Ухвала

від 23.01.2025 по справі 380/20879/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 380/20879/24

У Х В А Л А

з питань поновлення та продовження процесуальних строків

23 січня 2025 року Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника позивача про поновлення строку на звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ), НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_6 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 та НОМЕР_8 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_9 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_10 ) звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_11 ), НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_5 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_13 ), НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_5 ) (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_6 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_14 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_6 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 та НОМЕР_8 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_9 ) ( АДРЕСА_7 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_15 ), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.11.2024 просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_16 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по 10.01.2016 включно;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_16 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по 10.01.2016 включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), виплату провести із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 11.01.2016 по 28.02.2018 включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 11.01.2016 по 28.02.2018 включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди із 01.03.2018 по липень 2019 року включно та з березня 2020 року по серпень 2022 року включно;

зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за періоди із 01.03.2018 по липень 2019 року включно та з березня 2020 року по серпень 2022 року включно у розмірі 4326,65 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_6 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із серпня 2019 року по грудень 2019 року включно;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за період із серпня 2019 року по грудень 2019 року включно у розмірі 4326,65 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_8 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_9 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із січня 2020 року по лютий 2020 року включно;

зобов`язати НОМЕР_8 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_9 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за період із січня 2020 року по лютий 2020 року включно у розмірі 4326,65 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із вересня 2022 року по 31.12.2022 включно;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за період із вересня 2022 року по 31.12.2022 включно у розмірі 4326,65 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_5 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.01.2024 по 14.06.2024 включно;

зобов`язати НОМЕР_4 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за період із 01.01.2024 по 14.06.2024 включно у розмірі 4326,65 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

У позовній заяві містилось клопотання про поновлення строку на звернення до суду, яке мотивоване тим, що позивач з 24.02.2022 у зв`язку із збройної агресією російської федерації, приймав безпосередню участь в бойових діях та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та незаконних збройних формувань в місті Маріуполь та отримав травми, які в подальшому призвели до звільнення з військової служби за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Також представник позивача зазначає, що позивач перебував довгий час на стаціонарному лікуванні.

Ухвалою від 14.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідачі у відзивах на позовну заяву вказували про порушення позивачем строку на звернення до суду.

При розгляді заяви про поновлення строку на звернення до суду суд виходить із такого.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Так, Верховний Суд України у постанові від 17 липня 2015 року у справі №21-8а15 вказав, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальну законі.

Офіційне тлумачення положення вищевказаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.

Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.»

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21 та від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22.

Як зазначено у позовній заяві, позивач просить зобов`язати відповідачів, зокрема, нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпеення за період із вересня 2022 року по 31.12.2022 та із 01.01.2024 по 14.06.2024.

Тобто предметом спору є стягнення грошового забезпечення, право на яке у позивача виникло після 19 липня 2022 року. Таким чином, до вказаних правовідносин має застосовуватись стаття 233 КЗпП України у новій редакції.

Однак, позивач звернувся до суду лише у листопаді 2024 року.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Аналіз усіх вищевказаних норм КАС України дає підстави стверджувати про обов`язок суду з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Позивач обґрунтовує поважність пропуску строку на звернення до суду тим, що він проходив військову службу, а тому як військовослужбовець, втратив можливість вільно переміщуватись територією України та не мав можливості своєчасно скористатись правовою допомогою, оскільки не міг покинути територію військової частини, а пізніше зону бойових дій, тому, враховуючи поважність зазначених обставин, позивач має право на поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом його прав.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України (№ 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №50/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 08.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №704/2024 від 28.10.2024) з 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Водночас суд враховує, що позивач проходив військову службу та брав участь у заходах з протидії та відсічі збройної агресії російської федерації, що свідчить про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.

Аналогічний підхід було застосовано Верховним Судом під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків в ухвалах від 02 червня 2022 року у справі №757/30991/18-а, від 14 липня 2022 року у справі №380/10696/21, від 27 липня 2022 року у справі №380/13558/21, від 27 липня 2022 року у справі №380/12913/21, від 04 серпня 2022 року у справі №420/2429/20, від 12 серпня 2022 року у справі №400/3957/21 та від 21 вересня 2022 у справі №360/4969/21.

Також суд зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі №182/634/17(6-а/0182/32/2018), від 07 лютого 2023 року у справі №340/56/22, від 19 жовтня 2023 року у справі №420/1011/20, від 15 листопада 2023 року у справі №380/6752/21, від 20 грудня 2023 року у справі №460/44271/22, від 21 грудня 2023 року у справі №520/1189/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/10393/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/23249/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/21477/23 та від 02 липня 2024 року у справі №440/2984/21.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.

Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2024 року у справі №120/359/24 сформував наступний правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов`язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов`язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна:

Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:

Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.

Виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.

Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.

Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.

Обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку.

Крім цього, суд враховує, що як видно з долученої до позову Акту №62-2022 розслідування нещасного випадку (випадку поранення) від 14.08.2022 та Акту №62/1-2022 про нещасний випадок (випадку поранення), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби від 14.08.2022, позивач 13.04.2022 виконуючи бойові завдання у місті Маріуполь, отримав вогнепальне осколкове поранення правової частини тулуба та верхньої кінцівки правової руки з частковою ампутацією правової руки, вище ліктя. Внаслідок поранення та перебування у полоні позивач проходив лікування, що підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1823/96 від 17.08.2022, №1977 від 18.08.2022, №2530/131 від 09.09.2022, №2910/154 від 17.10.2022. Також відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого неврологічного відділення №1653/214 від 10.05.2024, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на звернення до суду та необхідність його поновлення.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 241, 243, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд, -

у х в а л и в

визнати поважними причини пропуску строку ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ), НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_6 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 та НОМЕР_8 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_9 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та поновити строк на звернення з відповідним позовом.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Чаплик І.Д.