Ухвала від 27.01.2025 по справі 160/26243/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 січня 2025 року Справа 160/26243/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Златіна С.В.,

за участі секретаря судового засідання - Дубина Ю.О.

представника позивача - Джигринюк О.А., Павелко С.М.

представника відповідача - Каморніков Ю.С.

розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області щодо не здійснення з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) повного розрахунку при звільненні зі служби 01 липня 2024 року.

стягнути з Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 липня 2024 року по 14 серпня 2024 року, в розмірі 56455,96 (п`ятдесят шість тисяч чотириста п`ятдесят п`ять гривень 96 коп.) грн.

стягнути з Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 266764,63 (двісті шістдесят шість тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 63 коп.) грн.

Ухвалою суду від 02.10.2024 року відкрито провадження у справі ота вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 02.12.2024 року вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав клопотання від 27.11.2024 року про застосування строків позовної давності, у якому просить суд застосувати строк звернення з позовом до суду передбачений ч.5 ст. 122 КАС України, який повинен обраховуватися з 02.07.2024 року, тобто з наступного дня після звільнення позивача зі служби.

У судовому засіданні позивач вказав, що не пропустив строк звернення з позовом до суду, оскільки до спірних правовідносин повинен застосовуватися строк три місяці, передбачений ст. 233 КЗпП України, а не ч.5 ст. 122 КАС України.

Суд, дослідивши клопотання відповідача, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Предметом спору є несвоєчасний розрахунок відповідача з позивачем під час звільнення зі служби в поліції та стягнення недотриманої одноразової грошової допомоги при звільненні.

Спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Однак приписами частини п`ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд звертає увагу на те, що обов`язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов`язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).

Частиною першою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

У Рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).

Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналогічну позицію займає Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року справі №260/3564/22 та від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22.

Позивач не пропустив тримісячного строку: звільнення зі служби в поліції відбулося 01.07.2024 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом 30 вересня 2024 року, тобто до спливу трьох місяців.

Одночасно суд зазначає, що КАС України не містить такого поняття як строк позовної давності; КАС України використовує поняття «строк звернення з позовом до суду».

Наслідком пропуску строку звернення з позовом до суду є залишення позовної заяви без розгляду, а не відмова у задоволенні позовних вимог, як вказує відповідач у клопотанні від 27.11.2024 року.

За вказаних обставин, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

Керуючись ст. 122, 256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області від 27.11.2024 року про застосування строків позовної давності.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя С.В. Златін