Постанова

від 15.01.2025 по справі 914/3349/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2025 р. Справа №914/3349/22(200/14758/21)

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіЖелік М.Б.

суддів:Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Донецькій області б/н від 11.06.2024 (вх. №01-05/1656/24 від 11.06.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 (суддя Цікало А.І., повний текст рішення складено 28.05.2024)

у справі № 914/3349/22(200/14758/21)

за позовом: Приватного акціонерного товариства Великоанадольський вогнетривкий комбінат

до відповідача: Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в межах справи № 914/3349/22

про банкрутство Приватного акціонерного товариства Великоанадольський вогнетривкий комбінат

за участю представників сторін:

представник скаржника: Торгіна Л.М. (поза межами приміщення суду)

представник позивача: Яковлєв А.В. (поза межами приміщення суду)

інші учасники не з`явилися.

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 у справі №914/3349/22(200/14758/21) позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 11631/05-99-07-19 від 07.10.2021, складене на підставі акту позапланової виїзної перевірки від 02.09.2021 № 8971/05-99-07-19/00191721. Стягнуто з Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Донецькій області на користь Приватного акціонерного товариства Великоанадольський вогнетривкий комбінат 14779 грн. 62 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області б/н від 11.06.2024 (вх. №01-05/1656/24 від 11.06.2024) задоволено частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 у справі №914/3349/22(200/14758/21) скасовано та закрито провадження у справі.

Постановою Верховного Суду від 10.10.2024 касаційну скаргу ПАТ Великоанадольський вогнетривкий комбінат задоволено, скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі №914/3349/22(200/14758/21) та направлено на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 вказану справу розподілено до розгляду колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Желіка М.Б., суддів Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.11.2024 розгляд справи № 914/3349/22(200/14758/21) призначено в судовому засіданні на 27.11.2024.

05.11.2024 представником скаржника подано суду клопотання (вх. №01-04/7469/24 від 05.11.2024) про участь в судовому засіданні 27.11.2024 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, яке ухвалою Західного апеляційного господарського суду задоволено.

11.11.2024 представником позивача подано суду клопотання (вх. № 01-014/7664/24 від 11.11.2024) про участь в судовому засіданні 27.11.2024 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, яке ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 задоволено.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у ній.

13.01.2025 представником позивача надано суду додаткові пояснення щодо вимог апеляційної скарги.

В судове засідання 15.01.2025 скаржник та позивач участь уповноважених представників забезпечили, які надали пояснення щодо вимог апеляційної скарги та просили врахувати їх при прийнятті постанови. Інші учасники провадження у справі про банкрутство участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать докази, які містяться в матеріалах даної справи.

За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Статтею 43 ГПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, учасники були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників провадження за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи наведені представниками сторін доводи, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржене рішення скасуванню, з огляду на наступне.

1.Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст вимог та рішення суду першої інстанції.

Приватне акціонерне товариство Великоанадольський вогнетривкий комбінат звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 11631/05-99-07-19 від 07.10.2021, складеного на підставі акту позапланової виїзної перевірки від 02.09.2021 № 8971/05-99-07-19/00191721 обґрунтовуючи свої доводи реальністю господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які підтверджується документально.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.02.2023 задоволено клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про закриття провадження в адміністративній справі; закрито провадження у справі № 200/14758/21; роз`яснено Приватному акціонерному товариству Великоанадольський вогнетривкий комбінат, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2023 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства Великоанадольський вогнетривкий комбінат про направлення справи № 200/14758/21 до Господарського суду Львівської області; справу № 200/14758/21 передано до Господарського суду Львівської області.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі господарським судом висновано наступне:

-позивач та його контрагенти під час укладення зазначених договорів про надання послуг № 112/20Д, зберігання № Юр-14/21, поставки № Юр-339/13 дійшли згоди щодо всіх суттєвих умов, та в подальшому таку домовленість було підтверджено підприємствами під час виконання укладених правочинів.

