Ухвала

від 28.01.2025 по справі 339/9/25

БОЛЕХІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №339/9/25

4

2-о/339/20/25

У Х В А Л А

28.01.25 м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді - Головенко О. С.

присяжних: Андріїв І.В., Черневого Ю.І.

з участюсекретаря судового засідання Латик В.Є.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судусправу зазаявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: виконавчий комітет Болехівської міської ради, як орган опіки і піклування Калуського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання недієздатним та призначення опікуна,-

встановив:

Представник заявниці адвокат І.Кошман звернувся із заявою, в якій просить визнати матір заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною та призначити її опікуном ОСОБА_1 .

Сторони в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи.

Представник органу опіки і піклування виконавчого комітету Болехівської міської ради подав заяву про розгляд справи без його участі та просить прийняти рішення по наявних матеріалах.

Представники заявника ОСОБА_3 та заінтересованої особи ОСОБА_2 адвокат Куфлюк Н.А. подали заяви про розгляд справи без їх участі, без участі заявника та заінтересованої особи ОСОБА_2 і просять задоволити клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи задоволити.

Їх неявка згідно вимог ст. 211 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно зі статтею 105 ЦПК України, призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити, зокрема психічний стан особи.

Порядок проведення судово-психіатричної експертизи затверджено Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 травня 2018 року N 865, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2018 року за N 719/32171.

Предметом судово-психіатричної експертизи є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені особою або органом, яка (який) залучила (в) експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Об`єктами експертизи є: матеріали цивільної справи, медична документація, аудіовізуальні матеріали та інша інформація про психічний стан особи, відповідно якої проводиться експертиза.

Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.

Висновок про недієздатність фізичної особи необхідно робити, перш за все, на підставі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи, в сукупності за умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого в особи виникає абсолютна неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року № 6-9цс12, від 28 вересня 2016 року № 6-1531цс16, та постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 462/3286/16-ц (провадження № 61-5896св18).

При проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерту необхідно дослідити стан психічного здоров`я особи протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особи, зробити висновок щодо наявності в особи саме стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання, встановити чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Частиною 3 ст. 297 ЦПК України визначено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до ст. 298 ЦПК України, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Під достатніми даними слід розуміти будь-яку інформацію, яка дозволяє припустити наявність у фізичної особи певних психічних розладів. Джерелом інформації може бути медична документація, медичні карти амбулаторного чи стаціонарного хворого із психіатричних закладів або виписки з них; довідки з психоневрологічних закладів про те, що особа перебувала чи перебуває на обліку через психічне захворювання; довідки з медичних закладів про наявність захворювань які не є психічними, але які впливають на психічну діяльність особи; покази свідків, що мають підстави давати свідчення про психічний стан особи тощо.

Предметом доказування в даній категорії справ є: наявність хронічного, стійкого психічного розладу; факти, що підтверджують, що фізична особа не може розуміти значення своїх дій та керувати ними; причинний зв`язок між психічним розладом і тим, що фізична особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій керувати ними; інші обставини; висновок судово-психіатричної експертизи; довідки з медичної установи; довідки про постановку на облік у психіатричній установі; виписка з історії хвороби.

Усі доводи і докази щодо предмету доказування мають бути чітко і детально викладені заявником у поданій заяві.

Натомість, у порушення зазначених вимог процесуального закону, представник заявника в обґрунтування вимог не зазначив та не надав суду докази, що свідчать про наявність у ОСОБА_2 психічних захворювань, які діагностовано лікарями та існують станом на дату звернення до суду, а саме: виписки із історії хвороби психіатричних закладів (амбулаторної картки хворого), довідки про знаходження, перебування на обліку особи у психіатричних лікувальних закладах, звернення до лікаря психіатра, тощо.

В даному випадку подані заява та матеріали справи взагалі не містять достатніх даних про психічний розлад здоров`я ОСОБА_2 , відомостей про те чи мали місце випадки вчинення нею дій, які становили небезпеку для неї чи оточуючих, відомостей про те, що вона неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби, завдає шкоди своєму здоров`ю.

Зокрема,із наявнихв матеріалахсправи медичнихдокументів щодостану здоров`я ОСОБА_2 вбачається, що вона хворіє: дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба 2 ст., остеохондроз, остеортроз, синдром запаморочення та згідно висновку №13, виданого 24 січня 2024 року рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

При цьому, відсутні дані про те, що ОСОБА_2 страждає на психічну хворобу, перебуває на обліку лікаря психіатра, оглядалась лікарем -психіатрном, проходила лікування у психіатричному закладі.

Отже, протягом життя будьякої психотичної симптоматики ОСОБА_2 не виявляла та за лікуванням не зверталася.

Стаття 3 Закону України "Про психіатричну допомогу" визначає презумпцію психічного здоров`я.

Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

З огляду на те, що призначення судово-психіатричної експертизи без наявності для того законних підстав становить грубе втручання в права особи, щодо якої вирішується таке питання, а по справі не встановлено достатніх даних про її психічний розлад здоров`я, що є необхідним для призначення експертизи, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання.

Керуючись статтями 103, 105, 261, 298-300 ЦПК України, суд, -

постановив:

Відмовити в задоволенні клопотання представника заявникаадвоката Кошман І.В. про призначення судово-психіатричної експертизи щодо ОСОБА_2 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Головенко О.С.

Присяжні Андріїв І.В.

Черневий Ю.І.