ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/19726/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 (суддя Зеленіна Н. І.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 (головуючий суддя Михальська Ю. Б., судді Іоннікова І. А., Тищенко А. І.)
у справі № 910/19726/23
за позовом Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"
до Державної інспекції енергетичного нагляду України
про захист ділової репутації,
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Макаренко Н. А., відповідача - Карпик Л. І.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
1. Акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ" (далі - позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви від 02.02.2024 про збільшення позовних вимог) до Державної інспекції енергетичного нагляду України (далі - відповідач) про:
1) визнання інформації, викладеної в листі відповідача в особі Управління Держенергонагляду в Одеській області від 06.11.2023 № 8/28.1-1710-23, недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача у вигляді фактичних тверджень:
"Управлінням Держенергонагляду в Одеській області було здійснено перевірку готовності Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" до роботи в осінньо-зимовий період 2023-2024 років"; "За результатами перевірки було встановлено, що Акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ" не готове до роботи в осінньо-зимовий період 2023-2024 років, у зв`язку з невиконанням основних умов готовності"; "Невиконання графіків планових ремонтів та робіт"; "Недотримання вимог вибухової та пожежної безпеки"; "Неукомплектування робочих місць підготовленим персоналом (вакансії - 59 одиниць)"; "Відмова з боку керівництва підприємства від проведення чергової щорічної перевірки знань з питань Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів та Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж технічного персоналу, за участю представника Держенергонагляду, а саме: особи відповідальні за електрогосподарство, особи відповідальні за теплогосподарство, інженерно-технічні працівники, які належать до ремонтного персоналу, інженерно-технічні працівники, які не належать до попередньої групи, пов`язаної з експлуатацією та ремонтом електроустановок та мереж, а також теплових установок та мереж, організовує ці роботи (близько 120 осіб). Остання перевірка знань проводилась більше ніж три роки тому"; "Невиконання організаційно-технічних заходів щодо забезпечення аварійних розвантажень та обмежень (потребують перегляду графіки обмеження та аварійного відключення споживачів)"; "На підприємстві відсутні атестовані електротехнічні працівники, що пройшли технічне навчання та перевірку знань виконання робіт підвищеної небезпеки для здійснення випробувань та вимірювань у мережі 35 кВ та 110 кВ електрообладнання та мереж що знаходяться на балансі підприємства"; "На підприємстві відсутня атестована електротехнічна лабораторія, що повинна мати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки у мережах 110 кВ і вище та відповідне обладнання для проведення цих робіт. Випробування та вимірювання у мережах 110 кВ підприємства перед включенням їх до мереж Південної електроенергетичної системи та ДТЕК не проводиться"; "Недбальство та непрофесіоналізм працівників підприємства та нехтування базовим основам електротехніки призвели до виходу з ладу обмотки ВН (високої напруги) при підключенні на паралельну роботу силового трансформатору 15Т типу ТДТНГ-40500 110/35/6 кВ та силового трансформатора 13Т типу ТДТНГ-63000 110/35/6 кВ, що призвело до відключення, виходу з ладу силового трансформатора 15 Т, виведення його в довготривалий ремонт. Також звертаємо Вашу увагу, що на момент перевірки пошкоджений трансформатор 15Т демонтовано та списано з основних фондів"; "Неприведення схеми роботи підстанції до нормального режиму роботи через відсутність силового трансформатору 15Т типу ТДТНГ-40500 110/35/6 кВ, що значно погіршило схему електропостачання об`єктів міста Одеси"; "Під час проведення останнього заходу було встановлено, що силовий трансформатор 13 Т типу ТДТНГ-63000 110/35/6 кВ включено до паралельної роботи з силовим трансформатором 16Т, типу ТДТНГ-4000 110/35/6 кВ, що при відповідних навантаженнях неодмінно приведе до виходу з ладу силового трансформатору 16Т"; "Незабезпечено аварійний запас матеріалів для виконання відновлювальних робіт";
2) зобов`язання відповідача в особі Управління Держенергонагляду в Одеській області протягом п`яти днів з моменту набрання рішенням законної сили про задоволення позовних вимог позивача про визнання інформації, викладеної в листі відповідача в особі Управління Держенергонагляду в Одеській області від 06.11.2023 № 8/28.1-1710-23, недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача у вигляді наведених фактичних тверджень, відкликати лист від 06.11.2023 № 8/28.1-1710-23 від Одеської обласної державної адміністрації з посиланням на рішення суду, яким визнано інформацію, викладену в листі позивача в особі Управління Держенергонагляду в Одеській області від 06.11.2023 № 8/28.1-1710-23 недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в листі від 06.11.2023 № 8/28.1-1710-23 поширив недостовірні твердження щодо позивача, які порушують право на недоторканість ділової репутації останнього.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
3. Господарський суд міста Києва рішенням від 30.04.2024 у справі № 910/19726/23, яке Північний апеляційний господарський суд постановою від 03.09.2024 залишив без змін, відмовив повністю у задоволенні позовних вимог.
4. Приймаючи зазначені рішення, суди виходили з того, що у спірних правовідносинах мала місце реалізація посадовою особою Управління Державної інспекції енергетичного нагляду України в Одеській області законодавчо визначених повноважень та функціональних обов`язків, що, відповідно, не може розглядатися як поширення недостовірної інформації. Відтак, відсутня така обов`язкова юридична складова стверджуваного позивачем правопорушення, як факт поширення інформації, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заявленого позивачем у цій справі позову.
5. При цьому, судами взято до уваги, що інформація, викладена у листі від 06.11.2023 № 8/28.1-1710-23, за своїм змістовним навантаженням є відображенням інформації, зазначеної в додатку № 2 (окрема думка представників відповідача) до акту перевірки від 19.10.2023, який (додаток № 2) складений представниками відповідача відповідно до положень пункту 3 розділу IV Положення № 29 за результатами проведеної комісією 19.10.2023 перевірки готовності до роботи позивача в осінньо-зимовий період 2023-2024 років. Тобто, акт перевірки фактично й сам містить відомості про невиконання переліку усіх заходів, необхідних для забезпечення готовності об`єктів електроенергетики до роботи в осінньо-зимовий період та безпеки постачання електричної енергії, які визначені пунктами 1, 2 розділу ІІІ Положення № 29. Таким чином, відображена у спірному листі інформація не може вважатися недостовірною та бути спростована у розумінні статті 277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно, не є такою, що порочить ділову репутацію позивача.
Касаційна скарга
6. Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
7. Скаржник в якості підстав касаційного оскарження судових рішень посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказуючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові встановив факт направлення листа від 06.11.2023 року № 8/28.1-710-23 відповідачем Одеській обласній державній адміністрації в особі її голови Олега Кіпера, який містив інформацію відносно позивача, але зробив висновок, що відсутній факт поширення недостовірної інформації, оскільки мала місце реалізація посадовою особою відповідача законодавчо визначених повноважень та функціональних обов`язків. Проте, за доводами скаржника, такий висновок суду апеляційної інстанції не відповідає висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20, оскільки (цитата) "поширенням інформації вважається викладення в листах, адресованих іншим особам". Крім того, суди попередніх інстанції в оскаржуваних рішеннях всупереч висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 № 905/902/20, обмежились лише вказівкою на те, що інформація, викладена в спірному листі за своїм змістом є відображенням інформації, зазначеної в додатку № 2 (окрема думка представників Держенергонагляду), при цьому не було надано оцінку кожному з фактичного твердження, що не відповідали дійсності, не досліджено жодного доказу наданого позивачем на їх спростування, не вказано жодного доказу, яким відповідач довів протилежне, що дана інформація є достовірною та не порушує ділову репутацію позивача.
8. Також скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій взагалі не досліджували зібрані докази того, що поширена інформація була фактичними твердженнями, які не відповідали дійсності (позивачем було додано до кожного фактичного твердження докази на їх спростування), не надано оцінку, чи порушила поширена інформація особисті немайнові права позивача та яким чином завдала шкоди діловій репутації, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Позиція інших учасників справи
9. Відповідач, у строк, встановлений Судом, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
10. Відповідач наголошує на тому, що оскаржувані дії самі по собі не є юридично значеними для позивача, оскільки вони не мають безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак інформація у листі безпосередньо не порушує права та інтереси останнього.
11. Відповідач звертає увагу, що направлення відповідачем листа від 06.11.2023 № 8/28.1-710-23 до Одеської обласної державної адміністрації не є поширенням недостовірної інформації, оскільки мала місце реалізація посадовою особою відповідача його повноважень та функціональних обов`язків. Начальник управління Державної інспекції енергетичного нагляду України в Одеській області, як член регіонального оперативного штабу з підготовки об`єктів паливо-комунального, паливо-енергетичного господарства та соціально-культурної сфери області до роботи в осінньо-зимовий період 2023-2024 років, листом від 06.11.2023 № 8/28.1-1710-2 лише проінформував про стан готовності позивача до опалювального сезону 2023-2024 років.
12. Також відповідач вважає, що скаржник намагається маніпулювати висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пункті 6.13 постанови від 07.12.2021 у справі № 905/902/20, а саме: "поширенням інформації вважається ... викладена в ... листах, адресованих іншим особам" оскільки ці "цитати" не зазначені у пункті 6.13 цієї постанови. Крім того, скаржник безпідставно посилається на зазначену постанову, оскільки у цій справі інформація була розповсюджена в новинах телеканалу, що визначає неподібність цих справ між собою.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
13. Позивач є суб`єктом господарювання, що здійснює господарську діяльність щодо виробництва теплової та електричної енергії, та є об`єктом електроенергетики в розумінні приписів пункту 52 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії".
14. Положення про порядок підготовки та оцінки готовності об`єктів електроенергетики до роботи в осінньо-зимовий період, затверджене наказом Міністерства енергетики України від 19.03.2021 № 29 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.05.2021 за № 677/36299, встановлює вимоги до організації підготовки до осінньо-зимового періоду; переліку заходів, необхідних для забезпечення готовності об`єктів електроенергетики до роботи в осінньо-зимовий період та безпеки постачання електричної енергії; суб`єктів владних повноважень при здійсненні оцінки і підтвердження готовності об`єктів електроенергетики до роботи в осінньо-зимовий період.
15. Згідно з пунктами 1, 6, 8 розділу II Положення № 29 у термін до 01 квітня поточного року суб`єкти електроенергетики видають накази щодо підготовки до осінньо-зимового періоду, якими затверджується план заходів з підготовки до роботи в осінньо-зимовий період, реалізація яких має бути здійснена до 15 листопада поточного року. План заходів повинен охоплювати перелік заходів, необхідних для забезпечення готовності об`єктів електроенергетики до роботи в осінньо-зимовий період, та безпеки постачання електричної енергії, визначений розділом IIІ цього Положення для відповідного суб`єкта електроенергетики.
16. У термін до 01 жовтня поточного року наказом керівника суб`єкта електроенергетики створюється Комісія з перевірки готовності до роботи в осінньо-зимовий період.
17. Очолює Комісію керівник суб`єкта електроенергетики.
18. До складу Комісії мають бути включені представники Держенергонагляду, у разі:
- наявності високого ступеню ризику від провадження господарської діяльності суб`єктом електроенергетики відповідно до критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сферах електроенергетики та теплопостачання і визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) Держенергонагляду;
- неоприлюднення суб`єктом електроенергетики декларації про готовність до роботи в минулому осінньо-зимовому періоді;
- за письмовою вимогою Держенергонагляду, пов`язану з наданням суб`єктом електроенергетики недостовірної інформації в декларації про готовність до роботи в минулому осінньо-зимовому періоді;
- зафіксованих у минулому осінньо-зимовому періоді та в поточному році технологічних порушень (відмов 1 та 2 категорій) на об`єктах електроенергетики;
- наявності у минулому осінньо-зимовому періоді та в поточному році обґрунтованих звернень споживачів електричної енергії щодо незадовільного технічного стану об`єктів електричних мереж та недотримання граничних величин зміни напруги від величини номінальної напруги, встановлених Кодексом систем розподілу.
19. На виконання вимог Положення № 29, позивач 24.03.2023 видав наказ № 102 "Про підготовку обладнання Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" з метою забезпечення його надійної та ефективної роботи в осінньо-зимовий період 2023-2024 років", яким затверджено план заходів з підготовки до роботи в осінньо-зимовий період (реалізація яких має бути здійснена до 15 листопада поточного року) та створено Комісію з перевірки готовності до роботи в осінньо-зимовий період, до якої включено представників Держенергонагляду.
20. За результатом перевірки 19.10.2023 Комісія склала акт готовності до роботи в осінньо-зимовий період 2023 - 2024 років Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ".
21. Згідно з пунктом 3 розділу IV Положення № 29 у випадку, коли член комісії має окрему думку стосовно виконання вимог, визначених розділом IIІ цього положення, така думка має бути обґрунтована та викладена письмово за підписом члена Комісії. В акті перевірки готовності біля підпису члена комісії, який має окрему думку стосовно виконання вимог, визначених розділом III цього Положення, робиться запис "З окремою думкою". Окрема думка оформлюється у вигляді додатку до Акту перевірки готовності і є його невід`ємною частиною.
22. Додатком № 1 до акту перевірки затверджено заходи щодо готовності позивача до роботи в осінньо-зимовий період 2023-2024 років, з терміном виконання до 15.11.2023.
23. Акт перевірки з боку представників Держенергонагляду було підписано з окремою думкою, яка була оформлена додатком № 2.
24. Розпорядженням Одеської обласної військової адміністрації від 27.04.2023 № 249/А-2023 затверджено план заходів з підготовки об`єктів житлово-комунального, паливо-енергетичного господарства та соціально-культурної сфери області до роботи в осінньо-зимовий період 2023-2024 років та утворено регіональний оперативний штаб з підготовки об`єктів житлово-комунального, паливо-енергетичного господарства та соціально-культурної сфери області до роботи в осінньо-зимовий період 2023-2024 років, до якого було включено начальника Управління Державної інспекції енергетичного нагляду України в Одеській області.
25. Пунктом 3.2 Розпорядження від 27.05.2023 № 249/А-2023 визначено: "забезпечити щомісячне, до 12 та 27 числа до початку опалювального сезону 2023-2024 років, надання інформації Департаменту життєзабезпечення та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації про підготовку об`єктів житлово-комунального, паливно-енергетичного господарства соціальної сфери області до роботи в осінньо-зимовий період 2023-2024 років за формами 1-4, що додаються".
26. Управління Держенергонагляду в Одеській області листом від 06.11.2023 № 8/28.1-1710-23 за підписом начальника Управління Держенергонагляду в Одеській області Державної інспекції енергетичного нагляду України, головного державного інспектора з енергетичного нагляду в Одеській області Володимира Ткача повідомило голову Одеської обласної державної адміністрації Олега Кіпера про результати перевірки готовності до роботи в осінньо-зимовий період позивача та зазначило, що ситуація, що склалася під час підготовки до проходження осінньо-зимового періоду 2023-2024 років позивачем потребує негайного втручання, інакше електроустановки теплової електростанції неодмінно опиняться у критичному стані. При виникненні аварійних ситуацій на тепловій електростанції під загрозою знаходиться електропостачання центру міста Одеса та Державного підприємства "Одеський морський торговий порт". Для запобігання виникнення аварійної ситуації Управлінням запропоновано звернутись до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що здійснює управління позивачем.
27. Заступник голови Одеської обласної державної адміністрації направив Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та позивачу (копію) лист від 09.11.2023 № 12237/5/01-26/12212/2-23, в якому зазначив, що занепокоєний позицією відповідача щодо стану підготовки позивача до осінньо-зимового періоду 2023-2024 років та просив вжити відповідних заходів щодо недопущення зриву опалювального сезону 2023-2024 років у місті Одеса та уникнення соціального невдоволення серед споживачів теплопостачального товариства.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції
28. Згідно з частинами першою, другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
29. Судове рішення у цій справі оскаржується позивачем з підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
30. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
31. З метою визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
32. Так, у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
33. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
34. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
35. У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
36. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо. Обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
37. Крім того, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
38. У касаційній скарзі скаржник наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20.
39. Так, у справі № 905/902/20 розглядався спір за позовом Комунального підприємства "Центр поводження з тваринами" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації, стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди в сумі 178 840 грн
40. Господарський суд Донецької області рішенням від 21.01.2021 позовні вимоги задовольнив частково: визнав недостовірною і такою, що принижує ділову репутацію Комунального підприємства "Центр поводження з тваринами", інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" в етері телеканалу "Донбас" у програмі "Час новин Донбасу" (випуск новин від 20.02.2020) на офіційній сторінці телеканалу. Східний апеляційний господарський суд постановою від 20.05.2021 скасував рішення місцевого господарського суду та відмовив у задоволенні позовних вимог. Апеляційний суд керувався тим, що наданий позивачем суду компакт-диск, що містить відеофайли зі спірною інформацією, не є належним та допустимим доказом такого поширення, оскільки цей відеофайл не є оригіналом запису сюжету зі спірною інформацією, а отриманий позивачем самостійно зі сторінки в мережі "Інтернет". Тому, за висновками апеляційного суду, позивач не довів факт поширення інформації відповідачем.
41. Велика Палата Верховного Суду постановою від 07.12.2021 постанову апеляційного господарського суду скасувала, а справу направила на новий апеляційний розгляд з тих мотивів, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки наявним матеріалам справи на предмет того, чи містяться в них дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги позивача. Відхиляючи як доказ відеофайл, завантажений, за твердженням позивача, з офіційного сайту телеканалу "Донбас" за наданим посиланням, апеляційний суд не навів доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції щодо електронного носія, зважаючи на його цілісність та наповненість дослідженого аудіовізуального твору за формою та змістом.
42. Заразом у справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій відмову у позові обґрунтували тим, що інформація, викладена у листі відповідача в особі Управління Держенергонагляду в Одеській області від 06.11.2023 № 8/28.1-1710-23, була викладена посадовою особою Управління Державної інспекції енергетичного нагляду України в Одеській області в межах законодавчо визначених повноважень та функціональних обов`язків. До того ж така інформація є відображенням інформації, зазначеної в додатку № 2 (окрема думка представників відповідача) до акту перевірки від 19.10.2023, який складений представниками відповідача за результатами проведеної Комісією 19.10.2023 перевірки готовності до роботи позивача в осінньо-зимовий період 2023-2024 років.
43. Колегія суддів зазначає, що правовідносини у наведеній справі та у справі, що переглядається, не є подібними за змістовим критерієм. Так, у справі № 905/902/20 суди виснували, що недостовірна інформація, що стосувалася позивача, була поширена відповідачем шляхом передання її по телебаченню у телевізійній програмі. Однак у справі, що розглядається, інформація, що стосується позивача, була доведена представником відповідача до відома уповноваженого органу листом в межах реалізації посадовою особою відповідача його повноважень та функціональних обов`язків (на виконання Положення про порядок підготовки та оцінки готовності об`єктів електроенергетики до роботи в осінньо-зимовий період, яке затверджене наказом Міністерства енергетики України від 19.03.2021 № 29, та розпорядження Одеської обласної військової адміністрації від 27.04.2023 № 249/А-2023).
44. Висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, базується на тому факті, що інформація, викладена у листі Управління Держенергонагляду в Одеській області від 06.11.2023 № 8/28.1-1710-23, не є поширеною, оскільки виготовлення та направлення цього листа врегульовано Розпорядженням Одеської обласної військової адміністрації від 27.05.2023 № 249/А-2023. Крім того, суди попередніх інстанцій дослідили зміст зазначеного листа, та дійшли висновку, що останній є відображенням інформації, зазначеної в окремій думці представників відповідача, яка є додатком до акту від 19.10.2023 готовності позивача до роботи в осінньо-зимовий період 2023-2024 років, складеним представниками відповідача відповідно до Положенням про порядок підготовки та оцінки готовності об`єктів електроенергетики до роботи в осінньо-зимовий період, яке затверджене наказом Міністерства енергетики України від 19.03.2021 № 29, за результатами проведеної Комісією перевірки.
45. Заразом Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 6.18 (а не 6.13 як помилково зазначає скаржник у касаційній скарзі) постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20, з якого вбачається, що поширенням інформації вважається опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Такий висновок є загальним та не означає, що будь-яка інформація, викладена у листах, адресованих іншим особам, може вважатися поширеною та недостовірною.
46. Верховний Суд також не бере до уваги посилання скаржника на постанову Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанова Пленуму Верховного суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.
47. За таких обставин, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв`язку з чим касаційне провадження у цій частині необхідно закрити відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
48. Також, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
49. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
50. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
51. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
52. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
53. При цьому, саме тільки посилання скаржника на те, що суди не в повному обсязі дослідили докази та не з`ясували дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення.
54. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень та ухвалення рішення про задоволення позову.
55. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
56. За результатами касаційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані позивачем судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені відповідно до норм чинного законодавства, натомість доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
57. Згідно із пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
58. Оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, касаційне провадження у цій частині необхідно закрити відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
59. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
60. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
61. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції, не довів неправильного застосування останніми норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.
62. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу позивача в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Розподіл судових витрат
63. Оскільки суд закриває провадження в частині вимог касаційної скарги, а в іншій частині відмовляє у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишає без змін, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження у справі № 910/19726/23 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі № 910/19726/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 16.01.2025 |
Оприлюднено | 29.01.2025 |
Номер документу | 124717393 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Случ О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні