Ухвала

від 27.01.2025 по справі 380/16260/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про зупинення апеляційного провадження

27 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/16260/23 пров. № А/857/1011/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя -Шинкар Т. І.суддів -Іщук Л. П. Обрізка І. М.

розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіврес" про зупинення провадження у справі №380/16260/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіврес" про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року задоволено позов Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверс" про стягнення податкового боргу.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіверс" подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №380/16260/23 до прийняття рішення Верховним Судом у справі №380/11387/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверс" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2022 року №13959/13-01-04-07/36868094.

Вирішуючи заявлене клопотання апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Необхідною передумовою зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України є неможливість її розгляду до вирішення по суті іншої справи.

Таким чином, зупинення провадження з підстав, передбачених цією нормою, допускається лише тоді, коли продовжувати розгляд справи надалі не є можливим, оскільки в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.

Як встановлено судом апеляційної інстанції 26.01.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіврес» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №380/11387/23, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та задовольнити позов.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіврес» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №380/11387/23.

Разом з тим, ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2024 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіврес" про зупинення дії рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі № 380/11387/23 відмовлено.

Суд апеляційної зазначає, що відповідно до приписів КАС України, такі регламентують право, а не обов`язок суду зупинити провадження у справі за заявою сторони, навіть якщо така мотивована на необхідності вирішення іншої справи.

Слід вказати, що у даному випадку відповідач просить зупинити провадження у справі покликаючись на розгляд іншої справи у Верховному Суді, однак апеляційний суд вважає, що вказані обставини не є достатніми для зупинення провадження у даній справі.

Апеляційний суд зауважує, що Товариство має можливість самостійно ініціювати прискорення розгляду справи у Верховному Суді, замість використання цього факту як причини для затягування розгляду даної справи по суті.

Окрім того, вважливо врахувати, що спір стосується стягнення податкового боргу до державного бюджету, а отже несвоєчасний розгляд справ такої категорії може негативно вплинути на наджодження до бюджету та виконання державою фінансових зобов`язань.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи, оскільки у зв`язку з тривалим судовим розглядом справи може бути порушене право сторін на своєчасне її вирішення.

Реалізація завдання адміністративного судочинства, визначеного ст.2 КАС України та ефективне поновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права не можливе без дотримання судом встановлених законом строків розгляду та вирішення справи.

Частиною 3 статті 2 КАС України одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.

Зупинення провадження у справі №380/16260/23 до прийняття рішення Верховним Судом у справі №380/11387/23 може призвести до порушень прав та інтересів держави та вирішення справи в порушення «розумного строку».

Отже, обговоривши підстави поданого клопотання про зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції, з врахуванням положень статті 236 КАС України, щодо підстав зупинення провадження у справі, та статті 2 КАС України, щодо дотримання розумного строку розгляду справи, приходить до переконання, що в задоволенні клопотання слід відмовити.

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіврес" про зупинення провадження у справі №380/16260/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко