Постанова

від 28.01.2025 по справі 300/8132/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Київ

справа № 300/8132/23

адміністративне провадження № К/990/21738/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Єзерова А.А. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання протиправним рішення та зобов`язання до вчинення дій

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року (ухвалене суддею-доповідачем Боршовським Т.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Качмара В.Я., суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - Управління, скаржник), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідачі), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 27 вересня 2023 року №092950011318 про скасування рішення про призначення пенсії від 02 січня 2023 року №092950011318;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Малому підприємстві "Мішель" з 01 лютого 1992 року по 05 грудня 2004 року та продовжити виплату пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) з дня її припинення.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 02 січня 2023 року про призначення пенсії за віком, 02 січня 2023 року пенсійний орган прийняв рішення № 092950011318 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, яку позивач отримував до вересня 2023 року. 27 вересня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області прийняло рішення про скасування рішення про призначення пенсії від 02 січня 2023 року № 092950011318 та ухвалило рішення про відмову в призначенні пенсії. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 27 вересня 2023 року мотивовано тим, що до страхового стажу безпідставно враховано період роботи у Малому підприємстві «Мішель» з 01 лютого 1992 року по 31 грудня 2003 року, оскільки запис в трудовій книжці про звільнення ОСОБА_1 скріплено печаткою, яка не містить інформації про код підприємства, а також за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування відсутнє підтвердження стажу роботи позивача. ОСОБА_1 вважає таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 27 вересня 2023 року протиправним, оскільки позивачем подано пенсійному органу трудову книжку, яка підтверджує необхідний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком. Позивач зазначив, що працівник не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, а тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення ОСОБА_1 права на отримання пенсії за віком на загальних підставах.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 27 вересня 2023 року про скасування рішення про призначення пенсії від 02 січня 2023 року № 092950011318 та винесення рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути питання щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в Малому підприємстві "Мішель" з 01 лютого 1992 року по 05 грудня 2004 року, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні в цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області не відповідає критерію правомірності. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо нарахування та належної сплати страхових внесків. Наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи. Крім того, вимоги про підтвердження наявного трудового стажу іншими документами, можливі лише при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням положень частини першої статті 40 Закону №1058-IV, а також без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27 лютого 2020 року у справі №645/5599/16-а, від 27 травня 2021 року у справі №343/659/17, від 14 лютого 2023 року у справі №263/9178/17.

7. У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій про наявність підстав для поновлення виплати пенсії за віком з дня її припинення.

8. Так, відповідач зазначає, що запис у трудовій книжці від 04 січня 1984 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 про роботу з 01 лютого 1992 року по 05 грудня 2004 року в Малому підприємстві "Мішель" (далі - МП «Мішель») є недостовірним (фіктивним), так як не відповідає "життєвому циклу" підприємства (позивач працював в МП "Мішель" після припинення юридичної особи 20 травня 2002 року).

9. Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 лютого 2020 року у справі №645/5599/16-а, як за законодавством, чинним на момент роботи позивача, так і за законодавством чинним, на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, передбачалося, що до стажу роботи зараховується будь-яка робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

10. Тобто, на думку скаржника, основною підставою для зарахування періоду роботи до страхового стажу особі, яка підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, є щомісячна сплата страхових внесків в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

11. Касаційна скарга надійшла до суду 05 червня 2024 року.

12. Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 300/8132/23, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

13. У касаційній скарзі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2025 року.

14. Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 28 січня 2025 року.

15. При розгляді цієї справи в касаційному порядку іншими учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

16. Від учасників справи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду від 06 серпня 2024 року, згідно даних про доставку в кабінет Електронного Суду, Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській та ОСОБА_1 отримано 08 серпня 2024 року о 01:05.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

17. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 02 січня 2023 року через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви від 02 січня 2023 року додано: паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 ; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; трудову книжку серії НОМЕР_3 від 04 січня 1984 року; довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19 грудня 2022 року № 164 про період проходження військової служби; диплом про освіту серії НОМЕР_4 від 29 вересня 1981 року; історичну довідку про Снятинське підприємство «Агропроменерго»; наказ Снятинського міжгосподарського підприємства «Агропроменерго» за № 32-к від 12 жовтня 1987 року; архівну довідку Архівного відділу № 2 Коломийської районної державної адміністрації від 16 грудня 2022 року № 45/08-11.

18. 02 січня 2023 року пенсійний орган прийняв рішення № 092950011318 про призначення позивачу з 22 жовтня 2022 року пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Вказано, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 29 років 4 місяці 12 днів, до якого враховано період роботи у Малому підприємстві «Мішель» з 01 лютого 1992 року по 31 грудня 2003 року.

19. Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося до Головного управління статистики в Івано-Франківській області із запитом від 05 вересня 2023 року № 0900-0304-5/43040 щодо дати реєстрації та дати ліквідації Малого підприємства «Мішель».

20. Листом від 13 вересня 2023 року № 02.1-14/536-23 Головне управління статистики в Івано-Франківській області надало інформацію з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, згідно якої дата реєстрації Малого підприємства «Мішель» - 21 лютого 1992 року, дата ліквідації - 20 травня 2002 року.

21. 27 вересня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області прийняло рішення про скасування рішення про призначення пенсії від 02 січня 2023 року № 092950011318 та винесення рішення про відмову в призначенні пенсії. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 27 вересня 2023 року мотивовано тим, що до страхового стажу ОСОБА_1 безпідставно враховано період роботи у Малому підприємстві «Мішель» з 01 лютого 1992 року по 31 грудня 2003 року, оскільки запис в трудовій книжці про звільнення ОСОБА_1 скріплено печаткою, яка не містить інформації про код підприємства, а також за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01 липня 2000 року відсутнє підтвердження стажу. Страховий стаж згідно наданих документів становить - 17 років 06 місяців 02 дні.

22. Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 27 вересня 2023 року про скасування рішення про призначення пенсії від 02 січня 2023 року № 092950011318, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Малому підприємстві "Мішель" з 01 лютого 1992 року по 05 грудня 2004 року та продовжити виплату пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV з дня її припинення.

Позиція Верховного Суду

23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

24. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

25. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

26. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

27. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

28. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.

29. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

30. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом №1058-IV.

31. Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

32. Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.

33. Позиція Верховного Суду щодо застосування цієї статті Закону сформована, зокрема у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 804/4040/17, від 31 травня 2019 року у справі № 713/2039/16-а, від 31 березня 2020 року у справі № 766/15426/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі № 229/1652/17, від 18 червня 2020 року у справі № 758/11515/16-а та від 19 серпня 2020 року у справі № 420/86/17.

34. Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

35. Так, згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

36. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

37. Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому на час звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком від 02 січня 2023 року позивач досяг віку 60 років.

38. 02 січня 2023 року пенсійний орган прийняв рішення № 092950011318 про призначення позивачу з 22 жовтня 2022 року пенсії за віком, страховий стаж ОСОБА_1 становить 29 років 4 місяці 12 днів, до якого враховано період роботи у МП «Мішель», що підтверджується розрахунком стажу.

39. Згідно рішення Управління від 27 вересня 2023 року про скасування рішення про призначення пенсії від 02 січня 2023 року № 092950011318 та винесення рішення про відмову в призначенні пенсії, до страхового стажу ОСОБА_1 безпідставно враховано період роботи у МП «Мішель», оскільки запис в трудовій книжці про звільнення ОСОБА_1 скріплено печаткою, яка не містить інформації про код підприємства, а також за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування відсутнє підтвердження стажу роботи за цей період. Страховий стаж згідно наданих документів становить - 17 років 06 місяців 02 дні.

40. Ухвалюючи оскаржувані рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Записи в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 04 січня 1984 року про період роботи у МП «Мішель» здійснено відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року № 110 (далі - Інструкція № 110), оскільки містять всю необхідну інформацію, а саме: дати прийняття на роботу, найменування підприємства, де працював позивач, посада, на яку було прийнято позивача, а також зазначено на підставі яких наказів позивач прийнятий на роботу та звільнений з роботи. При цьому, як запис про прийняття на роботу, так і запис про звільнення з роботи містять чіткі відтиски печаток МП «Мішель», що відповідає вимогам цієї Інструкції. Крім того, суди вказали про безпідставність вимог Управління щодо зазначення на печатці підприємства ідентифікаційного номеру юридичної особи.

41. Звертаючись з касаційною скаргою Управління стверджує про помилковість висновків судів попередніх інстанцій і наголошує на тому, що запис у трудовій книжці щодо роботи в МП «Мішель» є недостовірним, оскільки визначений період роботи не відповідає «життєвому циклу» підприємства. Крім того, на думку позивача, про недостовірність вказаного запису у трудовій книжці свідчить також і відсутність сплачених страхових внесків.

42. Таким чином, ключовим спірним питанням, що підлягає вирішенню у цій справі є можливість зарахування до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії, зазначеного у трудовій книжці періоду його роботи з 01 лютого 1992 року по 05 грудня 2004 року у МП «Мішель».

43. Суд зазначає, що пенсія за віком, за вислугу років та інші форми соціального захисту зумовлені певними особливостями, а саме, призначаються у зв`язку з попередньою трудовою діяльністю (працею) особи, ґрунтуються на примусовому вилучені (крім податків із заробітної плати) з боку держави частини коштів для гарантування функціонування системи пенсійного забезпечення, передбачають безумовний та безстроковий обов`язок держави забезпечувати утримання особи у старості, враховуючи, в тому числі, фінансові можливості такої держави, а також право встановлювати особливі умови для отримання таких форм соціального захисту, які, за будь-яких умов не повинні суперечити самій суті відповідного права, бути справедливими та недискримінаційними.

44. Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

45. Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

46. Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а, відповідно до статті 62 Закону №1788-XII - основним документом, що підтверджує стаж роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

47. Позиція Верховного Суду щодо застосування цієї статті Кодексу сформована, зокрема у постановах від 03 квітня 2018 року у справі № 677/535/16-а, від 26 червня 2019 року у справі № 316/104/16-а (2-а/316/22/16), від 30 вересня 2019 року у справі № 442/168/17, від 20 лютого 2020 року у справі № 376/1419/16-а, від 04 березня 2020 року у справі № 212/510/17-а(2-а/212/77/17), від 31 березня 2020 року у справі № 199/2552/17(2-а/199/115/17), від 23 червня 2020 року у справі № 761/23187/16-а та від 10 січня 2024 року у справі № 280/4284/22.

48. Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

49. Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

50. Виходячи з аналізу зазначених норм вбачається, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків , які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

51. Подібний підхід викладений Верховним Судом, зокрема у постанові від 29 листопада 2019 року у справі № 676/1433/17, від 04 березня 2020 року у справі №155/1180/17 та від 27 липня 2022 року у справі № 620/3754/18.

52. Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 13 вересня 2023 року № 02.1-14/536-23 Головне управління статистики в Івано-Франківській області надало Управлінню інформацію з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, згідно якої дата реєстрації Малого підприємства «Мішель» - 21 лютого 1992 року, дата ліквідації - 20 травня 2002 року.

53. Однак, встановивши явну розбіжність між датою звільнення позивача, що зазначена у трудовій книжці (05 грудня 2004 року) та датою ліквідації МП "Мішель" (20 травня 2002 року), а також те, що підприємство на момент дати звільнення позивача вже не існувало як юридична особа, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги положення Порядку № 637 та не здійснили належної перевірки достовірності запису про трудову діяльність позивача у МП «Мішель», що зазначений в трудовій книжці.

54. Крім того, оцінюючи висновки судів попередніх інстанцій стосовно безпідставності тверджень Управління про необхідність зазначення на печатці підприємства ідентифікаційного номеру юридичної особи, Суд, в контексті доводів скаржника стосовно недостовірності запису про роботу позивача у МП «Мішель» у трудовій книжці, зазначає наступне.

55. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 1993 року №538 (втратила чинність з 01 січня 1996 року) затверджено Положення про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України відповідно до якого державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України (надалі - Державний реєстр) - це автоматизований банк даних для забезпечення єдиного державного обліку всіх господарюючих суб`єктів, на які поширюється Закон України "Про державну статистику" і що є юридичними або фізичними особами (підприємцями) і підлягають відповідно до чинного законодавства державній реєстрації.

56. Згідно з пункту 5 вказаного Положення державний реєстр складається з інформаційного фонду, до якого входять, зокрема, ідентифікаційний код господарюючого суб`єкта, який є єдиним для всього інформаційного простору України.

57. При цьому зобов`язано всі господарюючі суб`єкти, на які поширюється закон України "Про державну статистику", до 1 жовтня 1993 року подати відповідному органу статистики (Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя) заповнену реєстраційну картку для включення даних про них до Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України.

58. У подальшому, з метою забезпечення єдиного державного обліку підприємств та організацій усіх форм власності 22 січня 1996 року постановою Кабінету Міністрів України №118 (чинна станом на час розгляду справи) затверджено Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, який введено в дію з 1 січня 1996 року (далі - Положення №118), згідно з яким Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України - це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про підприємства та організації всіх форм власності, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо).

59. Відповідно до пункту 3 Положення №118 до Державного реєстру включаються дані про юридичні особи, а також їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території України і провадять свою діяльність на підставі законодавства України.

60. Згідно з пунктом 15 Положення №118 у разі включення суб`єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому встановлюється ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування.

61. Пунктом 16 Положення №118 встановлено, що використання ідентифікаційного коду з Державного реєстру є обов`язковим для всіх видів звітних та облікових документів, які використовуються за межами суб`єктів господарської діяльності. Звітні та облікові документи, в яких відсутній ідентифікаційний код з Державного реєстру, вважаються недійсними, їх використання тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

62. При цьому, Положенням №118 Міністерству статистики доручено забезпечити формування бази даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на основі Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України із збереженням присвоєних суб`єктам господарської діяльності ідентифікаційних кодів.

63. Водночас, з 1 січня 2004 року набрав чинності Господарський кодекс України відповідно до частини сьомої статті 58 якого встановлювалось, що на печатках і штампах суб`єкта господарювання повинен зазначатись ідентифікаційний код, за яким цього суб`єкта включено до державного реєстру суб`єктів господарювання, або ідентифікаційний код громадянина-підприємця.

64. На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, Верховний Суд доходить висновку, що створений з 1993 року Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України, а в подальшому Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України мали на меті забезпечення єдиного державного обліку всіх господарюючих суб`єктів, забезпечення єдиних принципів ідентифікації суб`єктів господарської діяльності, накопичення статистичної інформації. На момент початку роботи позивача у МП «Мішель» законодавцем не ставились вимоги щодо обов`язкового зазначення ідентифікаційного коду на печатці підприємства. Водночас з 2004 року, у тому числі на момент проставлення у трудовій книжці позивача запису про його звільнення з МП «Мішель» (05 грудня 2004 року) законодавцем було встановлено вимогу щодо обов`язкового зазначення на печатках і штампах суб`єктів господарювання відомостей про код ЄДРПОУ.

65. Таким чином, Суд вважає правильними доводи скаржника щодо необхідності зазначення з 2004 року на печатці МП «Мішель» ідентифікаційного коду.

Разом з тим, колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що відсутність коду ЄДРПОУ на печатці не може бути єдиною підставою для вилучення спірного періоду зі стажу, який дає право на призначення пенсії. Водночас встановлений факт неприведення МП «Мішель» печатки у відповідність до законодавчих положень додатково вказує на наявність неточностей або помилок у заповненні трудової книжки, що може ставити під сумнів достовірність зазначених у ній відомостей. Це, у свою чергу, слугує підставою для здійснення додаткової перевірки таких відомостей, зокрема, щодо періоду роботи позивача на зазначеному підприємстві.

66. При цьому зі змісту останнього абзацу наявного у матеріалах справи листа Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області «Про перегляд рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 » від 27 вересня 2023 року № 1100-0302-9/20807 вбачається, що до матеріалів ЕПС № 092950011318 (пенсійна справа позивача) було долучено додаткові документи про підтвердження періодів роботи 1992-2003 року. Водночас судами попередніх інстанцій оцінки такому твердженню не надано і не встановлено, які саме документи згодом було долучено до пенсійної справи і чи можуть такі документи спростувати або підтвердити достовірність указаного у трудовій книжці ОСОБА_1 періоду роботи у МП «Мішель».

67. Оцінюючи також доводи Управління про відсутність сплачених страхових внесків, що обґрунтовані посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27 лютого 2020 року у справі №645/5599/16-а, від 27 травня 2021 року у справі №343/659/17, від 14 лютого 2023 року у справі №263/9178/17, Суд вказує таке.

68. Відповідно до статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи для призначення пенсії зараховується, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

69. Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

70. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

71. Згідно із статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

72. Відповідно до статті 40 Закону № 1058, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

73. Таким чином, для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

74. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

75. Тобто, єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписок з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

76. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 17 березня 2015 року у справа № 21-11а15 та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 358/1179/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 686/6278/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 645/5599/16-а та від 27 травня 2021 року у справі № 343/659/17, про що правильно вказало Управління у касаційній скарзі.

77. Таким чином, Суд, в розрізі спірного питання, вважає за необхідне вказати, що виписки з особових рахунків, платіжні відомості та інші документи про нараховану та сплачену заробітну плату, які є доказами щомісячної сплати страхових внесків МП «Мішель» у період роботи ОСОБА_1 на цьому підприємстві, також можуть слугувати відомостями, що підтверджують/спростовують позицію про недостовірність зробленого у трудовій книжці запису.

78. Однак, колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій у процесі розгляду справи такі документи не досліджувались. У зв`язку із цим, зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

79. Подібний підхід застосовано Верховним Судом, зокрема у постанові від 26 лютого 2019 року у справі №808/1771/18.

80. Таким чином, для правильного вирішення спору необхідно встановити достовірність, зокрема, зазначеного у трудовій книжці періоду роботи позивача в МП «Мішель» з урахуванням висновків щодо: необхідності зазначення ідентифікаційного коду на печатці підприємства; дослідження згодом долучених до пенсійної справи документів про підтвердження періодів роботи протягом 1992-2003 років та первинних документів, що можуть підтверджувати нарахування страхових внесків. Без установлення зазначених вище обставин на підставі належних і допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суди дійшли передчасних висновків та прийняли рішення, які не відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості.

81. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

82. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

83. Разом з тим, згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

84. Однак без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими, що відповідно до статті 353 КАС України є достатньою підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

85. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

86. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

87. Отже, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило з`ясування фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки встановили такі обставини без дослідження належних доказів, що у відповідності до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

88. Під час нового розгляду справи суд повинен взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: А.А. Єзеров

В.М. Шарапа