Ухвала

від 23.01.2025 по справі 737/858/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 737/858/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/213/25 Категорія - ст. 336 КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю: прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження № 42024272130000023 від 05.07.2024 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2024 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Куликівка, Куликівського району, Чернігівської області, українця, громадянина України, військовозобов`язаного, працюючого водієм в ТОВ «СІТІВУД СВ», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі 3 (три) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили не обирався.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 визначено обчислювати з моменту його затримання для направлення до установи виконання покарань.

Питання щодо речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.

Вироком місцевого суду встановлено, що під час оголошеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану, який неодноразово продовжувався та триває на даний час, ОСОБА_9 , будучи військовозобов`язаним, солдатом, з 14.06.2024 по 17.06.2024 у встановленому законом порядку, відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008, пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією (далі ВЛК), що за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно Картки обстеження № 477 від 17.06.2024 та Довідки ВЛК № 477 від 17.06.2024, ОСОБА_8 визнаний придатним до військової служби.

17.06.2024 близько 13 год. 45 хв., за адресою: АДРЕСА_3 , старшим офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 вручалася ОСОБА_8 повістка, однак ОСОБА_8 відмовився від отримання повістки, за якою мав з`явитись 18.06.2024 о 08 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 для подальшого направлення для проходження військової служби за мобілізацією, про що було складено Акт про факт відмови від оповіщення по уточненню військово-облікових даних та призову на військову службу.

В подальшому, ОСОБА_8 у вказаний час у повістці, а саме о 08 год. 00 хв. 18.06.2024 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 , не маючи на це поважних причин, та про причину своєї неявки не повідомив і в подальшому уникав спілкування та зустрічей з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_8 відмовився від отримання повістки, будучи достовірно обізнаним про введення на всій території України із 24.02.2022 воєнного стану, проведення на території України загальної мобілізації та про необхідність з`явитися по повістці о 08 год. 00 хв., 18.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 , для подальшого направлення до місця несення військової служби у Збройних силах України, не маючи передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для відстрочки від призову, та підстав, які б указували на його непридатність для несення військової служби, ОСОБА_8 , у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, у зазначену дату та час до місця виклику, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 о 08 год. 00 хв., 18.06.2024 не з`явився, не маючи на те поважних причин, про причини неявки не повідомив, тим самим ухилився та продовжує ухилятися від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Не погодившись із рішенням суду, захисник подав апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого, в якій просив вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Вказує, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими судом, під час дослідження доказів не враховані ті, які мають істотне значення для висновків суду. Зазначає, що обвинувачений вину не визнав та вказав, що в указаний в обвинувальному акті час, а саме: з 14.06.2024 по 17.06.2024 він медичний огляд не проходив, лікарями не оглядався, має низку захворювань, які не дозволяють йому проходити службу в Збройних силах України.

Зазначає, що вина обвинуваченого доводиться виключно на підставі показів працівників ТЦК, яких вважає упередженими та зацікавленими. Жодних доказів того, що ОСОБА_8 мав з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 суду не надано, оскільки свідки заявили, що в їх присутності він відмовився лише від отримання повістки. Поза увагою суду залишився табель робочого часу, яким підтверджується, що ОСОБА_8 у період з 14.06.2024 по 17.06.2024 перебував на робочому місці, тому не міг проходити ВЛК. Також вважає, що судом не було надано належної оцінки змісту медичної картки хворого, оскільки наявна в цій інформація має суттєве значення для правильного вирішення справи.

Такі процесуальні порушення перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що вважає є безумовною підставою для скасування рішення суду.

Заслухавши доповідь судді, захисника та обвинуваченого, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити з наведених підстав, думку прокурора, котра просила залишити вирок місцевого суду без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу захисника необгрунтованою, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.

Так, допитаний у місцевому суді обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, не заперечуючи обізнаності щодо введеного в Україні воєнного стану та мобілізації, пояснив, що 17.06.2024 року у першій половині дня він прийшов до військомату, де пройшов ВЛК, після чого дівчина-працівник ТЦК намагалась йому вручити повістку, від отримання якої він відмовився. Йому повідомили, що на наступний день він має з`явитися з речами. Заперечував щодо обізнаності про повістку і про те, що вона бойова, але розумів, що його направлять у військову частину. Відмову від отримання повістки пояснив тим, що оскільки в державі не оголошено війну, а лише військовий стан, тому і мобілізація має бути частковою, він не має бажання воювати. З цих же причин не з`явився і наступного дня до ТЦК.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений, підтримуючи апеляційну скаргу, заперечив перебування ним в ТЦК, проходження колмісії та намагання вручення йому повістки.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та заперечення ним обставин у суді апеляційної інстанції, його вина знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, вона відображена низкою доказів, яким суд дав належну оцінку.

Зокрема, показаннями свідка ОСОБА_10 , старшого офіцеру обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка показала, що 17.06.2024 після того, як ОСОБА_8 прийшов з військово-лікарської комісії, згідно висновку якої був визнаний придатним до служби, та підпадав під категорію громадян, які підлягають мобілізації на військову службу, було виписано бойову повістку на 18.06.2024 для його відправки до навчального центру. Вона особисто вручала повістку ОСОБА_8 , повідомивши останнього про те, що це повістка для явки до ТЦК для направлення до навчального центру, дату, час необхідної явки, від отримання якої він відмовився, нею було роз`яснено наслідки такої відмови. Наступного дня ОСОБА_8 до ТЦК не з`явився, про його відмову від отримання повістки та про неявку були складені відповідні акти.

Такі показання свідка у повній мірі узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_11 , інструктора ІНФОРМАЦІЯ_3 допитаного судом першої інстанції в частині того, що в його присутності ОСОБА_12 вручала ОСОБА_8 бойову повістку, яку той відмовився отримати. При цьому останньою було роз`яснено зміст повістки та наслідки відмови від її отримання та нез`явлення за викликом. Пізніше він дізнався, що ОСОБА_8 не з`явився до ТЦК у призначений час.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вказані свідки були допитані у судовому засіданні і попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, такі їх показання певною мірою узгоджуються із показаннями обвинуваченого, даними суду першої інстанції, в частині відмови від отримання повістки та явки до ТЦК у повідомлений час.

Доводи апеляційної скарги про упередженість свідків безпідставні, оскільки працівники територіального центру, здійснюючи повідомлення ОСОБА_8 про виклик до РТЦК, виконували свої владні управлінські функції у спосіб та у порядку, визначеному чинним законодавством, жодних підстав для упередженості останніх не вбачається.

Водночас оцінюючи їх показання суд першої інстанції врахував, що ці свідки повідомили про факт ухилення ОСОБА_8 від призову за мобілізацією та, діючи в межах процесуального закону, оцінив їх показання у сукупності з іншими доказами і дійшов обґрунтованого висновку про їх взаємозв`язок і достовірність. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що показання цих свідків не були єдиними або вирішальними у цьому провадженні.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що свідки є зацікавленими особами, не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження, якими підтверджується вина обвинуваченого, та які досліджені у судовому засіданні місцевого суду, зокрема:

- копією військового квитка серії НОМЕР_1 з копією облікової картки до нього, якими підтверджується, що ОСОБА_8 є військовозобов`язаним і перебуває на військовому обліку;

- карткою обстеження та медичного огляду, довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 № 477 від 17.06.2024, відповідно до яких ОСОБА_8 визнаний придатним до військової служби;

- карткою професійного відбору кандидата та карткою соціально-психологічного вивчення кандидата для проходження військової служби за мобілізацією у ЗСУ від 17.06.2024, ОСОБА_8 рекомендований для проходження військової служби за мобілізацією, з чим ОСОБА_8 був ознайомлений та поставив підпис;

- повісткою, виписаною 17.06.2024 на ім`я ОСОБА_8 про відправку на 08.00 год. 18.06.2024;

- актом про факт відмови від оповіщення по уточненню військово-облікових даних та призову на військову службу, складеним старшим офіцером ВОНР ОСОБА_10 17.06.2024 о 13 год. 45 хв., яким засвідчено факт відмови ОСОБА_8 у присутності свідків від отримання повістки про виклик до територіального центру, підпису про отримання повістки;

- актом про факт неявки на відправку до військової частини, складеного 18.06.2024 о 14 год. 10 хв. офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_13 , яким засвідчено неявку ОСОБА_8 на відправку до військової частини НОМЕР_2 (152 опбр) на 8 год. 00 хв. 18.06.2024;

Іншими доказами, детально описаними судом першої інстанції у вироку суду, у тому числі: повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.06.2024 про вчинення кримінального правопорушення; повідомленням Філії «Чернігівське лісове господарство» ДП «Ліси України» щодо працевлаштування ОСОБА_8 та про відсутність бронювання або відстрочки від мобілізації; даними про те, що ОСОБА_8 в період з 17.06.2024 до лікувальних закладів, розташованих у с-щі Куликівка та м. Чернігові, за медичною допомогою не звертався.

Отже, місцевий суд, дослідивши, перевіривши та проаналізувавши всі вищевказані докази в їх сукупності, як такі, що узгоджуються між собою та не викликають сумніву, правильно дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, з чим погоджується і колегія суддів.

Окрім того, як вірно встановлено місцевим судом, обвинувачений не заперечував факт перебування у РТЦК 17.06.2024, проходження ВЛК, те, що йому вручали повістку, від отримання якої він відмовився та на наступний день не з`явився, при цьому, поважних причин неявки він не навів.

Показання про протилежне у суді апеляційної інстанції, колегія суддів сприймає як захисну версію, яка суперечить встановленим у провадженні обставинам, підтвердженим доказами.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом дослідженого табеля обліку використання робочого часу за червень 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_8 у період з 14.06.2024 по 18.06.2024 знаходився на роботі у філії, є безпідставним, оскільки даний доказ судом оцінений у сукупності з іншими дослідженими доказами, та не спростовує факту його перебування в цей час у РТЦК та проходження військово-медичної комісії, що не заперечувалося і самим обвинуваченим.

Так само доводи апеляційної скарги щодо неналежного дослідження судом медичних документів також необґрунтовані, оскільки судом досліджені надані сторонами усі докази, у тому числі дані медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_8 та медичної документації, які свідчать про отриману травму та проходження лікування у часовий проміжок після відмови ОСОБА_8 від повістки та ухилення від прибуття до ТЦК для направлення до військової частини, тому колегія суддів їх не сприймає.

При цьому жодних медичних даних, які б спростували висновок ВЛК щодо придатності, стороною захисту не надано.

Безпосереднім об`єктом цього кримінального правопорушення виступають суспільні відносини, що забезпечують обороноздатність України, зокрема комплектування її збройних сил, на які відповідно до ч. 2 ст.17 Конституції України покладаються найважливіші функції: оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, виражається у бездіяльності - ухиленні будь-яким способом від призову за мобілізацією. Суб`єктивна сторона - прямий умисел; суб`єкт - особа, що підлягає мобілізації. Це є громадяни, що підлягають на час мобілізації призову на військову службу і отримали повістку або мобілізаційне розпорядження.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження та підтверджено вище вказаними доказами, ОСОБА_8 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку, після проходження медичного огляду військово-лікарською комісією визнаний придатним до військової служби, не має бронювання або відстрочки та підлягає призову за мобілізацією, що останній достеменно усвідомлював та умисно ухилився від отримання повістки і не з`явився до ТЦК для направлення до військової частини для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період.

Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 міру покарання, місцевий суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, з достатньою повнотою врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності не притягувався, працює водієм, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, відсутність обставин, які б пом`якшували або обтяжували його покарання. Також суд врахував ставлення обвинуваченого до вчиненого, зокрема усвідомлення останнім факту ухилення від призову під час мобілізації та свідоме і наполегливе ігнорування конституційного обов`язку щодо захисту держави, на підставі чого дійшов правильного висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання саме у виді позбавлення волі на певний строк, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, з чим погоджується і колегія суддів.

Порушень місцевим судом під час розгляду кримінального провадження вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які б давали підставу для зміни чи скасування вироку суду, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4