Рішення

від 28.01.2025 по справі 759/9954/16-ц

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/9954/16-ц

пр. № 2/759/69/25

28 січня 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Кузніцової Я.С., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Скрипченка Є.І., представника відповідача ФОП ОСОБА_2 - адвоката Александрової Н.М., представника третьої особи ОСОБА_3 - адвоката Єгорова Б.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоптторг», третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійним договору та відсутнім права вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ТОВ «Білоптторг», третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та визнання відсутнім права вимоги.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що 30 червня 2011 між нею, ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 укладений договір підряду № 30/06, відповідно до положень якого останній зобов`язався виконати роботи з реконструкції та ремонту житлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір від її імені та від імені ОСОБА_3 підписаний представником ОСОБА_4 на підставі довіреностей від 06 липня 2010 року. На підставі договору уступки вимоги (цесії) від 15 лютого 2013 року № 15/02/13-5 ФОП ОСОБА_2 передав ТОВ «Білоптторг» право вимоги сплати вартості виконаних робіт на підставі вищезазначеного договору підряду.

Крім того позивач вказує, що нібито на підтвердження факту виконання робіт по реконструкції та ремонту житлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , між ФОП ОСОБА_2 та представником замовника - ОСОБА_4 , були складені акти приймання виконаних будівельних робіт № 8 від 30.09.2011, № 9 від 30.09.2011, № 10 від 30.12.2011, № 11 від 30.12.2011, № 13 від 29.02.1012, № 14 від 29.02.2012, № 16 від 30.03.2012, № 22 від 31.08.2012 на загальну суму 2 961 749,00 грн. Однак, частина актів приймання виконаних будівельних робіт, а саме №13 від 29.02.1012, №14 від 29.02.2012, №16 від 30.03.2012, №22 від 31.08.2012, на загальну суму 1 241 465,00 грн., були складені на виконання умов не Договору підряду №30/06 від 30.06.2011, а на виконання інших договорів, а саме договору №29/08 від 29.08.2011 (щодо актів №№13, 14) та Договору №10/01 від 10.01.2012 (щодо актів №№ 16,22), що прямо слідує зі змісту таких актів.

За договором уступки вимоги (цесії) право вимагати сплати коштів згідно з договором підряду від 30 червня 2011 року документально підтверджується лише на суму 1 720 284,00 грн., у той час як за умовами договору фактично було відступлено право вимоги на загальну суму 2 961 749,00 грн., і таке право було реалізоване новим кредитором у судовому порядку.

Зазначила, що договір уступки вимоги в частині відступлення права вимоги оплати виконаних робіт на загальну суму 1 241 465,00 грн. та відступлення права вимоги сплати пені на загальну суму 1 241 465,00 грн. є таким, що порушує публічний порядок, оскільки в цій частині правочин був спрямований на порушення її конституційних прав і свобод, а саме встановлення для неї безпідставного обов`язку сплатити грошові кошти.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 , посилаючись на положення статей 203, 215, 228 ЦК України, просила визнати недійсним з моменту укладення договір уступки вимоги (цесії) від 15 лютого 2013 року № 15/02/13-5, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Білоптторг» у частині відступлення права вимоги оплати виконаних робіт на загальну суму 1 241 465,00 грн. та відступлення права вимоги сплати пені на загальну суму 1 241 465,00 грн, а також визнати відсутнім у ТОВ «Білоптторг» права вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 сплати суми коштів у розмірі 2 482 930,00 грн., що виникло на підставі недійсного правочину - договору уступки вимоги (цесії) від 15 лютого 2013 року № 15/02/3/13-5 у частині вказаної суми.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Заєць Т.О.

Розпорядженням керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2017 року призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Зайця Т.О.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Ул`яновську О.В.

Рішенням судді Святошинського районного суду м. Києва Ул`яновської О.В. від 23 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13 січня 2021 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

31.05.2021 року на адресу суду надійшов відзив представника ФОП ОСОБА_2 - адвокта Александрова Н.М. на позовну заяву, у якій сторона відповідача просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність. Адвокат вказала, що позивачем не наведено у чому саме полягає невідповідність правочину цесії від 15.03.2013 року інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Адже позивач не є державою, а саме державним органом, який представляє державу для можливості звернення із таким позовом. Позивачем не оспорюється та відповідно не наводиться підстав для визнання договору цесії від 15.02.2013 року чи окремих його умов недійсними. Зі змісту позовної вимоги вбачається, що позивачем оспорюється лише частина суми, що підлягає стягненню, проведений розрахунок основного боргу та неустойки, що не впливає на дійсність договору. У позові наведено обставини незгоди позивача із сумою заборгованості в частині. Проте вказаний спір вирішується в рамках судової справи № 761/12961/13-ц.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року позов залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 01.12.2021 року ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 03.06.2021 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.12.2021 року справу призначено до розгляду у підготовче судове засідання.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.09.2022 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоптторг», третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та відсутнім права вимоги до набрання законної сили судовим рішення у цивільній справі №759/25757/21 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , фізичної особи-підриємця ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання договорів підряду та актів недійсними.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києві від 26 червня 2023 року у справі №759/25757/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , фізичної особи-підриємця ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання договорів підряду та актів недійсними - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у справі №759/25757/21 рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 червня 2023 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір підряду від 27 грудня 2010 року № 27/12, що підписаний ОСОБА_4 , як представником ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , із ФОП ОСОБА_5 , та акти приймання виконаних будівельних робіт до договору підряду від 27 грудня 2010 року № 27/12: від 31 березня 2011 року № 4, від 31 березня 2011 року № 5, від 29 квітня 2011 року № 6, від 31 травня 2011 року № 7, від 30 грудня 2011 року № 12, від 29 лютого 2012 року № 15, від 30 квітня 2012 року № 17, від 31 серпня 2012 року № 23. Визнано недійсним договір підряду від 01 жовтня 2010 року № 01/10, що підписаний ОСОБА_4 , як представником ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , із ФОП ОСОБА_6 та акти приймання виконаних будівельних робіт до договору підряду від 01 жовтня 2010 року № 01/10: від 29 жовтня 2010 року № 1, від 31 січня 2011 року № 2, від 28 лютого 2011 року № 3, від 31 травня 2012 року № 18, від 31 травня 2012 року № 19, від 31 травня 2012 року № 20, від 31 травня 2012 року № 21, від 29 грудня 2012 року № 24, від 29 грудня 2012 року № 25. Визнано недійсним договір підряду від 30 червня 2011 року №30/06, що підписаний ОСОБА_4 , як представником ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , із ФОП ОСОБА_2 та акти приймання виконаних будівельних робіт до договору підряду від 30 червня 2011 року № 30/06: від 30 вересня 2011 року № 8, від 30 вересня 2011 року № 9, від 30 грудня 2011 року № 10, від 30 грудня 2011 року № 11, від 29 лютого 2012 року № 13, від 29 лютого 2012 року № 14, від 30 березня 2012 року № 16, від 31 серпня 2012 року № 22.

Постановою Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі №759/25757/21 постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року скасовано, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 червня 2023 року залишено в силі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28.08.2024 року відновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоптторг», третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та відсутнім права вимоги.

Представнику третьої особи ОСОБА_3 - адвокату Єгорову Б.С. та представнику відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - адвокату Александровій Н.М. надано можливість брати участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, про що судом постановлено відповідні ухвали.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.09.2024 року у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Скрипченка Є.І. про зупинення провадження у справі відмовлено.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.10.2024 року, внесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача - адвоката Скрипченко Є.І. про виклик свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.10.2024 року клопотання представника позивача - адвоката Скрипченко Є.І. про витребування доказів по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоптторг», третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійним договору та відсутнім права вимоги - задоволено. Витребувано у ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» (код ЄДРПОУ 33305163; 01032, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 35) інформацію, які банківські рахунки відкриті на ФОП ОСОБА_2 , а також інформацію про рух грошових коштів за рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року; у Національного банку України (вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01601) інформацію, які банківські рахунки відкриті на ФОП ОСОБА_2 у ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» (код ЄДРПОУ 33305163), а також інформацію про рух грошових коштів за рахунком № НОМЕР_1 у ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» (код ЄДРПОУ 33305163) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року; - у ГУ ДПС в м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) інформацію щодо того, які рахунки були відкриті в період з 2009 року по 2013 рік та податкову звітність по діяльності відносно Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ).

Національний банк України на виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 14.10.2024 повідомив, що у ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» було відкликано банківську ліцензію та проходила процедура ліквідації. Накопичувальний рахунок ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» в стадії ліквідації у Національному банку України закрито 07.04.2020 року.

Оскільки відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України нормативно-правовими актами Національного банку України та угодам; (договорами) між клієнтом та банком, ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», до початку процедури ліквідації, керуючись вимогами чинного законодавства, самостійно, без участі Національного банка України, відкривав рахунки своїм клієнтам, укладав з ними договори, здійснював їх розрахунково-касове обслуговування тощо.

Згідно з Переліком документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженого постановою Правління Національного банку Україні від 27.11.2018 № 130 (зі змінами), інформація щодо міжбанківських платежів здійснених через систему електронних платежів Національного банку України зберігається в архівах протягом 5 років.

Відповідно до статті 52-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб передав, а Національний банк України прийняв на архівне зберігання документи (справи) ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», у тому числі документи тимчасового (до 10 років включно) зберігання за 2015-2020 роки.

Справа з юридичного оформлення банківського рахунку на ім`я ОСОБА_9 , банківські виписки по рахункам клієнтів та первинні документи, що підтверджують здійснення банківських операцій (касові, меморіальні) за період з 01.01.2010 року до 31.12.2012 року в описах архівних справ ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» не зазначені та на архівне зберігання до Національного банку Україні ліквідатором ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» не передавалися.

Ураховуючи вищевказане, Національний банк Україні не володіє інформацією щодо рахунків колишнього клієнта ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» та руху коштів за рахунком клієнта ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року відповідно не може надати запитувану інформацію у зв`язку із її відсутністю.

Також, на виконання ухвали Святошинського. районного суду міста Києва від 14.10.2024 року Фондом та Уповноваженою особою на ліквідацію в ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» повідомлено, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 03.08.2020 року №1451 відкликано повноваження ліквідатора ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» делеговані Паламарчуку Віталію Віталійовичу рішенням виконавчої дирекції Фонду від 11.02.2020 року № 317 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ КБ «ЄВРОБАНК». Відповідно до зазначеного рішення ліквідаційна процедура ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» здійснюється безпосередньо Фондом з урахуванням вимог Закону України №590-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» та відповідно до частини 5 статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Адреса для листування ПАТ КБ «ЄВРОБАНК»: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17. Під час здійснення ліквідаційної процедури, Фондом та Уповноваженою особою на ліквідацію в ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» було вжито всіх заходів, передбачених п. 9 ч 1 ст. 48, ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», щодо відчуження активів неплатоспроможного банку. В програмному комплексі «Єдина операційна система Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» який становить собою організаційно - технічну систему, яка призначена для комплексної автоматизації банківської діяльності неплатоспроможних банків, ліквідація яких здійснюється Фондом (далі - ЄОІС), в ЄОІС зберігається інформація, щодо кредитів, рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку 17.06.2016 року.

За даними ЄОІС повідомляємо, що в ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» інформація про ФОП ОСОБА_2 та його рахунки відсутня.

Разом з тим, за даними ЄОІС в AT «ЄВРОГАЗБАНК» наявна інформація про ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та рахунки: № НОМЕР_3 ), що був відкритий 03.02.2011 року та закритий 21.12.2014 року НОМЕР_5 (980), що був відкритий 01.10.2013 року та закритий 19.12.2014 року. Рух коштів по рахунках № НОМЕР_1 (980) та № НОМЕР_4 (980) клієнта ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за весь час існування відсутній.

На виконання вимог ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 14.10.2024 року ГУ ДПС в м. Києві повідомлено, що працівники органів Державної податкової служби України згідно з інформаційними ресурсами Головного управління ДПС у м. Києві, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на дату надання відповіді перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДПС у м. Києві як фізична особа - підприємець, інформація про наявність відкритих/закритих рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей за період з 2009 року по 2013 рік, наведено в додатку.

Гарантувати повноту та достовірність відомостей про рахунки платників Головне управління ДПС у м. Києві не може. Першоджерелом визначених даних та відповідних документів є сам платник і такі фінансові установи.

Враховуючи зазначене, інформацію стосовно рахунків у фінансових установах фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з першоджерела можна отримати безпосередньо у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей.

Додатково повідомило, що згідно з даними інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу (далі - ІКС) фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), підприємницьку діяльність здійснює за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2012 року по теперішній час 3 група за ставкою оподаткування 5 відсотків від доходу.

Згідно з даними ІКС до Головного управління ДПС у м. Києві, ДПІ у Святошинському районі (Святошинський район м. Києва) подані податкові декларації платника єдиного податку фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за періоди: - IV квартал 2011 року від 05.01.2012 за№ 288079; - 2012 рік від 04.02.2013 за № 95859; - Три квартали 2013 року від 08.11.2013 за № 1300037115.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.12.2024 року в прийнятті заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Скрипченка Є.І. про зміну підстав позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоптторг», третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійним договору та відсутнім права вимоги - відмовлено.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.12.2024 року в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Скрипченка Є.І. про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_10 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоптторг», третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійним договору та відсутнім права вимоги - відмовлено.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.12.2024 року в задоволенні клопотання представника відповідача ФОП ОСОБА_2 - адвоката Александрової Н.М. про закриття провадження у справі по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоптторг», третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійним договору та відсутнім права вимоги - відмовлено.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовну заяву та просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - адвокат Александрова Н.М. у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову.

Представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Єгорова Б.С., який бере участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, просив задовольнити позовну заяву.

Відповідач ТОВ «Білоптторг» належним чином повідомлене про час, дату та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечило.

Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзив на позовну заяву до суду не надходив, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника товариства.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків: ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення даних правовідносин, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 30 червня 2011 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 укладений договір підряду № 30/06, згідно з умовами якого підрядник зобов`язався виконати комплекс робіт з реконструкції та ремонту житлових приміщень гуртожитку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного договору підряду складені акти про приймання виконаних будівельних робіт за лютий, березень та серпень 2012 року.

Згідно з актом звірки розрахунків за договором від 30 червня 2011 року № 30/06 станом на 04 вересня 2012 року, укладеним ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в особі уповноваженого представника ОСОБА_4 з одного боку та ФОП ОСОБА_2 з другого боку, визначено стан взаємних розрахунків за договором підряду від 30 червня 2011 року № 30/06 - станом на 02 березня 2012 року заборгованість перед ФОП ОСОБА_2 становила 2 961 749,00 грн.

06 вересня 2012 року ФОП ОСОБА_2 надіслав на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 претензію щодо виплати заборгованості у розмір 2 961 749,00 грн.

Листом від 19 вересня 2012 року уповноважений представник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надав відповідь на претензію, в якій просив надати відстрочку на погашення заборгованості.

15 лютого 2013 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Білоптторг» на підставі статей 512-519 ЦК України укладено договір успупки вимоги (цесії) № 15/02/13-5, згідно з умовами якого ФОП ОСОБА_2 передав ТОВ «Білоптторг», а останній набув право вимоги, належне ФОП ОСОБА_2 , і став кредитором за договором підряду від 30 червня 2011 року № 30/06.

Також установлено , що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2014 року у справі № 761/12961/13-ц у задоволенні позову ТОВ «Білоптторг» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 18 лютого 2015 року у справі №761/12961/13-ц рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ «Білоптторг» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Білоптторг» заборгованість у загальному розмірі 15 913 688,73 грн.

Так, статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно з ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Висновок щодо розмежування договорів відступлення права вимоги (цесії) та договорів факторингу викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, в якій суд зазначив, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами) або судом на вимогу однієї або обох сторін.

Згідно норм Цивільного кодексу України не встановлено заборони щодо відплатності договору цесії, сторони в силу принципу свободи договору і презумпції відплатності договору, передбачених ч. 5 ст. 625 та ч.1 ст. 626 ЦК України, самі визначають відплатний чи безоплатний характер договору.

Частиною 1 ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, договір уступки вимоги (цесії) № 15/02/13-1 від 15 лютого 2013 року укладений сторонами на підставі статей 512-519 ЦК України є правильними та обґрунтованими, договір не підпадає під дію статті 1077 ЦК України та Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг», у зв?язку з тим, що за умовами договору ТОВ «Білоптторг» одержав право замість ФОП ОСОБА_2 вимагати від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виконання зобов`язань за договором підряду по сплаті вартості послуг та сплати пені за порушення встановлених договором строків оплати вартості робіт.

Безпідставним є твердження ОСОБА_1 на те, що у договорі уступки вимоги (цесії) не було перелічено всі акти, які було підписано та що право вимоги оплати виконаних робіт було документально підтверджено лише на загальну суму1 720 284,00 грн., оскільки розмір заборгованості було визначено сторонами у акті звірки взаємних розрахунків.

Також відповідно до пункту 3 договору уступки визначено, що право вимоги засновано на Договорі підряду № 30/06 від 30.06.2011 року, актів виконаних робіт № 8 від 30.09.2011 року, № 9 від 30.09.2011 року, № 10 від 30.12.2011 року, № 11 від 30.12.2011 року та ін.

Пунктом 4 Договору уступки вимоги зазначено, що копії документів, визначених у пункті 3 цього Договору, та документована інформація, яка є важливою для здійснення права вимоги, що відступається за цим Договором, передаються Цедентом Цесіонарію в момент підписання Сторонами цього Договору і є його невід`ємною частиною.

Таким чином посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що у Договорі цесії не перераховано всі акти, які стали підставою для стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості не є підставою для визнання договору уступки вимоги (цесії) недійсним, оскільки спірний договір був укладений з дотримання основних умов договору цесії.

Крім того, постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у справі № 759/8201/16-ц заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору підряду від 30 червня 2011 року № 30/06, укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_12 , а також в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 судового збору скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині і відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 .

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року у справі № 759/9947/16-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року та постановою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ТОВ «Білоптторг», третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору уступки вимоги (цесії) від 15 лютого 2013 року № 15/02/13-1, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ «Білоптторг» в частині відступлення права вимоги оплати виконаних робіт на загальну суму 1 355 014,00 грн. та відступлення права вимоги сплати пені на загальну суму 1 355 014,00 грн. та визнання відсутнім права вимоги ТОВ «Білоптторг» залишено без задоволення.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини першої, третьої та п`ятої статті 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним спорюваний правочин).

Згідно вимог ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу ( ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Діючим законодавством не передбачено, що договір уступки вимоги (цесії) повинен бути вчинений юридичною особою лише за умови наявності відповідного дозволу (ліцензії), а відсутність такої тягне за собою недійсність укладеного правочину.

Форма договору відповідає встановленим законом вимогам (проста письмова форма).

Сторони мали необхідну право та дієздатність для укладення оспорюваного договору.

Частинами першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК (435-15): 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України (254к/96-ВР)); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктівправа, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК (435-15) має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК (435-15 )).

Таким чином, для кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка полягає в намірі порушувати публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що оспорюваний правочин порушує публічний порядок та не доведено у чому полягало порушення її конституційних прав.

З огляду на те, що акти приймання виконаних будівельних робіт були підписані власниками будинку, в особі їх уповноваженого представника та підрядником, та в актах відсутні будь - які зауваження, тобто дані акти були схваленні власниками, то відповідно позивач необґрунтовано посилається на ту обставину, що договір може бути визнаний недійсним, оскільки порушує публічний порядок.

Крім того суд бере до уваги, за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , фізичної особи-підриємця ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання договорів підряду та актів недійсними у справі №759/25757/21 було ухвалено рішення від 26.06.2023 року про відмову у задоволенні позову.

Вказане рішення набрало законної сили 10.07.2024 року (після перегляду його у касаційному порядку).

Вказаним рішенням суду встановлено, що позивач ОСОБА_1 не довела факт того, що ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_13 не виконали зобов`язання за договорами підряду та не мали наміру їх виконання. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 укладав оспорювані договори підряду і вичиняв інші юридично значимі дії в межах наданих йому повноважень, визначених довіреністю від 06 липня 2010 року. Вказана довіреність була скасована позивачем лише 28 грудня 2012 року, тоді як договори підряду укладалися 27 грудня 2010 року, 01 жовтня 2010 року та 30 червня 2011 року та акти приймання виконаних будівельних робіт були складенні в період від 29 жовтня 2010 року до 31 серпня 2012 року, тобто коли довіреність була фактично діючою. Зміст наявної у справі довіреності ОСОБА_1 від 06 липня 2010 року, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Войтовським В.С. за № 4008, свідчить про те, що представник ОСОБА_4 був уповноважений представляти інтереси ОСОБА_1 як співвласниці житлових приміщень гуртожитку на АДРЕСА_1 перед усіма фізичними і юридичними особами та вчиняти юридично значимі дії, пов`язані з цим майном, зокрема і в будівельних організаціях. У довіреності не застережені обмеження повноважень представника на вчинення певної юридичної дії чи конкретного правочину. Тому підстави вважати, що оспорювані договори підряду, які були укладені ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 з перевищенням повноважень, наданих йому у довіреності відсутні.

Відтак судом у справі №759/25757/21 встановлено, що роботи за договорами підряду відповідачами як підрядниками фактично виконувалися. А дії самої позивача, як співвласниці житлових приміщень гуртожитку, яка надавала доступ до приміщень гуртожитку для проведення робіт, визначених умовами договору підряду, не мала зауважень до якості виконуваних робіт та претензій щодо здійснення перешкод у користуванні власністю, свідчать про прийняття нею робіт таких підрядників.

Тобто, підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними у зв`язку із їх фіктивністю немає, оскільки дія актів приймання виконаних будівельних робіт не спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а лише фіксує найменування робіт, одиницю виміру та кількість і їх варіативність, тому зазначені акти приймання виконаних будівельних робіт не є правочином у розмінні статі 202 ЦК України, а отже не підлягають визнанню недійсними.

Враховуючи вищевикладене, позові вимоги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки позивачем не доведено, що волевиявлення сторін під час укладання договору уступки вимоги (цесії) було порушене і що оспорюваний правочин порушує публічний порядок та не доведено у чому полягало порушення його конституційних прав.

Щодо судових витрат.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати позивача слід залишити за ним.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, 258-259, 264, 265, 268, 315, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоптторг», третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійним договору та відсутнім права вимоги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Н.О. Горбенко