Постанова

від 28.01.2025 по справі 380/21871/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Київ

справа №380/21871/23

адміністративне провадження № К/990/45494/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року (суддя Потабенко В.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року (судді: Гудим Л.Я. (головуючий), Качмар В.Я., Пліш М.А.) у справі № 380/21871/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0007291414 від 17.05.2019 про нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 221 588 253,75 грн (за основним платежем - 177 270 603,00 грн та штрафними санкціями 44 317 650,75 грн), № 0007271414 від 17.05.2019 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 18 884 519,00 грн, № 0007281414 від 17.05.2019 про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 238 595 465,00 грн (за основним платежем 190 876 372,00 грн та штрафними санкціями 47 719 093,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення, які прийняті за наслідками планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Еко Трейд Захід», оформленої актом від 23.04.2019 № 637/14.14/41438881, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки при проведенні перевірки контролюючому органу надано усі належним чином оформлені документи, які підтверджують факт здійснення фінансово-господарських відносин, вид, обсяг, якість операцій та розрахунків, що здійснювалися та підтверджують реальність та повноту відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням в деклараціях з податку на додану вартість результатів господарських операцій. Фінансово-господарські відносини між ТОВ «Еко Трейд Захід» та його контрагентами відбувалися повністю на законних підставах, були вчинені з наміром створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами, а також були документально оформлені у повній відповідності до норм чинного законодавства. Крім того, позивач зазначає, що порушення свого інтересу вбачає у можливому незаконному зменшенні його доходів внаслідок визначення грошових зобов`язань контролюючим органом юридичний особі, засновником якої є позивач, та можливому стягненні з нього нарахованих ТОВ «Еко Трейд Захід» податкових зобов`язань.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення рішення № 0007291414 від 17.05.2019, № 0007271414 від 17.05.2019, № 0007281414 від 17.05.2019 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки на підставі встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку про реальність господарських операцій ТОВ «Еко Трейд Захід» з відповідними контрагентами. Однак, права саме позивача не є порушеними і позивач не є належним позивачем, при цьому суд позбавлений можливостей у цій справі здійснити заміну позивача на належного - юридичну особу, щодо якої прийнято вказані оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки така є припиненою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДПС у Львівській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить змінити мотивувальну частину рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 380/21871/23, виключивши з неї висновки суду по суті спору, в частині оцінки правомірності податкових повідомлень-рішень № 0007291414 від 17.05.2019 про нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 221 588 253,75 грн, № 0007271414 від 17.05.2019 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 18 884 519,00 грн, № 0007281414 від 17.05.2019 про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 238 595 465,00 грн, які прийняті на підставі акта перевірки від 23.04.2019 № 637/14.14/41438881.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Еко Трейд Захід» було зареєстроване 05.07.2017, податковий номер платника податків - 41438881. Місцезнаходження: 79034, м. Львів, вул. Луганська, 3.

ГУ ДПС у Львівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Еко Трейд Захід» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, за період з 05.07.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 23.04.2019 № 637/14.14/41438881.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Еко Трейд Захід»: п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством занижено податок на прибуток за 2018 рік всього на 177 270 603,00 грн; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством завищено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 198 757 843,00 грн, та завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 408 518 734,00 грн, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 190 876 372,00 грн та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19) за грудень 2018 року в сумі 18 884 519 грн; п.п. 49.18.3 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України - несвоєчасно подано декларацію з податку на прибуток підприємства за 2018 рік; п. 85.2, п.85.4, п. 85.8 ст. 85, п. 121.1. ст. 121 Податкового кодексу України; п.51.1 ст.51, абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України - подання податковим агентом форм 1-ДФ за 2018 рік з помилками у реєстраційних номерах облікових карток платників податків; п.п.168.1.1, п.п. 168.1.2, п.п.168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України - встановлено несплату (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб станом на 31.12.2018 на суму 93 321,43 грн; п.п.168.1.1, п.п.168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176, п.п. 1.5 п.п. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України - встановлено несплату (неперерахування) військового збору станом на 31.12.2018 на суму 7 776,79 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення: №0007261414 від 17.05.2019 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн; № 0007291414 від 17.05.2019 про нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 221 588 253,75 грн, в т.ч. за основним платежем 177 270 603,00 грн та штрафними санкціями 44 317 650,75 грн; № 0007271414 від 17.05.2019 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 18 884 519,00 грн; № 0007281414 від 17.05.2019 про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 238 595 465,00 грн, в т.ч. за основним платежем 190 876 372,00 грн та штрафними санкціями 47 719 093,00 грн; № 0007301414 від 17.05.2019 про нарахування штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 170,00 грн; № 0005781308 від 17.05.2019 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн з податку на доходи фізичних осіб; № 0005791308 від 17.05.2019 про нарахування грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 12 180,98 грн в т.ч. за основним платежем 7 776,79 грн та штрафними санкціями в розмірі 4 404,19 грн; № 0005771308 від 17.05.2019 про нарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 146 171,78 грн, в т.ч. за основним платежем 93 321,43 грн та штрафними санкціями в розмірі 52 850,35 грн.

При цьому, предметом оскарження у цій справі є податкові повідомлення-рішення №0007291414 від 17.05.2019, № 0007271414 від 17.05.2019 та № 0007281414 від 17.05.2019.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідач у касаційній скарзі зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не було враховано правові висновки Верховного Суду, зокрема, щодо того, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності відповідного рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

Крім того, відповідач звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав, що встановивши, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.

8. Позивачем відзиву на касаційну скаргу надіслано не було.

9. Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

12. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

13. У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанції розглянувши позовні вимоги дійшли висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, зокрема, зазначаючи про те, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. При цьому, порушення вимог відповідного закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Оскільки, позивачем не було обґрунтовано та доведено свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес щодо заявлених позовних вимог, тобто права саме позивача у справі, що розглядається не є порушеними і позивач не є належним позивачем (а суд позбавлений можливостей у цій справі здійснити заміну позивача на належного - юридичну особу, щодо якої прийнято вказані оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки така є припиненою) суди першої та апеляційної інстанцій відмовили ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Суд зазначає про правильність та обґрунтованість у цій частині таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Водночас, Суд звертає увагу, що суди попередніх інстанцій, розглянувши позовні вимоги та дійшовши висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, надали оцінку правомірності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень (предметом оскарження у цій справі є податкові повідомлення-рішення №0007291414 від 17.05.2019, № 0007271414 від 17.05.2019 та № 0007281414 від 17.05.2019) на відповідність їх вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, суд першої інстанції дійшов висновку (суд апеляційної інстанції у цій частині також залишив рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі № 380/21871/23 без змін) дійшов висновку, що вказані спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки на підставі встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку про реальність господарських операцій між ТОВ «Еко Трейд Захід» та його контрагентами (зокрема, з постачальниками сільськогосподарської продукції: ТОВ «Трейдком - Захід», ТОВ «Вест Вудсток», ТОВ «Н-Продакшн», ТОВ «Форест Санрайз», ТОВ «Інвест Трейд Сервіс», ТОВ «Фрутарія», ТОВ «Профітплюс», ТОВ «СММ Груп», ТОВ «Овертрейд Компані», ТОВ «Експотрейдія» та ін.).

Таким чином, судом першої інстанції було надано оцінку висновкам відповідача щодо нереальності господарських операцій ТОВ «Еко Трейд Захід» з його контрагентами, викладеним ним у акті перевірки (на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення), за результатами якої суд дійшов висновку про помилковість таких, тоді як господарські операції позивача мали реальний характер, що підтверджується, зокрема, належно оформленими первинними документами. Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції.

Суд зазначає, про помилковість таких висновків судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Так, положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Згідно з положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 5 Кодексу адміністративного судочинства України декларує право на звернення до суду та способи судового захисту. Частиною першою цієї статті визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» треба розуміти, як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004. Поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Таким чином, з огляду на вимоги статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а законний інтерес відповідної особи порушений суб`єктом владних повноважень.

Суд звертає увагу, що загальні підходи до судового захисту законних інтересів були сформульовані Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17.

Верховний Суд зазначив, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); (д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є: (а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права; (б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до частини другої статті 124 Конституції України; (в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю); (г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності); (д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

З урахуванням зазначеного, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

При цьому, ознаками «потерпілого» від порушення законного інтересу є: (а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов; (б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності; (в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду); (г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

При цьому, Суд звертає увагу, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, яке оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності такого оскарженого рішення, а тому, відповідні висновки суду щодо правомірності оскарженого рішення не мають самостійного правового значення.

Зазначене також узгоджується з правовими висновками викладеними Верховним Судом у постановах від 10 серпня 2020 року у справі № 522/1611/17, від 31 березня 2021 року у справі № 640/21611/19.

Так, у справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та зазначено, що позивачем не було обґрунтовано та доведено свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес щодо заявлених позовних вимог, тобто права саме позивача у справі, що розглядається не є порушеними і позивач не є належним позивачем (при цьому, суд позбавлений можливостей у цій справі здійснити заміну позивача на належного - юридичну особу, щодо якої прийнято вказані оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки така є припиненою).

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено відсутність у позивача в цій справі будь-якої матеріально-правової заінтересованості, встановлення наявності якої є першочерговим, відносно розгляду судами питання щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0007291414 від 17.05.2019, № 0007271414 від 17.05.2019 та № 0007281414 від 17.05.2019.

Суд зазначає, що оскільки таким обставинам суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу і такі є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, висновки судів попередніх інстанцій в межах розгляду спірних правовідносин в частині відсутності порушень ТОВ «Еко Трейд Захід» податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності (за господарськими операціями між ТОВ «Еко Трейд Захід» та його контрагентами (зокрема, з постачальниками сільськогосподарської продукції: ТОВ «Трейдком - Захід», ТОВ «Вест Вудсток», ТОВ «Н-Продакшн», ТОВ «Форест Санрайз», ТОВ «Інвест Трейд Сервіс», ТОВ «Фрутарія», ТОВ «Профітплюс», ТОВ «СММ Груп», ТОВ «Овертрейд Компані», ТОВ «Експотрейдія» та ін.)) та наявності правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0007291414 від 17.05.2019, № 0007271414 від 17.05.2019 та № 0007281414 від 17.05.2019 є передчасними, а з урахуванням викладених у цій постанові висновків Верховного Суду, мають бути виключені з мотивувальної частини рішень судів першої та апеляційної інстанцій як такі, що не мають самостійного правового значення.

Таким чином, Суд зазначає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 380/21871/23 у цій частині підлягають зміні шляхом виключення вказаних мотивів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

14. Враховуючи встановлені обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0007291414 від 17.05.2019 № 0007271414 від 17.05.2019, № 0007281414 від 17.05.2019, з мотивів недоведеності позивачем свого особистого матеріально-правового інтересу щодо заявлених позовних вимог та відсутності у справі, що розглядається порушених прав саме позивача ( ОСОБА_1 не є належним позивачем у цій справі). Водночас, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності порушень ТОВ «Еко Трейд Захід» податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності (за господарськими операціями між ТОВ «Еко Трейд Захід» та його контрагентами (зокрема, з постачальниками сільськогосподарської продукції: ТОВ «Трейдком - Захід», ТОВ «Вест Вудсток», ТОВ «Н-Продакшн», ТОВ «Форест Санрайз», ТОВ «Інвест Трейд Сервіс», ТОВ «Фрутарія», ТОВ «Профітплюс», ТОВ «СММ Груп», ТОВ «Овертрейд Компані», ТОВ «Експотрейдія» та ін.)) та наявності правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0007291414 від 17.05.2019, № 0007271414 від 17.05.2019 та № 0007281414 від 17.05.2019 мають бути виключені з мотивувальної частини рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

15. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

16. За правилами частини першої, четвертої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

17. З урахуванням наведеного рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 380/21871/23 підлягають зміні з урахуванням висновків наведених у цій постанові Верховного Суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 380/21871/23 змінити, виключивши з мотивів цих судових рішень висновки щодо наявності правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0007291414 від 17.05.2019 № 0007271414 від 17.05.2019, № 0007281414 від 17.05.2019.

В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 380/21871/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова