Постанова

від 28.01.2025 по справі 520/3056/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Київ

справа № 520/3056/22

касаційне провадження № К/990/12053/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року (головуючий суддя - Мороко А.С.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Калиновський В.А.; судді: Кононенко З.О., Мінаєва О.М.)

у справі № 520/3056/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРС Україна»

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КРС Україна» (далі - ТОВ «КРС Україна», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - ГУ ДПС у Сумській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 січня 2022 року № 64318280707.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, платник зазначив, що контролюючий орган нарахував пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі за період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) без врахування пункту 52-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України). Так, пунктом 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено заборону нарахування платникам податків пені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а нарахована пеня підлягає списанню. Позивач звертав увагу, що в даному випадку пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог ПК України є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, тому нарахування пені з 01 січня 2021 року суперечить положенням абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України. Крім того, платник вказував на невірний розрахунок пені, нарахованої оскаржуваним актом індивідуальної дії.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 05 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року, позов задовольнив.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначає, що суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень неправильно застосували приписи підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14, абзацу 11 пункту 52-1 та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а також статей 3 та 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Ухвалою від 23 квітня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Сумській області.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що, з огляду на частину четверту статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права під час встановлення фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну планову виїзну перевірку ТОВ «КРС України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2018 року по 30 вересня 2021 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2018 року по 30 вересня 2021 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 05 серпня 2016 року по 30 вересня 2021 року, іншого законодавства за період з 01 січня 2018 року по 30 вересня 2021 року, за результатами якої склав акт від 13 січня 2022 року № 148/18-28-07-02-07/40718304/3.

Відповідно до висновків названого акта контролюючий орган встановив порушення платником вимог, зокрема, частини другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», пункту 21 розділу II постанови Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», підпункту 2 пункту 9 розділу III постанови Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7 «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів», у результаті чого допущено порушення вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій:

- за контрактом від 28 березня 2018 року № 2, укладеним з MASRI LIVESTOCK TRADING COMPANY S.A.L. (Ліванська Республіка), на суму 96 349,40 доларів США за період з 08 лютого 2020 року по 30 вересня 2021 року (митна декларація від 08 лютого 2019 року № UA504060/2019/000779 на суму 76 083,20 доларів США; митна декларація від 08 лютого 2019 року № UA504060/2019/000780 на суму 20 266,20 доларів США);

- за контрактом від 02 лютого 2020 року № 15, укладеним з SRL TEHNOSTEL-CAR (Республіка Молдова) на суму 108 240,00 доларів США за період з 03 липня 2021 року по 14 липня 2021 року (митна декларація від 03 липня 2020 року № UA100500/2020/873836 на суму 20 400,00 доларів США; митна декларація від 03 липня 2020 року № UA100500/2020/873837 на суму 21 000,00 доларів США; митна декларація від 03 липня 2020 року № UA100500/2020/873838 на суму 21 000,00 доларів США; митна декларація від 03 липня 2020 року № UA100500/2020/873839 на суму 22 800,00 доларів США; митна декларація від 03 липня 2020 року № UA100500/2020/873840 на суму 23 040,00 доларів США);

- за контрактом від 05 лютого 2020 року № 6, укладеним з ВIO ENERGY FARM SRL (Республіка Молдова), на суму 41 860,00 доларів США за період з 19 лютого 2021 року по 30 вересня 2021 року (митна декларація від 20 лютого 2020 року № UA100500/2020/871014 на суму 21 700,00 доларів США; митна декларація від 20 лютого 2020 року № UA100500/2020/871015 на суму 20 160,00 доларів США); на суму 19 600,00 доларів США за період з 26 лютого 2021 року по 30 вересня 2021 року (митна декларація від 27 лютого 2020 року № UA100500/2020/871160 на суму 19 600,00 доларів США); на суму 85 722,00 доларів США за період з 04 березня 2021 року по 30 вересня 2021 року (митна декларація від 04 березня 2020 року № UA100500/2020/871281 на суму 21 350,00 доларів США; митна декларація від 04 березня 2020 року № UA100500/2020/871282 на суму 20 720,00 доларів США; митна декларація від 04 березня 2020 року № UA100500/2020/871285 на суму 22 092,00 доларів США; митна декларація від 04 березня 2020 року № UA100500/2020/871286 на суму 21 560,00 доларів США); на суму 170 050,00 доларів США за період з 23 березня 2021 року по 30 вересня 2021 року (митна декларація від 23 березня 2020 року № UA100500/2020/871715 на суму 33 250,00 доларів США; митна декларація від 23 березня 2020 року № UA100500/2020/871716 на суму 33 630,00 доларів США; митна декларація від 23 березня 2020 року № UA100500/2020/871717 на суму 34 200,00 доларів США; митна декларація від 23 березня 2020 року № UA100500/2020/871718 на суму 34 390,00 доларів США; митна декларація від 23 березня 2020 року № UA100500/2020/871719 на суму 34 580,00 доларів США); на суму 213 202,80 доларів США за період з 24 квітня 2021 року по 30 вересня 2021 року (митна декларація від 24 квітня 2020 року № UA100500/2020/872352 на суму 30 020,00 доларів США; митна декларація від 24 квітня 2020 року № UA100500/2020/872353 на суму 30 115,00 доларів США; митна декларація від 24 квітня 2020 року № UA100500/2020/872354 на суму 30 647,00 доларів США; митна декларація від 24 квітня 2020 року № UA100500/2020/872356 на суму 30 628,00 доларів США; митна декларація від 24 квітня 2020 року № UA100500/2020/872357 на суму 31 036,50 доларів США; митна декларація від 24 квітня 2020 року № UA100500/2020/872358 на суму 30 077,00 доларів США; митна декларація від 24 квітня 2020 року № UA100500/2020/872359 на суму 30 679,30 доларів США); на суму 30 400,00 доларів США за період з 13 травня 2021 року по 30 вересня 2021 року (митна декларація від 13 травня 2020 року № UA 100500/2020/872676 на суму 30 400,00 доларів США).

На підставі висновків акта перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 28 січня 2022 року № 64318280707, яким за порушення ТОВ «КРС Україна» строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності нарахував платнику пеню у розмірі 11 064 931,26 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що пеня за порушення резидентами строків розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог ПК України з 01 січня 2021 року є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України та, відповідно, нарахування пені у період з 01 січня 2021 року суперечить положенням абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Питання порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та питання розповсюдження приписів підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України щодо зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, на граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів були предметом розгляду Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків і зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 240/25642/22.

В постанові від 23 липня 2024 року у справі № 240/25642/22 Верховний Суд зазначив про необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі № 420/1538/23, від 28 березня 2024 року у справі № 380/17879/22, від 13 травня 2024 року у справі № 420/11208/23, та сформулював правовий висновок відносно непоширення положень абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України на застосування пені, що передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).

Крім того, у наведеній справі Верховний Суд сформулював правовий висновок, що положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду.

Також, Верховний Суд у названій постанові зазначив про помилковість тверджень стосовно того, що пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Таким чином, зазначені судовими інстанціями мотиви для задоволення позовних вимог є помилковими.

В свою чергу, Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у позовній заяві платник в якості підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення визначав, зокрема, неправильний розрахунок пені, здійснений податковим органом під час прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії. Разом з тим, судові інстанції не звернули на це увагу та не надали оцінку таким доводам платника.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова