Постанова

від 15.01.2025 по справі 914/615/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2025 р. Справа №914/615/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЖеліка М.Б.

суддівЗварич О.І.

Матущак О.І.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства Місто Лева від 26.09.2024 (вх. №01-05/2704/24 від 27.09.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.08.2024 (суддя Сухович Ю.О., повний текст складено 02.09.2024)

у справі №914/615/24

за позовом Львівської міської ради, місто Львів

до відповідача Приватного підприємства Місто Лева, місто Львів

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

за участю представників сторін:

від позивача: Попович Я.Д.

від відповідача: Бартман Л.Б.

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.08.2024 у справі №914/615/24 позов задоволено. Усунути перешкоди в користуванні Львівською міською радою земельною ділянкою за адресою місто Львів, вулиця Хлібна, 5а шляхом припинення володіння правом приватної власності Приватним підприємством Місто Лева на об`єкт нерухомого майна: будівля автомийки літ. Б-1 площею 113,0 кв. м на вулиці Хлібна, 5а у місті Львові. Стягнуто з Приватного підприємства Місто Лева на користь Львівської міської ради 3 028,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22.08.2024 у справі №914/615/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Матущак О.І., Зварич О.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Львівської області від 22.08.2024 у справі № 914/615/24; відкрито апеляційне провадження; зупинено дію оскарженого рішення; призначено розгляд справи на 30.10.2024; встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу; витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

29.10.2024 представником відповідача подано клопотання (вх.№01-04/7326/24 від 29.10.2024 та повторно №01-04/7328/24 від 30.10.2024) про відкладення розгляду апеляційної скарги з огляду на неможливість забезпечення участі уповноваженого представника у зв`язку з його тимчасовою непрацездатністю.

30.10.2024 ухвалою Західного апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у ній.

Представником відповідача 27.11.2024 подано до суду додаткові пояснення (вх.№ 01-04/8153/24 від 27.11.2024).

27.11.2024 ухвалою Західного апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у ній.

В судове засідання 15.01.2025 сторони участь уповноважених представників забезпечили, які навели свої доводи та міркування щодо вимог апеляційної скарги та просили врахувати їх при винесенні постанови.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи наведені представниками сторін доводи, колегія суддів дійшла висновку про те, що в задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін, з огляду на наступне.

1.Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Львівська міська рада звернулася з позовом до Приватного підприємства Місто Лева з вимогами про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за адресою: місто Львів, вулиця Хлібна, 5а, шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства Місто Лева на об`єкт нерухомого майна: будівля автомийки Б-1 площею 113,0 кв. м на вулиці Хлібна, 5а у місті Львові (реєстраційний номер майна 36860797) із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно, обґрунтовуючи свої вимоги скасуванням рішення суду на підставі якого за первинним набувачем проведено реєстрацію права власності, чим порушено майнові інтереси законного власника земельної ділянки територіального громади м. Львова в особі Львівської міської ради, яка позбавлена можливості використовувати та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою.

Повністю задовільняючи позовні вимоги господарський суд дійшов наступних висновків:

- земельна ділянка, на якій нібито розташоване нерухоме майно, а саме будівля автомийки літ. Б-1 площею 113,0 кв. м по вулиці Хлібна, 5а у місті Львові, належить територіальній громаді міста Львова, в особі Львівської міської ради та віднесена до земель комунальної власності, в силу статей 80, 83 Земельного кодексу України та статей 26, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.

- право комунальної власності на землю (земельні ділянки) виникає і без реєстрації в силу спеціальних вимог закону. Правовою основою виникнення права користування земельною ділянкою є рішення органу місцевого самоврядування.

- земельна ділянка, розташована по вулиці Хлібна, 5а, у місті Львові, нікому не надавалась Львівською міською радою під будівництво, право користування на неї також наразі належить лише Львівській міській раді.

- разом з тим, у Державному реєстрі речових прав на майно міститься інформація про реєстрацію на вказаній земельній ділянці права власності на будівлю автомийки літ. Б-1 площею 113,0 кв. м за ПП Місто Лева.

- самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу), а, отже, і предметом цивільно-правового договору. Спірна будівля збудована без документів, які дають право виконувати будівельні роботи, й особа, яка здійснила самочинне будівництво, не є власником чи користувачем земельної ділянки, а отже, вона (будівля) є самочинно збудованими об`єктом, а тому у ТзОВ Інвестиційні ділові системи не виникло та не могло виникнути права власності на неї та ТзОВ Інвестиційні ділові системи не мало права її відчужити на користь ТзОВ Салон Же-О-Зе, а останнє, в подальшому, - ПП Місто Лева.

- рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2012 у справі № 5015/634/12, яким серед іншого, визнано за ТзОВ Інвестиційні ділові системи (79035, місто Львів, вулиця Заводська, 147, ідентифікаційний код 37800723) право власності на будівлю автомийки літ. Б-1 площею 113,0 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Хлібна, 5а. скасовано постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013. На підставі зазначеного рішення 11.06.2012 зареєстровано право власності за ТзОВ Інвестиційні ділові системи на будівлю автомийки літ. Б-1 площею 113,0 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Хлібна, 5а. В подальшому, право власності на будівлю автомийки відчужувалось на користь ТзОВ Салон Же-О-Зе та ПП Місто Лева, за яким станом на даний момент зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на майно.

- отже, правовстановлюючий документ, на підставі якого ТзОВ Інвестиційні ділові системи набуло право власності та зареєструвало його у Державному реєстрі речових прав на майно скасовано, а відтак, воно не може бути підставою виникнення у будь-якої особи права власності на нерухоме майно.

- якщо заінтересована особа - позивач (власник земельної ділянки, інший правоволоділець) вважає, що зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт.

- невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав.

2. Узагальнені доводи апелянта, заперечення позивача.

Вимоги апеляційної скарги Приватного підприємства Місто Лева обґрунтовані тим, що оскаржене рішення постановлене на підставі неповного та неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи та загалом прийняте з порушенням норм процесуального права, при не правильному застосуванні норм матеріального права, на підтвердження чого апелянт наводить наступні доводи:

-для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнанні або оспоренні. В контексті зазначеного, скаржник вважає, що судом першої інстанції хибно висновано щодо позиції позивача, який заявляючи вимоги про припинення права власності підприємства, фактично намагався витребувати спірну земельну ділянку з володіння підприємства та уникнути застосування до спірних правовідносин приписів статей 387 та 388 ЦК України щодо неможливості витребування спірного майна у підприємства, як у добросовісного набувача.

-зазначена поведінка позивача призводить до виникнення прецеденту щодо позбавлення добросовісного володільця правового захисту, наданого йому не лише нормами статей 387 і 388 ЦК України, а й загалом, як матеріальним, так і процесуальним правом, що є неприйнятним.

-Львівська міська рада була повідомленою та була учасником розгляду справи про визнання права власності на будівлю автомийки літ Б-1 площею 113,0 кв.м., що знаходиться за адресою м.Львів, вул. Хлібна, 5а. Право власності на зазначену будівлю вперше зареєстровано за ТОВ Інвестиційні ділові системи ще у 11.06.2012, відтак позивач усвідомлюючи та будучи повідомленим щодо визнання права власності на вищезазначений об`єкт не порушував питання щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення, а лише у 2024 році подав позов до добросовісного набувача.

-до позовних вимог про витребування майна на підставі ст. 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки, відтак скаржник вважає, незастосування судом наслідків спливу строків позовної давності у даному спорі неприйнятним та таким, що нехтує засадами законності, розумності та справедливості.

-вказане свідчить про багаторічну бездіяльність органу місцевого самоврядування, що є безпосереднім порушенням прав та законних інтересів відповідача.

-позивачем не наведено жодного аргументу, які дії відповідача призвели до порушення прав позивача, позивачем не наведено обставин, які свідчать про недобросовісність відповідача, а його добросовісність взагалі не ставиться під сумнів. Просить врахувати, що відповідач на відміну від позивача не був учасником справи №5015/634/12.

-втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування наслідків дії його норм.

Позивач не скористався своїм право щодо подання відзиву на апеляційну скаргу.

4. Фактичні обставини справи, правильно встановлені судом першої інстанції за результатами оцінки доказів.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.04.2012 у справі № 5015/634/12, зокрема, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційні ділові системи (79035, місто Львів, вулиця Заводська, 147, ідентифікаційний код 37800723) право власності на будівлю автомийки літ. Б-1 площею 113,0 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Хлібна, 5а.

На підставі зазначеного рішення 11.06.2012 зареєстровано право власності за ТзОВ Інвестиційні ділові системи на будівлю автомийки літ. Б-1 площею 113,0 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Хлібна, 5а.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу Р.№ 973 від 05.07.2012 ТзОВ Інвестиційні ділові системи відчужило ТзОВ Салон Же-О-Зе право власності на будівлю автомийки літ. Б-1 площею 113,0 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Хлібна, 5а, про що 23.07.2012 внесено запис у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

На підставі договору купівлі-продажу Р№ 1560 від 23.10.2012 ТзОВ Салон Же-О-Зе відчужило ПП Місто Лева право власності на будівлю автомийки літ. Б-1 площею 113,0 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Хлібна, 5а, про що 21.11.2012 внесено запис у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Вказане підтверджується Інформаційною довідкою № 341010845 від 31.07.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 у справі № 5015/634/12 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2012 у зазначеній справі.

Листом № 4-0006-12626 від 20.09.2023 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю повідомила Юридичний департамент Львівської міської ради, що згідно даних з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва вбачається, що інформація про видачу дозвільних документів на виконання будівельних робіт та готовність об`єкта до експлуатації за адресою: місто Львів, вулиця Хлібна, 5а відсутня.

Листом № 4-2401-12885 від 26.09.2023 Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування ЛМР повідомило Юридичний департамент ЛМР, що містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта за адресою: місто Львів, вулиця Хлібна, 5а не надавалися.

В Акті обстеження земельної ділянки № 361 від 05.10.2023 встановлено, що на території орієнтовною площею 2,6 га вздовж вулиці Хлібна будівлі автомийки літ. Б-1 площею 113,0 кв. м, з реєстраційним номером 36860797 на вулиці Хлібна 5а у місті Львові не виявлено.

Листом № 4-2403-13421 від 05.10.2023 Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради повідомило Юридичний департамент Львівської міської ради про те, що інформація щодо прийнятих рішень (ухвал) про передачу у власність чи надання в користування земельної ділянки для обслуговування будівлі автомийки загальною площею 113,0 кв. м за адресою: вулиця Хлібна, 5а, місто Львів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 36860797) в управлінні земельних ресурсів відсутня. Також, відсутня інформація стосовно підготовки проектів ухвал Львівської міської ради про надання згоди на виготовлення технічної документації щодо земельної ділянки для обслуговування будівлі автомийки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 36860797).

Позивач просить усунути перешкоди в користуванні Львівською міською радою земельною ділянкою за адресою місто Львів, вулиця Хлібна, 3 шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ПП Місто Лева (код ЄДРПОУ 37205359) на об`єкт нерухомого майна: будівля автомийки літ. Б-1 площею 113,0 кв. м на вулиці Хлібна, 5а у місті Львові (реєстраційний номер майна 36860797) із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

В силу вимог ч. 1 ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю.

Відтак, виходячи із вимог вказаної статті, презюмується належність земельних ділянок на території міста Львова територіальній громаді міста з визначенням її власником Львівської міської ради.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їх компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема, нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.

Як суб`єкт владних повноважень орган місцевого самоврядування Львівська міська рада вирішує в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Отже, право комунальної власності на землю (земельні ділянки) виникає і без реєстрації в силу спеціальних вимог закону.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі ст. 116, 118, 123, 124 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 125, 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За приписами ст. 187, 188 ЗК України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

За змістом ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель, самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Підпунктом 6 п. 2 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки. Таким чином, обов`язковою умовою правомірного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Судом встановлено, а сторонами не спростовано, що у відповідача відсутнє зареєстроване право власності чи користування земельною ділянкою розташованою за адресою м.Львів, вул.Хлібна, 5а. Натомість, у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про реєстрацію на вказаній земельній ділянці права власності на будівлю автомийки літ. Б-1 площею 113,0 кв. м за ПП Місто Лева.

Згідно п.1 ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Приписами ч. 1,2 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. У Державному реєстрі прав також реєструються передбачені законом речові права та їх обтяження на об`єкти незавершеного будівництва та майбутні об`єкти нерухомості. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

За таких обставин, колегія суддів виснує, що в Державному реєстрі реєструються речові права лише на існуюче нерухоме майно.

При цьому, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Львівської області від 26.04.2012 у справі № 5015/634/12, серед іншого, визнано за ТзОВ Інвестиційні ділові системи (79035, місто Львів, вулиця Заводська, 147, ідентифікаційний код 37800723) право власності на будівлю автомийки літ. Б-1 площею 113,0 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Хлібна, 5а.

На підставі зазначеного рішення 11.06.2012 зареєстровано право власності за ТзОВ Інвестиційні ділові системи на будівлю автомийки літ. Б-1 площею 113,0 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Хлібна, 5а. В подальшому, право власності на будівлю автомийки відчужувалось на користь ТзОВ Салон Же-О-Зе та ПП Місто Лева, за яким станом на даний момент зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на майно.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 у справі № 5015/634/12 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2012 у зазначеній справі.

Відтак, правовстановлюючий документ, на підставі якого ТОВ Інвестиційні ділові системи набуло право власності та зареєструвало його у Державному реєстрі речових прав на майно скасовано, а відтак, воно не може бути підставою виникнення у будь-якої особи права власності на нерухоме майно.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджуючись із висновками господарського суду зазначає, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, не є власником чи користувачем земельної ділянки, а отже, вона (будівля) є самочинно збудованими об`єктами, а тому у ТОВ Інвестиційні ділові системи не виникло та не могло виникнути права власності на неї та ТОВ Інвестиційні ділові системи не мало права в подальшому її відчужити.

З огляду на що, будівля автомийки літ. Б-1 площею 113,0 кв. м, зареєстрована за адресою: місто Львів, вулиця Хлібна, 5а не могла бути предметом договору купівлі-продажу Р.№ 973 від 05.07.2012, а також договору купівлі-продажу Р№ 1560 від 23.10.2012 на підставі якого ПП Місто Лева нібито набуло право власності на нього.

Окрім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що в Акті обстеження земельної ділянки № 361 від 05.10.2023 (т.1 а.с. 38) встановлено, що на території орієнтовною площею 2,6 га вздовж вулиці Хлібна будівлі автомийки літ. Б-1 площею 113,0 кв. м, з реєстраційним номером 36860797 на вулиці Хлібна 5а у місті Львові не виявлено. Відповідачем вказані обставини не заперечувалися, доказів на підтвердження зворотного не надані.

При вирішенні даного спору, колегія суддів звертає увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди хоч безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, але знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. Згідно з указаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

В контексті зазначеного, та враховуючи скасування правовстановлюючого документу, на підставі якого ТОВ Інвестиційні ділові системи набуло право власності та зареєструвало його у Державному реєстрі речових прав на майно, і як наслідок відсутність прав на його подальше відчуження колегія суддів зазначає про те, що відповідні записи в Державному реєстрі створюють для позивача перешкоди в реалізації ним прав влдасника спірної земельної ділянки, зокрема, відчуження або передачі у користування її іншим особам в силу закону.

Стаття 391 Цивільного кодексу Украі?ни передбачає права власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані з позбавленням володіння майном.

Тобто, передбачений вказаною правовою нормою позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає и?ому здіи?снювати користування та розпорядження ним.

В контексті зазначеного, та враховуючи скасування правовстановлюючого документу, на підставі якого ТОВ Інвестиційні ділові системи набуло право власності та зареєструвало його у Державному реєстрі речових прав на майно, і як наслідок відсутність прав на його подальше відчуження колегія суддів зазначає про те, що відповідні записи в Державному реєстрі створюють для позивача перешкоди в реалізації ним прав власника спірної земельної ділянки, зокрема, відчуження або передачі у користування її іншим особам в силу закону.

Стаття 391 Цивільного кодексу Украі?ни передбачає права власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані з позбавленням володіння майном.

Тобто передбачений вказаною правовою нормою позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає и?ому здіи?снювати користування та розпорядження ним.

У даному позові позивачем заявлено вимогу усунути перешкоди в користуванні Львівською міською радою земельною ділянкою за адресою місто Львів, вулиця Хлібна, 5а шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ПП Місто Лева на об`єкт нерухомого майна: будівля автомийки літ. Б-1 загальною площею 113,0 кв. м, на вулиці Хлібна, 5а у місті Львові (реєстраційний номер майна 36860797) із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції передбачає право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту є як ефективними, так і такими, що відповідатимуть його змісту та системі права.

Разом з тим, суд звертає увагу, що будь-який ефективний спосіб захисту є належним, проте не кожен належний засіб є ефективним. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №477/2330/18, від 10.09.2024 у справі №914/1261/22).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (п. 63), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (п. 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/190 (п. 5.6, 5.9)).

Не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Колегія суддів погоджуючись із висновками господарського суду зазначає, що стаття 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту. Посилання у статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав не є встановленням приватноправових способів захисту прав.

При цьому законами України не встановлено способу захисту для випадків, коли за особою зареєстроване право власності чи інше речове право, яке не може бути зареєстроване за жодною особою. Тобто у законах наявна прогалина, яка має бути заповнена за аналогією закону чи права (стаття 8 ЦК України).

Функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки неодноразово формулювалися Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 48).

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89)) передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 100)).

Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Також не відповідає належному способу захисту вимога про припинення права власності відповідача, оскільки позивач вважає, що право власності відповідача не виникало взагалі відповідно до частини другої статті 376 ЦК України (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності).

Виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), колегія суддів дійшла висновку, що у випадку, якщо заінтересована особа - позивач (власник земельної ділянки, інший правоволоділець) вважає, що зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом.

Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт, а також підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права та закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт, якщо такий розділ був відкритий.

З огляду на зазначене, колегія суддів виснує, що задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом припинення володіння правом приватної власності відповідача є ефективним, тобто таким що забезпечуватиме поновлення порушеного права позивача та повним, оскільки усуває необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових заходів захисту.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (п. 63), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (п. 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/190 (п. 5.6, 5.9)).

Щодо невідповідності чи неповної відповідності позовних вимог належному способу захисту, то такий не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20). Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 ГПК України).

В спростування доводів скаржника суд також зазначає, що за змістом статей 268, 391 ЦК України позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення, а тому власник може пред`явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав (постанова ВС у складі КГС від 17.05.2018 по справі 910/11527/17).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Львівської області від 22.08.2024 у справі № 914/615/24 скасуванню.

В порядку положень статті 129 ГПК України судовий збір слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1 В задоволенні вимог апеляційної скарги Приватного підприємства Місто Лева від 26.09.2024 (вх. №01-05/2704/24 від 27.09.2024) відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.08.2024 у справі №914/615/24 - залишити без змін.

3. Судові витрати залишити за скаржником.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 27.01.2025.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддя Зварич О.І.

суддя Матущак О.І.