Рішення

від 27.01.2025 по справі 495/284/25

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/284/25

Номер провадження 2-а/495/10/2025

27 січня 2025 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі головуючого судді Топалової А.Л. при секретарі Кісьовій А.В.

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивачаадвоката Смірнова В.С.

представника відповідачаВоронкова І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білгород-Дністровську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасуваня рішення про примусове видворення

встановив:

15 січня 2025 року ОСОБА_1 через представника адвоката Смірнова В.С. звернувся до суду із позовом до НОМЕР_1 Прикордонного загону державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення, винесеного відносно нього відповідачем 12.08.2025 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 10 серпня 2024 року приблизно в 20.20 год. на ділянці відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " НОМЕР_1 Прикордонного загону державної прикордонної служби України на відстані до 9000 метрів від лінії державного кордону України на напрямку н.п.Яськи (Україна) - н.п. Тудора (Республіка Молдова) на напрямку прикордонного знаку № НОМЕР_3 прикордонним нарядом "Контрольний пост" виявлено ОСОБА_1 , який перебував без документів, що посвідчують особу та документів на право проживання (перебування) в Україні, чим вчинив адміністративне правопорушення, передабчене ч.2 ст.203 КУпАП.

10.08.2024 року о 20.20 год. ОСОБА_1 затримано в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи, відповідно до ст.263 КУпАП.

12.08.2024 НОМЕР_4 прикордонним загоном державної прикордонної служби України винесено рішення про примусове видворення за межі території України громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі ч.1 ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Вважає, що це рішення було винесене до належної ідентифікації та документування особи, що, на його думку, суперечить вимогам законодавства України, а також міжнародним зобов`язанням щодо захисту осіб без громадянства.

На думку позивача, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства мають передувати дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обгрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від такого рішення. Крім цього вважає, що приналежність ОСОБА_1 до громадянства Республіки Молдова не було встановлено з належною ретельністю.

Представник позивача Смірнов В.С. зазначив, що позивач ОСОБА_1 з жовтня 2024 року отримує правовоу допомогу з питань його документування відповідно до умов проекту УВКБ ООН "Мобілізація громад, правова та соціальна допомога біженцям та особам без громадянства в Одесі" та є підстави вважати позивача особою без громадянства оскільки, згідно п.2 Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2021 № 317, право на звернення із заяволю про визнання особою без громадянства має особа, яка не може отримати паспортний документ у звзязку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії закону, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України.

Проте, відповідно до підпункту 2 пункту 61 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки у разі якщо щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду.

Таким чином оскаржуване рішення не дає змоги ані видворити позивача, ані документувати його як особу без громадянства. При цьому приналежність позивача саме до громадянства Республіки Молдова по даний час не підтверджена.

Відповідач надав відзив, у якому проти позову заперечив, зазначивши, що з системного аналізу норм статей 26,30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" вбачається, що процедурі видворення іноземця або особи без громадянства не обов`язково має передувати прийняття компетнтним органом рішення про його примусове повернення, оскільки нормами ст.26 Закону прямо встановлено заборону прийняття рішень про примусове повернення до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України.

Щодо не встановлення на даний час приналежності ОСОБА_1 до громадянства Республіки Молдова, пояснив, що позивач під час затримання документів не мав, водночас стверджував свою приналежність саме до громадянства Республіки Молдова як під час затримання, так і під час проведення подальших процесуальних дій. Позивач народився у Республіці Молдова у селищі Первомайськ Слободзейського району у 19984 році, що підверджується його свідоцтвом про народження НОМЕР_5 , видане відділом РАГС у м.Слободзея Республіки Молдова. Згідно із Законом України про громадянство Республіки Молдова він має підстави на надбання громадянства Республіки Молдова за народженням та внаслідок визнання (ст.11,12 Закону).

Посилання представника позивача на те, що ОСОБА_1 є особою без громадянства вважає помилковим, оскільки протягом тривалого часу перебування в Україні позивач жодних дій по встановленню цього статусу не вжив, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, із заявою про визнання особою без громадянства не звертавсяі, доказів подання такої заяви не надавав та не надав по даний час.

Крім цього під час проведення заходів по ідентифікації, позивач стверджував що він є громадянином Республіки Молдова, 11.08.2024 виконав заяву до Консульства Республіки Молдова в м. Одеса про видачу йому свідоцтва на повернення до Республіки Молдова, оскільки хоче повернутись додому, яку було направлено відповідним листом до Консульства Республіки Молдова 12.08.2024 за вих.№ 02.1/15737-24-Вих.

Вважає, що під час прийняття рішення про примусове видворення громадянина ОСОБА_1 НОМЕР_1 Прикордонний загін державної прикордонної служби України діяв виключно в межах повноважень, наданих ст.ст.26, 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Смірнов В.С. позовні вимоги підтримали.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що він народився у Слободзейському районі Республіки Молдова, зареєстрований у АДРЕСА_1 (на даний час територія самопроголошеної невизнаної держави Придністров`я), де і проживав. Приблизно з 2006 року проживає на території України без документів, які дають право на проживання (перебування) в Україні. Перебував у громадянському шлюбі з громадянкою України, з якою виховує двох спільних дітей ОСОБА_2 , 2011 року народження та ОСОБА_3 , 2010 року народження. Проживав з ними за адресою: АДРЕСА_2 . Офіційно ніде не працевлаштовувався та шлюб не реєстрував у зв`язку із відсутністю документів, працював різноробочим на підсобних роботах. Декілька років тому звертався за консультацією в Роздільнянський орган ДМС («паспортний стіл») щодо отримання документів, які надають право проживання в Україні, де йому повідомили про необхідність надати довідку про приналежність до громадянства Молдови. Заявив, що самостійно таку довідку він отримати не міг, оскільки потрібно було б перетинати кордон, при цьому у в консульство Республіки Молдова в Україні по допомогу не звертався.

Представник позивача Смірнов В.С. у судовому засіданні позов пітримав з підстав, наведених ним у позові. Наголосив на тому, що приналежність позивача до громадянства Республіки Молдови по даний час не підтверджена. Послався на сталу судову практику у аналогічних спорах: постанови Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 461/2622/23, від 24.05.2023 у справі № 296/8455/22, від 26.06.2019 у справі № 755/12159/18, від 28.02.2019 у справі № 754/2198/17, від 09.08.2019 у справі № 359/5823-16а. Просив задовольнити позов.

Представник відповідача Воронков І.М. у судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, наведених ним у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову з таких підстав.

Відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Судом встановлено, що 10.08.2024 о 20 год. 10 хв. на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону, в контрольному прикордонному районі, на відстані 9000м до лінії державного кордону в напрямку населеного пункту Яськи (Україна) населений пункт Тудора (Республіка Молдова) в районі прикордонного знаку № 0597, ОСОБА_1 перебував без документів, що посвідчують особу та документів на право проживання (перебування) в Україні.

10.08.2024 ОСОБА_1 затримано в порядку статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення на період до 3-х діб з метою встановлення особи.

12.08.2024 НОМЕР_4 прикордонним загоном державної прикордонної служби України винесено рішення про примусове видворення за межі території України громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі ч.1 ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

13.08.2025 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області задоволено позов НОМЕР_1 прикордонного загону державної прикордонної служби України про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 .

При винесені зазначеного рішення судом встановлено, що при затриманні відповідач представився громадянином Республіки Молдова ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з відсутністю у нього документів, що посвідчують його особу, протокол про адміністративне затримання складено з його слів.

Документи, що посвідчують особу та дають право на виїзд із території України (паспорт, закордонний паспорт громадянина Республіки Молдова, свідоцтво на повернення в Республіку Молдова) відсутні.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною першою статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охоронидержавного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Відтак, наведена норма передбачає, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охоронидержавного кордону або органи Служби безпеки України можуть прийматирішення пропримусове видворенняз Україниіноземців таосіб безгромадянства. Рішення про примусове видворення не приймається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України.

Порядок дій посадових осіб Державної міграційної служби України, її територіальних органів і територіальних підрозділів, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, їх ідентифікації і вжиття заходів з безпосереднього примусового повернення, поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, а також під час прийняття рішень про продовження строку затримання визначається Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23 квітня 2012 року №353/271/150 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України 22 січня 2018 року №38/77).

Таким чином при винесенні рішення про примусове видворення ОСОБА_1 . Відповідач діяв правомірно, в межах своїх повноважень.

Що стосується з`ясування питання приналежності позивача до громадянства Республіки Молдова встановлено, що Відповідачем 12.08.2024 року направлено відповідний запит Консулу Республіки Молдова в м.Одесі , проте відповідь по даний час не отримано.

Що стосується твердження позивача про те, що процедурі примусового видворення має передувати процедура примусового повернення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.8 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Відповідно до частини 5 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства Рішення про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, крім рішень, прийнятих органами охорони державного кордону, що виконуються такими органами. Контроль за правильністю і своєчасністю виконання рішення про примусове видворення здійснює орган, який прийняв таке рішення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства.

Позивачем не заперечується, що позивач ОСОБА_1 не має документів, що посвідчують особу, дають право на перебування в Україні, дають право на виїзд з території України.

На час розгляду даної справи позивач також не має документів, що посвідчують його особу, дають право виїзду з території України.

Позивачем не надано доказів подання ним заяви до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції) про визнання його особою без громадянства протягом його часу перебування на території України.

Підстав для застосування щодо відповідача положень Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» в судовому засіданні не встановлено.

Щодо посилання представника позивача на правові позиції, висловлені у постановах Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 461/2622/23, від 24.05.2023 у справі № 296/8455/22, від 26.06.2019 у справі № 755/12159/18, від 28.02.2019 у справі № 754/2198/17, від 09.08.2019 у справі № 359/5823-16а, суд пояснює, що вказані правові позиції були висловлені Верховним Судом на підставі системного аналізу Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в редакції до внесення змін до статтей 26 та 30 Законами України № 2813-ІХ від 01.12.2022, № 2952-ІХ від 24.02.2023, а тому не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Отже, судом встановлено, що під час винесення рішення про примусове видворення ОСОБА_1 НОМЕР_1 Прикордонний загін державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) діяв на законних підставах та в межах своїх повноважень, тому позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 4, 8, 11, 94, 99, 159, 160-163, 171-2, 246 КАС України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.

Повний текст складено та проголошено о 17 год. 27 січня 2025 року

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код відсутній, перебуває в Державній установі "Миколаївський пункт тимчасового пеербування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України", 56525, Миколаївська область, Вознесенський район, с.Мартинівське, вул.Європейська,1

Відповідач: НОМЕР_1 Прикордонний загін державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3

Суддя А.Л. Топалова