Рішення

від 28.01.2025 по справі 621/1561/24

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 621/1561/24

Провадження № 2-др/621/2/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28 січня 2025 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Вельможної І.В.,

секретаря судового засідання Лацько А.В.,

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Біленко О.О.,

відповідач 1 Публічне акціонерне товариство "Центренерго",

представник відповідача 1 Чебаненко В.Л.,

відповідач 2 Відокремлений підрозділ Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Зміївської теплової електричної станції,

представник відповідача 2 Срібна О.О.,

третя особа - Національне агентства з питань запобігання корупції,

представник третьої особи - Дубаневич О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві заяву представника позивача адвоката Біленка Олександра Олександровича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у праві № 621/1561/24, за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Центренерго", відокремленого підрозділу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Зміївської теплової електричної станції про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа Національне агентство з питань запобігання корупції -

в с т а н о в и в:

В провадженні Зміївського районного суду Харківської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Центренерго", відокремленого підрозділу ПАТ "Центренерго" в особі Зміївської ТЕС про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа Національне агентство з питань запобігання корупції.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2025 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Вирішено визнати незаконним та скасувати наказ Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» № 275/к про припинення трудового договору (контракту) від 29.04.2024, яким 29.04.2024 ОСОБА_1 звільнено з посади Заступника директора теплової електростанції з матеріально-технічного забезпечення Управління в зв`язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Зобов`язати здійснити нарахування та стягнути з відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (ЄДРПОУ 05471247) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу на посаді Заступника директора теплової електростанції з матеріально-технічного забезпечення Управління за період з 30.04.2024 до дня ухвалення рішення у справі 21.01.2025, з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Стягнути в рівних частках з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" та відокремленого підрозділу в особі Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь держави судовий збір по 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок з кожного, а всього 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, які зарахувати на р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

22.01.2025 до канцелярії суду від представника позивача адвоката Біленка О.О. надійшла заява про ухвалення у справі додаткового рішення щодо стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн. 00 к.

На обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що при поданні позову до суду ним було зазначено попередній орієнтовний розмір витрат на правову допомогу. Вказує, що у зв`язку з розглядом в суді даної справи, остаточний розмір на правничу (правову) допомогу адвоката склав 25 000 грн. 00 к., на підтвердження чого надав відповідні докази.

28.01.2025 до канцелярії суду від представника відповідача ПАТ "Центренерго" Чебаненка В.Л. надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, яке обґрунтовано тим, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником надано: ордер, договір про надання правничої допомоги від 30.04.2024 з додатками, акт приймання-передачі правових послуг від 12.11.2024. Представник відповідача вважає, що наданий обсяг документів не є достатнім для документального підтвердження та доведення фактичних витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчатьпро оплату гонорарута іншихвитрат,пов`язанихз наданнямправової допомоги,і оформленіу встановленомузаконом порядку (квитанціядо прибутковогокасового ордера,платіжне дорученняз відміткоюбанку абоінший банківськийдокумент,касові чеки,посвідчення провідрядження).Зазначені витратимають бутидокументально підтвердженіта доведені.відсутність документального підтвердженнявитрат направову допомогу,а такожрозрахунку такихвитрат єпідставою длявідмови узадоволенні вимогпро відшкодування таких витрат.

Представником позивача не було надано необхідних доказів реальності витрат, пов`язаних з фактичним наданням правничої допомоги Волошину С.В., зокрема, не було надано документу, який би свідчив про оплату з боку ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 25000 грн., а тому на теперішній час відсутні підстави щодо стягнення з відповідача на користь позивача цих витрат, оскільки фактично (реально) ОСОБА_1 ці витрати не були понесені. Таким чином, є всі законні підстави для відмови у задоволенні вимог про відшкодування цих витрат.

Вважає, що дана справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, адже основний обов`язок доказування у даному випадку покладений на відповідача, який і надавав всі необхідні докази до матеріалів справи. Разом із тим зауважує, що подані представником позивача адвокатом Біленко О.О. документи в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу не підписані особисто ОСОБА_1 , оскільки підпис та почерк позивача має зовсім інший вигляд, а тому вважає, що документи, які були подані представником позивача Біленко О.О. на підтвердження витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу не є належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами по справі у розумінні приписів Цивільного процесуального кодексу України, в зв`язку з чим не повинні враховуватися при розгляді даної заяви.

28.01.2025 представником позивача адвокатом Біленко О.О. подано заяву на спростування заперечень відповідача в якій зазначив, що ОСОБА_1 особисто підписав договір про надання правової допомоги та акт до нього своїм підписом у виді свого прізвища, що не заборонено законом та дозволяє ідентифікувати, що підписання відбулося саме позивачем. Позивач ОСОБА_1 підтверджує вказаний факт, оскільки представник діє від його імені та в його інтересах і саме він підписав договір з актом, з якими попередньо ознайомився та обізнаний про їх існування. Документи в електронних копіях Волошин С.В. отримав і до свого електронного кабінету, ознайомившись з якими підтверджує, що це підписані між ним та представником договір з актом. Доказів протилежного відповідачем не надано, припущення відповідача ґрунтуються на його нічим не підтверджених міркуваннях та явно направлені на формування позиції заперечення, навіть, за відсутності жодних обґрунтованих аргументів.

Підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення та просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення та просив її задовольнити з підстав викладених в ній, стягнувши з відповідачів на свою користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн. 00 к.

Представник відповідача ПАТ "Центренерго" Чебаненко В.Л. у судовому засіданні заперечував проти ухвалення додаткового рішення підтримавши подані раніше заперечення.

Окрім того, у зв`язку з тим, що підписи позивача які містяться в укладених з адвокатом документах не є власним підписом ОСОБА_1 , просив призначити по почеркознавчу експертизу.

Інші учасники на розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення не з`явились, повідомлялись належним чином. Заяв про відкладення судового засідання, письмових заперечень до суду не надходило.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов до наступного:

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частинами 1, 2 статті 15 Цивільного процесуального кодексу Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 246 Цивільного процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270Цивільногопроцесуальногокодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповіднодо положеньчастин3,4 статті270Цивільногопроцесуальногокодексу України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Відповідно до статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу та проведення експертиз.

Відповідно до статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України, у відповідності до частин 1, 2 якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що рішенням суду від 21 січня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Відповідно до частини 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до частини 1, 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому, непроведення стороною фактичної оплати не є підставою для відмови у стягненні сум витрат на правову допомогу, якщо така сума передбачена договором і погоджена в акті виконаних робіт.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 5статті 137 Цивільного процесуального кодексу Україниу разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно достатті 134 Цивільного процесуального кодексу Україниразом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Так, 01.05.2024 представник позивача адвокат Біленко О.О., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Центренерго", відокремленого підрозділу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Зміївської теплової електричної станції про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа Національне агентство з питань запобігання корупції.

В позовній заяві поданій представником позивача адвокатом Біленко О.О., зокрема зазначено про попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач понесе становить 7500 грн 00 к. (том 1 а. с. 8).

Відповідно до частини 2 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, заявами по суті справи є: позовна заяв; відзив на позовну заяву; відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Таким чином, враховуючи, заявлення у позовній заяві попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які сторона очікує понести в зв`язку з розглядом справи в сумі надання до суду доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, враховуючи, що такі докази було подано протягом 5 днів після ухвалення судового рішення, суд вважає, що питання про розподіл судових витрат підлягає вирішенню.

Представником позивача адвокатом Біленко О.О. на підтвердження понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування разом з позовною заявою та заявою про ухвалення додаткового рішення по справі надала: копію Договору про надання правової допомоги від 30.04.2024, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Біленко О.О.; копію ордеру надання правничої (правової) допомоги від 25.12.2023 (Серія АХ № 1067225); копію Акту приймання-передачі правових послуг до Договору про надання правової допомоги від 30.04.2024, відповідно до якого загальна вартість робіт (послуг) становить 25000 грн. (том 3 а. с. 8 - 12).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пункті 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат.

Разом з тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Аналогічна правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 11.11.2020 у справі 673/1123/15-ц, постанові від 02.09.2020 у справі 329/766/18 та постанові від 16.06.2021 у справі № 640/4126/21.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 відступивши від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

У своїй постанові від 18.12.2018 у справі №910/4881/18 Верховний Суд виснував правову позицію, що суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу лише на підставі відповідного клопотання сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 920/653/19.

Відповідачем ПАТ "Центренерго" надано заперечення проти ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, суд звертає увагу сторони відповідача, що згідно положень частини 9 статті 139 Цивільного процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Питання про зменшення розміру витрат на професійну (правничу) допомогу відповідачем не заявлялось.

Проаналізувавши наведені у заяві про ухвалення додаткового рішення мотиви представника позивача, та додані до неї докази, враховуючи дійсність понесених ОСОБА_1 судових витрат, їх необхідність, розумність їх розміру та складність справи, суд вважає, що відображена у поданих та досліджених судом доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг), відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому наявні підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі в сумі розмірі 25 000грн 00к.

Твердження представника відповідача ПАТ "Центренерго" Чебаненка В.Л. щодо недоведеності розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу суд вважає не доведеним, а посилання в запереченнях на розбіжність підписів ОСОБА_1 у підписаних ним документах з адвокатом суд сприймає критично, оскільки самим позивачем визнається факт їх підписання укладання.

Враховуючи, що в даному випадку судом вирішується питання щодо судових витрат, клопотання представника відповідача про призначення по справі експертизи підпису позивача у документах, яке заявлено на стадії ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 142, 246, 258, 259, 264, 265, 268, 270, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Заяву задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Центренерго", відокремленого підрозділу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Зміївської теплової електричної станції про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа Національне агентство з питань запобігання корупції.

Стягнути в рівних частках з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" та відокремленого підрозділу в особі Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь ОСОБА_1 витрати занадання професійноїправничої допомогиу розмірі по12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот)грн.00к, а всього 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 к.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення складено 28.01.2025.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,

Відповідач - 1 Публічне акціонерне товариство "Центренерго", код ЄДРПОУ 22927045, адреса: 08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, 49,

Відповідач 2 - відокремлений підрозділ Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Зміївської теплової електричної станції, код ЄДРПОУ 05471247, адреса: 63460, с-ще Слобожанське Чугуївського району Харківської області, вул. Балаклійське шосе, 2,

Третя особа - Національне агентство з питань запобігання корупції, код ЄДРПОУ 01103, адреса: 01103, м. Київ, бульвар Миколи Міхновського, 28.

Головуючий: