Ухвала

від 27.01.2025 по справі 372/3914/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 січня 2025 року

м. Київ

справа № 372/3914/23

провадження № 61-669ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Логвиненко Сергій Петрович, на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року (в частині залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Логвиненко Сергій Петрович,про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Центренерго» про визнання наказів протиправними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Центренерго» про визнання наказів протиправними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним наказів ПАТ «Центренерго» від 26 червня 2023 року № 178-к «Про звільнення» та від 05 липня 2023 року № 200-к «Щодо внесення змін до наказу ПАТ «Центренерго» № 178-к від 26 червня 2023 року», поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано. Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким вказані позовні вимоги задоволені. Визнано протиправним наказ ПАТ «Центренерго» від 26 червня 2023 року № 178?к «Про звільнення». Визнано протиправним наказ ПАТ «Центренерго» від 05 липня 2023 року № 200-к «Щодо внесення змін до наказу ПАТ «Центренерго» № 178-к від 26 червня 2023 року». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Департаменту безпеки та контролю ПАТ «Центренерго» з 06 липня 2023 року. Стягнуто з ПАТ «Центренерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 липня 2023 року по 05 листопада 2024 року в розмірі 2 238 200,00 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. У решті рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року залишено без змін. Стягнуто з ПАТ «Центренерго» в дохід держави судовий збір в сумі 41 602,00 грн.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року заяву представника Кичі В. В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Заяву ОСОБА_1 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надану в Обухівському районному суді Київської області, у розмірі 135 000 грн залишено без розгляду. Стягнуто з ПАТ «Центренерго» на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

У січні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Логвиненко С. П., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачеві в суді першої інстанції, в розмірі 135 000,00 грн та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачеві в суді першої інстанції, в розмірі 135 000,00 грн

ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Логвиненко С. П., порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскільки додаткову постанову Київського апеляційного суду прийнято 03 грудня 2024 року, а її повний текст складено 16 грудня 2024 року, то останнім днем строку на касаційне оскарження судового рішення з дня складення повного судового рішенняє 15 січня 2025 року.

За викладених обставин, касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Логвиненко С. П., подано у передбачений законом строк, а тому відсутня процесуальна необхідність у вирішенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу. Крім того заявник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті частини восьмої статті 141 ЦПК України та частини другої статті 246 ЦПК Україниу подібних правовідносинах. Вважає помилковим висновок, що закінчення судових дебатів у справі тотожне закінченню судових дебатів у справі відповідної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (стаття 246 ЦПК України).

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14?382цс19).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої, восьмої статті 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частинами першою-третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Аналіз положень статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що у випадку неподання доказів на підтвердження витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі, повинна залишатися судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в суді першої інстанції доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу не подавав.

Таким чином, апеляційний суд правильно обґрунтовано залишив без розгляду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Логвиненка С. П. в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надану в Обухівському районному суді Київської області.

За встановлених у цій справі обставин апеляційний суд правильно застосував приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України, за змістом яких у разі неподання доказів витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, така заява залишається без розгляду, якщо суд визнає причини пропуску процесуального строку неповажними. Такі висновки відповідають висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 369/7551/21 (провадження № 61-11491св22).

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що правильне застосовування апеляційним судом положень статей 137, 141 ЦПК України не викликає розумних сумнівів. А висновки апеляційного суду відповідають висновкам Верховного Суду, висловленим у зазначених вище постановах.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах) (пункт 5 частини другої статті 394 ЦПК України).

Отже з приводу застосування статті частини восьмої статті 141 ЦПК України наявні висновки Верховного Суду і вони правильно застосовані апеляційним судом.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що касаційна скаргаОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Логвиненко С. П., на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року (у частині залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу) є необґрунтованою.

Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Логвиненко Сергій Петрович, на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року (в частині залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Логвиненко Сергій Петрович,про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Центренерго» про визнання наказів протиправними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович