Ухвала

від 24.01.2025 по справі 910/11334/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/11334/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Київської митниці

на постанову Північного апеляційного господарського суду (Кропивна Л.В.,

Руденко М.А., Барсук М.А.)

від 04.12.2024 (повний текст складений 19.12.2024)

у справі за позовом Приватного підприємства "АЗС Онлайн"

до 1. Київської митниці,

2. Державної казначейської служби України,

про стягнення 7 944 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗС Онлайн" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської митниці (далі - Відповідач, Скаржник) та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої Позивачу неправомірними діями державного митного органу.

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/11334/23 у задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 скасовано та ухвалено нове, яким:

- позовні вимоги задоволено частково,

- стягнуто з Державного бюджету України на користь Позивача 708 000 грн збитків, у решті позову відмовлено;

- стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 960,73 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі заяву представника Позивача про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 158,61 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

5. Постановою Верховного Суду від 10.09.2024 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у частині відмови у задоволенні позовних вимог та в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених Позивачем у суді першої інстанції, та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №910/11334/23:

- рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у частині відмови у стягненні 7 236 000 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь Позивача 7 236 000 грн збитків;

- стягнуто з Відповідача в дохід Державного бюджету України 119 160 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції; 178 740 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної скарги; 217 080 грн судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції;

- стягнуто з Відповідача на користь Позивача 22 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції; 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції; 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

7. 07 січня 2025 року Відповідач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024, у якій просить скасувати її та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023.

8. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

9. У тексті касаційної скарги Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 4 частини другої статті 287 з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та, зокрема, зазначає, що судом апеляційної інстанції:

1) не дотримано приписи статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 75, 77 ГПК України всупереч висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 та від 27.11.2019 у справі №242/ 4741/16-ц, постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №923/700/17 щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади;

2) неправильно застосовано положення статті 261 ЦК України всупереч висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №927/805/18 та від 05.07.2023 у cправі №910/15496/20 стосовно позовної давності. На думку Скаржника, судом апеляційної інстанції не враховано, що у даному випадку мова йшла не про встановлений законом строк, а про строк пред`явлення претензії сторонами договору, що був самостійно визначений ними;

3) не досліджено наявні у справі №910/11334/23 докази, оскільки транспортні засоби Позивача не вилучалися Скаржником, а було затримано та вилучено лише товар, тому висновок про завдання шкоди внаслідок простою таких транспортних засобів є безпідставним і не ґрунтується на зібраних доказах у справі.

10. Окрім цього, Скаржник не погоджується з розміром витрат на професійну правничу допомогу, які були присуджені судом апеляційної інстанції Позивачу, оскільки, на думку Скаржника, їх розмір завищено, а суд апеляційної інстанції не врахував клопотання про зменшення заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, які подавалися Скаржником до суду.

11. З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга відповідає вимогам статті 290 ГПК України, отже відповідно до правил статті 294 ГПК України необхідно відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Відповідача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №910/11334/23 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 4 частини другої статті 287 з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

12. 09 січня 2025 року Скаржник також подав заяву про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №910/11334/23. Разом із заявою Скаржник надав довідку від 06.01.2025 №22/22-03/535, згідно з якою станом на 06.01.2025 кошторис Скаржника не затверджений, а на реєстраційний рахунок Скаржника за загальним фондом державного бюджету за кодом економічної класифікації видатків 2800 "Інші поточні видатки" бюджетні асигнування у 2025 році не надходили.

13. Відповідно до частини першої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

14. Скаржник, обґрунтовуючи необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення зазначає, що:

- виконання судового рішення є невідворотним, оскільки постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, а резолютивною частиною постанови суду першої інстанції доручено видати відповідні накази;

- у випадку фактичного виконання оскарженої постанови та прийняття за результатами касаційного перегляду рішення на користь Скаржника йому буде необхідно докласти значних зусиль для відновлення як своїх порушених прав, так і відновлення свого фінансового становища. Скаржник зазначає, що наразі кошторис на 2025 рік не затверджений і бюджетні асигнування у 2025 році не надходили, тобто Скаржник не володіє достатніми коштами та майном для виплати присудженої на користь Позивача суми коштів, але в разі затвердження кошторису та стягнення за наказом суду першої інстанції таких коштів зазначене спричинить блокування поточної фінансово-господарської та іншої діяльності Скаржника, оскільки кошти виділяються Скаржнику рівномірно частинами помісячно протягом року.

15. Розглянувши заяву та надані Скаржником матеріали, Верховний Суд дійшов таких висновків.

16. Відповідно до усталеної судової практики Верховний Суд при вирішенні питання про зупинення виконання (дії) рішення враховує такі обставини: ймовірність утруднення повторного розгляду справи або неможливість здійснення повороту виконання рішення внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки, негайне виконання може завдати значної шкоди (призвести до знищення майна, втрати репутації) або призвести до інших негативних наслідків, які не можна буде виправити.

17. З огляду на те, що зупинення виконання (дії) рішення є винятковим заходом, застосування судом відповідних повноважень має бути обґрунтованим, а підстави зупинення - достатньо вагомими та доведеними, позаяк інша сторона у справі (учасники справи), на користь якої ухвалено рішення, буде обмежена у праві на задоволення своїх вимог.

18. Європейський суд з прав людини у пункті 43 рішення в справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 (заява № 60750/00) зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - Конвенція), для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

19. Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

20. Набрання судовим рішенням законної сили та, як наслідок, його виконання (дія) є законодавчо передбаченими стадіями судового процесу, а тому таке виконання (дія) судового рішення саме собою (per ipsum) не є безумовною та самостійною підставою, з якою закон пов`язує можливість (необхідність) зупинення виконання або зупинення дії судового рішення.

21. Суд звертає увагу Скаржника, що сама лише незгода з мотивами ухваленого рішення не є достатньою підставою для зупинення його виконання (дії), оскільки правильність застосування норм права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи судові рішення по суті, а не на стадії відкриття касаційного провадження. Скаржник має обґрунтувати та довести, що незупинення виконання рішення або його дії може мати незворотні наслідки.

22. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 28.10.2019 у справі №904/94/19 зазначила, що заява про зупинення виконання судових рішень повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов`язки) та наявністю доказів на підтвердження таких обставин.

23. Метою зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії є запобігання невідворотним негативним наслідкам, які можуть виникнути з огляду на виконання судового рішення, що набрало законної сили у випадку його скасування судом касаційної інстанції. Набрання судовими рішеннями чинності і, як наслідок, їх виконання чи дія є законодавчо передбаченими стадіями судового процесу, а тому таке виконання та дія судового рішення саме по собі не є безумовною підставою, з якою закон пов`язує можливість (необхідність) зупинення виконання або зупинення дії судового рішення.

24. Однак Скаржник, обґрунтовуючи необхідність зупинення виконання судового рішення у справі №910/11334/23, не надав доказів на підтвердження того, що без вжиття заходів зупинення виконання судового рішення у цій справі буде неможливо вчасно повернути стягнуті грошові кошти та/або доказів, що засвідчують неможливість повороту виконання рішення у разі його скасування. Лише посилання на потенційну можливість настання негативних наслідків, однак без подання достатніх доказів, не є безумовною підставою для зупинення виконання (дії) судового рішення.

25. Скаржник висловив припущення, що в разі виконання оскарженої постанови та прийняття Верховним Судом рішення на користь Скаржника йому буде необхідно докласти значних зусиль для відновлення як своїх порушених прав, так і відновлення свого фінансового становища. Разом із тим Скаржник не надав доказів на підтвердження вказаних обставин.

26. У доданій до заяви довідці від 06.01.2025 №22/22-03/535 міститься інформація лише про те, що станом на 06.01.2025 кошторис Скаржника не затверджений, а на реєстраційний рахунок Скаржника за загальним фондом державного бюджету за кодом економічної класифікації видатків 2800 "Інші поточні видатки" бюджетні асигнування у 2025 році не надходили. Втім, вказане не є самостійним та достатнім підтвердженням того, що виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції необхідно зупинити.

27. Статтею 7 ГПК України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

28. Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

29. Верховний Суд зазначає, що надання стороні будь-яких переваг призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

30. Оскільки заява Скаржника про зупинення дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №910/11334/23 не містить достатніх доказів та не є обґрунтованою, Верховний Суд відмовляє у її задоволенні.

31. Правом подати заперечення проти відкриття касаційного провадження відповідно до частини другої статті 294 ГПК України Позивач не скористався.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 290, 294, 295, частиною третьою статті 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Київської митниці на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №910/11334/23.

2. Призначити касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 лютого 2025 року о 14:20 год. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, у залі судових засідань №2 (кабінет №209).

3. Встановити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих документів учасникам справи до 07 лютого 2025 року. У разі закінчення п`ятнадцятиденного строку з дня вручення цієї ухвали вже після встановленої судом дати, останнім днем строку для подання відзиву на касаційну скаргу є день, в який спливає п`ятнадцятиденний строк. У разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами.

4. Явка представників учасників справи не є обов`язковою.

5. Відмовити Київській митниці у задоволені заяви про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №910/11334/23.

6. Роз`яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів відповідно до статті 197 Господарського процесуального кодексу України та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21.

7. Витребувати з Господарського суду міста Києва та / або Північного апеляційного господарського суду справу №910/11334/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець