Постанова

від 28.01.2025 по справі 420/25843/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/25843/24

Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А. І.

Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОС МОРЕ до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ АГРОС МОРЕ звернулося до суду з позовом до Одеської митниці, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000406/2 від 06.08.2024 за митною декларацією №24UA500500026919U2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000829.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що не погоджується з рішенням про коригування митної вартості товарів, вважає її безпідставно скоригованою відповідачем, оскільки наданих документів було достатньо для підтвердження достовірності заявленої митної вартості товарів за основним методом. На думку представника позивача у відповідача відсутні правові підстави для коригування митної вартості товарів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року адміністративний позов АГРОС МОРЕ до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000406/2 від 06.08.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000829 від 06.08.2024.

Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОС МОРЕ витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця, подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товару є більшим та становить 2,518 дол. США/кг (МД від 02.08.2024. № UA100350/2024/727217) ніж заявлено декларантом 2,10 дол. США/кг. У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000406/2 від 06.08.2024 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.05.2023 року між позивачем між ТОВ АГРОС МОРЕ та компанією SURPESCA SA (Іспанія) укладено контракт №AG-M, відповідно до п.п.1.1 продавець продає, а покупець купує такі товари як: продукти харчування (риба та морепродукти морожені, сушені, копчені, в`ялені, консервовані тощо), а також інші товари продовольчої та промислової групи, що поставляються продавцем, у кількості та за цінами, що вказуються в Інвойсах у міру формування кожної партії вантажу.

Згідно з п.п.1.3 контракту вантажоотримувач для виконання зобов`язань, передбачених даним контрактом, отримує від покупця та/або продавця всі необхідні документи (інвойс, товаротранспортні накладні документи та накладні на перевезення, специфікації і т.д) необхідні для отримання товару.

Терміни та умови поставки (у відповідно до ІНКОТЕРМС-2010) обумовлюються інвойсами до цього Контракту (п.2.1 контракту).

Загальна вартість товарів за контрактом становить 990 000 (дев`ятсот дев`яносто тисяч) євро. Ціни вказуються в інвойсах (п. 3.1 контракту).

26.06.2024 року контрагентом позивача складено інвойс №FSAL/36/FV/275/24 на поставку партії товару морожений хек, б/г, б/х / Frozen Hake HGT, size 100/200 g (Merluccius Hubbsi) вартістю 48720,75 євро.

З метою митного оформлення вказаного товару ТОВ АГРОС МОРЕ подано до Одеської митниці митну декларацію від 02.08.2024 №24UA500500026919U2, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору.

Для підтвердження вказаних у деклараціях відомостей до митного органу поданий відповідний пакет документів відносно кожної митної декларації згідно з МК України (контракт, рахунок-фактура (інвойс) та інші документи).

Проте відповідачем прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000829 та рішення про коригування митної вартості товарів від 06.08.2024 року №UA500500/2024/000406/2.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів вказано, що за результатами аналізу наданих документів встановлено, що документи подані декларантом містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) відповідно п.2,9 зовнішньоекономічного контракту від 01.05.2023 №АG-М щодо умов платежу зазначено, що можливо два варіанта: платежі за цим договором можуть здійснюватися як за передоплатою, так і протягом 180 днів з моменту отримання товару, необхідне вказується в інвойсі, який відповідає кожній поставці. Проте, в наданому до митного оформлення інвойсі від 26.06.2024 №FSAL/36/FV/275/24 відсутня інформація щодо умов оплати;

2) відповідно до п.п.в) п.1 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно з інформацією наведеною в інвойсі від 26.06.2024 №FSAL/36/FV/275/24 в гр. 31 митної декларації товар маркований і упакований в картонні короби, але в зовнішньоекономічному контракті від 01.05.2023 №АG-М відсутні умови щодо пакування та маркування товару, також у наданих до митного оформлення документах не містяться дані про числові значення такої складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Рішенням повідомлено декларанта про необхідність подання додаткових документів, зокрема: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) експортну декларацію країни відправлення.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що на вимогу митного органу декларантом надано лист від 06.08.2024 року було надано прайс-лист та висновок експерта від 02.08.24 у якому вказано що розрахунок вартості, проводився порівняльним підходом, однак посилання на Інтернет ресурси та на вартість подібних товарів відсутня.

Згідно з оскаржуваним рішенням відповідач дійшов висновку про невизнання заявленої митної вартості товару через неподання декларантом документів, неспростування декларантом жодних, визначених контролюючим органом, розбіжностей.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем визначено митну вартість за резервним методом, на підставі даних згідно МД від 02.08.2024 від №UA100350/2024/727217 щодо товару, заявленого до митного оформлення, вартість якого є більшою ніж заявлено декларантом.

Позивачу, як декларанту, роз`яснено, у разі незгоди з рішеннями, права на їх оскарження до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або суду, а також права викладені у ч.3 ст.52 цього МК України.

Представник позивача, вважаючи оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем не спростовано жодними належними, допустимими та достатніми доказами, що документи, надані позивачем до митної декларації від 02.08.2024 №24UA500500026919U2 містять розбіжності, а тому прийшов до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення та картки відмови.

Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.

Відповідно до ст. 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з ч.1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Статтею 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в ч.2 цієї статті.

У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості, у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Згідно з ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно приписів ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 ст.58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з ч.4 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

Відповідно до положень ст.60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Отже, з наведених норм вбачається, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості та в разі виникнення сумніву щодо правильності зазначеної митної вартості товару має повноваження витребувати додаткові документи, які дають змогу об`єктивно підтвердити заявлену декларантом митну вартість.

Також, наведеними нормами передбачено, що витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що відповідно до поданої митної декларації, заявлено митну вартість товару Риба морожена морська Хек(Frozen HakeHGT, size 100/200 gr, лат.MerlucciusHubbsi) from 2% to 7%glazing, тушка, патраний, без голови,без хвоста - 2041 картонних коробок.Дата виробництва:05/2024 - 06/2024р;Термін придатності: 24 місяці.Без харчових добавок та приправ, безтеплової та кулінарної обробки, неконсервована.Не в первинній упаковці.Торгівельна марка - немає данних.ВиробникB/F Funcho (ES-12.01612/GC CE)Країна виробництва - ES. за ціною 2,10 дол. США/кг.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) 24UA500500026919U2 від 02.08.2024 року позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.

Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, 4) митну декларацію країни відправлення.

Також, у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів UA500110/2024/000053/1, у п.33 якого зазначено:

1) відповідно п.2.9 зовнішньоекономічного контракту від 01.05.2023 № AGM щодо умов платежу зазначено, що можливо два варіанта: платежі за цим договором можуть здійснюватися як за передоплатою, так і протягом 180 днів з моменту отримання товару, необхідне вказується в інвойсі, який відповідає кожній поставці. Проте, в наданому до митного оформлення інвойсі від 26.06.2024 № FSAL/36/FV/275/24 відсутня інформація щодо умов оплати;

2) відповідно до пп. в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно з інформацією, наведеною в інвойсі від 26.06.2024 № FSAL/36/FV/275/24 в гр. 31 митної декларації товар маркований і упакований в картонні короби, але в зовнішньоекономічному контракті від 01.05.2023 № AG-M відсутні умови щодо пакування та маркування товару, також у наданих до митного оформлення документах не містяться дані про числові значення такої складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару

Надаючи оцінку вказаним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо посилань відповідача у спірному рішенні на те, що в наданому до митного оформлення інвойсі від 26.06.2024 № FSAL/36/FV/275/24 відсутня інформація щодо умов оплати, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до умов інвойсу № FSAL/36/FV/275/24 від 26.06.2024 сторони узгодили ціну партії поставки товару у розмірі 48 720,75 євро.

Згідно п. 2.9. Контракту року платежі за цим Контрактом здійснюються Покупцем у євро на умовах банківського переказу на розрахунковий рахунок Продавця. Платежі за цим контрактом можуть здійснюватися як за передоплатою, так і протягом 180 днів від дня отримання товару, необхідне зазначено в рахунках-фактурах.

Таким чином, сторонами в п. 2.9. Контракту фактично закріплено обрання післяплати як умови оплати за замовчуванням, якщо інше не передбачено інвойсом, який відповідає кожній доставці.

Слід зазначити, що умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення предоплат, післяплат чи часткових оплат. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 29 липня 2020 року у справі № 420/1709/19.

Ціна договору (вартість товару) та умови оплати визначається за принципом свободи договору, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, факт оплати/не оплати позивачем отриманого товару не може впливати на його митну вартість, визначену на момент розмитнення товару, а отже твердження відповідача є безпідставними.

Стосовно доводу суб`єкта владних повноважень про те, що подані декларантом документи не містять відомостей про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, суд апеляційної інстанції відмічає наступне.

Відповідно до п.п.«в» п. 1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме: витрати, понесені покупцем на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Отже, понесені покупцем витрати на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, включаються до митної вартості лише у разі якщо такі витрати не включалися до ціни товару.