-правочини позивача із зазначеними контрагентами є такими, що укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, не суперечать закону, їх предметами є речі/послуги, що не обмежені в цивільному обороті, а сторони під час здійснення господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ, що, зокрема, підтверджується податковим органом в акті перевірки.

-підставою для висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та контрагентами стали, зокрема, зміст узагальненої податкової інформації (дані інформаційних баз даних Податковий блок, Єдиного реєстру податкових накладних) та додаткову інформацію інших податкових органів. Однак, акти чи податкові інформації не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що статтею 83 Податкового кодексу України визначене в якості підстави для висновків під час проведення перевірок.

-cама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків.

-матеріали справи не містяться докази щодо здійснення податковими органами перевірки первинних документи контрагентів позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

-належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

-податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи

-досліджуючи під час перевірки первинні документи із зазначеними контрагентами, контролюючий орган наполягає на вирішальному значенні виявлених ним окремих недоліків у перевізних документах на товар (товарно-транспортних накладних за автомобільними перевезеннями), які, в свою чергу, як визначає чинне законодавство та свідчить усталена ділова практика нашого та більшості інших господарюючих суб`єктів, не є первинними документами у правовідносинах за договорами поставки, зокрема для покупця (в даному випадку ПрАТ Великоанадольський вогнетривкий комбінат).

-оскільки позивач є підприємством із повним технологічним циклом виробництва, то з огляду на великий обсяг сировини та продукції, що щоденно завозиться до комбінату постачальниками, в тому числі залученим транспортом, позивач не зобов`язаний перевіряти такі деталі перевезення вантажів, які не стосуються безпосередньо договірних умов такого транспортування (наприклад, відомості щодо водіїв, страхування транспортних засобів та інше).

-товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначають взаємовідносини по перевезенню вантажів для обліку транспортної роботи. Тобто, в даному випадку, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують факт придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей

-сам по собі факт порушення кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження із звільнення особи від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

2. Узагальнені доводи апелянта, заперечення інших учасників.

Головне управління ДПС у Донецькій області не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, зазначає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального права на підтвердження чого зазначає наступне:

-обґрунтовуючи свої доводи щодо нереальності (відсутність фактичного здійснення) господарських операцій боржника з контрагентами, які встановленні під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки за результатами якої складено акт від 02.09.2021 скаржник зазначає про встановлення наступних обставин:

1.відсутність доказів щодо справжнього джерела походження товару у постачальника,

2.відсутність факту його законного введення в оббіг та реально задекларованого виробництва у безпосереднього постачальника;

3.відсутність у постачальника необхідних, виходячи із специфіки операції, матеріально-технічних і трудових можливостей для її здійснення,

4.відсутність об`єктивних даних щодо провадження контрагентом реальної економічної діяльності.

-з огляду на зазначене у сукупності податковий орган виснував про неможливість здійснення контрагентами-постачальниками операцій з постачання товарів та послуг боржнику, а відтак відсутність існування дійсної можливості набуття її у власність, як результат встановлення відсутності факту володіння відповідним активом та можливості розпорядження ним.

-скаржником встановлено також відсутність перевезення (навантаження, розвантаження) тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху), відсутність даних, що б підтверджували придбання послуг з транспортування у інших СГ, дефектністю змісту та форми первинних документів, які стали підставою для відображення операцій у податковому обліку.

-наявна інформація, яка свідчить що продавці (постачальники) не здійснюють господарську діяльність та функціонують лише для формування неправомірної податкової вигоди у покупців.

-зазначає скаржник про наявність відкритих кримінальних проваджень щодо контрагентів, зокрема, ТОВ НВП Укрспецтех та ТОВ Аргентіс, з огляду на що контролюючий орган виснує про недотримання боржником принципу добросовісності, проявом якого є розумна обачність, яка реалізується, зокрема, під час належного та розумного вибору контрагентів.

-згідно вимог ст. 44 ПК України документи, надані боржником під час проведення перевірки не можуть вважатися такими, що надані для підтвердження даних податкового обліку і звітності позивача.

-позивачем фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій постачання товарів/послуг та складено відповідні первинні документи, які суперечать нормам ч.1 ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.п.2.1.2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки відсувній факт формування відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій в наслідок реального придбання і інших суб`єктів господарювання або власного виробництва.

-за результатами проведення перевірки не встановлено обставин, які звільняють платника податків від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушень іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи.

-дії платника податку є умисними, оскільки він удавано, цілеспрямовано створив умови заниження бази оподаткування податком на додану вартість, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом, зокрема, в частині оформлення господарської операції неналежними первинними документами.

-наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних активів.

-щодо порушення норм процесуального права зазначає, що вимоги платника податку (у тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер такого спору, в якому суб`єкт владних повноважень реалізує свої владно-управлінські функції віднесено до розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Боржник заперечуючи вимоги апеляційної скарги зазначає наступне:

-щодо порушення господарським судом процесуальних норм зазначає, що закон не допускає повторного закриття провадження у справі, у зв`язку з непідвідомчістю спору, якщо провадження у такому спорі вже раніше закривалося судами з такої самої причини. Звертає увагу суду на встановлення принципу консолідованого розгляду всіх майнових вимог у межах справи про банкрутство.

-дезінфекція виробничих приміщень не може ототожнюватися із звичним прибиранням, що здійснюються клінінговими компаніями, оскільки обумовлені із виконавцем послуги із дезінфекції приміщень надавалися із використанням професійної техніки та дезінфікуючими засобами, з урахуванням стану забруднення та з метою убезпечення працівників боржника у зв`язку із запровадженням в Україні карантину в наслідок поширення захворювання на COVID-19.

-узагальнена податкова інформація наявна у базі даних ДФС відносно контрагентів боржника по ланцюжках постачання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Окрім того, вона не доводить сама по собі наявності податкових порушень на які посилається контролюючий орган.

-лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним платником податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.

-боржник є підприємством з повним технологічним циклом виробництва, та з огляду на великий обсяг сировини та продукції , що щоденно завозиться до комбінату й достачається власним або залученим транспортом не має ані технічної можливості, ані ресурсів, зокрема, часу для перевірки деталей щодо виконання перевізниками доручень з перевезення вантажів, які при цьому не стосуються безпосередньо договірних умов такого транспортування.

-на підтвердження реальності господарських операцій боржником до матеріалів справи долучено договори, специфікації, додаткові угоди, замовлення, видаткові накладні, акти наданих послуг, довіреності, документи внутрішнього обліку, документи на підтвердження руху ТМЦ між структурними підрозділами підприємства; докази проведення розрахунків з контрагентами.

-правовідносини з ТОВ НВП Укрспецтех за жовтень, листопад 2019 та суми сформування податкового кредиту вже були предметом документальної перевірки, за результатами проведення якої складено акт від 22.06.2021 №6311/05-99-07-19/00191721, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №8307/05-99-07-19 від 23.07.2021, що оскаржене боржником в судовому порядку та постановою Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №200/10191/21, якою залишено в силі судові рішення першої та апеляційної інстанції скасоване.

-в межах справи №200/10191/21 судом досліджувався договір поставки №Юр-339/13 від 12.09.2013, на підставі якого виникли правовідносини і у даній справі. Окрім того надано правову оцінку правовідносин боржника та ТОВ Арентіс, як виконавцем за договором про надання послуг №112/20Д від 02.11.2020.

-правовідносини між боржником та контрагентами , зокрема, ТОВ НВП Укрспецтех, ТОВ Арентіс, та ТОВ Сіріус Білдінг досліджувалися і в межах справи №200/170/22, за результатами розгляду яких судом скасовано податкові повідомлення рішення, з огляду на те, що доводи податкового органу ґрунтуються на припущеннях та непрямих доказах, що не можуть бути покладеними в основу судового рішення.

-щодо можливості застосування до боржника штрафних санкцій зазначає про безпідставність їх нарахування з огляду на відсутність повторюваності вчинення правопорушення вимог податкового законодавства, з огляду на оскарження та скасування попереднього податкового повідомлення-рішення винесеного податковим органом.

Інші учасники провадження не скористалися своїм правом щодо надання відзиву на апеляційну скаргу

3. Фактичні обставини справи, правильно встановлені судом першої інстанції за результатами оцінки доказів.

01.11.2021 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Великоанадольський вогнетривкий комбінат до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 11631/05-99-07-19 від 07.10.2021, складеного на підставі акту позапланової виїзної перевірки від 02.09.2021 № 8971/05-99-07-19/00191721.

Головним управлінням ДПС у Донецькій області проведено позапланову виїзну перевірку позивача за період діяльності з 01.10.2019 по 31.10.2019, з 01.12.2020 по 31.12.2020 з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками: ТОВ НВП УКРСПЕЦТЕХ (код ЄДРПОУ 38664213) за жовтень 2019 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у листопаді 2019 року, ТОВ АРЕНТІС (код ЄДРПОУ 42653794) та ТОВ СІРІУС БІЛДІНГ (код ЄДРПОУ 43337249) за грудень 2020 року, за результатами якої прийнято акт від 02.09.2021 № 8971/05-99-07-19/00191721.

За висновками зазначеного акту встановлено порушення п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п.85.2 ст. 85, пп. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 3, ст. 4, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п. 1.2 ст. 1, п. 2.1, п. 2.4, п. 2.13 ст. 2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 656872 грн., у т. ч. за листопад 2019 року 87550 грн., за грудень 2020 року 569322 грн.

Не погодившись з актом документальної позапланової виїзної перевірки від 02.09.2021 р. № 8971/05-99-07-19/00191721, позивач звернувся до ГУ ДПС у Донецькій області з запереченням № 630 від 15.9.2021.

За результатами розгляду вказаного заперечення, ГУ ДПС у Донецькій області направлено позивачу лист № 11977/6/05-99-07-19-19 від 30.09.2021, яким висновки акта документальної позапланової виїзної перевірки від 02.09.2021 р. № 8971/05-99-07-19/00191721 залишено без змін.

На підставі акту перевірки від 02.09.2021 р. № 8971/05-99-07-19/00191721, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 11631/05-99-07-19 від 07.10.2021 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 985308,00 грн., з яких: 656872,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 328436,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

12.09.2013 між ТОВ НВП УКРСПЕЦТЕХ як постачальником та ПрАТ Великоанадольський вогнетривкий комбінат як покупцем укладено договір поставки № Юр-339/13.

Відповідно до специфікацій до договору № 41 від 15.08.2019 р., № 42 від 03.09.2019 р., № 44 від 06.09.2019 р., № 45 від 02.10.2019 р., № 45/1 від 10.10.2019 р., № 46 від 11.10.2019 р., № 47 від 23.10.2019 р. позивачем придбано електрокорунд на суму 617040 грн., у тому числі ПДВ на суму 102840 грн., на суму 118800 грн., у тому числі ПДВ на суму 19800 грн., на суму 252000 грн., у тому числі ПДВ на суму 42000 грн., на суму 252000 грн., у тому числі ПДВ на суму 42000 грн., на суму 1002000 грн., у тому числі ПДВ на суму 167000 грн., на суму 205000 грн., у тому числі ПДВ на суму 34166 грн. 67 коп., на суму 312000 грн., у тому числі ПДВ на суму 52000 грн., на суму 187200 грн., у тому числі ПДВ на суму 31200 грн.

Про факт виконання умов договору свідчать видаткові накладні: від 03.10.2019р. № 46, від 01.11.2019 р. № 55; податкові накладні: № 2 від 02.10.2019 р., № 12 від 25.10.2019 р., № 1 від 01.11.2019 р.; витяг з журналу реєстрації довіреностей (отримання товару за довіреностями № 5022 від 02.10.2019 р. № 5088 від 31.10.2019р.); документи щодо транспортування ТМЦ: товарно-транспортні накладні: від 03.10.2019 р. № УСТ00000046, від 01.11.2019 р. № УСТ00000054; документи щодо якості товару (паспорти якості): №191003 від 03.10.2019р., №191004 від 03.10.2019р., №191030 від 01.11.2019р., №191101 від 01.11.2019р.; документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху ТМЦ між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених ТМЦ у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери №367 від 03.10.2019р., №474 від 01.11.2019р., накладна-вимога (на відпуск з матеріального складу) за жовтень 2019 року.

Підприємством здійснено повний розрахунок за отриманий за договором товар (згідно картки рахунку по контрагенту) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок контрагента: платіжні доручення № 1662 від 02.10.2019 р., № 1707 від 03.10.2019 р., № 1801 від 07.10.2019 р., № 1980 від 17.10.2019 р., № 2006 від 18.10.2019 р., № 2192 від 25.10.2019 р., № 2410 від 04.11.2019 р., № 2484 від 05.11.2019 р., № 2527 від 07.11.2019 р.; контокорентна картка.

02.12.2020 між ТОВ СІРІУС БІЛДІНГ як постачальником та ПрАТ Великоанадольський вогнетривкий комбінат як покупцем укладено договір поставки № ПТ2/1220.

Відповідно до специфікації № 1 до договору поставки № ПТ2/1220 від 02.12.2020 р., позивачем було придбано цемент та щебінь на загальну суму 1468071,85 грн. у тому числі ПДВ 244678,64 грн.

Про факт виконання умов договору свідчать видаткові накладні № 10712 від 07.12.2020 р., № 20712 від 07.12.2020 р., № 10912 від 09.12.2020 р., № 11512 від 15.12.2020 р.; податкові накладні № 10712 від 07.12.2020 р., № 20712 від 07.12.2020р., № 10912 від 09.12.2020 р., № 11512 від 15.12.2020 р.; витяг з журналу реєстрації довіреностей (отримання товару за довіреностями № 299 від 07.12.2020р.).

07.12.2020 між ТОВ СІРІУС БІЛДІНГ як зберігачем та ПрАТ Великоанадольський вогнетривкий комбінат як поклажодавцем укладено договір зберігання № Юр-14/21.

Про факт виконання умов договору свідчать акти приймання-передачі на відповідальне зберігання від 07.12.2020 р., від 09.12.2020 р., від 15.12.2020 р.; акти приймання-передачі з відповідального зберігання від 08.12.2020 р., від 09.12.2020 р., від 10.12.2020 р., від 11.12.2020 р., від 14.12.2020 р., від 15.12.2020 р., від 16.12.2020р., від 17.12.2020 р., від 18.12.2020 р., від 21.12.2020 р.; від 22.12.2020 р.; документи щодо транспортування ТМЦ: договір про надання транспортно-експедиційних послуг № Юр-9/21 від 03.12.2020 р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-004002 від 07.12.2021 р., №0004003 від 08.12.2021 р., №0004004 від 09.12.2021 р., №0004005 від 10.12.2021 р., №0004006 від 11.12.2021 р., №0004007 від 14.12.2021 р., №0004008 від 15.12.2021 р., №0004054 та № 40004237 від 16.12.2021 р., № №0004055, 0004239 від 17.12.2021 р., № №0004058, 0004244 від 18.12.2021 р., № №0004059, 0004249 від 21.12.2021 р., № №0004060, 0004252 від 22.12.2021 р., №№0004069, 0004255 від 23.12.2021 р., №№0004070, 0004258 від 24.12.2021 р., №0004259 від 25.12.2021 р., №№0004071, 0004260 від 28.12.2021 р., №0004072 від 29.12.2021 р., №0004261 від 30.12.2021 р., №0004262 від 31.12.2021 р., документи про оплату наданих послуг платіжні доручення №9929 від 24.12.2020 р., №10052 від 29.12.2020 р., №10121 від 30.12.2020 р., товарно-транспортні накладні №№701-708 від 07.12.2020 р., №№801-808 від 08.12.2020 р., №№901-908 від 09.12.2020 р., №№1001-1008 від 10.12.2020 р., №№1101-1108 від 11.12.2020 р., №№1401-1408 від 14.12.2020 р., №№1501-1508 від 15.12.2020 р., №№1601-1608 від 16.12.2020 р., №№1701-1708 від 17.12.2020 р., №№1801-1808 від 18.12.2020 р., №№2101-2108 від 21.12.2020 р., №№2201-2204 від 22.12.2020 р.; документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху ТМЦ між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених ТМЦ у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери: №№615, 616 від 07.12.2020 р., №632 від 15.12.2020р., №621 від 09.12.2020 р.; вимоги (на відпуск з матеріального складу): №№ 45, 73 за грудень 2020 р., №41 за березень 2021 р.

Підприємством здійснено частковий розрахунок за отриманий за договором товар (згідно картки рахунку по контрагенту) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок контрагента: платіжні доручення №№9906, 9907 від 23.12.2020 р., №9997 від 28.12.2020 р., №10053 від 29.12.2020 р., №10120 від 30.12.2020 р., №11 та №12 від 04.01.2021 р., №545 від 25.01.2021 р., №580 від 26.01.2021 р., №934 від 05.02.2021 р., № 970 від 08.02.2021 р., №1008 від 09.02.2021р.; контокорентна картка.

02.11.2020 між ТОВ АРЕНТІС як виконавцем та ПрАТ Великоанадольський вогнетривкий комбінат як замовник укладено договір про надання послуг № 112/20Д.

Відповідно до додатків (замовлення): № 4 від 01.12.2020 р., №5 від 09.12.2020р., №6 від 14.12.2020 р. позивач отримав послуги з дезінфекції приміщень на загальну суму 1947858,84 грн. у тому числі ПДВ 324643,14 грн.

Про факт виконання умов договору свідчать акти надання послуг № №36-51 від 01.12.2020 р., №№52-67 від 09.12.2020 р., №№68-83 від 14.12.2020 р.; податкові накладні №№ 4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16,17,18,19 від 01.12.2020 р., №№2, 3, 20-33 від 09.12.2020 р., №№34-49 від 14.12.2020.

Підприємством здійснено частковий розрахунок за отримані послуги (згідно картки рахунку по контрагенту) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок контрагента: платіжні доручення №№9517, 9513, 9512, 9520, 9508, 9522, 9518, 9515, 9509, 9519, 9514, 9507, 9521, 9511, 9510, 9516 від 10.12.2020 р., №№9577, 9593, 9573, 9589, 9572, 9588, 9580, 9596, 9568, 9584, 9582, 9598 ,9578, 9594, 9575, 9591, 9569, 9585, 9579, 9595, 9574, 9590, 9567, 9583, 9581, 9597, 9571, 9587, 9570, 9586, 9576, 9592 від 14.12.2020 р., №№9797 ,9793, 9804, 9800, 9792, 9802, 9798, 9795, 9806, 9799, 9794, 9791, 9801, 9803, 9805, 9796 від 21.12.2020 р., №№9816, 9831, 9836, 9813, 9827, 9812, 9826, 9819, 9834, 9808, 9822, 9820, 9835, 9817, 9832, 9815, 9829, 9809, 9823, 9818, 9833, 9814, 9828, 9860, 9807, 9821, 9811, 9825, 9810, 9824, 9830 від 22.12.2020 р., №№9921, 10122 від 30.12.2020 р., №10 від 19.02.2021 р., №1528 від 24.02.2021 р., №1568 від 25.02.2021 р., №1656 від 01.03.2021 р., №2185 від 19.03.2021 р., №2279 від 23.03.2021 р., №4504 від 04.06.2021 р.

4. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до положень ст. 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

За п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 статті 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Долучені до матеріалів справи податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підтверджують право позивача і правильність формування ним податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України (п. 198.3 статті 198 ПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини ПрАТ Великоанадольський вогнетривкий комбінат із ТОВ НВП УКРСПЕЦТЕХ, ТОВ СІРІУС БІЛДІНГ та ТОВ АРЕНТІС за своєю природою є договорами поставки та надання послуг.

Так, укладеними із цими контрагентами договорами (з урахуванням відповідних додатків до них) сторони узгодили всі суттєві умови щодо поставки замовлених товарів та надання замовлених послуг, видатковими накладними, актами надання послуг та іншими документами бухгалтерського обліку зафіксовано факт передання поставленого товару та факт надання послуг від постачальників та виконавця (контрагентів) підприємству (через уповноважених за довіреностями осіб).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В спростування доводів скаржника колегія суддів зазначає, що в даному випадку, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують факт придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, в т.ч. документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, а отже неналежне оформлення товарно-транспортних накладних не може тягнути собою висновків щодо нереальності господарських операцій та застосування відповідних негативних правових наслідків до позивача.

Колегія суддів також зазначає, що акти чи податкові інформації не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що статтею 83 Податкового кодексу України визначене в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків. Крім того, податковими органами не перевірялися первинні документи контрагентів позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані як платники податку на додану вартість, податковим органом протилежного не доведено.

Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем). Натомість висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

Щодо посилання податкового органу на наявність кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018110000000061 від 05.10.2018 року та № 42020141090000068 від 30.11.2020 відносно низки суб`єктів господарювання, серед яких згадуються контрагенти позиваач - ТОВ УКР АГРО ЛІМІТЕД (код за ЄДРПОУ 42566288) та ТОВ АСТБУД (код за ЄДРПОУ 42934295) відповідно, суд зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень наявні тільки ухвали слідчого судді з процесуальних дій, якими не розглядається питання про визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, а отже такі доводи контролюючого органу взагалі є неналежними та неприпустимими, оскільки відсутні жодні докази чи встановлені у законний спосіб обставини щодо недобросовісності (винних дій) не тільки відповідного суб`єкта - постачальника продукції, але й безпосередньо позивач, на якого контролюючим органом було протиправно поширено наслідки нереальних, на думку останнього, правочинів.

Як вірно висновано господарським судом, сам по собі факт порушення кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження із звільнення особи від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 20.02.2018 у справі № 826/6280/13-а, від 23.10.2018 у справі № 820/1100/18, від 03.03.2020 у справі № 520/3580/19, від 11.02.2021 у справі № 804/9151/16, від 29.07.2021 у справі № 580/2317/19.

Таким чином, відсутні жодні докази чи встановлені у законний спосіб обставини щодо недобросовісності (винних дій) не тільки цього суб`єкту, але й безпосередньо позивача, на якого контролюючим органом було протиправно поширено наслідки нереальних, на думку останнього, правочинів.

Крім того, правочини позивача із зазначеними контрагентами є такими, що укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, не суперечать закону, їх предметами є речі, що не обмежені в цивільному обороті, а сторони під час здійснення господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ, що, зокрема, підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Доводи контролюючого органу щодо взаємовідносин з відповідними контрагентами, реальність господарських відносин з якими неможливо підтвердити взагалі, фактично є загальним припущенням щодо можливих порушень, допущених цими контрагентами та їх постачальниками, тобто третіми особами, а не доказами недобросовісності позивача як платника податків.

Для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації про порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме до цієї особи.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальний характер у спірних господарських операціях між позивачем та його контрагентами.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у цьому рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення за результатами розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Львівської області від 23.05.2024 у справі №914/3349/22 (200/14758/21) скасуванню.

В порядку положень статті 129 ГПК України судовий збір слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1 В задоволенні вимог апеляційної скарги Головного управління ДПС у Донецькій області б/н від 11.06.2024 (вх. №01-05/1656/24 від 11.06.2024) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 у справі № 914/3349/22(200/14758/21) залишити без змін.

3. Судові витрати залишити за скаржником.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 27.01.2025.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.