Постанова

від 23.01.2025 по справі 128/518/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/518/22

Провадження № 22-ц/801/126/2025

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 рокуСправа № 128/518/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів Медвецького С. К., Рибчинського В.П.,

з участю секретаря судового засідання: Луцишина О. П.,

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Якушинецька сільська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 20 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Саєнко О. Б., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в:

У березні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зарванці, Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_3 , яка до дня смерті була зареєстрована пов квартирі АДРЕСА_1 .Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка № НОМЕР_1 ,площею 1,9178 га ,для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області. Вказує, що за життя ОСОБА_3 на її ім`я склала заповіт від 01 квітня 2016 року, посвідчений секретарем Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області Костюк К. М. , зареєстрований в реєстрі за № 67, яким вищезазначену ділянку заповіла позивачу. На час відкриття спадщини заповіт не було змінено чи скасовано; спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, після смерті ОСОБА_3 немає, при цьому іншу частину майна спадкодавця, що не охоплена заповітом, успадкував відповідач ОСОБА_2 за правом представлення. Вона має намір оформити свої права на спадщину, однак одержати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищевказану земельну ділянку в нотаріальній конторі не може , так як в зв`язку з необізнаністю на той час про існування заповіту на протязі шести місяців після смерті ОСОБА_3 вона не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Вважає, що вона має право на спадщину, оскільки не відмовлялася від неї, а строк для прийняття спадщини пропустила з поважних причин. Не будучи спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 про існування заповіту на її ім`я вона дізналася в жовтні 2018 року від секретаря Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, одразу ж одержала заповіт та завірену копію витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі, після чого звернулась до нотаріальної контори. Разом з тим, відомості про заповіт спадкодавця на її ім`я від 01 квітня 2016 року на момент відкриття спадщини та видачі свідоцтв про право на спадщину були відсутні. Просила суд надати їй додатковий двомісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зарванці, Вінницького району Вінницької області.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 20 вересня 2024 року в задоволенні позву відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить зазначене рішення скасувати, ухваливши нове рішення, яким задовольнити її вимоги. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що вона є спадкоємицею за заповітом, про існування якого їй вчасно не було відомо, тому об`єктивно вона не могла у шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу. Вказані обставини вважає такими, що суттєво ускладнили виконання нею дій по оформленні спадщини. З моменту отримання і інформації про наявність заповіту на її ім`я вона вчиняла активні дії для оформлення спадщини, однак не змогла цього зробити з обставин, що не залежали від її волі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того,що ОСОБА_4 звернулася до суду з даним позовом лише 30.03.2022 , тобто, після спливу значного проміжку часу. При цьому ані позивач, ані її представник не надали суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження поважності пропуску нею строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Однак,колегія суддівз вказаним висновкомсуду погодитись не може , виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 72 роки, в с. Зарванці Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_3 (а.с.7).

01.04.2016 ОСОБА_3 на випадок своєї смерті, склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку ,площею 1,9178 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області. Вказаний заповіт посвідчений 01.04.2016 секретарем Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області Костюк К.М. та зареєстровано в реєстрі за №67, що підтверджується копією дублікату вказаного заповіту (а.с.8).

Також, факт належності вищевказаної земельної ділянки померлій ОСОБА_3 підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯД №399499, виданого 11.10.2007 на підставі розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 27.12.2006 за №2183 (а.с.9).

З дослідженої в судовому засіданні копії спадкової справи №8/2018, заведеної приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Надольською Т.П. до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , судом установлено, що із заявою про прийняття спадщини звернувся внук померлої ОСОБА_2 (а.с.36) і 08.06.2018 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 64/100 частки житлового будинку з господарським будівлями та спорудами та земельної ділянки, площею 0,1105 га, кадастровий номер: 0520688900:04:007:0655, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.78,80); при цьому інший внук померлої ОСОБА_5 відмовився від прийняття належної йому частки спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , про що свідчить копія відповідної заяви, яка міститься у вищевказаній спадковій справі (а.с.39).

Постановою приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Надольської Т.П. відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 1,9178 гектара, кадастровий номер якої 0520688900:01:006:0083, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Якушинецька сільська рада, у зв`язку з відсутністю документів, підтверджуючих прийняття нею спадщини в строк, встановлений статтею 1270 Цивільного кодексу України, що підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.10.2017 (а.с.10-12).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача (стаття 1233 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з положеннями статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За загальним правилом, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини,що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування,і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

До таких висновків дійшлаВелика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх порушених прав зазначала, що строк для подання заяви про прийняття ним спадщини пропущений з поважної причини, оскільки вона не була обізнана про наявність заповіту, складеного на її ім`я,а тому не звернулася до нотаріуса з відповідною заявою у встановлений законом строк. Також повідомила, що вона не є спадкоємцем за законом після смерті спадкодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 ,не маючи права на спадщину за законом після смерті спадкодавця, не проживаючи з нею на момент смерті за однією адресою,не зналапро існуваннязаповіту ОСОБА_3 .

Отже, колегія суддів вважає, що позивачка довела наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а тому приходить до висновку про наявність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення їй додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення та ухвалити нове.

Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду , апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції таким, що постановлене за неправильної оцінки доказів та встановлення обставин справи щодо поважності пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини, що призвело до невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та невірного застосування норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини.

Тому оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового рішення - про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374,376 , 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 20 вересня 2024 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Якушинецької сільськоїради Вінницькогорайону Вінницькоїобласті провизначення додатковогостроку дляподання заявипро прийняттяспадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковийстрок, тривалістю у один місяць, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Зарванці Вінницького району Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий С. Г. Копаничук

судді: С. К. Медвецький

В. П. Рибчинський