Ухвала

від 21.01.2025 по справі 953/2599/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №953/2599/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/53/25 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: запобіжний захід

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

-головуючого ОСОБА_2 ,

-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

-за участі секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2024 року,-

УСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС першого відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 на 60 днів, без визначення застави, тобто до 31 січня 2025 року.

В апеляційнійскарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати та скасувати запобіжний захід щодо підозрюваного ОСОБА_7 . В обґрунтування апеляційної скарги захисник послалася на те, що підозра є необґрунтованою, оскільки протоколи допиту свідків не можуть бути визнані доказами, а слідчий суддя не допитував свідків безпосередньо в залі суду. Наголосив, що ОСОБА_7 одружений, має родину, має місце постійного працевлаштування, раніше не судимий. Зазначив, що у матеріалах кримінального провадженні відсутні відомості щодо завдання матеріальної шкоди, що підтверджується відповіддю ХОДА.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Прокурор, захисник та підозрюваний, будучи повідомлені про дату, час та місце, не з`явилися, прокурор та захисник просили проводити розгляд за їх відсутності, а підозрюваний не звертався з клопотання про проведення апеляційного розгляду за його участі, а тому апеляційний розгляд проведено за їх відсутності.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.111 КК України, за який останньому може бути призначено покарання 15 років позбавлення волі або у виді довічного позбавлення волі.

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що вказане кримінальне правопорушення відповідно до пред`явленої підозри мало місце під час воєнного стану, який діє по всій території України з 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації, а також того, що ОСОБА_7 підозрюється у тому, що він допомагав представникам іноземної держави російської федерації вести підривну діяльність проти України, на думку колегії суддів у цьому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, а також у збереженні життів громадян України та інших осіб, які перебувають на території України.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування та судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

За таких обставин, посилання сторони захисту на недоведеності існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки існування ризиків в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду об`єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.

До того ж, враховуючи, що частина кордону України є окупованими, існує певна імовірність, що в разі зміни запобіжного заходу ОСОБА_7 буде мати змогу вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме незаконний перетин кордону України, враховуючи тяжкість пред`явленої підозри.

Посилання сторони захисту на те, що підозрюваний ОСОБА_7 одружений, має родину, має місце постійного працевлаштування, раніше не судимий, в даному конкретному випадку недостатньо свідчить про можливість належного виконання підозрюваним своїх процесуальних прав та обов`язків, в разі обрання щодо нього більш м`якого запобіжного заходу.

До того ж, зазначені в апеляційній скарзі захисника відомості про особу підозрюваного було враховано слідчим суддею.

Посилання захисника відсутність обґрунтованої підозри, з посиланням на неможливість прийняття до уваги слідчим суддею протоколів допиту свідків, то ці доводи не приймаються до уваги, оскільки слідчий суддя позбавлений можливості надавати оцінку конкретним доказам та досліджувати докази, у тому числі допитувати свідків, в рамках розгляду клопотання про застосування чи продовження запобіжного заходу.

Оцінка доказів можлива лише за результатами судового розгляду.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків досудового розслідування.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: