Ухвала

від 13.01.2025 по справі 634/1200/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №634/1200/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11кп/818/364/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.4 ст.185, ч.1 ст.190 КК України

УХВАЛА

Іменем України

13 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні уприміщенні судум.Харкова врежимі відеоконференціїкримінальне провадженняза апеляційною скаргою зі зміненими доводами прокурора на ухвалу Сахновщинського районного суду Харківської області від 05 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_8 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Вищевказаною ухвалою задоволено клопотання захисника ОСОБА_7 . Кримінальне провадження (внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221090000542 від 23.10.2021 року, за № 12022221090000474 від 01.08.2022 року, за № 12024226070000020 від 27.02.2024 року) за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15- ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 190 КК України, закрито на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Суд першої інстанції вказав, що кримінальні провадження, які були об`єднані ухвалою суду в одне провадження, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15- ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст.185,ч.1ст.190КК України надійшли до суду у різні проміжки часу: 01.12.2021 року - кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221090000542 від 23.10.2021 року, 30.09.2022 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221090000474 від 01.08.2022 року, 28.03.2024 року - кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024226070000020 від 27.02.2024 року, однак на момент розгляду цього кримінального провадження судом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, оскільки Законом України № 3886-ХІ від 18.07.2024 року внесено зміни до ст.51КУпАП та збільшено розмір вартості майна, який впливає на розмежування адміністративного правопорушення та кримінального правопорушення та кваліфікацію дій особи. Так, в обвинувальному акті вказано, що протиправними діями ОСОБА_8 :-по епізоду від 07.10.2021 року заподіяна майнова шкода ПрАТ «Сахновщинське ім. М. О. Ключки» на суму 1740, 00 грн.; -по епізоду від 23.07.2022 року заподіяна майнова шкода ОСОБА_9 на загальну суму 1250, 00 грн.; -по епізоду 25.02.2024 року заподіяна майнова шкода ОСОБА_10 на загальну суму 2265, 00 грн. Тобто встановлені досудовим розслідуванням заподіяні шкоди обвинуваченим по окремим епізодам не перевищують 2 неоподатковуваних мінімумів громадян за 2021, 2022, 2024 роки.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 15- ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст.185,ч.1ст.190КК України підлягає закриттю на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

В апеляційній скарзі зі зміненими доводами прокурор просить ухвалу скасувати та направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Вислухавши доповідь головуючого судді; думку прокурора, яка підтримав апеляційну скаргу; пояснення захисника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; обговоривши доводи апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та оскаржуваний вирок, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.404КПК України апеляційний суд переглядає ухвалу в межах поданої апеляційної скарги.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим . Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Дії ОСОБА_8 ,судом першої інстанції, кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.

Для кваліфікації правопорушення як адміністративного чи кримінального, необхідно виходити з того, що прожитковий мінімум станом на 1 січня 2022 року становив 2481 гривню, у зв`язку з чим нижня межа кримінальної караності крадіжки, вчиненої у 2022 році, настає, якщо вартість предмета становить 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, тобто 2481 гривні.

В апеляційних доводах сторона обвинувачення вказує, що зважаючи на спосіб вчинення крадіжки, а саме скоєння її з проникненням у житло, то дії ОСОБА_8 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України, що відповідає правовим висновкам Постанові Верховного Суду від 21.08.2024 за № 127/26638/23.

Так, ч. 3 ст. 337 КПК України встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

З огляду на зміст ч. 1 ст. 162 КК України, дії, кваліфіковані за цією нормою, на відміну від кваліфікованих за ч. 4 ст. 185 КК України, є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище засудженого.

Об`єктивна сторона ст. 162 КК України полягає, зокрема, в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи.

Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи, потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного і володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 162 КК України, необхідно виходити із фактичних обставин, установлених судом першої інстанції інстанцій, не вдаючись до оцінки/переоцінки доказів.

При цьому, Верховний Суд у своїх рішеннях також неодноразово зазначає, що огороджена територія, у тому числі приватного домоволодіння, може бути І віднесена за своїми ознаками до поняття «сховище», виходячи з характеру огорожі і (розміру, конструкції, цілісності тощо), наявності інших пристосувань, засобів (охорони, сигналізації, собак, освітлення, засувів, гачків, замків на воротах і хвіртках тощо), які об`єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб, а також інших ознак, які дозволяють ідентифікувати вказану територію як таку, що має призначення постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей (тобто є сховищем) - постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального |і суду Верховного Суду від 19 листопада 2018 року (справа № 205/5830/16-к).

Відповідно, суд проігнорував вимоги ст. 370 КПК України в частині законності та обґрунтованості судового рішення, не прийнявши рішення щодо У складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України в діях ОСОБА_8 , у зв`язку з чим останній безпідставно уникнув покарання за вчинене кримінальне правопорушення.

Таким чином, суд першої інстанції повинен був не закривати кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 , а перекваліфікувати його дії з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України.

Зазначене вище неправильне застосування судом першої інстанції Закону України про кримінальну відповідальність при призначенні остаточного покарання, згідно з ст. 413КПК України є підставою для скасування судового рішення.

Вирішуючи питання про подальший рух провадження після скасування ухвали, колегія суддів виходить з наступного.

При апеляційному розгляді провадження встановлено неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Такі порушення не входять у вичерпний перелік підстав для ухвалення вироку апеляційного суду, про що просить прокурор, крім того ст.407 КПК України не наділяє суд апеляційної інстанції повноваженнями на постановлення вироку після скасування ухвали суду першої інстанції.

Також, порушення судом першої інстанції вимог ст. 409, ч. 1 ст. 412, ст. 413КПК України та загальних засад судочинства не відноситься до передбаченого в ч. 1 ст.415КПК України переліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Проте, відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України. Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п. 1, 2, 13, 15 ч. 1 ст.7КПК України верховенство права, законність, забезпечення права на захист, а також забезпечення змагальності сторін та одночасно обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, що передбачено як обов`язкові вимоги у ст. 370 КПК України.

З огляду на викладене, з метою дотримання вказаних засад кримінального провадження, що гарантуються чинним КПК України, а також забезпечення прав обвинуваченого на захист, оскаржувану ухвалу належить скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Під час нового судового розгляду суду першої інстанції необхідно вжити заходів до повного, всебічного дослідження обставин кримінального провадження, дати належну оцінку зібраним доказам, в залежності від чого ухвалити законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність.

Керуючись ст. 405, 407, 412 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Сахновщинськогорайонного судуХарківської областівід 05вересня 2024року стосовно ОСОБА_8 скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді