Ухвала

від 22.01.2025 по справі 495/6346/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/1018/25

Справа № 495/6346/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження

22.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Білгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областівід 05.07.2024 року в кримінальному провадженні №12023166240000484 від 08.11.2023 року, стосовно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.249 КК України,

встановив:

оскарженим вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.249 КК України та йому призначено покарання у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду.

Відповідно дост.59-1КК Українина ОСОБА_8 покладено обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили не обирався.

Вироком суду вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції в загальному порядку, посилаючись на ухвалення вироку в порушення вимог КПК України. Зокрема, обвинувачений заперечує те, що під час дізнання він визнавав свою вину та надавав згоду на спрощений порядок розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

Разом з апеляційною скаргою обвинуваченим заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду, яке мотивоване тим, що строк пропущений з поважних причин, оскільки кримінальне провадження розглянуто судом у спрощеному провадженні без виклику учасників процесу, копія вироку у строки, визначені ч.4 ст.382 КПК України, йому не судом направлялась, однак була отримана ним 15.11.2024 року, під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали клопотання та просили його задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання; обговоривши доводи клопотання та дослідивши матеріали кримінального провадження; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до положень п.1 ч.2 ст. 395 КПК України (далі КПК), апеляційна скарга на вирок суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч.3 ст.395 КПК, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченомустаттею 382цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК, поновленню, за клопотанням заінтересованої особи, підлягає строк, пропущений із поважних причин.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 05.07.2024 року, місцевим судом відносно обвинуваченого ухвалено вирок за результатами судового розгляду в порядку ст.381 КПК.

Згідно матеріалів судової справи копія вироку місцевого суду на адресу обвинуваченого не направлялась.

Матеріали кримінального провадження містять заяву захисника адвоката ОСОБА_9 від 30.08.2024 року про ознайомлення з матеріалами справи, яка подана на підставі договору про надання правової допомоги від 30.08.2024 року, укладеного між обвинуваченим ОСОБА_8 та адвокатом.

16.09.2024 року, адвокат ОСОБА_9 на підставі вищезазначеного договору подав в інтересах обвинуваченого апеляційну скаргу.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.09.2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження адвокату, з підстав визначених ст.ст. 394, 399 КПК.

15.11.2024 року обвинувачений ОСОБА_8 подав до місцевого суду клопотання про ознайомлення з матеріалами судової справи та видачу копії вироку. Того ж дня обвинувачений отримав копію вироку та ознайомився з матеріалами кримінального провадження.

21.11.2024 року обвинувачений звернувся з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду,

Частина 1 ст. 24 КПК встановлює, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.

Відповідно до п.2 постанови Верховного Суду України по справі № 5-103 кс-15 від 01.10.2015 року, право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним. Право на суд, особливо щодо умов прийнятності скарги, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, апеляційна скарга повертається особі, яка її подала, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.395 КПК, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченомустаттею 382цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирішуючи питання стосовно обґрунтованості доводів клопотання про існування поважних причин пропуску обвинуваченим строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду, колегія суддів зазначає, що обвинувачений та адвокат ОСОБА_9 уклали договір про надання правової допомоги 30.08.2024 року, що беззаперечно підтверджує факт обізнаності обвинуваченого з оскарженим вироком, як найменш, на дату залучення захисника.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів судової справи, в період з 30.08.2024 року по 21.11.2024 року, обвинувачений вирок місцевого суду не оскаржував.

Під час розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обвинувачений підтвердив апеляційному суду, що про існування оскаржуваного вироку він в дійсності дізнався до 30.08.2024 року, після того, як було заблоковано його банківські картки, після звернення вироку до виконання, і саме з цієї причини він уклав угоду про надання правової допомоги із захисником ОСОБА_9 , який 16.09.2024 року подав першу апеляційну скаргу, у відкритті провадження за якою було відмовлено судом апеляційної інстанції.

Водночас обвинувачений не надав апеляційному суду будь-яких раціональних пояснень стосовно існування у нього поважних причин пропуску строку на оскарження вироку місцевого суду в період з 30.08.2024 року (день укладення угоди із захисником) по 21.11.2024 року (день подання скарги безпосередньо обвинуваченим).

Колегія суддів звертає увагу, що у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами).

Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною є практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Верховний Суд зауважує, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою судових справ, які розглядаються в порядку кримінального судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у відповідних правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників кримінального судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КПК певних процесуальних дій і стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

В рішенні ЄСПЛ від 29.10.2010 року у справі «Устименко проти України», Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

У цьому ж рішенні ЄСПЛ зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Конвенції.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у постанові від 16 грудня 2020 року (справа №137/785/17), під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строків на оскарження судового рішення, такі підстави.

З урахуванням наведеного, оскільки будь-яких переконливих доводів стосовно існування обставин, які свідчать про поважність причин пропуску строку на оскарження вироку суду першої інстанції у визначені законом строки, окрім загальних посилань у клопотанні на поважність пропуску строку, обвинувачений апеляційному суду не надав, тобто не скористався своїм правом доведення обґрунтованості своєї позиції щодо існування поважних причин несвоєчасного подання ним апеляційної скарги із пропуском такого строку майже в три місяці після того, як він дізнався про існування вироку суду, залучив захисника та отримання його захисником копії вироку місцевого суду його захисником - адвокатом ОСОБА_9 , який в інтересах обвинуваченого вже подавав апеляційну скаргу, клопотання обвинуваченого про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 117, 395, 399, 404, 405, 419 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Білгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областівід 05.07.2024 року в кримінальному провадженні №12023166240000484 від 08.11.2023 року.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 повернути апелянту.

Копію ухвали та апеляційну скаргу з додатками надіслати на адресу обвинуваченого ОСОБА_8 .

Ухвала набирає законної сили з моментуїї проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4