ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
22 січня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/11255/23
Головуючий у першій інстанції Лібстер А. С.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/287/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,
із секретарем Піцан В.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Чернігівська міська рада,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного міста Чернігова від 08 листопада 2024 року (місце ухвалення м. Чернігів) у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання права власності на частину земельної ділянки за набувальною давністю,
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Бем Ю.Ю. звернувся до суду з позовом до Чернігівської міської ради про визнання права власності на частину земельної ділянки за набувальною давністю. В обґрунтування посилався на те, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧН № 040995 від 09.11.1999 ОСОБА_3 була власником земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:004:0371, площею 0,129 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована у АДРЕСА_1 .
09.02.2000 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купила земельну ділянку площею 700 кв.м., надану для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована у АДРЕСА_1 .
26.03.2021 державним реєстратором, за ОСОБА_2 , було зареєстровано право спільної часткової власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:004:0371, площею 0,129 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована у АДРЕСА_1 .
Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, співвласником земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:004:0371, площею 0,129 га є ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла та у зв`язку з відсутністю спадкоємців її поховання здійснила, ОСОБА_2 .
Позивач зазначає, що зважаючи, на те, що після смерті ОСОБА_3 жодних спадкоємців заявлено не було, у спадщину ніхто не вступив, а Чернігівська міська рада на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:004:0371, площею 0,129 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована у АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 відумерлою спадщиною не визнавала.
ОСОБА_2 мешкала разом із своєю донькою позивачкою у справі - ОСОБА_1 , вели спільне господарство, після смерті ОСОБА_3 , частину земельної ділянки, яка належала покійній ОСОБА_3 , обробляла ОСОБА_1 . Користуючись частиною земельної ділянки, сплачували податок на землю, посадили садок, викопали колодязь для можливого поливу городини та садку. У 2021 році на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, у АДРЕСА_1 , було замовлено та розроблено технічну документації із землеустрою щодо встановлення та (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,129 га. Було складено Акт погодження меж земельної ділянки, що були визначені при кадастровій зйомці з суміжними землевласниками (землекористувачами), даний акт погоджено начальником управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради та головою вуличного комітету. Також складено Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
28.08.2023 ОСОБА_1 звернулась до Чернігівської міської ради з клопотанням про передачу їй у власність земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:004:0371, площею 0,129 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована у АДРЕСА_1 , проте листом від 08.09.2023, Чернігівська міська рада повідомила, що дана земельна ділянка відповідно до рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 270 від 19.10.1999 земельну ділянку площею 0,1375 га для ведення особистого підсобного господарства, у АДРЕСА_1 , було передано у приватну власність. Посилання, про те, що ОСОБА_1 починаючи з 2002 року (21 рік) відкрито використовувала земельну ділянку ділянки кадастровий номер 7410100000:01:004:0371, площею 0,129 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована у АДРЕСА_1 , залишено без уваги та є такою, що носить форму фактичної відписки.
У позові ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:004:0371, площею 0,129 га, для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 .
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.11.2024 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки за набувальною давністю - відмовлено.
В обґрунтування рішення суд прийшов до висновку, що позивачу було відомо про власника майна та звернення її матері - третьої особи ОСОБА_2 з позовом до суду про визнання права власності на 1/2 частину зазначеної земельної ділянки за набувальною давністю, наслідки прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, що не заперечувалось сторонами. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 сплачувала земельний податок і саме на її замовлення була виготовлена технічна документація не земельну спірну ділянку. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що посилання позивача про обробіток, тобто користування земельною ділянкою та сплату податку за землю, спростовується матеріалами справи. Крім того, матеріали справи також містять відомості про звернення до Чернігівської міської ради ОСОБА_4 , з приводу можливості приватизації зазначеної земельної ділянки, зазначивши при цьому обставини використання ним земельної ділянки, однак зазначена особа не залучена до участі у розгляді справи.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.11.2024 по справі № 751/11255/23 за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки за набувальною давністю, прийняти нове рішення та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:004:0371, площею 0,129 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована у АДРЕСА_1 .
За доводами апеляційної скарги оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У скарзі апелянт посилається, що після смерті ОСОБА_3 поховання якої здійснила ОСОБА_2 , жодних спадкоємців заявлено не було, у спадщину ніхто не вступив, та Чернігівська міська рада на 1/2 частину спірної земельної ділянки після смерті ОСОБА_3 відумерлою спадщину не визнавала, та, крім того, судом першої інстанції було встановлено та не спростовується відповідачем по справі, сім`я ОСОБА_1 з 2002 року після смерті ОСОБА_3 користувались всією земельною ділянкою кадастровий номер 7410100000:01:004:0371, площею 0,129 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована у АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 сплачувала податок за землю, так як була співвласником земельної ділянки. Сплату здійснювала саме вона, так як податкова відмовлялась приймати платежі від інших громадян. Заявник вказує, що суд проігнорував та не надав правової оцінки тим обставинам, що ОСОБА_2 проживала разом із донькою - ОСОБА_1 , яка є інвалідом загального захворювання, тому податкова не брала від неї платежі за землю. Разом вели спільне господарство. Фактично, після смерті ОСОБА_3 , частину земельної ділянки, яка належала покійній, обробляла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Зазначає, що Чернігівська міська рада не спростувала та не заперечила той факт, що починаючи з 2002 року сім`я ОСОБА_5 намагалась вирішити питання узаконення права користування земельною ділянкою, яка належала покійній ОСОБА_3 , а саме звернення до Чернігівської міської ради ОСОБА_4 , з приводу можливості приватизації спірної земельної ділянки, а також розгляду справи № 751/3898/21 Чернігівська міська рада могла і мала всі можливості щодо законного вирішення питання про визнання на 1/2 частину спірної земельної після смерті ОСОБА_3 відумерлої спадщини, але цього зроблено не було.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Чернігівської міської ради Сидор А.В. просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, та залишити без змін рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.11.2024. Заявник посилається на законність та обґрунтованість судового рішення та безпідставність апеляційної скарги. Зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що позивачу - ОСОБА_1 було відомо про власника майна та звернення її матері-третьої особи ОСОБА_2 з позовом до суду про визнання права власності на 1/2 частину зазначеної земельної ділянки за набувальною давністю, наслідки прийняття такого рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, що не заперечувалось сторонами. Чернігівська міська рада вважає, що також підтверджено судом першої інстанції, що саме третя особа - ОСОБА_2 сплачувала земельний податок і саме на її замовлення була виготовлена технічна документація на земельну ділянку площею 0,129 га. Таким чином посилання ОСОБА_1 про обробіток, тобто користування земельною ділянкою та сплату податку за землю, спростовується наданими самим же позивачем матеріалами та безпосередньо її зверненням до Чернігівської міської ради від 28.08.2023. Матеріали справи також містять відомості про звернення до Чернігівської міської ради ОСОБА_4 з приводу можливості приватизації земельної ділянки, однак зазначена особа не залучена до участі у справі. Сам по собі можливий факт користування ОСОБА_1 земельною ділянкою з 2002 року, тобто у віці з 14 років, враховуючи також відомості про її стан здоров`я не є підставою для виникнення у неї права на 1/2 частину земельної ділянки за набувальною давністю.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу від третьої особи до суду подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що відповідно копії державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧН №040995 від 09.11.1999 ОСОБА_3 , що мешкає АДРЕСА_1 , передана у власність земельна ділянка площею 0,1375 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території м. Чернігова (а.с. 9 т. 1).
Відповідно до копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.02.2000 ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 700,0 м2 для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться у АДРЕСА_1 (а.с. 10 т. 1).
Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 1/2 частина земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:004:0371, площею 0,129 га належить ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності (а.с. 11 т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 12 т. 1).
Згідно копії довідки вуличного комітету виконавчого комітету Новозаводської районної ради м. Чернігова № 40 від 25.02.2002, ОСОБА_2 здійснила поховання ОСОБА_3 (а.с. 13 т. 1).
Судом встановлено, що не заперечувалось сторонами у справі, що після смерті ОСОБА_3 спадщину ніхто не прийняв.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.07.2021 у задоволенні позову ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на 1/2 частини земельної ділянки відмовлено повністю (а.с. 159 т. 1, а.с. 30-31 т. 2).
Матеріали справи містять письмове клопотання ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради від 28.08.2023 про передання їй у приватну власність частину земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:004:0371для ведення особистого селянського господарства, в обгрунтування якого заявниця посилалася на те, що починаючи з 2002 року вона відкрито здійснює обробку зазначеної земельної ділянки, сплачується податок за землю (а.с. 158 т. 1).
Листом від 08.09.2023 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомило ОСОБА_1 про те, що рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 270 від 19.10.1999 земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,1375 га для ведення особистого підсобного господарства було передано у приватну власність. Чернігівська міська рада не є розпорядником зазначеної земельної ділянки (а.с. 156 т. 1, зворот).
В матеріалах справи маються платіжні документи про те, що ОСОБА_2 сплачувала земельний податок за 2003-2021 роки (а.с. 48-69 т. 1).
На замовлення третьої особи - ОСОБА_2 виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,1290 га (а.с. 71-117 т. 1).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд прийшов до висновку, що позивачу було відомо про власника майна та звернення її матері - третьої особи ОСОБА_2 з позовом до суду про визнання права власності на 1/2 частину зазначеної земельної ділянки за набувальною давністю, наслідки прийняття такого рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, що не заперечувалось сторонами. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 сплачувала земельний податок і саме на її замовлення була виготовлена технічна документація не земельну спірну ділянку. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що посилання позивача про обробіток, тобто користування земельною ділянкою та сплату податку за землю, спростовується матеріалами справи. Крім того, матеріали справи також містять відомості про звернення до Чернігівської міської ради ОСОБА_4 , з приводу можливості приватизації зазначеної земельної ділянки, зазначивши при цьому обставини використання ним земельної ділянки.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.
Згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи є: законний об"єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).
Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника, При цьому, добросовісність володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних в кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Отже, для застосування набувальної давності володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.
У позовній заяві ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог про визнання права власності на частину земельної ділянки за набувальною давністю посилається на положення, передбачені статтею 344 ЦК України, а також на ті обставини, що фактично сім`я ОСОБА_5 користується спірною земельною ділянкою, яка належала покійній ОСОБА_3 , що ОСОБА_2 (матір позивачки) сплачувала податок на землю та на її замовлення було розроблено технічну документацію та складено акт погодження меж спірної земельної ділянки, крім того не заперечує факту обізнаності судового рішення за позовом ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на 1/2 частини земельної ділянки, яким у позові відмовлено повністю.
За таких обставин, суд дав правильну правову оцінку зазначеним обставинам і обґрунтовано визнав, що на дані правовідносини не поширюються вимоги ст. 344 ЦК України.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
Проте, не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
З врахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги, про те що сім`я ОСОБА_1 з 2002 року після смерті ОСОБА_3 користувались всією земельною ділянкою кадастровий номер 7410100000:01:004:0371, площею 0,129 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована у АДРЕСА_1 , що, на думку апелянта є однією з підстав для задоволення позову, не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення оскільки, як вже було встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується колегія апеляційного суду, що позивачці до подачі даного позову було відомо про власника майна та звернення її матері - третьої особи ОСОБА_2 з позовом до суду про визнання права власності на 1/2 частину зазначеної земельної ділянки за набувальною давністю, наслідки прийняття такого рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, що не заперечувалось сторонами.
Не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду посилання в апеляційній скарзі на сплату податків на землю ОСОБА_2 , обробіток спірної земельної ділянки та ведення спільного господарства ОСОБА_2 разом із донькою - ОСОБА_1 , оскільки такі обставини в даній справі, в силу ст. 344 ЦК України, не є підставами для набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.
Встановлено, що ОСОБА_2 сплачувала земельний податок і саме на її замовлення була виготовлена технічна документація не земельну спірну ділянку. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що посилання позивача про обробіток нею, тобто користування земельною ділянкою та сплату податку за землю, спростовується матеріалами справи.
Крім того, місцевим судом було встановлено, що до Чернігівської міської ради з приводу можливості приватизації зазначеної земельної ділянки звертався ОСОБА_4 , який зазначав, що використовує земельну ділянку, проте зазначена особа не була залучена до участі у розгляді справи.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів.
Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Новозаводського районного міста Чернігова від 08 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 27.01.2025.
Головуючий Судді:
Суд | Чернігівський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.01.2025 |
Оприлюднено | 30.01.2025 |
Номер документу | 124732046 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: спори про припинення права власності на земельну ділянку |
Цивільне
Чернігівський апеляційний суд
Висоцька Н. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні