Рішення

від 20.01.2025 по справі 753/16678/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16678/24

провадження № 2/753/2292/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі

головуючої судді Шаповалової К.В.

за участі: секретаря судового засідання Давидюк В.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Басюка К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Град М» про стягнення коштів та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ТОВ "Софія Град М" про стягнення збитків та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є власницею квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Між ОСОБА_2 та ТОВ "Софія Град М" було укладено індивідуальний договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 02 травня 2023 року, згідно з яким управитель забезпечує власницю послугою з управління будинком та організовує комунальні послуги. Починаючи з травня 2024 року з вентиляційного каналу в квартирі власниці постійно капала холодна вода, внаслідок чого стіни кімнати та санвузла були мокрі, вкриті пліснявою та почали руйнуватися. З цього приводу ОСОБА_2 неодноразово зверталась до управителя з заявами про усунення залиття. 30 червня 2024 року комісією у складі керівника та представників ТОВ "Софія Град М" було складено акт про залиття, що трапилось на системі центрального холодного водопостачання. Згідно акту про залиття від 30 червня 2024 року вентиляційний канал забитий сміттям, встановити джерело потрапляння в канал води не виявляється можливим. Причину залиття комісія встановити не змогла. Висновки і рекомендації комісії були наступними: звернутися до експерта з метою встановлення причини залиття квартири. На подальші звернення власниці щодо виявлення та усунення причин залиття її квартири управитель не реагував, а тому вона звертається до суду для захисту свої прав. Згідно зі звітом про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого квартирі АДРЕСА_1 від 12 серпня 2024 року розмір матеріального збитку складає 23 579,00 грн. Наразі позивач просить суд стягнути із відповідача суму завданих збитків у розмірі 23 579,00 грн, моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн та судові витрати. Окрім того, позивач просить суд зобов`язати відповідача усунути причини залиття вентиляційного каналу у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 серпня 2024 року позовну заяву було передано для розгляду судді Шаповаловій К.В. Фактично справу було передано судді 3 вересня 2024 року.

Ухвалою суду від 10 вересня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 15 жовтня 2024 року.

Судове засідання 15 жовтня 2024 року було відкладено на 8 листопада 2024 року у зв`язку з відсутністю у представника відповідача належних доказів на підтвердження своїх повноважень.

8 листопада 2024 року у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вказав, що квартиру позивачки постійно заливає з вентиляційного каналу, починаючи з травня 2024 року. 30 червня 2024 року був складений акт про залиття, проте відповідач зазначає, що не він повинен нести відповідальність за залиття, не усуває причину залиття, тому було вирішено звернутись із позовом до суду. Відповідно до звіту про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого квартирі АДРЕСА_1 від 12 серпня 2024 року розмір матеріального збитку складає 23 579,00 грн. Просив стягнути з відповідача вказану суму, моральну шкоду та зобов`язати відповідача усунути причину залиття вентиляційного каналу.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти заявлених вимог, вказав, що дійсно позивачка неодноразово зверталась до нього з приводу залиття, вони скали акт, проте встановити з якої саме квартири, які знаходяться вище позивачки, відбувається залиття неможливо, з огляду на специфіку конструкції вентиляційного каналу у будинку. Також вказав, що відповідно до кошторису послуг, які він як управитель будинку по АДРЕСА_1 надає, відсутня послуга обслуговування вентиляційного каналу, а отже, він не має усувати причини залиття та, відповідно, відшкодовувати завдану позивачці шкоду. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 16 грудня 2024 року за клопотанням представника відповідача для можливості подання ним технічної документації будинку, де зокрема зафіксовано розташування вентиляційних каналів, що можу пояснити причину залиття квартири позивачки.

Судове засідання 16 грудня 2024 року було відкладено на 20 січня 2025 року у зв`язку з неявкою представника відповідача та неподанням ним технічної документації.

У судовому засіданні 20 січня 2025 року представником відповідача суду було надано робочу документацію опалення та вентиляції секції А.1 в будинку АДРЕСА_1 , а також роз`яснено, що на вказаній документації зазначена будівельна адреса будинку ( АДРЕСА_4 ).

Представники сторін у судовому засіданні наполягали на своїх попередніх позиціях, зазначених у судовому засіданні 8 листопада 2024 року.

Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 8 травня 2023 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія Град М» є управителем будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується індивідуальним договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 2 травня 2023 року, укладеного між позивачкою та відповідачем.

11 червня 2024 року позивачка звернулась до відповідача із заявою в якій вказала, що з 2023 року в її квартири постійно мокріє стіна біля вентиляційної витяжки, проведений нею ремонт, та обробка стін результату не дали, руйнування продовжується. 27 травня 2024 року в присутності представника відповідача частково було розібрано вентиляційний канал і виявлено ймовірну причини залиття її квартири- вентиляційний канал забити будівельним сміттям та у вентиляційний канал з квартир, що розміщені вище, постійно капає вода, проте з якої саме квартири капає вода наразі не виявлено. Враховуючи зазначене, просила відповідача прибрати сміття з вентиляційного каналу та ліквідувати протікання, встановити власника квартири, з якої відбувається затікання води в вентиляційний канал, надати акт про залиття квартири та встановити винуватця залиття.

Відповідно до акту про залиття, що трапилось в системі центрального холодного водопостачання від 30 червня 2024 року, з 27 травня 2024 року по теперішній час у кв. АДРЕСА_1 з вентиляційного каналу постійно капає холодна вода (заява власника ОСОБА_2 від 13 червня 2024 року). Вентиляційний канал забитий сміттям (з боку непрохідної частини), встановити джерело потрапляння в канал води під час обстеження не вдалось. Внаслідок чого стіни кімнати та санвузла з боку вентканалу мокрі та вкриті пліснявою. Причину залиття комісія встановити не змогла. Рекомендовано звернутись до експерта із заявою для встановлення причин залиття квартири. Вказаний акт підписано сантехніком ОСОБА_3 , електриком ОСОБА_4 , головою комісії Басюк К.В. (директор ТОВ «Софія Град М») та власницею квартири № 9 - ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Відповідальність є наслідком вини та означає законне зобов`язання фізичної або юридичної особи відшкодувати завдані збитки іншій фізичній або юридичній особі згідно із певними правовими принципами та правилами. Це зобов`язання може бути передбачене в угоді (договірне зобов`язання) або в правовій нормі (недоговірне зобов`язання).

За правилами статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Частинами першою, другою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто у контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін, вирішальним фактором є те, що подання доказів та доведення перед судом їх переконливості - є обов`язком сторін. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Крім того, як зауважує Європейський суд з прав людини, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27 жовтня 1993 р., заява № 14448/88).

Також, слід зазначити, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, а якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована - вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

При цьому, обов`язок доказування розподіляється згідно із перерахованими нормами таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач - відсутність його вини в заподіянні шкоди.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, представник відповідача вказав, що відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку, що є додатком до укладено із позивачкою договору від 2 травня 2023 року, не передбачено надання відповідачем послуги щодо обслуговування вентиляційних каналів, а тому він не має усувати його засмічення, та відшкодовувати шкоду, задану залиттям.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до положень частини другої статті 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно із статтею 11 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету міністрів України від 5 вересня 2018 року № 712 затверджено Правила надання послуг з управління багатоквартирним будинком, які визначають порядок надання послуги з управління багатоквартирним будинком, що здійснюється управителем на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного відповідно до Законів України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та "Про житлово-комунальні послуги".

Пунктом 9 вказаних Прави визначено, що послуга з управління включає : забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, згідно з відомостями про таку земельну ділянку, що містяться у Державному земельному кадастрі, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.

Пунктом 12 Правил визначнено, що для забезпечення належного утримання спільного майна будинку та прибудинкової території і проведення поточного ремонту спільного майна будинку управитель не пізніше ніж протягом 20 днів з моменту набрання чинності договором управління складає план здійснення заходів з утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточного ремонту спільного майна будинку, що включає: план-графік технічного огляду будинку; графік прибирання прибудинкової території; графіки проведення дезінсекції та дератизації; графік прибирання місць загального користування; план-графік поточного ремонту; план-графік оглядів димових та вентиляційних каналів; інші заходи (у разі необхідності та залежно від наявного обладнання будинку). До складу документації, яка ведеться управителем, крім тієї, що передана йому за актом приймання-передачі, входять: описи робіт на поточний і капітальний (у випадку організації його проведення управителем за рішенням співвласників) ремонт; акти технічних оглядів будинку; журнали аварійних заявок співвласників; протоколи вимірювань опору електромереж (за наявності); акти огляду димових та вентиляційних каналів; акти огляду/експертизи ліфтів (за наявності ліфтів); акти виконаних робіт з дезінсекції та дератизації (за наявності); документи про результати повірки засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку води на загальнобудинкові потреби, оформлені відповідно до законодавства про метрологію та метрологічну діяльність (за наявності); список співвласників будинку; інша документація, передбачена цими Правилами та законодавством.

Відповідно до пункту 43 Правил Управитель зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору управління, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 липня 2018 року № 190 затверджено Обов`язковий перелік робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. Вказаним наказом установлено, що обов`язковий перелік, затверджений пунктом 1 цього наказу, є таким, що забезпечує належний санітарно-гігієнічний, протипожежний, технічний стан будинку та прибудинкової території . Зменшення обов`язкового переліку, затвердженого пунктом 1 цього наказу, можливе лише за об`єктивних умов експлуатації будинку, що залежать від його капітальності, рівня облаштування та благоустрою (відсутності певних інженерних систем, обладнання, елементів зовнішнього опорядження).

Зокрема, до обов`язкового переліку входить: 1. Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: водопостачання; водовідведення; теплопостачання; гарячого водопостачання; зливової каналізації; електропостачання; газопостачання. 2. Технічне обслуговування ліфтів. 3. Обслуговування систем диспетчеризації. 4. Обслуговування димових та вентиляційних каналів.

Відповідно до пункту 9 індивідуального договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, який укладений між позивачем та відповідачем, послуга управління включає, зокрема обслуговування димових та вентиляційних каналів.

Отже, обслуговування вентиляційних каналів, в тому числі звільнення його від сміття та усунення протікання такого каналу (з такого каналу) належить саме до обов`язків управителя багатоквартирним будинком, тобто ТОВ «Софія Град М» (відповідача).

Відсутність у кошторису витрат утримання будинку вартості такої послуги, не свідчить про те, що така послуга не повинна надаватись управителем, враховуючи умови укладеного договору, де зазначено про надання такої послуги та норми законодавства України. У випадку відсутності відповідної можливості чи дозволу на проведення таких робіт у управителя, він має укладати договори підряду з відповідною організацією, яка має право здійснювати перевірку і прочищення димових і вентиляційних каналів, мають відповідну апарату. Такий обов`язок, зокрема передбачено пунктом 6 договору, укладеного між позивачем та відповідачем 2 травня 2023 року.

Належних, достатніх та допустимих доказів на спростування вказаного, а також доказів того, що відповідач не повинен обслуговувати вентиляційні канали, здійснювати їх перевірку, прочищення та усувати причини залиття відповідачем суду надано не було, як і не зазначено, хто саме має відповідати за таке залиття та відшкодовувати шкоду позивачу у такому випадку, а тому вимога позивача про зобов`язання відповідача усунути причину залиття вентиляційного каналу підлягає задоволенню.

Відповідно до звіту про розмір матеріального збитку, завданого квартирі АДРЕСА_1 , він становить 23579 грн.

Відповідачем вказаний у звіті розмір збитків не спростований, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути 23579 грн збитків, спричинених залиттям квартири.

Крім того, позивач просила суд стягнути з відповідача завдану їй моральну шкоду у розмірі 10000 грн, яку обґрунтувала тим, що пошкодження квартири завдало їй душевних страждань, вплинуло на її звичний ритм життя, вона була змушена звертатись за допомогою до адвоката, експертів для відновлення свого порушеного права, залиття має місце тривалий час, вона неодноразово зверталась в усному та письмовому порядку до відповідача із проханням вирішення проблеми, проте відповідач так і не вчинив дій для усуненні причин залиття.

Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно положень пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Вивчивши зібрані у справі письмові докази та встановивши обставини справи, суд доходить висновку, що позивачці дійсно завдано моральної шкоди, у зв`язку з залиттям її квартири саме у зв`язку із бездіяльністю відповідача та неналежним наданням послуг з управління, всупереч умовам укладеного між позивачкою та відповідачем договору, що в свою чергу призводить до моральних страждань, які вимагають додаткових зусиль для організації життя. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивачки, завданих неправомірними діями відповідача, а також керується принципами співмірності, розумності та справедливості, і доходить висновку про необхідність зменшення заявленого до стягнення розміру моральної шкоди до 5 000 грн.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто обов`язок доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (статті 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, п`ятої-шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, враховуючи все вище зазначена, з огляду на те, що представник відповідача не спростував належними та допустимими доказами вини у залитті квартири позивача, клопотань про проведення відповідних судових експертиз, зокрема, на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявляв, та не надав інших доказів щодо розміру спричиненої позивачеві майнової шкоди, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди і саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (968,96 грн за вимогу немайнового характеру, з урахуванням коефіцієнту 0,8 та 824, 68 грн за вимогу майнового характеру, з урахуванням коефіцієнту 0,8), а також витрати понесені на отримання звіту про розмір завданого матеріального збитку у розмірі 3800 грн.

Враховуючи наведене та керуючись, статтями 15, 16, 22, 322, 346, 386, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Град М» про стягнення коштів та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Град М» на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 23579 грн, моральної шкоди - 5000 грн, судовий збір у розмірі 1793,64 грн та витрати на отримання звіту у розмірі 3800 грн.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія Град М» усунути причину залиття вентиляційного каналу квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія Град М», ЄДРПОУ 45075212, м. Київ, пр-т Бажана, 17.

Повний текст судового рішення складено 27 січня 2025 року.

Суддя Шаповалова К.В.