Рішення

від 28.01.2025 по справі 580/11766/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року справа № 580/11766/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Черкаський ремонтно-механічний завод» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство «Черкаський ремонтно-механічний завод» (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №14574/23-00-07-09-01 від 03.10.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки на думку позивача, що наказ про проведення позапланової виїзної перевірки №2024-П від 02.09.2024 незаконним, з огляду на те, що у контролюючого органу не було правових підстав для її призначення з наступних підстав. Також вказано, що незадекларовані позивачем нежитлові приміщення є частиною цілісного майнового комплексу, відповідають ознакам будівель промисловості для використання у промисловому виробництві, тому позивач вважає, що він має пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тобто підпадає під дію підпункту є пп.266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України та не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки..

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі на підставі даного позову, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що відповідно до Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД 2010) код діяльності приватного акціонерного товариства «Черкаський ремонтно-механічний завод» (далі - ПАТ «ЧРМЗ») 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого відноситься до секції «Ь» - операції з нерухомим майном. Під час перевірки встановлено, що ПАТ «ЧРМЗ» у спірний період здійснювало діяльність з надання в нерухомого майна оренду приміщень комплексу будівель, що підтверджується даними ЄРПН. За даними звіту №1П-НПП «Звіт про виробництво та реалізацію промислової продукції» реалізація промислової продукції ПРАТ «ЧРМЗ» становила за 2018 рік лише 41,4 тис. грн (1,02 % від суми доходу), за 2019 рік лише 2,4 тис. грн (0,04 % від суми доходу), за 2020 рік реалізація відсутня. Таким чином, право на пільгу, передбачену пунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу ПРАТ «ЧРМЗ» має на площі будівель, що використовувалися в межах саме власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням. Отже, з урахуванням вищевикладеного, ПАТ «ЧРМЗ» у період з 01.01.2018 по 31.12.2020 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальних підставах по об`єктах оподаткування, що були надані в оренду, тому вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому він вважає доводи відповідача необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (далі - Державного реєстру речових прав) ПАТ «ЧРМЗ» має у власності об`єкт нерухомості, а саме: - комплекс будівель, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності, серія та номер: б/н, виданий 10.09.1999, рішення суду, серія та номер: справа №2-2124/11, виданий 26.04.2011), реєстраційний номер 679155871101, тип майна - нежитлові приміщення, площа - 9462,6 кв.м. (в тому числі: адміністративна будівля з прибудовами площею 1686 кв.м; ремонтно-механічний цех площею 6620,9 кв.м.; майстерня-гараж площею 277,5 кв.м; кузня площею 100,5 кв.м.; склад площею 50,7 кв. м; тепловузол, компресорна, побутовий корпус, станція технічного обслуговування загальною площею 486,7 кв.м.; сховище (захисна споруда цивільного захисту (цивільної оборони) площею 240,3 кв.м - не оподатковується.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 02.09.2024 №2024-п проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «ЧРМЗ», код ЄДРПОУ 01267248, дотримання вимог податкового законодавства з питань повноти нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період 2018-2020 роки. Результати перевірки оформлені актом від 16.09.2024 №11335/23-00-07-09-01/01267248.

Вищезазначеною перевіркою встановлено порушення ПАТ «ЧРМЗ» пп. 266.1.1. п. 266.1, пп. 266.2.1 п. 266.2, пп. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 414938,57 грн.

З урахуванням висновків акту перевірки та на підставі пп. 54.3.2 п.54.3 ст. 54, п. 58.1 ст.58 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №14574/23-00-07-09-01 від 03.10.2024, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» за 2018-2020 роки у загальній сумі 443124,15 грн, з яких 414938,57 грн за основним платежем та 28185,58 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України) є спеціальним законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підп.41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у тому числі після проведення процедури митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок проведення податкових перевірок врегульований нормами глави 8 ПК України.

Так, згідно з нормами підп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу, та вона здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, визначених у п. 78.1 ст.78 ПК України.

Зокрема, згідно з застосованими відповідачем підпунктами 78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України:

- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі колегії суддів Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 зазначено, що наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

Крім того, на підставі п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39 2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

Згідно частини 4 п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу, тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавств.

Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що контролюючим органом проведено фактичну перевірку ПАТ «ЧРМЗ» із дотриманням положень податкового законодавства України та з урахуванням вимог п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України.

Стосовно порушень, виявлених контролюючим органом під час проведення фактично перевірки ПАТ «ЧРМЗ», які слугували підставою для винесення оскаржуваного позивачем ППР, то слід зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, статтю 265 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, як різновид податку на майно.

Згідно з підп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2015) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу, належить до місцевих податків.

Відповідно до під.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 п. 266.2. ст. 266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

На підставі підп. 266.6.1. п. 266.2 ст. 266 ПК України що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно підп. 266.3.1. п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підп. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Пункт 266.5.1 ст. 266 ПК України передбачає, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Пунктом 30.1 статті 30 ПК України визначено поняття податкова пільга передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 статті 30 ПК України).

Отже, податковою пільгою є часткове або повне звільнення осіб від сплати певного податку за наявності передбачених та закріплених юридичних фактів.

Так, підпунктом 266.2.2. п. 266.2. ст. 266 ПК України визначений перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких підп. «є» зазначеної норми віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Законом України від 16.01.2020 №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23.05.2020, підп. «є» вказану норми викладено у такій редакції: «Не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку».

Оцінюючи доводи сторін щодо віднесення вищевказаних об`єктів ПАТ «ЧРМЗ» до переліку нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, відповідно до підп. «є» 266.2.2. п.266.2 ст. 266 ПК України, суд врахував наступне.

Відповідно до Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД 2010) код діяльності приватного акціонерного товариства «Черкаський ремонтно-механічний завод» (далі - ПАТ «ЧРМЗ») 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого відноситься до секції «Ь» - операції з нерухомим майном.

Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що ПАТ «ЧРМЗ» у спірний період здійснювало діяльність з надання в нерухомого майна оренду приміщень комплексу будівель, що підтверджується даними ЄРПН.

Крім того, за даними звіту №1П-НПП «Звіт про виробництво та реалізацію промислової продукції» реалізація промислової продукції ПРАТ «ЧРМЗ» становила за 2018 рік лише 41,4 тис. грн (1,02 % від суми доходу), за 2019 рік лише 2,4 тис. грн (0,04 % від суми доходу), за 2020 рік реалізація відсутня.

Таким чином, право на пільгу, передбачену пунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України ПАТ «ЧРМЗ» має лише на площі будівель, що використовувалися ним в межах саме власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням, тому позивач в період з 01.01.2018 по 31.12.2020 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальних підставах по об`єктах оподаткування, що були надані в оренду, зокрема, на об`єкти оподаткування площею 7536,3 кв.м. (в тому числі: ремонтно-механічний цех площею 6620,9 кв. м; майстерня-гараж площею 277,5 кв. м; кузня площею 100,5 кв. м; склад площею 50,7 кв. м; тепловузол, компресорна, побутовий корпус, станція технічного обслуговування загальною площею 486,7 кв м).

Рішенням Черкаської міської ради від 27.06.2017 №2-2219 «Про затвердження положень та ставок місцевих податків і зборів на території м. Черкаси» на 2018 рік встановлено ставку податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебуває у власності юридичних осіб в розмірі 0,5% від мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. м. бази оподаткування.

Крім того, рішенням Черкаської міської ради від 18.06.2018 №2-3431 «Про затвердження положень та ставок місцевих податків і зборів на території м. Черкаси» на 2019 рік встановлено ставку податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебуває у власності юридичних осіб в розмірі 0,5% від мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. м. бази оподаткування.

Відповідно до рішення Черкаської міської ради від 27.06.2019 №2-4690 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси» та рішення Черкаської міської ради від 27.06.2019 № 2-4692 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Черкаси» на 2020 рік встановлено ставку податку на об`єкти нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб у відсотках від мінімальної заробітної плати за 1 (один) кв. метр бази оподаткування в розмірі 0,5 %.

Так, розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 становив 3723,00 грн, станом на 01.01.2019 становив 4173,00 грн та станом на 01.01.2020 становив 4723,00 грн.

Із наданого контролюючим органом розрахунку (Додаток 5 до акту перевірки), сума заниження податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ПРАТ «ЧРМЗ» за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 складає: за 2018 рік - 102697,14 грн; за 2019 рік - 150207,71 грн; за 2020 рік - 162033,73 грн. (податкові зобов`язання зменшено на 14021,60 грн. відповідно до п. 52 5 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу «Об`єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу в період з 1 березня по 31 березня 2020 року»).

Таким чином, суд дійшов висновку, що у порушення вимог пп. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.2.1 п. 266.2, пп. 266.3.3 п, 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України ПАТ «ЧРМЗ» занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 414938,57 грн, у тому числі:

- за 1 квартал 2018 року на суму 21370,51 грн, за 2 квартал 2018 року на суму 26353,50 грн, за 3 квартал 2018 року на суму 27153,48 грн, за 4 квартал 2018 року на суму 27819,65 грн;

- за 1 квартал 2019 року на суму 37124,05 грн, за 2 квартал 2019 року на суму 35958,96 грн, за 3 квартал 2019 року на суму 38389,51 грн, за 4 квартал 2019 року на суму 38735,18 грн.;

- за 1 квартал 2020 року на суму 28950,82 грн, за 2 квартал 2020 року на суму 44098,06 грн, за 3 квартал 2020 року на суму 44492,43 грн, 4 квартал 2020 року на суму 44492,43 грн.

Підсумовуючи вищевикладені обставини суд дійшов, що оскаржуване повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від №14574/23-00-07-09-01 від 03.10.2024 є правомірним та скасуванню не підлягає.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому відсутні правові підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА