Ухвала

від 24.01.2025 по справі 640/32298/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

24 січня 2025 року №640/32298/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2021 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного суду Київської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі - відповідач-1), Києво-Святошинського районного суду Київської області (далі - відповідач-2), в якому просить:

- стягнути з Києво-Святошинського районного суду Київської області на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1019974,93 грн;

- визнати протиправною відмову відповідачів у наданні позивачу щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 30 робочих днів з виплатою допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу з 12.12.2019 по 11.02.2020, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, починаючи з 12.02.2019;

- стягнути з Києво-Святошинського районного суду Київської області на його користь компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову відпустки, а також упущену вигоду у формі неотриманої допомоги на оздоровлення в розмірі 395076,01 грн;

- визнати протиправною відмову відповідачів урахувати період вимушеного прогулу з 12.02.2019 до стажу, який дає йому право на щорічну відпустку;

- зобов`язати відповідачів урахувати період вимушеного прогулу з 12.02.2019 до стажу, який надає йому право на щорічну відпуску.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2021, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2022, позов задоволено частково:

- змінено дату зарахування ОСОБА_1 до штату Києво-Святошинського районного суду Київської області згідно з наказом Голови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.09.2020 №8-К «Про скасування наказу про відрахування судді ОСОБА_1 та зарахування судді до штату суду» та вважати позивача зарахованим до штату суду з 12.02.2019 з посадовим окладом відповідно до штатного розпису;

- зобов`язано Києво-Святошинський районний суд Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 12.02.2019 по 22.09.2020;

- у решті позову відмовлено.

18.04.2022 Окружним адміністративним судом м. Києва видано виконавчі листи по справі №640/32298/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2022 внесено виправлення в рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2021 у справі №640/32298/20 шляхом зазначення замість помилкового коду ЄДРПОУ Києво-Святошинського районного суду Київської області - 38010937, вірний код ЄДРПОУ - 02892161 та внесено виправлення у виконавчі листи Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2022 №640/32298/20 шляхом зазначення замість помилкового коду ЄДРПОУ Києво-Святошинського районного суду Київської області - 38010937, вірний код ЄДРПОУ - 02892161.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог зазначених приписів, Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу №640/32298/20 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

До суду від позивача надійшла заява про зміну способу та поряду виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2021 у справі №640/32298/20.

На обґрунтування даної заяви позивач вказав, що намагався в досудовому порядку вирішити питання нарахування та виплати відповідачем-1 належної йому судової винагороди за період з 12.02.2019 по 22.09.2020. Однак позиція як відповідача-1, так і відповідача-2 виражалась у категоричній відмові.

Зазначив, що з відповіді ТУ ДСА в Київській області від 30.12.2022 №06-11/2067/22 вбачається, що станом на дату надання відповіді у відповідача-2 відсутні правові підстави для виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2021, віповідач-2 не є боржником щодо виконання рішення суду. З відповіді ТУ ДСА в Київській області від 25.01.2023 №06-11/139/23 вбачається, що у розпорядчій частині наказу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.02.2022 №3-К відсутні зобов`язання щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди у відповідності до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» за період з 12.02.2019 по 22.09.2020, тому ТУ ДСА в Київській області жодних документів не приймалось та дій не здійснювалось.

Вказав, що 26.01.2023 позивач в особі свого представника звернувся до відповідача-1 із заявою про термінове виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2021. Відповідно до відповіді Києво-Святошинського районного суду від 01.02.2023 №02-03/43/2023, відповідачем-1 зазначено, що виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2021 у справі №640/32298/20 у частині зміни дати зарахування позивача до штату, про що видано відповідний наказ. Однак, станом на дату надання відповіді питання щодо нарахування та виплати суддівської винагороди згідно з вищезазначеним рішенням суду відноситься до компетенції ТУ ДСА України в Київській області, оскільки Києво-Святошинський районний суд Київської області не є розпорядником бюджетних коштів. Також відповідач-1 зазначив, що в резолютивній частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2021 відсутнє посилання на обов`язок суду (голови суду), щодо видачі наказу про нарахування та виплати суддівської винагороди. Відсутні правові підстави для видачі окремого наказу, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 12.02.2019 по 22.09.2020.

Позивач зазначив, що 16.02.2023 звернувся із заявою про виконання рішення суду до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пилипчука К.Р. від 17.02.2023 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа №640/32298/20 виданого 18.04.2022 Окружним адміністративним судом м. Києва про зобов`язання Києво-Святошинського районного суду Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 12.02.2019 по 22.09.2020.

Зауважив на тому, що з моменту відкриття провадження НОМЕР_1 двічі головний державний виконавець Пилипчук К.Р. накладав штраф на відповідача-1 (постановою від 21.03.2023 та від 10.04.2023). Однак у відповідь від боржника надійшло лише дві скарги про скасування постанови про накладення штрафу (від 21.04.2023 №04-06/55/2023 та від 09.05.2023 №04-06/57/2023), з яких вбачається, що відповідач-1 немає правових підстав для виконання рішення суду. Станом на 08.11.2024 виконавче провадження НОМЕР_1 не закінчено, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2021 не виконано, позивачу досі ненарахована та не виплачена суддівська винагорода у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 12.02.2019 по 22.09.2020.

На думку позивача, що наведені об`єктивні обставини роблять неможливим виконання ухваленого судового рішення майнового зобов`язального характеру в адміністративній справі №640/32298/20. Таким чином, неможливість виконання рішень зобов`язального характеру, боржником за якими є державний орган, відповідно до встановленого Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» порядку безспірного списання відповідних коштів із рахунків такого державного органу (Києво-Святошинського районного суду Київської області) - в якого відсутні навіть відповідні рахунки, з яких можна було б провести таке списання, - фактично призводить до неможливості їх виконання в цілому. Тому позивач вважає, що зазначена обставина є підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею для розгляду вказаної заяви визначено Щавінського В.Р.

Розглянувши заяву про зміну способу та поряду виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2021 у справі №640/32298/20 та матеріали даної адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 378 КАС України передбачено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Суд зазначає, що у зв`язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, Указами Президента України неодноразово продовжено строк дії воєнного стану в Україні, який триває і на даний час.

Відповідно до рішення Ради Суддів України від 24.02.2022 "Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації", рекомендовано, зокрема, особливості роботи суду визначати виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні; по можливості відкладати розгляд справ (за винятком не відкладних судових розглядів), зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя; справи, які не є невідкладними, розглядаються лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження; процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.

Враховуючи встановлення на території України воєнного стану та недопущення створення можливої небезпеки для життя учасників справи, суд дійшов висновку про необхідність розгляду вищевказаної заяви у порядку письмового провадження.

Частиною 1 статті 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до частини 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ДСА України здійснює функцію головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів.

Пунктом 4 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VІ визначено, що головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством. Відповідно до положень ст.ст. 3, 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення виключно в рамках бюджетного періоду, який становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Згідно з частиною 1 статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань. Таким чином, ТУ ДСА України у Київській області здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, який затверджує Державна судова адміністрація України.

На рівні головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України відкрито бюджетну програму 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів", за рахунок якої здійснюється виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів.

Відповідно до п. 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (з подальшими змінами та доповненнями) у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

ТУ ДСА України в Київській області включено до мережі на здійснення заходів передбачених бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», у зв`язку із цим відповідно до п. 25 Порядку у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією програмою.

Києво-Святошинський районний суд Київської області не здійснює нарахування та виплату суддівської винагороди, при цьому аналогічні до позивача справи виконуються за рахунок наявних видатків в межах бюджетної програми. Як вбачається з вищезазначеного, ТУ ДСА у Київській області включено до відповідної бюджетної програми, кошти в межах якою спрямовані конкретно на виконання рішень судів на користь судді.

За таких обставин, виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2021 у справі №640/32298/20 в повному обсязі, а саме в частині здійснення Києво-Святошинським районним судом Київської області нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівську винагороду у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 12.02.2019 по 22.09.2020, можливе лише після зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом зміни виконавця з Києво-Святошинського районного суду Київської області на ТУ ДСА України в Київській області.

Положеннями ч.ч.2 та 3 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України (обов`язковість судових рішень).

Згідно зі ст. 2 Закону України від 05.06.2012 №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

Відповідно до ч.1 ст. 7 вказаного Закону виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

В той же час за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, закон передбачає право сторони у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Також, засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №840/3112/18, яка враховується судом при розгляді даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Враховуючи, що в межах даної справи розглядається питання стосовно порушення прав позивача щодо нарахування та виплати недоотриманої суддівської винагороди, слід враховувати, що розмір і порядок виплати суддівської винагороди визначається виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Конституційне поняття "закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.

Суд вважає обґрунтованим твердження, що ТУ ДСА України в Київській області, на відміну від Києво-Святошинського районного суду Київської області, включено до мережі на здійснення заходів передбачених бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», у зв`язку із цим відповідно до п. 25 Порядку у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією програмою.

Отже, розглядаючи подану заяву, суд не здійснює вихід за межі заявлених вимог та не вирішує питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, а лише конкретизує спосіб виконання рішення суду, оскільки після набрання рішенням суду законної сили воно не виконане у повному обсязі.

Таким чином, зміна способу та виконання рішення суду шляхом заміни виконавця з Києво-Святошинського районного суду Київської області на Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 12.02 2019 по 22.09.2020, направлена на своєчасне та повне виконання судового рішення, а також відповідає вимогам норм ст. 124 Конституції України.

Суд зазначає, що інститут зміни порядку та способу виконання рішення суду має своєю метою саме забезпечення завершення судової процедури та отримання стягувачем реального судового захисту у інший, ніж визначений у рішенні суду, спосіб, за умови існування перешкод для виконання судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2021 у справі №320/32298/20 в частині зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 12.02.2019 по 22.09.2020 не виконано.

Відтак, аналізуючи встановлені судом обставини у поєднанні з наведеними нормативними положеннями, а також враховуючи відсутність доказів виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2021 у справі №320/32298/20 суд приходить до висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу і порядку виконання рішення відповідно до статті 378 КАС України.

Керуючись положеннями ст. ст. 241-243, 248, 256, 294, 295, 378 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

1. Змінити спосіб і порядок виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2021 в адміністративній справі №640/32298/20 шляхом заміни виконавця з Києво-Святошинського районного суду Київської області на Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 12.02.2019 по 22.09.2020.

2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Щавінський В.Р.