Постанова

від 28.01.2025 по справі 160/30739/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/30739/24(суддя Турова О.М., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі №160/30739/24 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, Держави Україна в особі Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Держави Україна в особі Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 18 листопада 2024 року звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, Держави Україна в особі Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Держави Україна в особі Державної судової адміністрації України згідно з яким просить::

- визнати протиправною бездіяльність Бабушкiнського районного суду м. Дніпропетровська щодо не розгляду у встановлений законом строк заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі 932/1967/22;

- визнати протиправною бездіяльність Бабушкiнського районного суду м. Дніпропетровська щодо не розгляду у встановлений законом строк скарги ОСОБА_1 на постанову заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Григорян Нарінои Альбертівни, про закінчення виконавчого провадження ВП № 75038693;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протиправно всупереч Закону не розглянув два документа ОСОБА_1 у строки визначені Законом. При цьому, позивач зазначає про те, що відповідачем у справах про недбальство або порушення закону судами які Верховний суд у своїй Постанові назвав «помилками» є Держава.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави України в особі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, Держави України в особі Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Держави України в особі Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення моральної шкоди.

Ухвала суду мотивована тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц сформулювала правовий висновок, згідно з яким позовні вимоги про визнання незаконними дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), пов`язаних з розглядом судової справи не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала є відмовою у доступі до правосуддя. Позивач зазначає про те, що немає процесуального Закону який передбачає оскарження до апеляційної інстанції порушення строків розгляду справи судом першої інстанції, та такий Закон не зазначено і в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 31.05.2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Бабушкiнського районного суду м. Дніпропетровська з заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення (згідно зі ст.435 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), якій присвоєно Єдиний унікальний номер судової справи: 932/1967/22, номер провадження: 6/932/251/24, однак зазначена заява не розглянута у встановлений законом десятиденний строк.

23.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкiнського районного суду м. Дніпропетровська із скаргою на постанову заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Нарінои Альбертівни про закінчення виконавчого провадження ВП №75038693 в порядку приписів ст.383 ЦПК України, однак зазначена скарга станом на 18.11.2024 року також залишається не розглянутою.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при постановлені оскарженої ухвали виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Пунктом 4.2 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23.05.2001 (справа за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п`ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України та за конституційними зверненнями громадян щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України (справа щодо конституційності статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України) визначено, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Окрім того, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 "Про незалежність судової влади").

Отже, зі змісту вищенаведеного вбачається, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання здійснити таку перевірку шляхом подання позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.

У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.

Водночас дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються виключно в порядку, визначеному процесуальними законами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц сформулювала правовий висновок, згідно з яким позовні вимоги про визнання незаконними дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), пов`язаних з розглядом судової справи не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що зазначення позивачем про те, що він з цим позовом звертається до Держави Україна, в особі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області та Державної судової адміністрації України, як Держави органами якої допущено «помилками», не змінює правову природу цього спору, а саме не розгляд поданих ОСОБА_1 заяв у встановлений Законом строк.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на суд, окремим аспектом якого є право на доступ до правосуддя, не є абсолютним (у рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

За загальним правилом заяви та клопотання подані в межах конкретної справи передаються тому судді, який розглядає справу. Пунктом другим частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у зв`язку з безпідставним затягуванням або невжиттям суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

ОСОБА_1 у разі незгоди з процесуальними діями судді, якому передано на розгляд заяву, скаргу ОСОБА_1 , а саме із строками розгляду суддею таких заяви та скарги не позбавлений права, у визначеному Законом порядку звернутися до Вищої ради правосуддя з відповідною скаргою.

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Тобто, у разі не згоди з судом рішення ОСОБА_1 , як учасник справи має право на звернення до суду відповідної інстанції із скаргою.

Враховуючи те, що чинним законодавством передбачено право особи на звернення зі скаргою у разі не погодження з процесуальними діями судді, а в разі не погодження з судовим рішення на звернення із скаргою до суду відповідної інстанції, суд апеляційної інстанції вважає твердження скаржника про те, що немає процесуального Закону який передбачає оскарження до апеляційної інстанції порушення строків розгляду справи судом першої інстанції такими, що ґрунтуються на довільному трактуванні норм права.

Не бажання позивача діяти в межах визначених нормативно-правових актів для вирішення питання шодо не розгляду його заяв у визначений Законом строк не свідчить про порушення права на доступ до правосуддя.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі №160/30739/24 без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 28 січня 2025 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов

суддяС.В. Сафронова