Постанова

від 22.01.2025 по справі 916/1071/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/1071/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Желєзна С.П.)

від 22.07.2024

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Таран С.В., судді: Богатир К.В., Поліщук Л.В.)

від 16.10.2024

у справі № 916/1071/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Обслуговуючого кооперативу "Дім на Левітана"

про стягнення 1 519 952,12 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Єгоров В.С.,

відповідача - Юциков Є.С.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Дім на Левітана" (далі - ОК "Дім на Левітана", відповідач), в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 1 519 952,12 грн, з яких: 942 778,07 грн основного боргу, 114 166,55 грн пені, 58 962,26 грн 3% річних та 404 045,24 грн інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості природного газу, поставленого позивачем як постачальником "останньої надії" у період з 04.11.2021 по 20.11.2021.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.07.2024 у справі №916/1071/24 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Судове рішення мотивоване недоведеністю позивачем факту неналежного виконання ОК "Дім на Левітана" своїх зобов`язань щодо оплати вартості природного газу, поставленого позивачем як постачальником "останньої надії" у період з 04.11.2021 по 20.11.2021, оскільки заборгованість відповідача за спожитий у листопаді місяці 2021 року природний газ в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних, має бути списана відповідно до абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування".

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2024 у справі №916/1071/24 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 у справі №916/1071/24, ухвалити нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

3.2. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ТОВ "ГК "Нафтогаз України" із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" без врахування таких нормативних актів: Закону України "Про ринок природного газ", розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р "Про визначення ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" постачальником "останньої надії""; постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236"; постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 "Про затвердження Кодексу газотранспортної системи"; постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 "Про затвердження правил постачання природного газу" (в чинній редакції на дату відносин); постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2501 "Про затвердження Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії""; частини третьої статті 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У касаційній скарзі позивач звертає увагу на такому:

- належність споживача до тієї чи іншої категорії (промисловість, бюджет, виробники теплової енергії, населення, інші, передбачені законодавством) визначає Оператор ГРМ;

- визначення умов постачання природного газу постачальником "останньої надії" безпосередньо пов`язане із внесенням відповідних даних про споживача до Інформаційної системи Оператора ГРМ, якими постачальник "останньої надії" керується при виконання обов`язку щодо постачання природного газу;

- оскільки на Інформаційній платформі Оператора ГТС відповідач був зареєстрований як виробник теплової енергії (теплогенеруюча організація), то ціна природного газу, постачання якого здійснювалося за укладеним між сторонами у даній справі Типовим договором у спірний період, розраховувалась за формулою, передбаченою пунктом 24 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102);

- у позивача відсутні правові підстави для здійснення перерахунку вартості спожитого газу, оскільки такі дії стосуються насамперед виконання сторонами договірних зобов`язань за укладеним між ними господарським договором.

3.3. ОК "Дім на Левітана" 29.12.2024 через «Електронний суд» подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить Суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень

4.1. Державну реєстрацію ОК "Дім на Левітана" проведено 25.12.2013, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.

На підставі актів прийняття на баланс житлового будинку б/н від 15.09.2014, б/н від 23.02.2015, б/н від 12.10.2015 та б/н від 05.12.2016 житлові будинки за адресою: Одеська область, Одеський район (колишня назва - Овідіопольський район), с. Лиманка, масив "Радужний", ж/м "Ульянівка", 15/1, 15/2, 15/3, 15/4, прийняті на баланс ОК "Дім на Левітана".

4.2. Відповідно до пункту 1.1 Статуту ОК "Дім на Левітана", затвердженого рішенням загальних зборів членів кооперативу, оформленим протоколом б/н від 01.07.2021 (далі - Статут), даний кооператив утворений внаслідок добровільного об`єднання осіб на основі членства для ведення спільної некомерційної господарської діяльності на засадах самоврядування з метою задоволення економічних, соціальних, побутових та інших потреб, пов`язаних з житловими будинками за адресою: Одеська область, Одеський район (колишня назва - Овідіопольський район), с. Лиманка, масив "Радужний", ж/м "Ульянівка", 15/1, 15/2, 15/3, 15/4, шляхом належного утримання, використання, ремонту, експлуатації та обслуговуванні цих будинків.

Згідно з пунктом 1.4 Статуту цей кооператив, як юридична особа, створена шляхом об`єднання осіб, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між ними, на основі членства для спільної некомерційної господарської діяльності з метою, передбаченою цим Статутом. Кооператив є непідприємницьким товариством, тобто організацією, створеною шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві, особливості правового статусу якого встановлюються Законом України "Про кооперацію". Кооператив є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками (членами та асоційованими членами), а є впровадження основної діяльності, передбаченої цим Статутом та законодавством України, для задоволення економічних, соціальних, побутових та інших потреб його учасників (членів та асоційованих членів), пов`язаних з житловими будинками за адресою: Одеська область, Одеський район (колишня назва - Овідіопольський район), с. Лиманка, масив "Радужний", ж/м "Ульянівка", 15/1, 15/2, 15/3, 15/4, шляхом належного утримання, використання, ремонту, експлуатації та обслуговуванні цих будинків кооперативом відповідно до мети діяльності кооперативу, передбаченої цим Статутом.

Відповідно до пункту 5.1 Статуту метою (ціллю, завданням) діяльності кооперативу є задоволення економічних, соціальних, побутових та інших потреб його членів та асоційованих членів в поліпшенні свого економічного та соціального стану, підвищенні життєвого рівня, захисті їх майнових інтересів і соціальних прав, зростанні їх матеріального добробуту, а також задоволення потреб у захисті майнових інтересів та у забезпеченні реалізації прав його членів та асоційованих членів, правовласників та інших мешканців будинків на належні умови проживання/перебування у ОІВНМ, на задоволення господарсько-побутових потреб та отримання пов`язаних з цим благ в результаті здійснення кооперативом заходів з обслуговування відповідних будинків (багатоквартирний житловий будинок за адресою: Одеська область, Одеський район (колишня назва - Овідіопольський район), с. Лиманка, масив "Радужний", ж/м "Ульянівка", 15/1; багатоквартирний житловий будинок за адресою: Одеська область, Одеський район (колишня назва - Овідіопольський район), с. Лиманка, масив "Радужний", ж/м "Ульянівка", 15/2; багатоквартирний житловий будинок за адресою: Одеська область, Одеський район (колишня назва - Овідіопольський район), с. Лиманка, масив "Радужний", ж/м "Ульянівка", 15/3; багатоквартирний житловий будинок за адресою: Одеська область, Одеський район (колишня назва - Овідіопольський район), с. Лиманка, масив "Радужний", ж/м "Ульянівка", 15/4). Метою (ціллю, завданням) діяльності кооперативу не є отримання прибутку. Кооператив здійснює виключно некомерційну господарську діяльність.

4.3. Судом встановлено, що на Інформаційній платформі ОК "Дім на Левітана" у період з 04.11.2021 по 20.11.2021 був закріплений за постачальником "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" від 15.09.2023 №ТОВВИХ-23-12844.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем до місцевого господарського суду не подано жодного належного у розумінні процесуального закону доказу на підтвердження наявності в ОК "Дім на Левітана" у період з 04.11.2021 по 20.11.2021 іншого постачальника природного газу, ніж постачальник "останньої надії" (позивача).

У матеріалах справи міститься типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", який підписаний між ТОВ "ГК "Нафтогаз України", як постачальником, та ОК "Дім на Левітана", як споживачем, а також скріплений печатками сторін.

4.4. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2501 було затверджено типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Типовий договір) та передбачено, що суб`єкти господарювання, визначені Кабінетом Міністрів України як постачальники, які не мають права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (постачальники "останньої надії"), оформлюють свої договірні відносини зі споживачами на підставі типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Згідно з пунктом 1.1 Типового договору цей договір є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником "останньої надії".

Відповідно до пункту 1.3 Типового договору цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі Споживачем враховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на Інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За цим договором Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (пункт 2.1 Типового договору).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 Типового договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного Інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Положеннями пунктів 4.1, 4.2 Типового договору визначено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті. Об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в Інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

У пунктах 4.3, 4.4 Типового договору передбачено, що Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

За умовами пункту 4.5 Типового договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору, а Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлений природний газ (підпункт 1 пункту 5.2, підпункт 1 пункту 6.1 Типового договору).

Згідно з пунктом 11.1 Типового договору цей договір набирає чинності з дня, визначеного Інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим договором.

4.5. Позивачем складено, підписано та скріплено печаткою акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 №21186, відповідно до якого вартість природного газу, поставленого останнім ОК "Дім на Левітана" у період з 04.11.2021 по 20.11.2021 (з урахуванням послуги транспортування природного газу до внутрішньої точки виходу з ГТС), складає 1 204 008,83 грн.

На підставі вищенаведеного акта відповідачу також було виставлено рахунок від 10.12.2021 №30372 на оплату спожитого у період з 04.11.2021 по 20.11.2021 природного газу на суму 1 204 008,83 грн, з яких: 4 383,68 грн без ПДВ - вартість послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС.

В подальшому, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" складено, підписано та скріплено печаткою коригуючий акт від 23.12.2021 №29029 до акта приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 №21186, згідно з яким остаточна вартість спожитого ОК "Дім на Левітана" природного газу у листопаді місяці 2021 року становить 1 203 530,61 грн.

На підтвердження факту направлення на адресу відповідача акта приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 №21186, рахунку на оплату від 10.12.2021 №30372 та коригуючого акта від 23.12.2021 №29029 позивачем до суду першої інстанції надано копії списків згрупованих поштових відправлень від 12.12.2021 та від 11.01.2022, а також квитанції про сплату вартості пересилання поштових відправлень.

4.6. У листі Акціонерного товариства "Одесагаз" від 17.12.2021 №04/21-1547, наданому у відповідь на звернення відповідача, повідомлено про наявність укладеного між даним товариством та ОК "Дім на Левітана" договору від 01.01.2016 і про те, що ЕІС-код відповідача належить до теплогенеруючих організацій у зв`язку з тим, що котельні останнього виробляють теплову енергію для населення.

4.7. ОК "Дім на Левітана" в якості оплати за природний газ згідно з договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" перерахував на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" грошові кошти у сумі 260 752,54 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2021 №2.

4.8. В адресованому позивачу листі від 27.08.2022 №315 ОК "Дім на Левітана", посилаючись на приписи Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", просив надати акт звірки взаємних розрахунків за укладеним між сторонами договором постачання природного газу постачальником "останньої надії".

У листі від 28.08.2023 №336 відповідач просив ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на підставі Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" списати наявну заборгованість з оплати вартості природного газу, поставленого у листопаді місяці 2021 року, в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 куб.м, після чого оформити та надіслати ОК "Дім на Левітана" акт звірки взаємних розрахунків за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Внаслідок розгляду зазначеного звернення позивач надав відповідь від 04.09.2023 №119/4.1.3-34566-2023, в якій повідомив про те, що питання списання заборгованості відповідно до Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" перебуває на етапі опрацювання, внаслідок чого про результати вирішення цього питання ТОВ "ГК "Нафтогаз України" повідомить відповідача у розумний строк.

4.9. Представник ТОВ "ГК "Нафтогаз України" 11.09.2023 звернувся до ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" з адвокатським запитом від 11.09.2023 №119/4.2.1-35547-2023, в якому просив, зокрема, надати інформацію щодо фактичних обсягів споживання природного газу ОК "Дім на Левітана" за період з 01.10.2021 і до дати видачі відповіді на цей запит.

За результатами опрацювання вищенаведеного адвокатського запиту ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" надало позивачу відповідь від 15.09.2023 №ТОВВИХ-23-12844, до якої додано роздруківки відомостей з Інформаційної платформи щодо закріплення ОК "Дім на Левітана" в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", та щодо остаточної алокації відборів відповідача за періоди 22.10.2021-20.11.2021, 01.04.2023-30.05.2023, 01.06.2023-28.07.2023, з яких вбачається, що обсяг спожитого відповідачем природного газу у листопаді місяця 2021 року склав 32 097 куб.м.

4.10. Листом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 19.09.2023 №16/2-09/58991/2023 позивача повідомлено про надходження на рахунок ТОВ "ГК "Нафтогаз України" від ОК "Дім на Левітана" у грудні місяці 2021 року грошових коштів у розмірі 260 752,54 грн.

4.11. У матеріалах справи також міститься роздруківка архіву ціни постачальника останньої дії за листопад місяць 2021 року, а також копії договорів постачання природного газу, укладених між ОК "Дім на Левітана" та ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" за період 2022-2024 років.

4.12. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з такого:

- відповідач шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, та в їхніх інтересах уклав договір про постачання природного газу для роботи газової дахової котельні для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку;

- діяльність відповідача спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, а відтак така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта, а не комерційною діяльністю з метою отримання прибутку, оскільки теплова енергія, в яку перетворюють природний газ котельні у житлових будинках відповідача, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб його мешканців в опаленні приміщень;

- відповідач фактично задовольняє зазначені потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах з позивачем (постачальником "останньої надії") виступає колективним споживачем природного газу для потреб та в інтересах мешканців будинків;

- беручи до уваги те, що відповідачем на підставі договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у період з 04.11.2021 по 20.11.2021 було спожито природний газ обсягом 32 097 куб.м, вартість останнього з урахуванням вимог абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №2479-ІХ від 29.07.2022 "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" не має перевищувати 238 159,74 грн (розраховано наступним чином: 32 097 куб.м х 7,42 грн за 1 куб.м = 238 159,74 грн);

- ОК "Дім на Левітана" в якості оплати за природний газ, спожитий у період з 04.11.2021 по 20.11.2021, згідно з договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" перерахував на користь позивача грошові кошти у сумі 260 752,54 грн, яких достатньо як для оплати вартості спожитого природного газу, так і для оплати послуг транспортування природного газу;

- з огляду на те, що списання кредиторської заборгованості за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року, з ресурсу постачальника "останньої надії" прямо передбачене Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", який набрав чинності 19.08.2022, і на момент набрання ним чинності за ОК "Дім на Левітана" обліковувалася заборгованість за природний газ, який спожитий у період з 04.11.2021 по 20.11.2021 та вартість якого перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних, наявні правові підстави для списання відповідної заборгованості;

- позивачем не доведено факт існування у відповідача заборгованості за природний газ, спожитий у листопаді місяці 2021 року на підставі договору постачання природного газу постачальником "останньої надії";

- з огляду на відсутність підстав для стягнення основного боргу, позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, які мають похідний характер від вимоги про стягнення основної заборгованості з оплати вартості природного газу, також не підлягають задоволенню.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 у справі №916/1071/24 за касаційною скаргою ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.

Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2024 відкрито касаційне провадження у справі №916/1071/24 за касаційною скаргою ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 у справі №916/1071/24; справу призначено до судового розгляду.

5.2. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2024 та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.3. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Що ж до визначення «подібності правовідносин», то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Крім того, Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Так, позивач відзначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питань застосування абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" без врахування таких нормативних актів: Закону України "Про ринок природного газ", розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р "Про визначення ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" постачальником "останньої надії""; постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236"; постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 "Про затвердження Кодексу газотранспортної системи"; постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 "Про затвердження правил постачання природного газу" (в чинній редакції на дату відносин); постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2501 "Про затвердження Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії""; частини третьої статті 632 ЦК України.

Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм матеріального права, які означені скаржником у пункті 3.2 цієї Постанови, у подібних правовідносинах, ураховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц , відсутні.

Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги у контексті наведених скаржниками підстав касаційного оскарження, колегія суддів відзначає таке.

6.4. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що ОК "Дім на Левітана" на Інформаційній платформі у період з 04.11.2021 по 20.11.2021 був закріплений за постачальником "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" від 15.09.2023 №ТОВВИХ-23-12844.

З огляду на зміст спірних правовідносин, що виникли між сторонами, колегія суддів у контексті нормативно-правового регулювання таких відносин відзначає, що відповідно до статті 11 «Спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» Закону України «Про ринок природного газу» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, і є чинною на даний час) з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання.

Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України.

Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.

Обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу, мають бути необхідними та пропорційними меті задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку природного газу.

До загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу належать:

1) національна безпека, а також безпека постачання природного газу;

2) стабільність, належна якість та доступність енергоресурсів;

3) захист навколишнього природного середовища, у тому числі енергоефективність, збільшення частки енергії з альтернативних джерел та зменшення викидів парникових газів;

4) захист здоров`я, життя та власності населення.

Рішення Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу має визначати:

1) загальносуспільний інтерес у процесі функціонування ринку природного газу, для забезпечення якого покладаються спеціальні обов`язки на суб`єктів ринку природного газу;

2) обсяг спеціальних обов`язків;

3) коло суб`єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки;

4) обсяг прав суб`єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, необхідних для виконання таких обов`язків;

5) категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов`язки;

6) територію та строк виконання спеціальних обов`язків;

7) джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, з урахуванням положення частини сьомої цієї статті.

Вибір суб`єкта або суб`єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки відповідно до частини першої цієї статті, здійснюється у прозорий і недискримінаційний спосіб на підставі критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України, та не має створювати перешкод для реалізації прав споживачів на вільний вибір постачальника.

Рішення Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади застосовуються в частині, що не суперечить рішенню Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу.

Суб`єкт ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов`язки відповідно до частини першої цієї статті, має право на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб`єктом, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов`язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Так, за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 26 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі Типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Колегія суддів зазначає, що постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 затверджено Типовий договір, відповідно до пункту 1.1 якого цей договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на Інформаційній платформі оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу ГТС (пункт 1.3 Типового договору).

Згідно з пунктом 11.1 Типового договору він набирає чинності з дня, визначеного Інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу КТС.

Також відповідно до положень статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" в разі, якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах Типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".

Після закінчення цього строку постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником "останньої надії", відповідно до Типового договору постачання постачальником "останньої надії".

Аналогічні положення закріплені у Кодексі ГТС (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

Ураховуючи вищенаведене нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що між сторонами спору був укладений Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", який діяв, зокрема, з 04.11.2021 по 20.11.2021. Відтак спірні правовідносини урегульовуються, зокрема наведеними вище нормативно-правовими актами.

6.5. Колегія суддів відзначає, що предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ "ГК"Нафтогаз України" до ОК "Дім на Левітана" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений природний газ на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Звертаючись з позовом, позивач вказував, що оскільки Оператор ГРМ відніс відповідача до категорії ТКЕ (виробник теплової енергії), то ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" для цієї категорії щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809, у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1102, незалежно від організаційно-правової форми юридичної особи. З огляду на що позивач просив стягнути з відповідача залишок заборгованості, яка складала різницю вартості природного газу.

Заперечуючи вказані обставини, відповідач вказав, що позивачем як постачальником "останньої надії" у період з 04.11.2021 по 20.11.2021 поставлено відповідачу, як кооперативу, що утворений внаслідок об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, природний газ, який останній оплатив виходячи з розрахунку 7,96 грн за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість) на підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236". Відтак у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем.

6.6. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі, виходили з того, що відповідач, задовольняючи потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення, у відносинах з позивачем (постачальником "останньої надії") виступає колективним споживачем природного газу для потреб та в інтересах мешканців будинків.

Відтак, беручи до уваги те, що відповідачем на підставі договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у період з 04.11.2021 по 20.11.2021 було спожито природний газ в обсязі 32 097 куб.м, вартість останнього з урахуванням вимог абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №2479-ІХ від 29.07.2022 "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" не має перевищувати 238 159,74 грн (розраховано наступним чином: 32 097 куб.м х 7,42 грн за 1 куб.м = 238 159,74 грн). Водночас ОК "Дім на Левітана" в якості оплати за природний газ, спожитий у період з 04.11.2021 по 20.11.2021 перерахував на користь позивача грошові кошти у сумі 260 752,54 грн, яких достатньо як для оплати вартості спожитого природного газу, так і для оплати послуг транспортування природного газу.

Отже, з огляду на те, що списання кредиторської заборгованості за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року, з ресурсу постачальника "останньої надії" прямо передбачене законом, і на момент набрання законом чинності за ОК "Дім на Левітана" обліковувалася заборгованість за природний газ, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для списання відповідної заборгованості.

6.7. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, ураховуючи мотиви касаційної скарги, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, та заперечення відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, колегія суддів відзначає, що фактично для правильного вирішення спору між сторонами господарським судам необхідно було встановити:

- до якої категорії споживачів належить відповідач;

- за яким тарифом мала нараховуватись останньому плата за постановлений природний газ;

- наявність/відсутність підстав для списання заборгованості відповідача (на яку вказує позивач) на підставі абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування".

З огляду на наведене колегія суддів відзначає таке.

6.8. Щодо особливостей правового статусу відповідача як споживача природного газу

Як встановлено судами попередніх інстанцій ОК "Дім на Левітана" є кооперативом, що утворений внаслідок добровільного об`єднання осіб на основі членства для ведення спільної некомерційної господарської діяльності на засадах самоврядування з метою задоволення економічних, соціальних, побутових та інших потреб, пов`язаних з житловими будинками за адресою: Одеська область, Одеський район (колишня назва - Овідіопольський район), с. Лиманка, масив "Радужний", ж/м "Ульянівка", 15/1, 15/2, 15/3, 15/4, шляхом належного утримання, використання, ремонту, експлуатації та обслуговуванні цих будинків.

Так, статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що:

побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (пункт 23);

захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи (пункт 10).

Слід відзначити, що Закон України «Про ринок природного газу» не містить визначення таких понять як то «колективний споживач», «колективний побутовий споживач» тощо.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

За змістом статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Колегія суддів відзначає, що відповідно до Статуту відповідача метою (ціллю, завданням) діяльності кооперативу є задоволення економічних, соціальних, побутових та інших потреб його членів та асоційованих членів в поліпшенні свого економічного та соціального стану, підвищенні життєвого рівня, захисті їх майнових інтересів і соціальних прав, зростанні їх матеріального добробуту, а також задоволення потреб у захисті майнових інтересів та у забезпеченні реалізації прав його членів та асоційованих членів, правовласників та інших мешканців будинків на належні умови проживання/перебування у ОІВНМ, на задоволення господарсько-побутових потреб та отримання пов`язаних з цим благ в результаті здійснення кооперативом заходів з обслуговування відповідних будинків. Метою (ціллю, завданням) діяльності кооперативу не є отримання прибутку. Кооператив здійснює виключно некомерційну господарську діяльність (пункт 5.1).

Відтак відповідач згідно з нормами чинного законодавства є юридичною особою, яка утворена шляхом об`єднання співвласників багатоквартирних будинків/об`єднанням споживачів, з метою сприяння в отриманні співвласниками багатоквартирного будинку, зокрема, комунальних послуг, які включають в себе і постачання та розподіл природного газу (теплової енергії). При цьому така теплова енергія постачається у багатоквартирний будинок (будинки) виключно для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників будинків.

Тобто у даному випадку відповідач має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницький кооператив згідно з окремим Законом України "Про кооперацію" та Законом України "Про житлово-комунальні послуги", має статус неприбутковості, та не є суб`єктом господарювання, не використовує теплову енергію для власних потреб.

Ураховуючи вищенаведене, з огляду на встановлені обставини даної справи та правове регулювання спірних правовідносин у своїй сукупності, колегія суддів відзначає, що відповідач - ОК "Дім на Левітана", як юридична особа, що створена шляхом об`єднання власників квартир, зокрема фізичних осіб, які у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» є побутовими споживачами, споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії виключно для забезпечення потреб таких осіб, є колективним побутовим споживачем.

Схоже правове визначення юридичної особи, що створена шляхом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, за аналогією закону застосовано Верховним Судом у постанові від 30.11.2022 у справі № 916/3837/21, зокрема щодо правовідносин з постачання електричної енергії.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у даному випадку відповідач є колективним споживачем, водночас господарські суди залишили поза увагою, що ОК "Дім на Левітана", окрім іншого, у спірних правовідносинах є саме колективним побутовим споживачем. Відтак висновки судів попередніх інстанцій у цій частині є неповними та потребують конкретизації з мотивів наведених вище у даній Постанові.

6.9. Щодо тарифікації природного газу для відповідача

Так, звертаючись з даним позовом у справі, позивач вказав, що оскільки Оператор ГРМ відповідача відніс до категорії ТКЕ (виробник теплової енергії), то ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» для цієї категорії щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809, у редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102, незалежно від організаційно-правової форми юридичної особи.

У свою чергу, відповідач, заперечуючи вказані обставини, відзначив, що ціна за природний газ має виходити з розрахунку 7,96 грн за 1 куб. метр на підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236".

З огляду на наведене колегія суддів відзначає, що відповідно до пункту 7-1 Розділу VII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про ринок природного газу» тимчасово, до 31 березня 2022 року, Регулятор на підставі розрахунку постачальника "останньої надії" має право затверджувати граничні ціни, за якими постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу у період з 1 жовтня 2021 року по 31 березня 2022 року побутовим споживачам, споживачам, що є бюджетними установами відповідно до Бюджетного кодексу України, закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживачам, що здійснюють виробництво теплової енергії.

Такі ціни можуть відрізнятися від цін постачальника "останньої надії", визначених умовами конкурсу на обрання постачальника "останньої надії", які має застосовувати переможець такого конкурсу як постачальник "останньої надії".

Так, відповідно до постанови від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. №1236» (набрала чинності 26.10.2021) Кабінет Міністрів України постановив, зокрема, установити, з 1 жовтня по 30 листопада 2021 р. граничну ціну на природний газ за договорами постачання між побутовими споживачами та постачальником "останньої надії" - на рівні 7,96 гривні за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість).

Крім того, зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. №1236» вбачається, що пункт 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809, доповнено, зокрема, тим, що переможець конкурсу погоджується, що для побутових споживачів постачання природного газу з 1 жовтня по 30 листопада 2021 р. здійснюється постачальником "останньої надії" за ціною, що не може перевищувати 7,96 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Верховний Суд виходить з того, що аналіз зазначених у цій Постанові нормативних актів надає можливість дійти висновку, що законодавством виокремлено певну категорію (групу) споживачів, яким тимчасово затверджуються граничні ціни, за якими постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу, зокрема, серед яких вказані побутові споживачі.

Колегія суддів відзначає, що у даному випадку під категорію «побутові споживачі» підпадають як окремі фізичні особи, так і об`єднання фізичних осіб, головною метою яких у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» є придбавання природного газу з метою використання для власних побутових потреб, зокрема для опалення своїх квартир (будинків), що не включає професійну та комерційну діяльність.

Як уже неодноразово відзначалось відповідач у спірних правовідносинах є колективним побутовим споживачем природного газу, що споживає такий виключно для забезпечення потреб та в інтересах мешканців будинків (фізичних осіб).

Відтак, ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, зокрема, те, що заборгованість за поставлений відповідачу природній газ позивачем, як постачальником «останньої надії», виникла за листопад 2021 року, то в силу приписів пункту 7-1 Розділу VII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про ринок природного газу» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236» позивач мав визначити відповідачу ціну за 1 куб. метр. природного газу як для побутового споживача, тобто виходячи із тарифу 7, 96 гривні за 1 куб. метр.

Доводи позивача про те, що відповідач отримував природній газ як установа, яка виробляє та постачає теплову енергію, що підтверджується інформацією (яка внесена третьою особою (не позивачем і не відповідачем)) на Інформаційній платформі, не змінює статусу ОК "Дім на Левітана" як колективного побутового споживача.

Заслуговують на увагу і наявні в матеріалах справи копії договорів постачання природного газу, укладених у подальшому між ОК "Дім на Левітана" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" за період 2022-2024 років, де ціна за природний газ встановлена за тарифами як для населення (побутових споживачів).

Колегія суддів у контексті спірних правовідносин зазначає, що в Україні як правовій державі діє принцип правової визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

Отже, позивач з огляду на положення пункту 7-1 Розділу VII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про ринок природного газу» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. №1236», які є чіткими, однозначними та не потребують додаткового тлумачення, мав встановити відповідачу граничну ціну, за якою постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу побутовому споживачу.

Відтак доводи касаційної скарги у цій частині відхиляються Судом, як такі що не знайшли свого підтвердження.

Оцінюючи мотиви, з яких виходили суди попередніх інстанцій, колегія суддів відзначає, що хоча останні і дослідили норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, але не встановили вагомі та ключові обставини у даній справі, зокрема, щодо ціни природного газу за 1 куб.метр, яка підлягала сплаті відповідачем у спірний період часу, з огляду на що помилково вдались до розрахунку вартості ціни спірного природного газу з урахуванням Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", який набрав законної сили 19.08.2022.

6.10. Щодо наявності/відсутності підстав для застосування Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ

Так, відповідно до абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", який набрав законної сили 19.08.2022, непогашена на день набрання чинності цим Законом кредиторська заборгованість об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку або іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку, за природний газ, спожитий у жовтні-листопаді 2021 року з ресурсу постачальника "останньої надії", підлягає списанню в обліку такого постачальника з дня набрання чинності цим Законом в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних.

Відтак умовою застосування вказаного Закону до спірних правовідносин є наявність у відповідача заборгованості перед позивачем.

Як встановлено судами попередніх інстанцій ОК "Дім на Левітана" у встановлені договором строки в якості оплати за природний газ згідно з договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" перерахував на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" грошові кошти у сумі 260 752,54 грн (з розрахунку 7,96 гривні за 1 куб. метр), що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2021 №2. Колегія суддів відзначає, що казаних коштів достатньо як для оплати вартості спожитого природного газу, так і для оплати послуг транспортування природного газу.

Тобто у відповідача відсутня заборгованість за природній газ, спожитий у листопаді 2021 року з ресурсу постачальника "останньої надії".

З огляду на наведене до спірних правовідносин Закон "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" застосуванню не підлягає.

Отже, доводи касаційної скарги у цій частині знайшли своє підтвердження.

Суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин закон, який не підлягав застосуванню.

6.11. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правових наслідків є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають.

Разом з тим, ураховуючи, що господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у даній справі з підстав недоведеності позивачем факту існування у відповідача заборгованості за природний газ, спожитий у листопаді місяці 2021 року на підставі договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", Суд вважає за необхідне рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції даної постанови Верховного Суду, а в інших частинах - залишити без змін.

6.12. Отже, доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

6.13. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє часткове підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 6 цієї постанови.

7.2. Відповідно до частини першої статті 311 ГПК України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.3. Оскільки встановлена під час касаційного провадження невідповідність висновків судів попередніх інстанцій не призвела до прийняття невірного по суті рішення, Верховний Суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити мотивувальну частину оскаржуваних судових рішень.

8. Судові витрати

8.1. Відповідно до статті 315 ГПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

У частині чотирнадцятій статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Суд дійшов висновку про зміну оскаржуваних судових рішень лише у мотивувальній частині, то немає правових підстав для перерозподілу судових витрат, понесених заявником у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Судові витрати, понесені заявником у зв`язку з поданням касаційної скарги, покладаються на нього.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 у справі №916/1071/24 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

3. В інших частинах рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 у справі №916/1071/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Баранець