Рішення

від 09.12.2024 по справі 761/628/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/628/24

Провадження № 2/761/7127/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мальцева Д.О.

за участю секретаря Процко В.М.

представник позивача Мамаєв Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ВКФ Фарби України» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «ВКФ Фарби України» про захист прав споживачів, у якому просить:

- визнати укладеним Основний договір 25 травня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» та ОСОБА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 майнові права на квартиру АДРЕСА_1 ;

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ВКФ Фарби України» укладено Попередній договір від 22 грудня 2014 року.

У відповідності до п. 1.1. Попереднього договору «За даним Попереднім Договором Сторони зобов`язуються в строки встановлені даним Попереднім договором, укласти в майбутньому договір купівлі-продажу (далі - «Основний договір») відповідно до якого Сторона - 1 ( в Основному договорі - Продавець) зобов`язується передати окрему квартиру, характеристики якої вказані в п. 1.3. розділу 1 цього попереднього договору ( далі - «Об`єкт" в житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_1 ( далі «Будинок»), а Строна-2 (в Основному договорі - Покупець) зобов`язується прийняти Об`єкт та належним чином оплатити його вартість в обсязі згідно з розділом 2 Попереднього договору.

Згідно з п. 1.2. Попереднього договору «Сторони зобов`язуються укласти Основний договір в строк до 30 ( тридцятого) червня 2015 (дві тисячі п`ятнадцятого ) року, з урахуванням вимог п. 4.2 цього Договору. Сторони встановили, що Основний договір укладається протягом п`яти календарних днів з моменту отримання Стороною-2 відповідного повідомлення від Сторони-1. В будь-якому випадку Сторона-1 повинна направити Стороні-2 вказане повідомлення протягом 5 робочих днів після отримання Стороною-1 правоустановчих документів на Об`єкт та надання Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві документів, що є необхідними для належного укладення та оформлення Основного договору.».

В розмінні п. 4.2 Договору «Сторони погодили, що Основний Договір може бути укладено виключно у разі сплати Стороною-2 повної суми коштів, що передбачена підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 цього Попереднього Договору, на банківський рахунок Сторони-1 у належному порядку.».

В силу вимог п. 1.3 Сторони погодили Характеристики об`єкта, а саме: «17 поверх, квартира АДРЕСА_1 було змінено нумерацію квартир. Тобто, фактично лише змінився номер квартири з №127 на №115 , індивідуальні характеристики якої визначено у Попередньому Договорі.

В свою чергу, згідно технічного паспорту Позивача на квартиру АДРЕСА_1 , що виданий ТОВ "БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ'' (інвентаризаційна справа номер 519), затверджена технічна характеристика квартири №115 , загальною площею - 40,1 м2, житловою площею 15,9 м2", що розташована на 17 поверсі 22 поверхового будинку. Копія технічного паспорту додається до позовної заяви, як письмовий доказ, в якому Позивача визначено власником та Замовником технічної інвентаризації на квартиру №115 .

Відповідно до п. 2.1 «Сторони встановили, що при укладенні Основного Договору 100 % ціна Об`єкта ( сума Основного договору) буде, разом з ПДВ, складати 399 250 грн. 80 копійок ( '»листа дев`яносто дев`ять тисяч двісті п`ятдесят гривень 80 копійок).

У відповідності до п. 2.3.1. Сторони погодили наступний порядок розрахунку:

2.3.1. Сторона -2 зобов`язується сплатити забезпечувальну суму Стороні-1, що складає 70% ( 28, 287 м2) - 274383 грн. 90 коп. ( двісті сімдесят чотири тисячі триста вісімдесят три гривні 90 копійок), в тому числі ПДВ (20%) - 45730 грн. 65 коп. за фіксованою вартістю 1 м2 9700 (дев`ять тисяч сімсот) грн. 00 коп. , не пізніше 24 ( двадцять четвертого) грудня 2014 ( дві тисячі чотирнадцятого) року.

27% ( 10,9107 м2) - 112380 грн. 27 коп.( сто двадцять тисяч триста вісімдесят грн. 21 коп.), в тому числі ПДВ (20%) 18730 грн. 04 коп., за фіксованою вартістю м2 10300 грн. 00 коп. Щомісячний платіж до 25 числа - 4013 грн. 58 коп. ( чотири тисячі тридцять гривень 58 коп.), останній платіж не пізніше 25 ( двадцять п`ятого) травня 2017 року (дві тисячі сімнадцятого ) року.

3% ( 1,2123 м2), що становить 12486 грн. 69 коп. ( двадцять тисяч чотириста вісімдесят шість грн. 69 коп.), в тому числі ПДВ (20%) складає 2081 грн. 12 коп., буде повністю сплачена Стороною-2 Стороні-1 вдень укладення Основного Договору.

Після підписання Попереднього договору позивач на підтвердження намірів про наступне укладення Основного договору купівлі- продажу сплати на рахунок відповідача 100% забезпечувального платежу відповідно до строків, що регламентовані п. 2.3.1 Попереднього Договору.

Позивачка зазначала, що відповідач не має жодних правоустановчих документів на об`єкт нерухомості, що є необхідним для належного укладення та оформлення Основного договору, як і станом на обумовлену дату укладення Основного договору купівлі-продажу так і на дату звернення позивача до суду. Таким чином, оскільки будівництво будинку не завершено, відповідно житловий будинок в експлуатацію не введено, в якому знаходиться квартира, індивідуальні характеристики якої визначені Попереднім договором та яку відповідач зобов`язався передати Позивачеві після укладення Основного договору, позивач змушена звернутись до суду з даним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024 матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.

Ухвалою суду від 09.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про визнання майнових прав - повернуто позивачу разом з доданими до неї документами.

Постановою Київського апеляційного суду від 16.04.2024 року - ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 09.01.2024 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

23.04.2024 справа надійшла на адресу суду першої інстанції та передана для подальшого розгляду судді Мальцеву Д.О.

03.05.2024 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. позовну заяву залишено без руху та наданий строк позивачу для усунення недоліків.

12.06.2024 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.

14.06.2024 року року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами позовного провадження в загальному порядку.

19.07.2024 року на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому сторона відповідача проти позову заперечила, зазначивши, що 22.12.2014 р. між позивачем та відповідачем укладено попередній договір, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Іванчик І.І. та зареєстровано в реєстрі за № 3896. Умовами попереднього договору визначено кінцевий строк укладення основного договору - 30.06.2015 р. та порядок забезпечення виконання зобов`язання щодо укладення основного договору, яке здійснюється шляхом сплати відповідачем грошових коштів. Разом з тим, основний договір протягом визначеного у цьому попередньому договорі строку не укладався, оскільки квартира в якому визначена попереднім договором, як предмет основного договору, в експлуатацію не введено, що унеможливлює укладення основного договору, при цьому правового наслідку невиконання попереднього договору, як визначення права власності на майно, яке мало бути придбане у майбутньому за наслідком укладення основного договору купівлі-продажу законодавством не передбачено.

25.09.2024 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, про дату місце та час судового розгляду була повідомлена належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 22 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ВКФ Фарби України» укладено Попередній договір від 22 грудня 2014 року.

У відповідності до п. 1.1. Попереднього договору «За даним Попереднім Договором Сторони зобов`язуються в строки встановлені даним Попереднім договором, укласти в майбутньому договір купівлі-продажу (далі - «Основний договір») відповідно до якого Сторона - 1 ( в Основному договорі - Продавець) зобов`язується передати окрему квартиру, характеристики якої вказані в п. 1.3. розділу 1 цього попереднього договору ( далі - «Об`єкт" в житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_1 ( далі «Будинок»), а Строна-2 (в Основному договорі - Покупець) зобов`язується прийняти Об`єкт та належним чином оплатити його вартість в обсязі згідно з розділом 2 Попереднього договору.

Згідно з п. 1.2. Попереднього договору «Сторони зобов`язуються укласти Основний договір в строк до 30 ( тридцятого) червня 2015 (дві тисячі п`ятнадцятого ) року, з урахуванням вимог п. 4.2 цього Договору. Сторони встановили, що Основний договір укладається протягом п`яти календарних днів з моменту отримання Стороною-2 відповідного повідомлення від Сторони-1. В будь-якому випадку Сторона-1 повинна направити Стороні-2 вказане повідомлення протягом 5 робочих днів після отримання Стороною-1 правоустановчих документів на Об`єкт та надання Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві документів, що є необхідними для належного укладення та оформлення Основного договору.».

В розмінні п. 4.2 Договору «Сторони погодили, що Основний Договір може бути укладено виключно у разі сплати Стороною-2 повної суми коштів, що передбачена підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 цього Попереднього Договору, на банківський рахунок Сторони-1 у належному порядку.».

В силу вимог п. 1.3 Сторони погодили Характеристики об`єкта, а саме: «17 поверх, квартира АДРЕСА_1 було змінено нумерацію квартир. Тобто, фактично лише змінився номер квартири з №127 на №115 , індивідуальні характеристики якої визначено у Попередньому Договорі.

В свою чергу, згідно технічного паспорту Позивача на квартиру АДРЕСА_1 , що виданий ТОВ "БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ'' (інвентаризаційна справа номер 519), затверджена технічна характеристика квартири №115 , загальною площею - 40,1 м2, житловою площею 15,9 м2", що розташована на 17 поверсі 22 поверхового будинку. Копія технічного паспорту додається до позовної заяви, як письмовий доказ, в якому Позивача визначено власником та Замовником технічної інвентаризації на квартиру №115 .

Відповідно до п. 2.1 «Сторони встановили, що при укладенні Основного Договору 100 % ціна Об`єкта ( сума Основного договору) буде, разом з ПДВ, складати 399 250 грн. 80 копійок (триста дев`яносто дев`ять тисяч двісті п`ятдесят гривень 80 копійок).

У відповідності до п. 2.3.1. Сторони погодили наступний порядок розрахунку:

2.3.1. Сторона -2 зобов`язується сплатити забезпечувальну суму Стороні-1, що складає 70% ( 28, 287 м2) - 274383 грн. 90 коп. ( двісті сімдесят чотири тисячі триста вісімдесят три гривні 90 копійок), в тому числі ПДВ (20%) - 45730 грн. 65 коп. за фіксованою вартістю 1 м2 9700 (дев`ять тисяч сімсот) грн. 00 коп. , не пізніше 24 ( двадцять четвертого) грудня 2014 ( дві тисячі чотирнадцятого) року.

27% ( 10,9107 м2) - 112380 грн. 27 коп.( сто двадцять тисяч триста вісімдесят грн. 21 коп.), в тому числі ПДВ (20%) 18730 грн. 04 коп., за фіксованою вартістю м2 10300 грн. 00 коп. Щомісячний платіж до 25 числа - 4013 грн. 58 коп. ( чотири тисячі тридцять гривень 58 коп.), останній платіж не пізніше 25 ( двадцять п`ятого) травня 2017 року (дві тисячі сімнадцятого ) року.

3% ( 1,2123 м2), що становить 12486 грн. 69 коп. ( двадцять тисяч чотириста вісімдесят шість грн. 69 коп.), в тому числі ПДВ (20%) складає 2081 грн. 12 коп., буде повністю сплачена Стороною-2 Стороні-1 вдень укладення Основного Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав сплату забезпечувальної суми у відповідності до погоджених строків, що відображені у п. 2.3.1 Попереднього Договору. А саме: 70 % забезпечувального платежу у розмірі 274390 грн. коп. сплачено станом на 24 грудня 2014, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 23.12.2014 р. та платіжним дорученням №1 від 24.12.2014 р. 27% ( 10,9107 м2) забезпечувального платежу у розмірі 114663 грн. сплачено до 25 травня 2017 року, зокрема з дотриманням умови щодо сплати щомісячного платежу у розмірі 4020 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №1 від 20.01.2015 р., №3 від 20.02.2015 р., №4 від 20.03.2015 р., №5 від 22.04.2015 р.,№6 від 28.05.2015 р., №7 від 26.06.2015 р., №8 від 29.07.2015 р., №9 від 28.08.2015 р., №10 від 03.10.2015 р., №11 від 01.11.2015 р., №12 від 26.11.2015 р., №13 від 25.12.2015 р., №14 від 30.01.2016 р., №15 від 16.03.2016 р., №16 від 25.03.2016 р., №17 від 22.04.2016 р., №18 від 26.05.2016 р., №19 від 22.06.2016 р., №20 від 24.07.2016 р., №21 від 28.08.2016 р., №22 від 15.09.2016 р., №23 від 31.10.2016 р., №24 від 06.12.2016 р., №25 від 30.12.2016 р., №26 від 13.02.2017 р., №27 від 19.02.2017 р., №28 від 26 .03.2017 р., № 29 від 20.04.2017 р., №30 від 14.05.2017р.

Також, позивачем сплачено 3% забезпечувального платежу раніше дати укладення Основного Договору у розмірі 12490, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №31 від 12.06.2017 р.

Таким чином, позивач належним чином виконала свої зобов`язання за попереднім договором договору купівлі-продажу квартири, оскільки позивачка (покупець) сплатила продавцю 100% вартості майнових прав на Об`єкт нерухомості за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , 17 поверх, загагльною площею 40,1 м? в сумі разом з ПДВ 399 250 грн. 80 копійок, що підтверджується доданими до Позовної заяви платіжними дорученнями.

На день розгляду справи будівництво житлового будинку не закінчено, об`єкт в експлуатацію не введено, при цьому відповідач не дотримується взятих на себе зобов`язань щодо строків будівництва, тим самим порушуючи умови попереднього договору.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торгівельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Згідно із ст.190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

За змістом ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений статтею 328 ЦК України на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

У Постанові №6-98цс13 від 02.10.2013 року Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що виконання грошових зобов`язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вартості об`єкта інвестування (стовідсоткова передоплата), свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт.

Статтею ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що майновими правами визнаються будь-які права пов`язані з майном, відмінні від права власності у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 638 цього ж Кодексу передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Основний договір у належній письмовій формі укладено не було, істотні умови вказаного договору сторонами не погоджено, а враховуючи норми чинного законодвства неукладений договір не є юридичним фактом, таким чином, не може бути визнаний судом як недійсним та не тягне жодних правових наслідків, таким чином, за таких обставин суд дійшов висновку що в частині позовних вимог про визнання укладеним Основного договору від 25 травня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» та ОСОБА_1 слід відмовити.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 22.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» та ОСОБА_1 укладено Попередній договір який відповідає вимогам ст. 638 ЦК України та є нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І.І., зареєстрований в реєстрі за №3869, який містить всі істотні умови Основного договору.

Відповідно до п.1.3 Попереднього договору об`єктом нерухомості, майнові права за яким передаються, є квартира, будівельний АДРЕСА_1 . Орієнтовна загальна вартість майнових прав на об`єкт нерухомості в день укладення цього договору разом з ПДВ складає 399 250, 80 грн.

Після часткового здійснення будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорту Позивача на квартиру АДРЕСА_1 , що виданий ТОВ "БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ'' (інвентаризаційна справа номер 519), затверджена технічна характеристика квартири №115 , загальною площею - 40,1 м2, житловою площею 15,9 м2", що розташована на 17 поверсі 22 поверхового будинку, фактично змінино номер квартири з №127 на №115, індивідуальні характеристики якої визначено у Попередньому Договорі.

Судом всановлено, що позивач належним чином виконала свої зобов`язання за попереднім договором договору купівлі-продажу квартири, оскільки позивачка (покупець) сплатила продавцю 100% вартості майнових прав на Об`єкт нерухомості за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , 17 поверх, загагльною площею 40,1 м? в сумі разом з ПДВ 399 250 грн. 80 копійок, що підтверджується доданими до Позовної заяви платіжними дорученнями.

Статтею 655 ЦК України визначено, шо за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються Законом України від 18 вересня 1991р. № 1560-XII «Про інвестиційну діяльність» (далі по тексту - Закон України «Про інвестиційну діяльність»).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торгівельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Згідно із ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Відповідно до ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 20 березня 2019р. у справі № 6-14-39цс-19 та від 27 лютого 2019р. у справі № 6-14-606цс18 у разі невиконання належним чином взятих на себе зобов`язань, а також, відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування. Така ж позиція висловлена і у постанові Верховного Суду по справі № 761/17864/16-ц, від 13 травня 2019р.

За змістом ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, копії, засвідчені в установленому порядку.

Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений статтею 328 ЦК України на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

У постанові № 6-98цс13 від 02 жовтня 2013р. Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що виконання грошових зобов`язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вартості об`єкта інвестування (стовідсоткова передоплата), свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт.

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що майновими правами визнаються будь-які права пов`язані з майном, відмінні від права власності у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).

У разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 березня 2019р. у справі № 761/20612/15-ц, від 27 лютого 2019р. у справі № 761/32696/13-ц, Верховного Суду від 12 лютого 2020р. у справі № 638/12414/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021р. у справі № 359/5719/17, зазначено, що саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Судом встановлено, що позивачка в повному обсязі здійснила інвестування будівництва зазначеної вище квартири, в зв`язку з чим відповідно до ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів України, оскільки об`єкт та результати інвестицій є власністю інвестора.

Тобто, позивачка виконала свої зобов`язання за договором, сплатила внески у визначеній у Попередньому договорі сумі, у зв`язку із чим за умовами договору набула майнових прав щодо об`єкту нерухомості, зокрема права на отримання в подальшому у власність спірної квартири.

Судом встановлено, що будівництво об`єкту незавершене, будинок не введений в експлуатацію.

Відтак, до завершення будівництва об`єкта нерухомості - квартири будівельний номер АДРЕСА_1 , та введення будинку в експлуатацію, позивачці, як інвестору, належать майнові права на цей об`єкт.

Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 жовтня 2019р. по справі № 761/28769/13-ц.

Враховуючи те, що відповідач не виконує належним чином узятих на себе зобов`язань, а також, беручи до уваги те, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не введено в експлуатацію, з урахуванням повної сплати внесків, суд прийшов до висновку, що права позивачки порушені, оскільки відповідач свої зобов`язання щодо передачі об`єкту інвестування в експлуатацію для здійснення реєстрації прав власності за позивачкою на об`єкт інвестування, не виконує.

Тобто, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зазначених зобов`язань належним чином, що свідчить про порушення майнових прав позивача на вищевказаний об`єкт, який він очікував отримати до кінця 2 кварталу 2016р.

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland», заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984р. щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006р. у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Stretch v The United Kingdom», заява N 44277/98).

У іншій справі (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013р. Європейський суд з прав людини зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

У постанові від 30 січня 2013р. № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 майнових права на квартиру АДРЕСА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Наведені представником відповідача у відзиві на позов, підстави для відмови у задоволенні позовних вимог спростовуються матеріалами справи та наданими позивачем доказами в їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006р. у справі «Проніна проти України»).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, як закріплено у частині першій ст. 137 ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Судом встановлено, що правнича допомога ОСОБА_1 в межах розгляду данної справи надавалася адвокатом Мамаєвим Д.Ю.

Представником позивача Мамаєвим Д.Ю. у встановленому законом порядку та строк було надано документи на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6127, видане адвокату Мамаєву Дмитру Юрійовичу Радою адвокатів міста Києва 14.06.2018 (а.с. 136);

- ордер на надання правничої допомоги серії АА № 0041963 від 06.06.2024 на представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Мамаєвим Д.Ю. у Шевчнківському районному суді міста Києва, Київському апеляційному суді, Верховному Суді (а.с. 138);

- договір про надання правової допомоги №12/01/23-23, укладений між Адвокатським бюро «Мамаєва Дмитра Юрійовича» та ОСОБА_1 12.01.2023 на представництво інтересів в судах (а.с. 137).

Таким чином, розмір судових витрат, пов`язаних із оплатою позивачем професійної допомоги підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач під час подання позову був звільнений від сплати судового збору.

Тому, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, ст. 5 Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3992.51 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 142, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 41 Конституції України; ст. ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. 10 Загальної декларації прав людини; ст. ст. 15, 16, 317, 319, 321 ЦК України; ст. ст. 33-37 Закону України «Про іпотеку»; ст. ст. 9, 15, 16, 18, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про захист прав споживачів - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» (07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, буд. 125, офіс 15/4, код ЄДРПОУ 31108022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: