Постанова

від 28.01.2025 по справі 420/23297/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/23297/24

Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі № 420/23297/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства «ЗАХІД» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2024 року представник ТОВ «ЗАХІД» звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA500370/2024/000002/2 від 23.01.2024;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500370/2024/000020 від 23.01.2024;

- стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції, розмір яких буде заявлений у порядку та строки, передбачені КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) № 24UA500370000554U7 від 22.01.2024. На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 24UA500370000554U7 від 22.01.2024 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500370/2024/000002/2 від 23.01.2024. Відповідач зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову ПП «Захід».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 30.09.2024 у справі № 420/23297/24 адміністративний позов приватного підприємства «ЗАХІД» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення коригування митної вартості задовольнити.

Визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000002/2 від 23.01.2024 року.

Визнав протиправною та скасував картку відмови Одеської митниці у прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500370/2024/000020 від 23.01.2024 року.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь приватного підприємства «ЗАХІД» суму сплаченого судового збору в розмірі 13 874 грн. 78 коп. (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні сімдесят вісім копійок.).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Одеської митниці подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Захід» зареєстроване як юридична особа 29.01.2003 та імпортує на митну територію України, зокрема листове скло, дзеркала, для наступного оптового продажу виробникам склопакетів, меблів, тощо.

02.05.2023 Trakya Glass (постачальник) та ПП «Захід» (покупець) уклали договір поставки №02052023, надалі «Контракт» (прим. попередній контракт був датований 06.12.2018).

Trakya Glass Bulgaria EAD є загальновідомим виробником, зокрема архітектурного скла та дзеркал.

Покупець та постачальник не є пов`язаними між собою особами, зокрема для цілей пункту 4 частини першої статті 58 МК.

За Контрактом постачальник поставляє скляну продукцію Sisecam Flat Glass на умовах FCA Тирговіште, Болгарія або FOB болгарський порт або інші умови поставки згідно інвойсів (пункти 1., 4.1 «b»), з оплатою на умовах передплати або із відстроченням платежу (пункт 2.3), в т.ч. із застосуванням безвідкличної банківської гарантії ПАТ «Укрексімбанк» на суму 700.000,00 (сімсот тисяч) дол. США, яка авізована ING Bank Bulgaria (розділ 8).

Довготривала співпраця, зокрема на умовах попереднього контракту, бездоганна платіжна дисципліна, наявність банківської гарантії державного банку України, авізованої банком ЄС, значні загальні обсяги постачання об`єктивно відображаються на контрактній ціні, яку пропонує Trakya Glass Bulgaria EAD для свого постійного партнера - ПП «Захід».

Кількість скла та дзеркал визначається в метрах квадратних відповідно до пункту 2.2 Контракту, що відповідає усталеній діловій практиці. Одиниця ціни скла та дзеркал, яка зазначена в прайс-листах, комерційних пропозиціях, інвойсах, графі 31 ЕМД («..опис товарів») тощо це «кв.м.».

Для цілей митного оформлення одиниця вартості це кілограми, і вони зазначаються в графі 38 ЕМД, а у випадках коригування митної вартості також в графах 24, 30 рішення.

09.01.2024 ПП «Захід» здійснив передоплату за Контрактом з рахунку в АТ «Укрексімбанк» на суму 621 100,50 євро за платіжною інструкцією в іноземній валюті №16.

18.01.2024 Trakya Glass виставила інвойс №0000125679 на поставку виробів зі скла на умовах FOB порт Болгарії на загальну суму 395 749,86 євро, в т.ч. (і) дзеркала 4 мм. за ціною 5,50 євро за 1 кв.м. на суму 144 147,30 євро. (іі) скла листового 4 мм. за ціною 3,20 євро за 1 кв.м. на суму 251 602,56 євро 23.

ПП «Захід» здійснив страхування всього вантажу на підставі договору №09/01- 187342 від 16.01.2024. Страховий платіж склав 57 449,84 грн.

Товар був доставлений з порту Русе (Болгарія) до порту Ізмаїл (Україна) на т/х Hera, про що свідчить коносамент (river bill of lading), вантажна відомість (cargo manifest), договір чартеру та транспортний інвойс. Вартість фрахту склала 23 147,30 євро.

Керуючись Контрактом, умовами поставки (FOB Ruse), що погоджені сторонами Контракту, та положеннями пп. 4, 7 ч. 10 ст. 58 МК, до ціни товару мала бути додана вартість транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України (порт Ізмаїл) та витрати на страхування.

Всі документи, передбачені МК України на підтвердження числових значень складових митної вартості (фактурна вартість, транспортування та страхування) були надані відповідачу разом із ЕМД, про що свідчать відомості графи 44 митної декларації, а також картки відмови.

За результатами митного оформлення МД відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UA500370/2024/000002/2 від 23.01.2024 та, як наслідок, оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500370/2024/000020 від 23.01.2024 року.

Рішенням про коригування митної вартості № UA500370/2024/000002/2 від 23.01.2024 була збільшена митна вартість усіх товарів: 6.1. Товару №1 на 217 280,72 грн.: з 269 870,06 євро (11 021 601,19 грн.) до 275 190,30 євро (11 238 881,93 грн. )* 6.2. Товару №2 на 4 554 544,07 грн.: з 150 433,79 євро (6 143 776,20 грн.) до 285 084,80 дол. США (10 698 320,27 грн.).

Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною 1 статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За правилами частини 6 статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини 2 статті 55 Митного Кодексу України).

Зазначені положення зобов`язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами 2, 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що ПП «Захід» зареєстроване як юридична особа 29.01.2003 та імпортує на митну територію України, зокрема листове скло, дзеркала, для наступного оптового продажу виробникам склопакетів, меблів, тощо.

02.05.2023 Trakya Glass (постачальник) та ПП «Захід» (покупець) уклали договір поставки №02052023, надалі «Контракт» (прим. попередній контракт був датований 06.12.2018).

Trakya Glass Bulgaria EAD є загальновідомим виробником, зокрема архітектурного скла та дзеркал.

Покупець та постачальник не є пов`язаними між собою особами, зокрема для цілей пункту 4 частини першої статті 58 МК.

За Контрактом постачальник поставляє скляну продукцію Sisecam Flat Glass на умовах FCA Тирговіште, Болгарія або FOB болгарський порт або інші умови поставки згідно інвойсів (пункти 1., 4.1 «b»), з оплатою на умовах передплати або із відстроченням платежу (пункт 2.3), в т.ч. із застосуванням безвідкличної банківської гарантії ПАТ «Укрексімбанк» на суму 700.000,00 (сімсот тисяч) дол. США, яка авізована ING Bank Bulgaria (розділ 8).

Довготривала співпраця, зокрема на умовах попереднього контракту, бездоганна платіжна дисципліна, наявність банківської гарантії державного банку України, авізованої банком ЄС, значні загальні обсяги постачання об`єктивно відображаються на контрактній ціні, яку пропонує Trakya Glass Bulgaria EAD для свого постійного партнера - ПП «Захід».

Кількість скла та дзеркал визначається в метрах квадратних відповідно до пункту 2.2 Контракту, що відповідає усталеній діловій практиці. Одиниця ціни скла та дзеркал, яка зазначена в прайс-листах, комерційних пропозиціях, інвойсах, графі 31 ЕМД («..опис товарів») тощо це «кв.м.».

Для цілей митного оформлення одиниця вартості це кілограми, і вони зазначаються в графі 38 ЕМД, а у випадках коригування митної вартості також в графах 24, 30 рішення.

09.01.2024 ПП «Захід» здійснив передоплату за Контрактом з рахунку в АТ «Укрексімбанк» на суму 621 100,50 євро за платіжною інструкцією в іноземній валюті №16.

18.01.2024 Trakya Glass виставила інвойс №0000125679 на поставку виробів зі скла на умовах FOB порт Болгарії на загальну суму 395 749,86 євро, в т.ч. (і) дзеркала 4 мм. за ціною 5,50 євро за 1 кв.м. на суму 144 147,30 євро. (іі) скла листового 4 мм. за ціною 3,20 євро за 1 кв.м. на суму 251 602,56 євро 23.

ПП «Захід» здійснив страхування всього вантажу на підставі договору №09/01- 187342 від 16.01.2024. Страховий платіж склав 57 449,84 грн.

Товар був доставлений з порту Русе (Болгарія) до порту Ізмаїл (Україна) на т/х Hera, про що свідчить коносамент (river bill of lading), вантажна відомість (cargo manifest), договір чартеру та транспортний інвойс. Вартість фрахту склала 23 147,30 євро.

Керуючись Контрактом, умовами поставки (FOB Ruse), що погоджені сторонами Контракту, та положеннями пп. 4, 7 ч. 10 ст. 58 МК, до ціни товару мала бути додана вартість транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України (порт Ізмаїл) та витрати на страхування.

Всі документи, передбачені МК України на підтвердження числових значень складових митної вартості (фактурна вартість, транспортування та страхування) були надані відповідачу разом із ЕМД, про що свідчать відомості графи 44 митної декларації, а також картки відмови.

За результатами митного оформлення МД відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UA500370/2024/000002/2 від 23.01.2024 та, як наслідок, оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500370/2024/000020 від 23.01.2024 року.

Рішенням про коригування митної вартості № UA500370/2024/000002/2 від 23.01.2024 була збільшена митна вартість усіх товарів: 6.1. Товару №1 на 217 280,72 грн.: з 269 870,06 євро (11 021 601,19 грн.) до 275 190,30 євро (11 238 881,93 грн. )* 6.2. Товару №2 на 4 554 544,07 грн.: з 150 433,79 євро (6 143 776,20 грн.) до 285 084,80 дол. США (10 698 320,27 грн.).

Так, було встановленні наступні розбіжності по митній декларації:

1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно контракту товар доставляється в упаковці, а саме дерев`яних ящиках, яка повинна забезпечувати збереження товару. Товар поставляється з використанням оборотної тари, вартість якої включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даних складових митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) надані сертифікати якості є загальними сертифікатами виробника та не мають прив`язки до задекларованої партії вантажу;

3) надано зовнішньоекономічний договір від 02.05.2023 № 02052023, аркуші якого не пронумеровані та не підписані іншою сторонами договору, підписи та печатки однієї з сторін знаходяться на окремому аркуші, що в свою чергу може свідчити, що даний документ може містити ознаки підробки;

4) у наданому до митного оформлення сертифікаті про походження вказана загальна кількість вантажу, що не дає змоги однозначно ідентифікувати партію в розрізі окремих товарів;

5) у наданому до митного оформлення договорі про перевезення від 05.01.2024 відсутня нумерація сторінок та відсутні підписи сторін з першого по четвертий аркуші. Крім того вартість перевезення значно відрізняється від інших перевезень аналогічного вантажу цим самим перевізником та сторонами контракту. Це ставить під сумніви дану складову митної вартості заявлену декларантом;

6) згідно контракту поставка товару здійснюється партіями, сформованими на підставі замовлень покупця. Зазначені документи до митного оформлення не надано, також у п.2.2 контракту вказується, що умови розрахунків будуть вказані у рахунку- проформі або в інвойсі, але такі відомості про оплату, відстрочення або про фінансову гарантію відсутні у перелічених документах;

7) до митного оформлення надана платіжна інструкція від 09.01.2024 №16, яка вказує начебто на страхування вантажу. Ця інструкція не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за страхування товару, оскільки не містить підписів (власноручний або електронний) відповідальної особи платника, яка має право розпоряджатись рахунком, будь яких відміток про виконання платіжної операції надавачем платіжних послуг, відповідно до ч.14 Порядку, затвердженого Постановою Правління НБУ від 28.07.08 № 216. Наведене вище ставить під сумні таку складову митної вартості як страхування, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості;

8) експертний висновок ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 05.12.2023 № 113/895 містить дані аналізу наданих документів та інформаційних видань з мережі Інтернет, що не може бути взято до уваги митним органом, оскільки відповідно до п.56 ПКМУ від 10.09.2003 № 1440 «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. Таким чином у зазначеному висновку відсутнє документальне підтвердження числових значень.

Надаючи оцінку вказаним зауваженням митного органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, колегія суддів виходить з такого.

Щодо аргументів митниці про упаковку товару та її розміри колегія суддів зазначає таке.

Положеннями підпункту «в» пункту 2 частини 10 статті 58 Митного кодексу України передбачено включення до митної вартості ціни упаковки, якщо ці витрати не включались до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що згідно з пунктом 2.2. Контракту ціни на продукцію, вказані в інвойсі включають вартість продукції, упаковку, маркування, завантаження та кріплення на транспортному засобі.

Отже ціна товарів № 1 та № 2 включає вартість пакування, тобто не підлягає виокремленню та включенню до митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість аргументів відповідача щодо відсутності даних про фактичний розмір упаковки, оскільки такі відомості не впливають на правильність визначення митної вартості. Окрім того, як слушно зауважив суд першої інстанції, фізичні розміри ящиків (cases) зазначені в пакувальному листі (див. case size mm.) і становлять 3370*210*2350.

З відомостей графи 44 МД та картки відмови вбачається, що позивач надав митниці документ « 0271» №0000125679 від 18.01.2024, а саме: пакувальний лист, сертифікати якості. Сертифікат якості не включений до переліку документів, визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість, а тому не може мати розбіжностей та зумовлювати право митниці витребовувати додаткові документи.

Щодо доводів митниці про відсутність підписів на кожній сторінці контракту може свідчити, що даний документ може містити ознаки підробки колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів підробки вищевказаних документів.

Додатково апеляційний суд зауважує, що дані обставини не є такими, що впливають на числові значення складових митної вартості товарів, а тому не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості товарів.

Поміж тим, колегія суддів враховує доводи позивача про те, що ПП «Захід» на постійній основі імпортує скло за цим контрактом та надає його копію митним органам, зокрема Одеській митниці.

Щодо аргументів відповідача, викладених у спірному рішенні про те, що відсутність у сертифікаті про походження всіх товарів не дозволило митному органу ідентифікувати партію в розрізі окремих товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказаний сертифікат містить пряме посилання на інвойс, загальну кількість Товару в метрах квадратних (104 834,40 кв.м.), вагу (1 052 150,00 кг.) та дерев`яних ящиків (440 одиниць).

Апеляційний суд зазначає, що з системного аналізу поданих позивачем, як до митного оформлення, так і до суду, документів, зокрема сертифікату, інвойсу, пакувального листа, коносаменту та вантажної відомості, можливо ідентифікувати партію товару в розрізі окремих товарів.

Так, добуток кількості скла (78 625,80) та дзеркал (26 208,60) 4 мм. у метрах квадратних, відомості про які містить інвойс, складає саме 104 834,40 кв.м.

Разом з тим, в пакувальному листі зазначені усі характеристики товару та пакування (кількість, фізичний розмір, вага, тощо). В коносаменті та вантажній відомості зазначено, що товар упаковано в 440 ящиків, і загальна вага вантажу включно з пакуванням складає 1 052 150 кг. або 1 052,150 мт.

Відтак, вищевказані аргументи митниці є безпідставними.

Щодо доводів митниці про відсутність нумерації сторінок та підписів на кожній сторінці договору фрахту, а також доводів про вартість перевезення колегія суддів зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено обов`язковість нумерації сторінок зовнішньо-економічних договорів, і в тому числі проставляння підписів сторін на кожній сторінці. Текст вищевказаного договору скріплений підписами уповноважених осіб покупця та продавця та скріплений печатками підприємств.

Положеннями пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість, є зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Позивач надав митниці транспортний документ (коносамент), документи, що містить відомості про вартість перевезення (транспортний інвойс), отже дотримався вимог закону. Вказані документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Принагідно, апеляційний суд зауважує, що у відповідності до принципу свободи зовнішньоекономічних відносин, за умовами договорів на перевезення та договору транспортно-експедиційного обслуговування між сторонами вартість транспортних послуг за певним маршрутом може бути різною, а тому різна вартість перевезення не свідчить про заниження вартості перевезення.

Щодо аргументів митного органу про те, що декларант не надав замовлення покупця, оформлення якого передбачено пунктом 2.2 Контракту, а також інвойс не містить відомостей про умови розрахунків колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1, пунктів 3, 4 частини 2 статті 53 Митного кодексу України декларант подає митному органу документи, які підтверджують митну вартість товару, зокрема інвойс та, якщо інвойс оплачено, - банківські платіжні документи.

При цьому, чинне законодавство не містять вимог до інвойсу, не встановлюють його обов`язкові реквізити.

Апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем до митного оформлення надано інвойс, який містить відомості про найменування, кількість та вартість товару, який замовлено позивачем, що, в свою чергу, дає можливість встановити обсяги поставки товару. При цьому, інвойс не містить розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Відтак, наведені вище твердження митниці є безпідставними.

Щодо умов розрахунків колегія суддів зазначає, що позивач надав митниці платіжну інструкцію від 09.01.2024, що свідчить про здійснення передоплати за контрактом до моменту виставлення інвойсу від 18.01.2024. Оплаченої суми у розмірі 621 100,50 євро було достатньо для відвантаження товару за конкретним інвойсом на суму 395 749,86 євро, що не заперечується сторонами.

Водночас, апеляційний суд зауважує, що платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар.

Тобто прямого зв`язку між відомостями із платіжного доручення та митною вартістю товару немає. Це означає, що платіжне доручення не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Тотожні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 807/221/18.

Також митний орган «поставив під сумнів» страхування як складову митної вартості тому, що платіжна інструкція «не може бути взята до уваги», оскільки не містить підписів, печатки та відміток про виконання відповідно до Постанови НБУ від 28.07.2008 №216.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, частина 3 статті 53 Митного кодексу України не передбачає право митниці «не приймати до уваги» документи, а лише - вимагати додаткові документи у виключних випадках, зокрема, за наявності розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Окрім того, пунктом 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість, є, якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З огляду на зміст вказаної норми, МК не встановлює обов`язок декларанта надати митниці платіжні інструкції, а лише - страхові документи, які дозволяють встановити вартість страхування.

Позивачем під час митного оформлення товару були надані платіжна інструкція про сплату 57 449,84 грн., а також договір страхування, пунктом 2.4 якого погоджений страховий платіж аналогічного розміру. Із відомостей пунктів 1.1-1.2 можна встановити, що страхування стосується скла листового та дзеркал, упакованого в 440 пачок, загальною вартістю 16 414 239,92 грн., що постачається на умовах FOB Русе до порту Ізмаїл на т/х Hera.

Отже, декларант виконав вимоги закону та надав митниці страхові документи, які дають можливість встановити вартість страхування та співвіднести такі витрати з конкретним товаром.

Щодо аргументів митниці про експертний висновок ДП «Держзовнішінформ», колегія суддів зазначає так.

По-перше, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами, що подаються декларантом на вимогу митного органу у випадку виникнення сумнівів у правильності задекларованої митної вартості товарів, однак сама по собі наявність або відсутність таких висновків чи інформації не може бути підставою для сумнівів у задекларованій митній вартості товарів за умови подання декларантом усіх наявних та підтверджуючих заявлену митну вартість документів, визначених частиною другою статті 53 МК України.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 25.08.2023 у справі № 826/3098/16.

По-друге, як правильно зазначив суд першої інстанції, експертний висновок про вартісні характеристики товару, передбачений пунктом 8 частини 3 статті 53 Митного кодексу України не повинен відповідати вимогам постанови Кабінету Міністрів України №1440 («Стандарт оцінки)», як вважає митний орган.

Стандарт оцінки затверджений на виконання частини 1 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

За змістом частини 6 статті 9 вищевказаного Закону - стандарти є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Пункт 56 Стандарту оцінки, на який посилається митний орган, визначає вимоги до змісту Звіту про оцінку майна.

Разом із тим, декларант подав митному органу не Звіт про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності, а експертний висновок ДП «Держзовнішінформ», який за своїм змістом є документом, зазначеним у пункті 8 частини 3 статті 53 Митного кодексу України: «висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Як вбачається з матеріалів справи, декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.

За таких обставин, у силу положень частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.

Водночас, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15, від 06.02.2020 у справі № 540/2219/18.

Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані позивачем до митного органу в документи, підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.

Також, підставою для коригування відповідачем митної вартості товарів слугувала інформація з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.

Однак, колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.

Окрім того, відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000002/2 від 23.01.2024 відповідачем використано для коригування митної вартості товару митні декларації: по товару № 1 № UA500370/2023/010451 від 18.12.2023; по товару № 2 № UA100320/2023/001687 від 27.01.2023, №UA408020/2023/014001 від 24.02.2023, №UA209170/2022/074672 від 26.09.2022.

Проте, спірне рішення містить лише посилання на такі митні декларації, однак не містить пояснень про те, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості.

Також відповідачем не зазначено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем положень частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14.

Враховуючи викладене, позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Водночас, відповідачем не підтверджено належними доводами та відповідними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, а наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

За наведених обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін.

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі № 420/23297/24 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик