.2024 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла письмова заява від 01.11.2024 року (а.с.131), в якій останній просив розглядати справу без його участі, оскільки він є військовим та не зможе приїхати, а також відзначив, що на помирився з співмешканкою ОСОБА_1 та проживають разом однією сім`єю і разом виховують сина ОСОБА_3 .

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - органу опіки та піклування Кодимської міської ради Подільського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання даний орган опіки та піклування був своєчасно повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-5, 8 п.2 ст. 128 ЦПК України, шляхом доставлення судової повістки 27.12.2024 року до електронного кабінету цієї особи, про що свідчить довідка про доставку електронного документу. При цьому, 20.11.2024 року Рожко О.М., яка уповноважена діяти від імені служби у справах дітей як її керівник, подала до суду письмову заяву від 19.11.2024 року № 19-01-17/480 (а.с.150) про розгляд справи за відсутності представника служби у справах дітей.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - органу опіки та піклування Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання даний орган опіки та піклування був своєчасно повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-5, 8 п.2 ст. 128 ЦПК України, шляхом доставлення судової повістки 28.12.2024 року до електронного кабінету цієї особи, про що свідчить довідка про доставку електронного документу. При цьому,18.12.2024 року представник за довіреністю органу опіки та піклування Авангардівської селищної ради - Дьоміна А.С. надіслала до суду клопотання (а.с.182), в якому просила про розгляд справи за відсутності представника Авангардівської селищної ради та відзначила, що підтримує наданий до суду висновок органу опіки та піклування від 18.12.2024 року № 01-827, а при ухваленні рішення покладаються на розсуд суду.

Відповідно до положень ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Водночас із цим п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України передбачає, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.

Сторони мають спільну малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого Біляївським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 19.08.2020 року (а.с.13), актовий запис № 364.

06.04.2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області з заявою про прийняття мір до її колишнього співмешканця - відповідача ОСОБА_2 , який 05.04.2024 року близько 22630 години прийшовши за місцем її проживання стукав у вікна та дзвонив у двері, а також писав у додаток «Viber», що якщо вона не відчинить, то повибиває вікна, про що свідчить копія відповідного протоколу прийняття заяви ОСОБА_1 від 06.04.2024 року (а.с.14) і зміст прийнятого працівником поліції від неї 05.04.2024 року письмового пояснення (а.с.15).

Однак, суду не надано ніяких документів за результатом розгляду відповідним органом Національної поліції - Одеським РУП №2 ГУНП в Одеській області вище зазначеного звернення позивача ОСОБА_1 . Водночас із цим відомості наявні в публічному доступі на офіційному веб-сайті судової влади України та у Єдиному державному реєстрі судових рішень не містять відомостей про отримання судом на розгляд справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 за ст. 1732 КУпАП.

Окрім того суду не надано ніяких документів на підтвердження дійсного звернення позивача ОСОБА_1 до Відділу соціального захисту населення Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області, а саме до мобільної бригади соціально-психологічної підтримки, для захисту від домашнього насилля, про яке зазначено у змісті позовної заяви.

Відповідно до копії акту обстеження житлово-побутових умов від 10.04.2024 року (а.с.16), проведеного комісією у складі депутатів Авангардівської селищної ради та інспектора відділу соціального захисту Авангардівської селищної ради, дитина ОСОБА_3 , 2020 року народження, фактично проживає разом з матір`ю, дідусем та бабусею за адресою АДРЕСА_1 , Авангардівської селищної ради, із відзначенням того, що дитина доглянута, забезпечена речами, іграшками відповідно віку.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 375240092 від 21.04.2024 року (а.с.17-19), позивачу ОСОБА_4 належить на праві спільної часткової власності частина квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до копії довідки від 09.04.2024 року Вих. № 389 (а.с.20), виданої директором Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Головного управління Держспоживслужби в Одеській області, позивач працює в Одеській регіональній державній лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на посаді провідного фахівця хіміко-токсилогічного відділу з 01.07.2018 року по теперішній час.

При цьому, згідно копії характеристики від 09.04.2024 року Вих. № 390 (а.с.21), виданої директором Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Головного управління Держспоживслужби в Одеській області, позивач за місцем роботи характеризується позитивно.

У змісті позовної заяви зазначено, що відповідач ОСОБА_2 не надає позивачу ОСОБА_1 дозвіл на реєстрацію місця проживання дитини за місцем її проживання, внаслідок чого остання не має можливості у відповідності до чинного законодавства зареєструвати місце проживання дитини, що є однією з підстав пред`явлення до відповідача ОСОБА_2 позовної вимоги про визначення місця проживання дитини з метою усунення перешкод у реалізації нею своїх батьківських обов`язків щодо дитини, а саме реєстрації її місця проживання.

Орган опіки і піклування Кодимської міської ради Подільського району Одеської області , на виконання ухвали суду від 20.05.2024 року ухвалою суду (а.с.35-37) в частині надання суду висновку щодо розв`язання спору у даній справі, до суду надано лист-повідомлення від 29.10.2024 року №19-01-17/437 (а.с.128) з долученням до нього витягу з протоколу засідання № 11 комісії з питань захисту прав дитини, служби у справах дітей Кодимської міської ради від 05.06.2024 року (а.с.129-130), згідно яких комісією за результатом розгляду відповідного питання було прийнято одноголосне рішення (за - 9, проти - 0, утримались - 0) про не надання висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біля матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , так як спору між батьками немає.

Органом опіки та піклування Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області, на виконання ухвали суду від 20.05.2024 року ухвалою суду (а.с.35-37) в частині надання суду висновку щодо розв`язання спору у даній справі, до суду надано висновок (а.с.184-185), згідно якого виконавчий комітет Авангардівської селищної радивважає за доцільне визначити місце проживання дитини за обопільною домовленістю батьків так як між ними відсутній спір щодо місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Нормативно-правове застосування:

Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України, сім`я та дитинство охороняються державою.

За змістом положень частин 7, 8 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У відповідності до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч.2 ст. 8 і 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Також, згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

При цьому, відповідно до ч.1-2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Висновки суду

З огляду обставини викладені у змісті самої позовної заяви, а також в матеріалах наданих суду органами опіки та піклування щодо розв`язання спору у даній справі, суд вважає, що у дійсності між сторонами, як батьками, відсутній спір про місце проживання їх спільної малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який від свого народження постійно проживає разом із матір`ю - позивачем ОСОБА_1 , а відповідач ОСОБА_2 не звертався до Служби у справах дітей Авангардівської селищної ради щодо усунення йому перешкод у спілкуванні з малолітнім сином і його участі у вихованні та не подав до суду зустрічного позову про визначення місця проживання малолітньої дитини з ним, як батьком.

Суд відзначає, що обґрунтування позовної заяви про визначення місця проживання дитини численними посиланнями на обставини вчинення домашнього насильства відповідає обґрунтуванню не позову про визначення місця проживання дитини, а заяви до суду в порядку окремого провадження про видачу обмежувального припису (ст. 3504 ЦПК України).

При цьому, внаслідок ненадання суду позивачем належних доказів, які б підтверджували самі факти вчинення домашнього насильства відповідача ОСОБА_2 у відношенні позивача ОСОБА_1 та/або їх сина ОСОБА_3 , то самі згадані факти є недоведеними. При цьому, копія протоколу прийняття заяви ОСОБА_1 від 06.04.2024 року (а.с.14) і прийняте працівником поліції від ОСОБА_1 письмове пояснення від 05.04.2024 року (а.с.15) не є самі по собі належними доказами факту домашнього насильства, оскільки відсутні відомості перевірки даного звернення, а відсутність на офіційному веб-сайті судової влади України відомостей та у Єдиному державному реєстрі судових рішень щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 1732 КУпАП не надає суду підстав вважати, що повідомленні позивачем ОСОБА_1 обставини знайшли своє підтвердження в рамках справи про адміністративне правопорушення та є вже встановленими у відповідності до положень ч.6 ст. 82 ЦПК України.

Сторони у справі мають зареєстровані/задекларовані місця проживання за різними адресами, а саме позивач ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджує відповідний реєстраційний запис зроблений 31.01.2007 року на 11 сторінці в розділі «Місце проживання» паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , яким її було документовано Біляївським РВ ГУМВС України в Одеській області 22.01.2007 року (а.с.11), в той час як відповідач ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджує інформація Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 02.05.2024 року № 03-17/1625 (а.с.33).

Водночас із цим протягом всього часу перебування даної справи в провадженні суду відповідачем ОСОБА_2 не заперечено обставини, зазначеної в позовній заяві на обґрунтування позову, про те, що ним не надається позивачу ОСОБА_1 дозволу на здійснення реєстрації місця проживання їх малолітньої дитини та таким чином чиниться позивачу ОСОБА_1 перешкода у реалізації нею своїх батьківських обов`язків щодо дитини, а саме реєстрації її місця проживання. Доказів того, що малолітній ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання відповідачем ОСОБА_2 суду також не надано на спростування доводів позивача з цього приводу. Таким чином суд вважає, що факт перешкоджання відповідачем ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 у реалізації нею своїх батьківських обов`язків щодо реєстрації місця проживання їх дитини шляхом ненадання відповідного дозволу доведений, а відтак існує підстава для усунення цієї перешкоди в судовому порядку.

За приписами частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (яка була чинна від дня народження малолітнього ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 ), громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Згідно ч.1 ст. 242 ЦК України встановлено, що батьки є законними представниками своїх малолітніх та/чи неповнолітніх дітей.

Відповідно до абзацу другого пункту 212 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (чинного від дня народження малолітнього ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 ), у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами згода батьків на реєстрацію місця проживання дитини віком до 14 років підтверджується їх кваліфікованими електронними підписами або засвідчується кваліфікованим електронним підписом нотаріуса.

Згідно ч.4-5 ст. 7 Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 5 листопада 2021 року № 1871-IX (який набрав чинності 01.12.2021 року) передбачають, що декларування місця проживання дитини віком до 14 років здійснюється одним із її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини. Згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг", або засвідчується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису нотаріуса. У разі якщо місце проживання батьків або інших законних представників дитини зареєстровано/задекларовано за однією адресою, згода іншого з батьків або законних представників не надається.

У відповідності до пунктів 16-17 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 (який набрав чинності 14.03.2022 року), місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини. Згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку. У разі коли місце проживання батьків або інших законних представників дитини задекларовано/зареєстровано за однією адресою, згода іншого з батьків або законних представників не надається.

При цьому, пунктів 33-34 згаданого Порядку передбачає, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку. У разі коли місце проживання батьків або інших законних представників особи віком до 18 років задекларовано/зареєстровано за однією адресою, згода іншого з батьків або законних представників не надається.

Таким чином, згідно чинного законодавства, при наявності у батьків реєстрації місця проживання за різними адресами та відсутності згоди іншого з батьків на реєстрацію місця проживання дитини віком до 14 років визначене відповідним рішенням суду місце проживання дитини є підставою для здійснення реєстрацію її місця проживання одним з її батьків без згоди іншого.

Відповідач, відмовляючи у наданні згоди на реєстрацію дитини за відсутності фактичного спору щодо місця проживання дитини, діє всупереч інтересам дитини. Тому за обставин конкретної справи суд вважає, що пред`явлення позивачем позову до відповідача про визначення місця проживання малолітньої дитини, за умов відсутності такого спору між сторонами, все ж є ефективним способом захисту порушеного права дитини на реєстрацію місця проживання, оскільки саме рішення про визначення місця проживання дитини є підставою для реєстрації місця проживання останньої, незалежно від стосунків батьків, отже, таке судове рішення буде ефективним способом захисту прав дитини з урахуванням якнайкращого забезпечення її інтересів. Аналогічний за своєю суттю висновок зазначений Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в своїй постанові від 13 червня 2018 року у справі № 752/14614/14-ц (провадження № 61-24204св18).

Ураховуючи вищенаведене суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 доведено належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами наявність у нього законодавчо передбачених підстав для визначення місяця проживання дитини разом з нею так як це усунуть їй перешкоди створені відповідачем ОСОБА_2 у здійсненні реєстрації місця проживання дитини ОСОБА_3 , у зв`язку з чим суд при вирішенні позовної вимоги про визначення місяця проживання дитини керується інтересами дитини і вважає необхідним визначити місце проживання останньої саме з матір`ю.

- щодо розподілу судових витрат:

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В свою чергу пунктом 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позов про визначення місця проживання дитини задоволено повністю, то відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1211,2 грн, сплаченого останньою за подання до суду позовної заявипро визначення місця проживання дитини, згідно платіжної інструкції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 21.04.2024 року № 384 (а.с.1).

Стосовно витрат, пов`язаних з розглядом справи, - на професійну правничу допомогу, судом встановлені наступні обставини.

Згідно абзаців 1 і 2 ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

Аналогічний висновок зазначений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 червня 2020 року справа № 466/9758/16-ц (провадження № 61-39474св18).

Відповідно до умов пунктів 2 і 3.2 Договору № № 11/04/24 про надання правничої (правової) допомоги (а.с.22-24), укладеного 11.04.2024 року між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Ольги Славової» в особі керуючого бюро - адвоката Славової О.А. вартість, наданих юридичних послуг становить 5000,00 грн щодо встановлення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання. Конкретно у даному договорі не зазначена, яка частина з 5000 грн є гонораром за якою з двох позовних вимог. Тому суд вважає суму гонорару за цими позовними вимогами рівними - по 2500 грн за кожну.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведені Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц та Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до п. 3.2 розділу 3 Договору № 11/04/24 про надання правничої (правової) допомоги від 11.04.2024 року, гонорар складається з суми вартості послуг, які узгоджені Сторонами, та становить - 5000,00 грн. Гонорар сплачується клієнтом в день підписання даного Договору.

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Аналогічний висновок зазначений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 червня 2020 року справа № 466/9758/16-ц (провадження № 61-39474св18).

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, зокрема в п.2, 3 розділу 1 Договору № 11/04/24 про надання правничої (правової) допомоги від 11.04.2024 року, зазначено, що правова допомога надається з питань щодо встановлення місця проживання малолітнього сина Клієнта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у судовому порядку, а також стягнення аліментів на його утримання. Надання правової допомоги здійснюється у наступних формах: консультації; представництво інтересів у судах всіх юрисдикцій, інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням Договору, крім того представником позивача - адвокатом Славовою О.А. складено та подано відповідний позов до суду; позовна заява з додатками, всі копії документів оригінали яких наявні у позивача завірені його представником - адвокатом Славовою О.А. з дотриманням положень частини 4 статті 95 ЦПК України.

Таким чином матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та існування в нього зобов`язання сплатити згадані послуги.

Водночас із цим, враховуючи, що ухвалою суду від 24.10.2024 року роз`єднані позовні вимоги про визначення місця проживання малолітньої дитини та про стягнення аліментів на утримання дитини, виділивши вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини в самостійне провадження, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Керуючись ст. 223, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. 160-161 СК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 , до ОСОБА_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області; місцезнаходження: Одеська область, Одеський район, сел. Авангард, вул. Добрянського, буд. 26, орган опіки і піклування Кодимської міської ради Подільського району Одеської області ; місцезнаходження: Одеська область, Подільський район, м. Кодима, пл. Перемоги, 1-1, про визначення місця проживання дитини задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з його матір`ю - ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 28.01.2025 року.

Суддя Д.В. Вороненко

СудКодимський районний суд Одеської області
Дата ухвалення рішення27.01.2025
Оприлюднено29.01.2025
Номер документу124713069
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Судовий реєстр по справі —503/911/24

Рішення від 27.01.2025

Цивільне

Кодимський районний суд Одеської області

Вороненко Д. В.

Рішення від 27.01.2025

Цивільне

Кодимський районний суд Одеської області

Вороненко Д. В.

Ухвала від 08.01.2025

Цивільне

Кодимський районний суд Одеської області

Вороненко Д. В.

Ухвала від 06.12.2024

Цивільне

Кодимський районний суд Одеської області

Вороненко Д. В.

Ухвала від 20.11.2024

Цивільне

Кодимський районний суд Одеської області

Вороненко Д. В.

Ухвала від 04.11.2024

Цивільне

Кодимський районний суд Одеської області

Вороненко Д. В.

Ухвала від 24.10.2024

Цивільне

Кодимський районний суд Одеської області

Вороненко Д. В.

Ухвала від 02.10.2024

Цивільне

Кодимський районний суд Одеської області

Вороненко Д. В.

Ухвала від 27.05.2024

Цивільне

Кодимський районний суд Одеської області

Вороненко Д. В.

Ухвала від 20.05.2024

Цивільне

Кодимський районний суд Одеської області

Вороненко Д. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні