Постанова

від 20.01.2025 по справі 1309/9120/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1309/9120/12 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.

Провадження № 22-ц/811/2223/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Провадження № 22-ц/811/2106/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді Мікуш Ю.Р.

Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

Секретар Салата Я.І.

З участю: представника ЗМРУ МЮ Павлішевської В.В., Семен І.Р., представника Шевченківського ВДВС Мельника Ю.Р., представника органу опіки та піклування Личаківської РА Андрес Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 21 червня 2024 року та окрему ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 21 червня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність посадових осіб Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), державних виконавців Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), заінтересована особа-боржник ОСОБА_2

в с т а н о в и в:

27.05.2024 року скаржник ОСОБА_1 звернувся в Залізничний районний суд м.Львова із скаргою у якій просить із врахуванням змін і уточнень:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС у м.Львові ЗМРУМЮ Мельника Ю.Р. щодо примусового виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12 про участь батька у вихованні та спілкуванні з дитиною;

-зобов`язати Шевченківський ВДВС у м.Львові ЗМРУМЮ вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12;

-визнати неправомірною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невжиття заходів з розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12;

-зобов`язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2013 року у справі №1309/9120/12.

В обґрунтування вимог скарги зазначає, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2013 року ухвалено: позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховання-задовольнити; зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною-донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши його участь у вихованні дитини на підставі графіку згідно витягу з протоколу №17 засідання комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 13.09.2012 року, а саме: щотижнево з 18.00 год. п`ятниці 21.00 год. суботи за місцем проживання батька ( АДРЕСА_1 ); щотижнево з 18.00 год. до 21.00 год. середи спільна прогулянка.

Вказане судове рішення знаходилося на виконанні у різних виконавчих службах м.Львова. У рішенні від 07 жовтня 2021 року у справі «Вихованок проти України» (заява № 12962/19) Європейський суд з прав людини зазначив, що під час здійснення виконавчого провадження вжиті державними виконавцями заходи по суті зводилися лише до повідомлення про неуспішні спроби провести побачення та відмову дитини бачитися із заявником.

У постанові Верховного Суду від 08 березня 2023, справа № 1309/9120/12 касаційний суд прописав: зобов`язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком.

Рекомендації Верховного Суду не виконані.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 21 червня 2024 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Шевченківського ВДВС у м.Львові ЗМРУМЮ щодо примусового виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12 про участь батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Визнано неправомірною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невжиття ніяких заходів з розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2013 року у справі №1309/9120/12.

Зобов`язано Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції негайно вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12.

В решті скарги відмовлено.

21.06.2024 року Залізничним районним судом м.Львова постановлено Окрему ухвалу з приводу невиконання більше року Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції постанови Верховного Суду від 08 березня 2023 року.

В Окремій ухвалі суд постановив звернути увагу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на необхідність обов`язкового виконання постанови Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 1309/9120/12 в частині вжиття заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком.

Ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 21.06.2024 року та Окрему ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 21.06.2024 року оскаржив начальник Шевченківського ВДВС ЗМРУ МЮУ Р.Савойник.

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та незаконною. Судом не в повному обсязі досліджено докази, порушено норми матеріального та процесуального права.

03.11.2022 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та з цього часу вчинено передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії на виконання рішення суду, яке добровільно боржником не виконувалося.

До боржниці ОСОБА_2 , яка перешкоджала виконанню рішення суду неодноразово виносилась постанова про накладення штрафу, постанови про подвійне накладення штрафу, призначалися дні зустрічей боржника і стягувача, викликався орган опіки і піклування, виносилась постанова про залучення психолога, боржник був обмежений у керуванні транспортними засобами. Вважає, що ВДВС вжила всіх заходів, передбачених Законом «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження № 70201785.

Просить скасувати оскаржувану ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 21.06.2024 та відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1

Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції у м.Львові (ЗМРУМЮ) в особі Луценко А.С. в апеляційній скарзі на Ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 21.06.2024 року зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваних ухвал неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Основні завдання МРУМЮ визначені Положенням про МРУМЮ України затвердженого наказом МЮ України 23.06.2011 року № 1707/5 із наступними змінами та доповненнями. Одним із завдань такого є реалізація державної правової політики, державної політики з питань банкрутства, у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи та фізичних осіб-підприємців, державної реєстрації статутів територіальних громад сіл, селищ, міст, забезпечення реалізації державної політики у сферах організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Повноваження начальника МРУМЮ визначені у п.10 Положення та до перерахованих повноважень не входить контроль за виконанням судових рішень підрозділами державної виконавчої служби ЗМРУМЮ, що свідчило б про перевищення службових повноважень.

Щодо Окремої ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 21.06.2024 року, така винесена з порушенням норм процесуального законодавства, оскільки скарга сторони виконавчого провадження розглядається лише в межах рішення, дій або бездіяльності, саме державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.

Начальник ЗМУМЮ не є стороною виконавчого провадження та не є контролюючим суб`єктом за діяльністю державних виконавців.

Посилається на постанову Верховного Суду від 26 вересня 2023 року у справі № 680/764/19 у якій зазначено, що заявник не обґрунтував належним чином як саме вказані дії працівників ДВС порушили його права та в чому полягає порушення Закону № 1404-УІІІ та Інструкції. Водночас було встановлено, що за невиконання без поважних причин рішення суду щодо заявника вжито низку заходів: накладення штрафів, надіслання органу досудового розслідування подання про притягнення його до кримінальної відповідальності.

Просить задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

08.10.2024 року скаржник ОСОБА_1 надав суду відзив на апеляційну скаргу ЗМРУ МЮ. У відзиві зазначає, що не погоджується з доводами апеляційних скарг. Вважає ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 21 червня 2024 року та Окрему ухвалу цього ж суду від 21 червня 2021 року законними, обґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг.

Ухвалою Львівського апеляційного суду м.Львова від 01 серпня 2024 року апеляційну скаргу Шевченківського ВДВС м.Львова ЗМРУМЮ м.Львів на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 21 червня 2024 року залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Шевченківського ВДВС у м.Львові ЗМРУМЮ м.Львів на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 21 червня 2024 року визнано вважати неподаною та повернути.

Відповідно до ч.1ст.367 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Скаржник ОСОБА_1 після оголошеної 25 листопада 2024 року перерви, в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про відвід головуючій у справі судді Мікуш Ю.Р. та судді Приколоті Т.І. з підстав, визначених п.п.3,4,5 ст.36 ЦПК України та просив розгляд справи проводити без його участі.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 січня 2025 року у задоволенні заяви про відвід суддям Мікуш .Р. та Приколоті Т.І. відмовлено.

Відповідно до ч.2ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ЗМРУ МЮ м.Львів підлягає до задоволення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2013 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховання.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною-донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши його участь у вихованні дитини на підставі графіку згідно витягу з протоколу №17 засідання комісії з питань захисту прав дитини Личаківської РА ЛМР від 13.09.2012 року, а саме: щотижнево з 18.00 год. п`ятниці 21 год. суботи за місцем проживання батька ( АДРЕСА_1 ); щотижнево з 18.00 год. до 21.00 год. середи спільна прогулянка з батьком; 15 днів у зимовий та 15 днів у літній періоди спільного відпочинку з батьком.

На виконання зазначеного рішення 02.02.2021 року старшим державним виконавцем Личаківського ВДВС у м.Львові винесено постанову ВП № 64347922 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1309/9120/12 відповідно до рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20.02.2013 року.

Постановою від 10.02.2021року №3 про передачу виконавчого провадження в.о. заступника начальника ЗМРУ МЮ м.Львів та постановою від 16.02.2021 року ВП № 64347922 державного виконавця Личаківського ВДВС у м.Львові передано на виконання до Сихівського ВДВС у м.Львові.

З 03.11.2022 року виконавче ппровадження № 1309/9120/12 перебуває на виконанні у Шевченківському ВДВС м.Львова ЗМРУ МЮ м.Львів (а.с.59-60).

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2013 на час розгляду скарги ОСОБА_1 у суді не виконано.

Статтею 129-І Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із ст.64-І Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною у порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному ч.1ст.75 цього Закону. У постанові зазначається вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником, виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

Відповідно до ч.1 п.1.; ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, упереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що державні виконавці Шевченківського ВДВС у м.Львові ЗМРУ МЮ не надали суду доказів, що ними були вчинені всі, передбачені Законом України »Про виконавче провадження» заходи щодо примусового виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2013 року, зокрема, в частині четвертої ст.64-І Закону України «Про виконавче провадження» внаслідок чого допустив неправомірну бездіяльність щодо примусового виконання вказаного судового рішення.

Крім цього, суд першої інстанції прописав, що представник ЗМРУ МЮ не надала суду доказів того, що на виконання постанови Верховного Суду від 08.03.2023 року вказаним суб`єктом оскарження були вжиті хоча б будь-які заходи щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2013 року у справі №1309/9120/12.

З висновками суду першої інстанції, апеляційний суд не погоджується.

Ухвалюючи рішення у зазначеній справі, судом не витребувано та не перевірено, які саме дії у ВП № 1309/9120/12 були проведені державним виконавцем Шевченківського ВДВС Мельником Ю.Р., ОСОБА_5 , оскільки саме їхні дії оскаржує скаржник ОСОБА_1 .

Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем вчинялися дії для виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20.02.2013 року в межах Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема, 01.12.2022 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ Мельником Ю.Р. при примусовому виконанні виконавчого листа № 1309/9120/12 від 06.04.2016 року винесено постанову про залучення представників Органу опіки та піклування для участі у проведенні виконавчих дій щодо побачень батька з дочкою.

Зазначена постанова скерована стягувачу ОСОБА_1 , боржнику ОСОБА_2 та Органу опіки та піклування Личаківської РА ЛМР.

16.02.2023 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ Мельником Ю.Р. при примусовому виконанні виконавчого листа № 1309/9120/12 від 06.04.2016 року повторно винесено постанову про залучення представників Органу опіки та піклування для участі у проведенні виконавчих дій.

Зазначена постанова скерована стягувану Вихованку Р.С., боржнику ОСОБА_2 , Органу опіки та піклування Личаківської РА ЛМР.

З листа-відповіді Личаківської РА ЛМР від 27.02.2023 року вбачається, що залучення працівників до роботи у вихідні дні проводиться письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, а отже в даному випадку залучення представників органу опіки та піклування суперечитиме нормам трудового законодавства України.

Із листа-відповіді Личаківської РА ЛМР від 16.05.2023 року на повторну вимогу державного виконавця Шевченківського ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ Мельника Ю.Р. від 05.05.2023 року № 1.4-13462-33, зазначається відмова у забезпеченні виконавчих дій, оскільки у резолютивній частині рішення суду не передбачено, що при зустрічах з дитиною необхідна участь представника Личаківської РА ЛМР, як органу опіки та піклування, крім цього, залучення працівників до роботи у вихідні дні проводиться письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, а отже, в даному випадку, залучення представників органу опіки та піклування суперечитиме нормам трудового законодавства України.

30.05.2023 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ Мельником Ю.Р. при примусовому виконанні виконавчого листа № 1309/9120/12 від 06.04.2016 року винесено постанову про залучення представників Органу опіки та піклування для участі у проведенні виконавчих дій та залучення до участі лікаря-психолога.

Постанова скерована стягувачу Вихованку Р.С., боржнику ОСОБА_2 , Органу опіки та піклування Личаківської РА ЛМР, КНП ЛОР «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАДИТ».

07.06.2023 року КНП «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «Охмадит» на вимогу державного виконавця в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №1309/9120/12 надала відповідь за № 505 про те, що заклад охорони здоров`я здійснює лікувально-діагностичну діяльність згідно з пакетами медичних гарантій на підставі договорів, укладених із НСЗ України, які не передбачають можливості участі працівників у примусовому виконанні вищезазначеного рішення суду.

13.06.2023 року Личаківська РА ЛМР як орган опіки та піклування повідомила повторно, що у резолютивній частині рішення суду не зазначено участі органу опіки та піклування при зустрічах батька з дитиною, а також те, що залучення працівників до роботи у вихідні дні проводиться письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, відтак в даному випадку залучення представників органу опіки та піклування суперечитиме нормам трудового законодавства України.

09.02.2024 року державним виконавцем винесено постанову про відкладення виконавчих дій за заявою стягувача ОСОБА_1 та скеровано сторонам для відома.

З матеріалів виконавчого провадження також встановлено, що 21.11.2022 року за невиконання рішення суду без поважних причин на боржника ОСОБА_2 накладено штраф на користь держави в розмірі 1700 грн., а постановою 28.11.2022 року за невиконання рішення суду без поважних причин на боржника ОСОБА_2 накладено штраф в розмірі 340-00 грн. на користь держави.

13.12.2022 року державним виконавцем скеровано подання (повідомлення) про внесення даних до ЄРДР стосовно боржника ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.382 КК України та 30.05.2023 року винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

Також боржника ОСОБА_2 було обмежено у праві виїзду за межі України, однак судом зазначена постанова державного виконавця за скаргою ОСОБА_2 скасована.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що державний виконавець Мельник Ю.Р., проводячи примусове виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20.02.2013 року вживав всіх передбачених Законом «Про виконавче провадження» дій, які не знайшли свого ефективного результату для наведення контакту дитини з батьком.

В суді апеляційної інстанції 25.11.2024 року скаржник ОСОБА_1 не відповів на питання судді в чому саме полягає неправомірна бездіяльність державного виконавця по невиконанню рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20.02.2013 року, які дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» мав ще вчинити державний виконавець, однак такі не вчинив.

Судом першої інстанції визнано неправомірною бездіяльність ЗМРУ МЮ щодо примусового виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2013 року у справі №1309/9120/12 про участь батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, а також щодо невжиття ніяких заходів з розробки комплексної стратегії примусового виконання зазначеного вище рішення суду щодо участі батька у вихованні дитини.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Основні завдання міжрегіонального управління визначені Положенням про міжрегіональне управління МЮ України, затверджене наказом МЮ України 23 червня 2011 року № 1707/5 (в редакції наказу МЮ України від 20 вересня 2022 року № 3959/5) та зареєстрованим в МЮ України 23 червня 2011 року за № 759/19497 (далі по тексту Положення). Відповідно до зазначеного Положення до повноважень начальника ЗМРУ МЮ не входить контроль за виконанням судових рішень підрозділами державної виконавчої служби ЗМРУ МЮ. Згідно пояснень представників ЗМРУ МЮ Семен І.Р. та Павлішевської В.В. начальник не вправі втручатися в роботу державного виконавця, здійснення контролю чи втручання у роботу державного виконавця слугувало б перевищенням повноважень за що настає відповідальність.

Відповідно до ч.1ст.5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежним, керується принципом верховенства права та діє виключно відповідно до закону.

Згідно ч.1ст.12 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» контроль за діяльністю державних виконавців та інших працівників органів державної виконавчої служби здійснюють органи примусового виконання рішень, визначених у статті 6 цього Закону, в порядку, встановленому МЮ України.

Відповідно до ст.6 зазначеного вище Закону систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені МЮ України в установленому законодавством порядку.

Відтак, державні виконавці, в тому числі, Шевченківського ВДВС у м.Львові ЗМРУ МЮ України під час здійснення професійної діяльності є незалежними, контроль за діяльністю державних виконавців здійснюється органами примусового виконання рішень, у відповідності до ст..5,12 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Отже, до повноважень начальника ЗМРУ МЮ не належить здійснення контролю за діяльністю державних виконавців, в тому числі, щодо примусового виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20.02.2013 року у справі № 1309/9120/12.

Скаржник ОСОБА_1 , звертаючись в суд із скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, зокрема, конкретних виконавців Мельника Ю.Р. та інших, посилається на рішення ЄСПЛ від 07 жовтня 2021 року у справі «Вихованок проти України» та рішення Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 1309/9120/12 (провадження № 61-4339св22), яким зобов`язано Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком (а.с.51-58).

Верховний Суд у мотивувальній частині вищезазначеної постанови зазначив, що «суди при розгляді скарги встановили, а учасники виконавчого провадження не заперечували, що для проведення виконавчих дій з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, органи державної влади ( в тому числі і Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції) не ініціювали механізми заохочення співпраці батьків, а також не вживали заходів щодо розробки комплексної стратегії виконання судового рішення, у тому числі, з метою цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявила ознаки відчуження одного з батьків».

Відповідно до практики ЄСПЛ перевага завжди надається добровільному виконанню рішень про контакт одного з батьків із дитиною. Позитивне зобов`язання держави у цій сфері полягає у вжитті достатніх заходів для виконання рішення про побачення з дитиною, а також у сприянні добровільному виконанню рішення (наприклад, шляхом розробки комплексної стратегії виконання судових рішень, у тому числі цільової підтримки дитини) та шляхом застосування пропорційних примусових заходів у необхідних випадках.

З метою з`ясування обставин невиконання судового рішення, суд апеляційної інстанції повідомляв боржницю ОСОБА_2 прибути в судове засідання разом з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомив Орган опіки та піклування Личаківської РА ЛМР про необхідність вжити заходів для забезпечення явки боржниці ОСОБА_2 разом із дочкою ОСОБА_6 , 2008 р.н. в судове засідання на 20 січня 2025 року на 11-00 год.. Ухвалою судового засідання від 25.11.2024 року колегія суддів викликала в судове засідання на 20 січня 2025 року на 11-00 год представника Органу опіки та піклування Личаківської РА ЛМР, яка прибула в судове засідання. Однак боржниця ОСОБА_2 разом з дитиною в судове засідання не з`явились, судова повістка повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно пояснень представника Органу опіки та піклування Личаківської РА Андрес Л.П. на неодноразові виклики ОСОБА_2 , така не відповідала, на зв`язок не виходила, про стан виконання рішення суду про контакт батька з дитиною Органу опіки та піклування нічого не відомо.

Колегія суддів зазначає, що в судове засідання на 20 січня 2025 року на 11.00 год. також не прибув скаржник ОСОБА_1 та направив заяву про розгляд справи у його відсутності замість того, щоб ініціювати свої заходи виконання рішення та вироблення комплексної стратегії. У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що які б заходи не вживали органи виконавчої служби, ЗМРУ МЮ, психологи, суди, однак без присутності батьків, без ініціативи самого стягувача ОСОБА_1 та його дій «на зустріч дитині» жоден орган не наведе контакту між дитиною та одним із батьків. Крім цього, дочці скаржника ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилося повних 16 років, тому вона як сформована особистість, також має свою думку з приводу контакту з батьком, саме вона зверталася в суд з позовом про позбавлення останнього батьківських прав по відношенню до неї та з цього приводу був висновок Органу опіки та піклування Личаківської РА від 10.02.2023 року (а.с.11-13). Будь-яких заходів примусу щодо дитини йти на зустріч з батьком Законами України не передбачено, думка дитини у зазначеному віці також має значення.

Згідно пояснень представника ЗМРУ МЮ Семен І.Р. та ОСОБА_7 на виконання постанови Верховного Суду від 08.03.2023 № 1309/9120/12 ЗМРУ МЮ викликало скаржника ОСОБА_1 для участі у розробці комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/20, однак останній не вважав за потрібне брати участь через відсутність у даному заході журналістів.

Зазначена комплексна стратегія ними про контакт дитини з батьком вироблена, але ОСОБА_1 не бажає з такою знайомитися.

В Окремій Ухвалі Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 1309/9120/12, провадження № 61-4339св22 Верховний Суд прописав, що Національні органи державної влади не запровадили механізми залучення батьків, органів у справах дітей, адвокатів, виконавців до співпраці з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, зокрема, розуміння того, що інтересам дитини відповідає участь у її вихованні обох з батьків.

Також не визначено компетенції органів опіки та піклування на стадії виконання судового рішення після залучення виконавцем їх представників. Не розглянуті питання достатності й чіткості визначення повноважень державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення про контакт одного з батьків з дитиною.

Колегія суддів Верховного Суду при цьому виходила з того, що у надскладний сучасний період, коли захист інтересів дитини має знаходитися в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість, захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи, дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

У зв`язку з цим, Верховний Суд в Окремій Ухвалі від 08.03.2023 ухвалив звернути увагу Кабінету Міністрів України на необхідність удосконалення нормативно-правових актів з метою усунення наведених у цій ухвалі недоліків на стадії примусового виконання судових рішень про контакт одного з батьків з дитиною, забезпечення реального виконання рішень судів у справах щодо участі батьків та спілкуванні з неповнолітніми дітьми та усунення перешкод у цьому, у тому числі, цільової підтримки дітей, які проявляють ознаки відчуження одного з батьків.

Згідно пояснень представників ЗМРУ МЮ, даних в суді апеляційної інстанції, на виконання Окремої Ухвали Верховного Суду від 08.03.2023 року, КМ України вніс свої пропозиції у законодавчі акти, що стосуються виконання рішень щодо контакту одного з батьків з дитиною, однак такі на даний час відхилені Верховною Радою.

Залізничний районний суд м.Львова, постановляючи Окрему Ухвалу від 21 червня 2024 року зобов`язав ЗМРУ МЮ звернути необхідність обов`язкового виконання постанови Верховного суду від 08 березня 2023 року у справі №1309/9120/12 (провадження № 61-4339св22) в частині вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у зазначеній справі про контакт дитини з батьком.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року , яка набрала законної сили після відмови Верховним Судом у відкритті касаційного провадження від 18 листопада 2024 року у справі № 1309/9120/12, провадження № 61-14377ск24, визнано бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС у м.Львові ЗМРУ МЮ (м.Львів) Мельника Ю.Р. щодо вжиття дієвих заходів із залучення органу опіки і піклування, спеціаліста у сфері дитячої психології, розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду про контакт дитини з батьком в межах виконання рішення суду у ВП № 70201785 та виконання судового рішення в межах ВП № 70201785 у розумні строки в цілому та зобов`язати державного виконавця Мельника Ю.Р. усунути вказані порушення шляхом якнайшвидшого виконання рішення суду в межах ВП № 70201785 із забезпеченням прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження та із наданням пріоритету інтересам неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Беручи до уваги те, що Верховним Судом у постанові від 08 березня 2023 року зобов`язувалося ЗМРУ МЮ вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком, Окрема Ухвала з приводу удосконалення нормативно-правових актів з метою виконання рішення у зазначеній справі про контакт дитини з одним із батьків доручена Кабінету Міністрів, у інших провадженнях з приводу цього ж питання є рішення, які вступили у законну силу та рішення, постановлені судами першої інстанції та оскаржені в апеляційну інстанції з приводу невиконання попередніх рішень, що набрали законної сили

( на даний час 12 проваджень у колегії суддів Мікуш Ю.Р., Приколота Т.І., Савуляк Р.В.), колегія суддів вважає, що оскаржувана Ухвала та Окрема Ухвала Залізничного районного суду м.Львова від 21 червня 2024 року підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 п.п.3,4 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; п.4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів сприймає належними висновки ЄСПЛ у рішенні від 07 жовтня 2021 року у справі «Вихованок проти України», у рішенні «Вишняков проти України», як джерело права, однак, виходячи із конкретних обставин справи, враховуючи вік дитини та небажання самого скаржника ОСОБА_1 брати участь у спільних засіданнях органів ЗМРУ МЮ разом із представниками виконавчих органів, органів опіки у справах дітей, відсутній механізм участі дитячого психолога, адвоката у виконавчому провадженні у справах зазначеної категорії та до часу удосконалення нормативно-правових актів про участь одного з батьків у вихованні дитини, жоден з державних виконавців: Мельник Ю.Р., Люклян О.П., Бутрак А.С. та ті, що на даний час працюють чи будуть працювати не зможуть виконати рішення суду до часу вдосконалення нормативно-правових актів з приводу зазначеного питання та не вироблять концепції без погодження боржника ОСОБА_1 із стягувачем ОСОБА_2 щодо участі у вихованні їх дочки та контакту батька ОСОБА_1 із дочкою ОСОБА_6 19.07.2008 року, якій вже 17 ий рік.

Скаржник ОСОБА_1 в жодній із скарг та у поясненнях, відзиві на апеляційну скаргу не зазначає, які заходи він вживав особисто з метою підтримання контакту як батько з дитиною.

Судом першої інстанції, скаржником ОСОБА_1 не зазначено, як мав діяти державний виконавець при виконанні рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2013 року , коли у рішенні ЄСПЛ від 07.10.2021 року прописано, що «до недоліків у виконанні призвели недостатньо розвинуті законодавчі та адміністративні механізми, порушено принцип пропорційності з метою забезпечення примусового виконання рішення про право доступу» (п.34 рішення ЄСПЛ у справі «Вихованок проти України».

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2; 376 ч.1п.п.3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) задовольнити.

Ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 21 червня 2024 року та Окрему ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 21 червня 2024 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги на дії/ бездіяльність начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Люкляна Олега Петровича, державних виконавців Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Львів Мельника Юрія Романовича, ОСОБА_5 , заінтересована особа-боржник ОСОБА_2 .

Постанова суду набирає законної сили з моменту ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28 січня 2025 року.

Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк