Постанова

від 28.01.2025 по справі 460/22384/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Київ

справа №460/22384/23

адміністративне провадження № К/990/26433/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №460/22384/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний житловий комплекс"

до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради

про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, зобов`язання вчинення певних дій,

за касаційною скаргою Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року (постановлену у складі головуючого судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В. та Глушка І.В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та обставин у справі

1. У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний житловий комплекс" звернулося до адміністративного суду з позовом до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень №01-М/97(А3195260440854660252) від 19 вересня 2023 року Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, затверджене наказом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 19 вересня 2023 року №15/МВ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 19 вересня 2023 року №15/МВ "Про затвердження відмови в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва";

- зобов`язати Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" від 06 вересня 2023 року на видачу містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Нове будівництво підземного паркінгу в районі вулиць Василя Червонія та Гайдамацької в місті Рівне на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:012:0073", що зареєстрована Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради 06 вересня 2023 року №01-М/97.

2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року позов задоволено.

3. Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" про стягнення витрат на правничу допомогу.

Ухвалено стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

4. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції про розподіл судових витрат, Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - скаржник, Управління) 18 березня 2024 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження, звернулося з апеляційною скаргою до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

5. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року витребувано адміністративну справу №460/22384/23 з Рівненського окружного адміністративного суду.

6. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року апеляційну скаргу Управління на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року залишено без руху та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для усунення встановлених судом недоліків.

7. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга Управління оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме, в апеляційній скарзі не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у суб`єкта владних повноважень.

8. Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 22 квітня 2024 року згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором №0600261042891.

9. 30 квітня 2024 року представник Управління звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про усунення недоліків надавши апеляційну скаргу у новій редакції через електронний кабінет представника Штогрин Лілії Валеріївни підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", що на думку скаржника є належним виконанням ухвали суду від 15 квітня 2024 року.

10. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2024 року апеляційну скаргу Управління на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року повернуто особі, яка її подала.

11. Повертаючи апеляційну скаргу скаржнику, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Управління, яке має обов`язок зареєструвати електронний кабінет, не зареєструвало його у встановлений судом строк, а тому суд дійшов висновку, що скаржником не було усунуто недолік апеляційної скарги.

12. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління 10 червня 2024 року вдруге звернулося з апеляційною скаргою та заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

13. На обґрунтування поважності підстав пропуску строку Управління зазначало, що відповідач протягом тривалого часу не міг зареєструвати електронний кабінет, оскільки керівник відповідача 10 березня 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України зі збереженням місця роботи, що підтверджується копією розпорядження міського голови від 10 березня 2024 року №169-ОС. Разом з тим, лише після призначення ОСОБА_1 , відповідно до наказу міського голови від 13 травня 2024 року №171-ОС, виконуючим обов`язки начальника управління-головного архітектора міста Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, 15 травня 2024 року у відповідача з`явилася технічна можливість зареєструвати електронний кабінет у системі ЄСІТС.

14. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2024 року апеляційну скаргу Управління залишено без руху, оскільки наведені скаржником підстави пропуску строку визнані судом неповажними та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для звернення до суду з обґрунтованою заявою про поновлення строку.

15. Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку та залишаючи апеляційну скаргу без руху суд дійшов висновку, що для виконання обов`язків керівника державної установи на час його відсутності призначається виконуючий обов`язки, який має можливість зареєструвати електронний кабінет від імені державної установи.

16. Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 17 червня 2024 року в електронному кабінеті користувача підсистеми Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІТС) "Електронний суд".

17. 21 червня 2024 року Управління звернулося до суду із заявою про поновлення процесуального строку.

18. На обґрунтування поважності підстав пропуску строку скаржник зазначив, що начальник управління 10 березня 2022 року призваний на військову службу зі збереженням основного місця роботи. 13 травня 2024 року був призначений виконувач обов`язків начальника управління, а тому лише з моменту внесення відповідних змін в ЄДР щодо керівника установи, в Управління з`явилася технічна можливість зареєструвати електронний кабінет у системі ЄСІТС.

19. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі №460/22384/23.

20. Мотивуючи відмову у задоволенні заяви про поновлення строку та відмову у відкритті апеляційного провадження суд зазначив, що наведені представником відповідача підстави пропуску строку, пов`язані з призовом по мобілізації на військову службу начальника управління та відсутністю реальної можливості зареєструвати електронний кабінет не є поважними, оскільки відповідач, саме із залежних від нього обставин, протягом тривалого не забезпечив реєстрацію електронного кабінету в ЄСІТС.

21. Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 03 липня 2024 року в електронному кабінеті користувача підсистеми ЄСІТС "Електронний суд".

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

22. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанцій, яким відмовлено у відкритті апеляційного провадження, Управління звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

23. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що оскаржуване судове рішення ухвалено без дотримання норм процесуального права, зокрема, частини третьої статті 295, частини третьої статті 298, пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

24. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки не врахував, що обставини, які перешкоджали відповідачу зареєструвати електронний кабінет не залежали виключно від Управління, оскільки воно не уповноважене приймати відповідні рішення. Таким чином, прийняття чи неприйняття відповідного розпорядчого документу міським головою про призначення виконуючого обов`язки начальника Управління не залежало від волі останнього.

25. Крім того, Управління вважає, що апеляційний суд у складі тієї ж колегії суддів, оцінюючи ті ж самі підстави, що унеможливлювали реєстрацію електронного кабінету відповідача в ЄСІТС, при оскарженні основного рішення визнав поважними, а при оскарженні додаткового рішення - визнав неповажними, цим самим апеляційний суд суперечить сам собі.

26. У касаційній скарзі представник Управління просить Верховний Суд скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

27. Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі №460/22384/23.

28. Електронну копію ухвали Верховного Суду доставлено в електронний кабінет Управління через підсистему "Електронний суд" 01 жовтня 2024 року о 18:59, що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку електронного листа.

29. Електронну копію ухвали Верховного Суду доставлено в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" через підсистему "Електронний суд" 01 жовтня 2024 року о 18:59, що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку електронного листа.

30. Електронну копію ухвали Верховного Суду доставлено в електронний кабінет представника відповідача - Штогрин Л.В. через підсистему "Електронний суд" 01 жовтня 2024 року о 18:59, що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку електронного листа.

31. Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 28 січня 2025 року.

32. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

33. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" з відзивом на касаційну скаргу Управління не зверталося.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків суду апеляційної інстанції і доводів учасників справи

34. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

35. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

36. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

37. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

38. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

39. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи є безпідставними з огляду на наступне.

40. Положеннями пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

41. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII і стаття 13 КАС України.

42. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

43. Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

44. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

45. Переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне врахувати підхід Верховного Суду щодо вирішення правових питань, пов`язаних із відкриттям апеляційного провадження.

46. Так, у постанові від 05 січня 2021 року у справі №1718/2-а-834/11 суд касаційної інстанції зазначив, що Конституція України як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року №9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012). Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

47. На цій підставі Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного перегляду справи. При цьому право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Цей принцип полягає у тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень. Тому необґрунтована відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний перегляд судового рішення.

48. Аналогічна правова позиція була застосована Верховним Судом у постановах від 10 лютого 2022 року у справі №560/11791/21, від 25 травня 2022 року у справі №380/8038/21, від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а, від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21, від 23 жовтня 2023 року у справі №480/3867/22 та від 13 березня 2024 року у справі №420/9728/23.

49. Відповідно до частин першої-третьої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

50. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

51. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

52. на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

53. на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

54. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

55. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

56. Зі змісту наведених норм процесуального права вбачається, що строк, визначений частиною першою статті 295 КАС України, є процесуальним строком встановленим законом, який суд може поновити якщо визнає причини його пропуску поважними, проте не може його встановлювати.

57. Частинами першою і другою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

58. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

59. За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

60. Практика Верховного Суду стосовно виконання цього положення Кодексу сформована, зокрема у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №290/542/17, від 13 лютого 2018 року у справі №281/1326/14-а, від 20 лютого 2018 року у справі №642/731/17, від 06 березня 2018 року у справі №804/6588/16, від 13 березня 2018 року у справі №804/95/17, від 20 березня 2018 року у справі №804/95/17, від 11 квітня 2018 року у справі №591/6152/17, від 15 травня 2018 року у справі №296/6390/17 та від 22 травня 2018 року у справі №295/9940/17.

61. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

62. При цьому колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

63. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

64. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

65. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

66. З огляду на викладене, особа, яка подала апеляційну скаргу з пропуском строку, передбаченого статтею 295 КАС України, зобов`язана навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску нею строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

67. Щодо доводів представника відповідача про те, що пропуск строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року стався у зв`язку з відсутністю технічної можливості зареєструвати електронний кабінет у системі ЄСІТС, оскільки відповідно до наказу міського голови від 10 березня 2024 року №169-ОС начальник Управління був призваний по мобілізації до Збройних Сил України. Разом з тим, лише після призначення відповідно до наказу міського голови від 15 травня 2024 року №171-ОС виконуючого обов`язки начальника Управління, у відповідача виникла можливість реєструвати електронний кабінет, колегія суддів зазначає наступне.

68. Вищезазначені обставини щодо пропуску строку, на думку колегії суддів, слід оцінювати не як окрему підставу для поновлення строку, а в сукупності з іншими обставинами.

69. Так, за правилами частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

70. Зазначені зміни в абзаці першому частини шостої статті 18 КАС України набрали чинності з наступного дня за днем опублікування Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи" від 19 жовтня 2023 року №3424-IX, тобто 04 листопада 2023 року.

71. Таким чином, з 04 листопада 2023 року в Управління як суб`єкта владних повноважень, виник обов`язок здійснити реєстрацію електронного кабінету в системі ЄСІТС.

72. Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, такий обов`язок виконано відповідачем лише 15 травня 2024 року.

73. На думку колегії суддів, пропуск строку, пов`язаний лише з призовом по мобілізації начальника Управління та відсутністю технічної можливості зареєструвати електронний кабінет, не може бути обґрунтованою підставою для поновлення строку, оскільки для виконання обов`язків керівника державної установи на час його відсутності призначається виконуючий обов`язки, який має можливість зареєструвати електронний кабінет від імені державної установи.

74. Між тим, колегія суддів також вважає доводи скаржника про те, що призначення виконуючого обов`язки начальника Управління не залежить виключно від відповідача, а й від міського голови, неповажною причиною невиконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху у відведений судом строк, оскільки відповідач є суб`єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому неухильне виконання останнім своїх службових обов`язків, зокрема, в частині дотримання вимог процесуального закону щодо своєчасної і належної реєстрації ним електронного кабінету в системі ЄСІТС, не повинно ставитись в залежність внутрішніх питань роботи Управління, оскільки вказані обставини вказують лише на нехтування своїми процесуальними правами та обов`язками і є виключно проблемою внутрішньої організації роботи як Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради так і виконавчого комітету Рівненської міської ради.

75. Разом з тим, у касаційній скарзі відповідач не обґрунтовує, що перешкоджало йому в розумний термін з моменту виникнення у нього як у суб`єкта владних повноважень, обов`язку, здійснити реєстрацію електронного кабінету в системі ЄСІТС.

76. Таким чином, колегія суддів вважає, що зволікання з виконанням покладеного на відповідача процесуальним законом обов`язку, що в даному випадку призвело до пропуску процесуального строку, є своєрідною мірою відповідальністю за таку бездіяльність.

77. Щодо доводів відповідача про те, що суд апеляційної інстанції у випадку оскарження в апеляційному порядку рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року визнав аналогічні підстави пропуску строку поважними, а у випадку оскарження додаткового рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року визнав їх неповажними та відмовив у відкритті, колегія суддів зазначає наступне.

78. У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

79. Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, Судом встановлено, що з апеляційною скаргою на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року Управління звернулося до суду 01 березня 2024 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала. 30 квітня 2024 року Управління вдруге звернулося з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, що на думку колегії свідчить про відсутність зволікання з повторним зверненням зі скаргою.

80. Отже, за обставин дотримання строку при зверненні з апеляційною скаргою на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року вперше, а також повторне звернення з апеляційною скаргою без зайвого зволікання з належно оформленою апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав поважними підставами для поновлення процесуального строку.

81. В свою чергу, не погодившись з додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року, Управління вперше 18 березня 2024 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження, звернулося до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2024 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала. При цьому, вдруге з апеляційною скаргою Управління звернулося лише 10 червня 2024 року, що на думку колегії суддів не може вважатися в найкоротший або розумний строк з моменту отримання ухвали про повернення апеляційної скарги.

82. Таким чином, оцінивши у сукупності наведені Управлінням підстави пропуску строку колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не дають підстав вважати їх обґрунтованими.

83. Частиною першою, другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

84. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

85. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.

86. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

87. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

88. Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

89. Також, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

90. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

91. Враховуючи, що представником відповідача у заяві про поновлення строку не наведено поважних причин пропуску строку, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі №460/22384/23 відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

92. Таким чином, держава, діючи через відповідних суб`єктів владних повноважень, зобов`язана демонструвати максимальну добросовісність у дотриманні своїх процесуальних обов`язків. Відсутність реєстрації електронного кабінету або недотримання строків з боку суб`єкта владних повноважень має наслідком покладення на нього відповідальності за наслідки таких дій, включно з неможливістю реалізації права на апеляційне оскарження.

93. Реєстрація електронного кабінету в системі ЄСІТС є імперативним обов`язком суб`єкта владних повноважень. Невиконання цього обов`язку не може бути виправдане організаційними або технічними складнощами, що виникають у внутрішній діяльності установи.

94. Причини пропуску строку на апеляційне оскарження, які пов`язані з відсутністю реєстрації електронного кабінету, можуть бути визнані поважними лише за умов доведення, що така реєстрація була неможливою через обставини, які об`єктивно не залежали від суб`єкта владних повноважень, наприклад, форс-мажорні обставини, підтверджені належними доказами.

95. Судове рішення, яке набрало законної сили, не може бути переглянуте через відсутність у суб`єкта владних повноважень належної організації роботи або невиконання процесуальних обов`язків, оскільки це порушує принцип юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

96. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

97. Враховуючи викладене Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску Управлінням строку на апеляційне оскарження та відсутності підстав для його поновлення, правильно застосував положення частини третьої статті 295, частини третьої статті 298 та пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, а доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

98. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

99. Судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з положеннями процесуального закону, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

100. Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі №460/22384/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа