Рішення

від 28.01.2025 по справі 530/2174/23

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № Справа № 530/2174/23

Номер провадження 2/530/31/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2025 м. Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого суддіСитник О.В.

за участю секретаря судового засіданняСтрілець Л.Г, Сахно З.С. .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомвиконувача обов`язки керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської міської ради Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Фермерське господарство "Доля Нова" про визнання договору дарування недійсним, витребування незаконно набутої земельної ділянки,

встановив:

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 25.09.2018 № 3359 - СГ отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6522986500:03:001:0154) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Української сільської ради Іванківського району Херсонської області, про що державним реєстратором Філоненко О.В. виконавчого комітету Каховської міської ради Херсонської області 29.10.2018 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку. Вказане також підтверджується інформацією від 09.04.2020 наданою Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області та додатками доданими до неї.

Окрім того, наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.12.2018 №9124-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області. Надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га ріллі, кадастровий номер 5321381400:00:051:0025, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства та проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

Миргородська місцева прокуратура Полтавської області 28.04.2020 звернулася до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу від 27.12.2018 №9124-СГ та повернення земельної ділянки площею 2,0000 га ріллі, кадастровий номер 5321381400:00:051:0025 у державну власність з підстав повторного використання відповідачем права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства поза нормами безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

В ході судового розгляду позовні вимоги прокурора ОСОБА_2 визнані в повному обсязі.

Разом з тим, 11.06.2020 ОСОБА_2 укладений договір дарування земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5321381400:00:051:002, на користь ОСОБА_1 .

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 29.12.2020 у справі за №530/491/20 позов Миргородської місцевої прокуратури задоволено у повному обсязі. В апеляційному та касаційному порядку учасниками справи рішення суду першої інстанції не оскаржувалось та набрало законної сили 22.02.2021.

Водночас, внаслідок дій ОСОБА_2 унеможливлено виконання рішення суду у справі №530/491/20, у зв`язку із чим Диканська окружна прокуратура звертається до суду із даним позовом.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, повідомлені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Від позивача Диканської окружноїпрокуратури Полтавськоїобластіта Головного управлінняДержгеокадастру уПолтавській областінадійшли заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують.

Від відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та третьої особи Фермерського господарства "Доля Нова" заяв, клопотань, відзиву та заперечень до суду не надходило., повідомлені належним чином про розгляд справи .

У зв`язку з тим, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідачі в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, відзиву не подали, було ухвалено провести заочний розгляд справи.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 29.12.2023 року задоволено заяву виконувача обов`язків керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Зіньківська міська рада Полтавської області про забезпечення позову по цивільній справі за позовом виконувача обов`язки керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Зіньківська міська рада Полтавської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та повернення земельної ділянки. (а.с.48-49)

Ухвалою суду від 19.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с.56).

Ухвалою від 23.05.2024 у справі залучено в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Фермерське господарство "Доля Нова".

Ухвалою від 22.11.2024 закрив підготовче провадження в справі та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с.131).

З`ясувавши обставини, на які позивач покликається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 25.09.2018 № 3359 - СГ отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6522986500:03:001:0154) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Української сільської ради Іванківського району Херсонської області, про що державним реєстратором Філоненко О.В. виконавчого комітету Каховської міської ради Херсонської області 29.10.2018 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку. Вказане також підтверджується інформацією від 09.04.2020 наданою Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області та додатками доданими до неї.

Окрім того, наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.12.2018 №9124-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області. Надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га ріллі, кадастровий номер 5321381400:00:051:0025, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства та проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

Миргородська місцева прокуратура Полтавської області 28.04.2020 звернулася до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу від 27.12.2018 №9124-СГ та повернення земельної ділянки площею 2,0000 га ріллі, кадастровий номер 5321381400:00:051:0025 у державну власність з підстав повторного використання відповідачем права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства поза нормами безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

В ході судового розгляду позовні вимоги прокурора ОСОБА_2 визнані в повному обсязі (а.с. 18-26).

Разом з тим, 11.06.2020 ОСОБА_2 укладений договір дарування земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5321381400:00:051:002, на користь ОСОБА_1 (а.с. 15)

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 29.12.2020 у справі за №530/491/20 позов Миргородської місцевої прокуратури задоволено у повному обсязі. В апеляційному та касаційному порядку учасниками справи рішення суду першої інстанції не оскаржувалось та набрало законної сили 22.02.2021(а.с. 18-26).

Спірна земельна ділянка яку прохає сторона позивача витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 у комунальну власність Зіньківської міської ради Полтавського району Полтавської області перебуває в оренді , дане інше речове право зареєстроване - орендар Фермерське господарство «ДОЛЯ НОВА» , код ЄДРПОУ 41523662 м. Зіньків вул. Погрібняка 4 А та орендодавець ОСОБА_1 , строк дії договору до 16.01.2029 року , тому суд приходе до переконання , що рішення суду може вплинути на права та обов`язки орендаря , оскільки він сплачує орендну плату власнику земельної ділянки як орендодавцю , тому суд вважав за необхідне та залуч в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Фермерське господарство «ДОЛЯ НОВА» , код ЄДРПОУ 41523662 м. Зіньків вул. Погрібняка 4 А Полтавського району Полтавської області (а.с. 14)

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тлумачення як ст.3 ЦК України загалом, так і п.6 цієї статті в тому числі свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Згідно з ч.ч.2,3ст.13 ЦК Українипри здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зловживання правом це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного її права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

Формулювання «зловживання правом» передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом , має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч наданого їй права.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та, або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18, п.п.76.3, 76.5).

У рішенні від 28.04.2021 № 2-р(ІІ)/2021 у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч.3 ст.13, ч.3 ст.16 ЦК України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положення Цивільного кодексу є конституційними та такими, що не суперечать ч.2 ст.58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису ч.3 ст.13 Цивільного кодексу України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису ч.1 ст.68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас, словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у ч.3 ст.13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своє суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що ч.3 ст.13 та ч.3 ст.16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) (абз. 2, 3 п.5.3, п.5.4 та абз.2 п.8.2 мотивувальної частини цього Рішення).

Згідно із ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, у момент вчинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст.215 ЦК України).

Отже, порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасникам правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (ч.3 ст.13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (ч.1 ст.718 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (ч.1 ст.722 ЦК України).

Цивільно-правовий договір (у тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.

У постанові Верховного Суду України від 28.06.2023 у справі №756/16109/21 зазначено, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

В юридичній науці та судовій практиці договори, дії, бездіяльність та рішення органів, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору і така мета досягнута, називають фраудаторними правочинами.

Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такого, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21).

Одночасно судзазначає,що усправі № 908/794/19, від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16 вказано, що боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦІК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України). Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

При цьому у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №489/5148/18 суд касаційної інстанції вказав, що та обставина, що правочин з третьою особою, якому боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Одночасно слід врахувати, що у постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 263/16179/18 зазначено, що цивільно-правовий договір (у тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь свого сина після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до суперечливої поведінки й зловживання правом.

Добросовісність (пункт 6 статті З ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Як наслідок, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті З ЦК України), заборони суперечливої поведінки та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Також у постанові від 16.06.2021 у справі за № 747/306/19 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду прийшов до висновку про те, що відчуження боржником свого будинку через вісім днів після пред`явлення до нього позову про стягнення боргу свідчить про зловживання правом, а отже не позбавляє особу, права і інтереси якої порушено внаслідок такого відчуження, звернутися до суду про визнання договору недійсним.

Укладення ОСОБА_2 договору дарування спірної земельної ділянки після звернення прокурором до суду з позовом про її повернення, визнання ним позову прокурора в суді але відчуження цієї земельної ділянки ОСОБА_1 очевидно свідчить про недобросовісність дій ОСОБА_2 , а відтак, зазначене не позбавляє можливості прокурора звернутися з позовом за захистом порушених інтересів держави про визнання договору дарування недійсним, повернення незаконно відчуженої земельної ділянки.

З огляду на те, що рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 29.12.2020 у справі за №530/491/20 зобов`язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5321381400:00:051:0025, площею 2 га у державну власність, отже відсутні правові підстави для набуття цієї земельної ділянки у ОСОБА_1 .

Тобто, ОСОБА_1 отримав право власності на вказану земельну ділянку від особи, яка з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та розпоряджатися нею.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Оскільки відповідач отримав земельну ділянку з кадастровим номером 5321381400:00:051:0025, площею 2 га на підставі договору дарування серія та номер: НОН 081749, реєстровий №678, від 11.06.2020, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А., то він згідно зі ст.ст. 21, 203, 215 ЦК України, ст. 152 ЗК України підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Так, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, який він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Норма статті 388 ЦК України може застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно з п. 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України органам місцевого самоврядування надано повноваження на розпорядження всіма землями державної власності розташованими за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад, крім земель, які залишились у державній власності (вказаний пункт набув законної сили 27.05.2021 року згідно Закону України №1423-ІХ від 28.04.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин»).

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема: в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи, що рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 29.12.2020 у справі №530/491/20 визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.12.2018 №9124-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області та надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га ріллі, кадастровий номер 5321381400:00:051:0025, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, спірна земельна ділянка вибула з володіння держави, власником якої на даний час в силу положень ст.83, п.24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України є Зіньківська територіальна громада.

З огляду на викладене, прокурором заявлено вимогу про витребування у комунальну власність земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 5321381400:00:051:0025 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Зіньківської територіальної громади Полтавського району Полтавської області.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, що має наслідком задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат між сторонами.

органами прокуратури сплачено за подачу даного позову судовий збір в сумі 8 052 грн, а також судовий збір у сумі 1342,00 грн за розгляд заяви про забезпечення позову.

Відповідно до пункту першого частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь особи, що їх понесла.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 288-289, 352, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву виконувача обов`язки керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської міської ради Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Фермерське господарство "Доля Нова" про визнання договору дарування недійсним, витребування незаконно набутої земельної ділянки - задовольнити повністю.

Визнати недійсним Договір дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 11.06.2020, серія та номер: НОН 081749, реєстровий №678, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 гектарів, кадастровий номер 5321381400:00:051:0025 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1743490453213, номер запису про право власності/довірчої власності 36833533 у Державному реєстрі речових прав на нерухому майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна) та припинити таке право власності.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 у комунальну власність Зіньківської міської ради Полтавського району Полтавської області земельну ділянку площею 2,0000 гектарів, кадастровий номер 5321381400:00:051:0025.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України: НОМЕР_3 , виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 - на користь Полтавської обласноїпрокуратури (реквізитиотримувача:36000,м.Полтава,вул.1100-річчяПолтави,7,р/рUA118201720343130001000006160банк ДКСУм.Київ МФО820172код ЄДРПОУ02910060,код класифікаціївидатків бюджету-2800)понесені витратина сплатусудових зборівв загальнійсумі 9394(дев`ятьтисяч тристадев`яносто чотири)гривні 00коп.-з кожного по 4 697 ( чотири тисячі шістсот дев`яносто сім ) гривень

Скасувати накладений арешт ухвалою Зіньківського районного суду від 29.12.2023 року справа № 530/2174/23 провадження 2-з /530/18/23 на земельну ділянку площею 2,0000 гектарів, кадастровий номер 5321381400:00:051:0025

Копію заочного рішення направити відповідачам.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяО. В. Ситник