Так, відповідно до п. 1.1 Контракту, відповідно до умов та положень цього контракту Продавець продає, а Покупець купує такі товари як: продукти харчування (риба та морепродукти морожені, сушені, копчені, в`ялені, консервовані тощо), а також інші товари продовольчої та промислової групи, що поставляються «Продавцем», у кількості та за цінами, що вказуються в Інвойсах у міру формування кожної партії вантажу. Сторони Контракту діють та несуть відповідальність у суворій відповідності до нижченаведених умов та вимог. Згідно п. 3.1 Контракту, Загальна вартість товарів за Контрактом становить 990 000 (Дев`ятсот дев`яносто тисяч) доларів США. Ціни вказуються в інвойсах. Відповідно до п.2.1 Контракту, умови поставки - FСА, СIР, СIF, СFR, СРТ відповідно до ІНКОТЕРМС - 2010, потрібне вказано в інвойсі, що відповідає кожній поставці. Датою постачання вважається дата завантаження товару на судно.

Згідно із фактичними обставинами справи, товар постачався нерезидентом на користь декларанта в картонних коробках.

В інвойсі FSAL/36/FV/275/24 від 26.06.2024 визначено наступні умови поставки СРТ, Одеса, які також зазначені в графі 20 електронної митної декларації № 24UA500500026919U2, поданої декларантом Позивача для митного оформлення Товару

Колегія суддів зазначає, що за такими умовами постачання пакування включається до ціни товару.

До того ж, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37.Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару).

Додаткові витрати на пакування позивач не поніс.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що в межах спірних правовідносин покупець ТОВ "АГРОС МОРЕ" додаткових витрат на упаковку або пакувальні матеріали та робіти, пов`язані із пакуванням не понесено.

Означене спростовує доводи митного органу стосовно повноти заявленої декларантом митної вартості.

Щодо посилань про витребування пакувальних листів та якісних сертифікатів виробника, то колегія суддів зазначає, що вказані обставини не впливають на складові митної вартості товарів та не можуть бути підставою для коригування митної вартості, оскільки пакувальний лист це документ, у якому відображаються всі види й сорти товару, наявного в кожному товарному місці (наприклад, у контейнері, ящику, коробці), тобто він дає інформацію про кількість кожного сорту (число одиниць в упаковці) і номер упаковки (місця), а сертифікат якості (виробника) це документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості продукції виробника, отримані в результаті лабораторних випробувань, а також інформацію про їх відповідність вимогам нормативних документів. Отже, зазначені документи за жодних умов не можуть бути первинними документами для визначення митної вартості товару.

Щодо витребування митним органом каталогів, прейскурантів (прайс-листів) виробника, то колегія суддів вважає їх безпідставним, оскільки прайс-лист - це документ інформаційного характеру, який містить список цін та слугує способом для продавця розповсюджувати інформацію про товар, та за жодних умов не може бути первинним документом для визначення митної вартості товару.

При цьому наявність чи відсутність прайс-листа, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Щодо посилань в оскаржуваному рішенні, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, митним органом визначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товару є більшим та становить 2,518 дол. США/кг (МД від 02.08.2024. № UA100350/2024/727217) ніж заявлено декларантом 2,10 дол. США/кг.

Колегія суддів вказує, що положеннями п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань.

Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому митний орган зобов`язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак, рішення про коригування митної вартості товару не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Зазначене, на думку колегії суддів, свідчить, що при коригуванні митної вартості товарів, декларант не має змоги перевірити серед яких митних декларацій контролюючий орган обирає саме ту, що слугує джерелом для коригування митної вартості товарів у конкретному випадку, оскільки доступу до баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України позивач немає, що є позбавленням позивача права доступу до митної декларації, яку використовував митний орган при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, та порушенням принципу змагальних процесів.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості, заявленій ТОВ, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Ще одна обставина, яка на думку митного органу, впливає на митну вартість товарів, зазначена у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, а саме: відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції).

Проте, колегія суддів вважає такі посилання митниці безпідставними, оскільки митним органом не наведено обставин та не надано доказів, яким чином документи, які були надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті. Окрім того, у відповідності до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разу, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.58-63 цього кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 4.09.2018р. у справі за №814/2659/16, від 24.01.2019р. у справі за №804/3893/17.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими.

Посилання апелянта на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності та приймаючи рішення про коригування митної вартості, в п.33 якого вказані підстави, якими в тому числі обґрунтовано апеляційну скаргу та які на думку апелянта помилково не були враховані судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає хибними, оскільки відповідачем не доведено неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинними МД документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Отже, доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Повний текст постанови складено та підписано 28 січня 2025 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова