Ухвала

від 23.01.2025 по справі 487/10126/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/10126/24

Провадження № 1-кс/487/989/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2025 м.Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42024152410000141 від 21.10.2024 за ч. 5 ст. 426-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 зернувся до слідчого судду зі скаргою, в якій просив видати ухвалу про визнання протиправною бездіяльність старшого слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві ОСОБА_5 щодо неознайомлення ОСОБА_3 та його представника - захисника з правами та обов`язками потерпілого після подачі заяви про скоєння кримінального злочину та видання протиправної постанови від 24.12.2024 про відмову в задоволенні клопотання, яку отримано поштою 16.01.2025; скасувати рішення старшого слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві ОСОБА_5 щодо видання оскаржуваної постанови від 24.12.2924 про відмову у задоволенні клопотання та зобов`язати вчинити дію про визнання особу заявника ОСОБА_3 потерпілим від вчиненого відносно нього кримінального злочину та надати на адресу представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4 відповідні процесуальні документи.

У скарзі представник ОСОБА_3 посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята всупереч ст. 55 КПК України, є незаконною та невмотивованою.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 підтримав скаргу і просив її задовольнити.

Старший слідчий Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_6 , повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився, його неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Заслухавши представника ОСОБА_3 , дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з частинами 1-5 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства.

За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Отже, КПК України допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим. Процесуальною підставою для прийняття такого рішення є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч. 1 ст.55 КПК України. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані у відповідній постанові.

Встановлено, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) Теритріального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024152410000141 від 21.10.2024 за ч. 5 ст. 426-1 КК України, за фактом можливих неправомірних дій посадових осіб структурних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_3 , зокрема незаконного затриманя ОСОБА_3 , доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження ВЛК, під час проходження якого було вчинено службове підроблення документів та знищено військово-облікові документи разом з медичними документами про психічні захворювання ОСОБА_3 , які можливо мали місце 18.09.2024.

28.10.2024 адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до слідчого з заявою про визнання ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні.

11.11.2024 адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 повторно звернувся до ТУ ДБР у м. Миколаєві з заявою про залучення ОСОБА_3 до провадження як потерпілого.

16.11.2024 на адресу адвоката ОСОБА_4 з ТУ ДБР у м. Миколаєві за №25478-24/мк/16-04-3700/24 надіслано листа, в якому повідомлено, що органом досудового розслідування не встановлено об`єктивних беззаперечних фактів, які б вказували на те, що громадянину ОСОБА_3 завдана моральна, фізична чи майнова шкода, у зв`язку з чим, відсутні підстави для залучення ОСОБА_3 в якості потерпілого в зазначеному кримінальному провадженні.

Постановою старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у м. Миколаєві ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 про визнання потерпілим.

Проаналізувавши постанову слідчого, слідчий суддя ввжає, що вона є передчасною, адже для прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим слідчому належало б допитати ОСОБА_3 або його представника, які подали заяву про вчинення кримінального правопорушення та дослідити наявні у них докази, адже останні посилаються на незаконне затримання ОСОБА_3 та знищення його військово-облікових документів разом з медичними документами про психічні захворювання. Вважаючи себе потерпілим, ОСОБА_3 навів у заяві про вчинення кримінального правопорушення певні обставини, які слідчий в оскаржуваній постанові не спростував, а лише зазначив про те, що ОСОБА_3 17.09.2024 для уточнення військово-облікових даних та проходження медичного огляду прибув до Миколаївського обласного об`єднання центру мобілізації, визнаний придатним до військової служби, в подальшому призваний на військову службу під час мобілізації та направлений до військової частини для її проходження. Наведені слідчим в оскаржуваній пстанові обставини не є достатніми для обґрунтування мотивів прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом пункту 3 ч. 1 ст. 91 та ч. 1 ст. 92 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Обов`язок доказування, зокрема зазначеної обставини покладається на слідчого та прокурора.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою (п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК).

Отже, оскільки слідчим суддею встановлено, що постанову про відмову у визнанні потерпілим від 24.12.2024 слідичй виніс передчасно, без з`ясування усіх обставин, необхідних для прийняття такого рішення, зазначену постанову слід скасувати. Слідчому необіхдно повторно вирішити питання про визнання ОСОБА_3 потерпілим.

Щодо інших вимог скарги адвоката ОСОБА_4 , слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Разом з тим, стаття 307 КПК України не надає слідчому судді повноваження своєю ухвалою зобов`язувати слідчого, дізнавача чи прокурора прийняти певне процесуальне рішення під час досудового розслідування, у зв`язку з чим вимога скарги про зобов`язання слідчого вчинити дію про визнання ОСОБА_3 потерпілим не підлягає задоволенню.

При цьому слідчий суддя вдруге звертає увагу представника заявника - адвоката ОСОБА_4 , що відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

Слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично бере участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (ч. 3 ст. 22 КПК).

Крім того, в данному випадку слідчий суддя не може, як зазначено у прохальній частині скарги, "видати ухвалу про визнання протиправною бездіяльність старшого слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві ОСОБА_5 щодо неознайомлення ОСОБА_3 та його представника - захисника з правами та обов`язками потерпілого після подачі заяви про скоєння кримінального злочину та видання протиправної постанови від 24.12.2024 про відмову в задоволенні клопотання."

Так, слідчий суддя вже звертав увагу представника ОСОБА_3 під час розгляду попередньої скарги на те, що відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України допускається оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає зокрема у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Бездіяльність, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій (крім внесення відомостей до ЄРДР та повернення тимчасово вилученого майна), є третім, комплексним видом бездіяльності, оскарження якої допускається відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Так, бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, передбачає три обов`язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим, дізнавачем чи прокурором у встановлений строк не вчинена.

Бездіяльність слідчого, як зазначено у скарзі, яка виразилася у неознайомленні ОСОБА_3 та його представника з правами та обов`язками потерпілого, відповідно до ст. 303 КПК України, не підлягає оскарженню до слідчого судді, оскільки закон не встановлює строку на вчинення такої процесуальної дії слідчим. Більш того, кримінально-процесуальне законодавство допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілою. В даному кримінальному провадженні, за встановлених вище обставин, не можна казати про бездіяльність слідчого ОСОБА_6 , оскільки останній розглянув клопотання та прийняв рішення про відмову у визнанні потерпілим, як того вимагає КПК України.

Отже, враховуючи вищевикладене, скарга адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 55, 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати постанову старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розлсідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_6 від 24.12.2024 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42024152410000141 від 21.10.2024 за ч. 5 ст. 426-1 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошений 27.01.2025.

Слідчий суддя ОСОБА_1